Вплив їжі на всмоктування деяких ЛЗ з ШКТ

Посилення	Сповільнення	Порушення	Відсутність впливу
Амітриптилін Пропранолол Гризеофульвін Гідрохлоротіазид Карбамазепін Неодикумарин Діазепам Спіронолактон Фуразолідон Хлорохін	Дигоксин Диклофенак Препарати калію Парацетамол Сульфаніламіди Фенобарбітал Фуросемід Хінідин	Ампіцилін Дигоксин Доксициклін Ібупрофен Ізоніазид Ацетилсаліцило- ва кислота Канаміцин Хлорамфенікол Лінкоміцин Рифампіцин Тетрацикліни Циклосерин	Метронідазол Нітразепам Преднізолон Теофілін Хлорпропамід

Вплив їжі на всмоктування ЛЗ може бути пов'язаний з різними причинами:

- хімічна взаємодія ЛП та компонентів їжі;

- фізична взаємодія ЛП та компонентів їжі (адсорбція ліків на харчовій грудці, покриття препарату слизом, потрапляння лікарської речовини всередину харчової грудки та ін.);

- зміна рН в шлунку та, як наслідок, зміна ступеня іонізації лікарських речовин. Наприклад, продукти, що підвищують секрецію соляної кислоти в шлунку (фруктові соки, напої, що містять кофеїн, та ін.), гальмують всмоктування еритроміцину й пеніцилінів, а ті що підвищують рН (молоко і молочні продукти) - всмоктування похідних імідазолу (ко-тримаксадолу, кетоконазолу та ін.);

- конкурентний антагонізм лікарських речовин та компонентів їжі за білки-транспортери (при активному механізмі транспорту);

- зміна часу знаходження ЛП в шлунку й кишечнику;

- метаболізм лікарських речовин під дією мікрофлори кишечника;

- утворення між компонентами їжі та ЛЗ хелатних сполук та комплексів, які не всмоктуються. Наприклад, продукти, які містять кальцій (молоко, сири, морозиво, йогурти та ін), пригнічують всмоктування тетрациклінів і ципрофлоксацину.

- переважання тваринних жирів (сприяють всмоктуванню ліпофільних ЛЗ, наприклад, теофіліну) або вуглеводів (знижують всмоктування теофіліну).

На розвиток фармакологічного ефекту на етапі всмоктування можуть впливати ступінь наповнення шлунку, фізико-хімічні властивості ЛП (розмір молекули, розчинність, стабільність, ступінь іонізації та ін.), вплив складу та в’язкості секретів, проникність слизової оболонки ШКТ, пошкоджуюча дія ЛП та харчових продуктів на слизову оболонку.

Під впливом їжі може змінюватися метаболізм ЛЗ. Так, флавоноїди соку грейпфрута інгібують ізофермент цитохрому Р₄₅₀ЗА₄, тому при вживанні однієї склянки соку кліренс ніфедипіну уповільнюється в 2 рази, що може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії й тахікардії. Індуктори ізоферменту цитохрому Р₄₅₀ 1А₂ (наприклад, брюсельська капуста, добре просмажене м'ясо) прискорюють метаболізм теофіліну, тому при регулярному вживанні цих продуктів його ефективність знижується.

Суттєвий вплив на взаємодію ЛП з їжею здійснює лікарська форма препарату. Раціональний вибір лікарської форми дозволяє максимально використати лікувальну дію препарату й мінімізувати можливі побічні ефекти, пролонгувати дію лікарської речовини і прискорити (сповільнити) всмоктування діючої речовини, зменшити алергічні реакції на діючу речовину й усунути небажані впливи фізико-хімічних властивостей інгредієнту (колір, запах, смак) на психічну сферу хворого, що підвищить комплаєнтність пацієнта до лікування.

Слід пам’ятати, що на рідкі лікарські форми їжа впливає менше, оскільки вони можуть відносно вільно пересуватись з шлунка в кишечник, оминаючи харчову грудку. Найменше піддаються впливу їжі препарати, отримані на основі мікрогранул, та часточки з плівковим покриттям. Одночасне вживання препаратів з кишковорозчинним покриттям разом з їжею затримує перебування таблеток у шлунку та суттєво перешкоджає всмоктуванню. Окрім того, при поєднанні даної лікарської форми з лужною їжею можливе руйнування оболонки та діючої речовини в час знаходження препарату в шлунку.

Фармакодинамічна взаємодія ЛЗ з їжею може бути прямою та непрямою.

Пряма взаємодія на рівні специфічних молекул-мішеней розвивається при лікуванні непрямими антикоагулянтами, дія яких пов'язана з пригніченням утворення вітаміну К, і споживанні овочів, що містять велику кількість цього вітаміну (наприклад, шпинату, салату, капусти, редьки, ріпи, брюсельської капусти, спаржі). Унаслідок цього ефективність непрямих антикоагулянтів знижується.

Прикладом взаємодії на рівні транспортних медіаторних систем є застосування антидепресантів - інгібіторів МАО разом з продуктами, що містить тирамін (сир, соєвий соус, копченості, куряча печінка, квашена капуста, банани, авокадо, родзинки, пиво тощо), і сприяють вивільненню з симпатичних нервових закінчень норадреналіну, що накопичується в них унаслідок пригнічення активності МАО, що може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Аналогічна закономірність має місце при одночасному вживанні антибактеріальних сульфаніламідних препаратів, механізм дії яких базується на блокаді синтезу фолієвої кислоти мікробними клітинами, та харчових продуктів, які містять фолієву кислоту у великій кількості — теляча печінка, боби, дріжджі, петрушка, шпинат, томати. Калина, суниці, буряк містять біологічно активні речовини, які сприяють розширенню периферичних судин та зниженню АТ, тому можуть потенціювати гіпотензивний ефект різних антигіпертензивних препаратів. Небезпечне ускладнення — утворення нітросполук з канцерогенними властивостями – можливе при одночасному вживанні харчових продуктів, які збагачені нітратами та нітритами й наступних лікарських препаратів: антигістамінних засобів (Н₁-блокаторів), Н₂-блокаторів (ранітидин, циметидин, фамотидин), пероральних цукрознижуючих препаратів похідних сульфонілсечовини (глібенкламід, гліклазид), органічних нітратів (нітрогліцерин та ін.).

Непряма взаємодія розвивається, наприклад, при споживанні продуктів, що містять велику кількість солі (ковбаси, шинки, м'ясних і рибних консервів, соленої і копченої риби та ін.), й антигіпертензивних ЛЗ, що призводить до зниження ефективності останніх. Продукти, що містять калій (наприклад, сухофрукти, абрикоси, банани, апельсини), можуть сприяти розвитку гіперкаліємії при застосуванні спіронолактону, інгібіторів АПФ, антагоністів ангіотензинових рецепторів.

Розглядаючи питання взаємодії ЛП та їжі, слід врахувати ряд загальних положень. Якщо призначати ліки до їжі, зменшується можливість взаємодії їх з компонентами їжі,виключається вплив компонентів їжі на всмоктування ЛП та обмежується негативний вплив травних соків на лікарську речовину. М’ясна та рослинна їжа, молоко викликають зсув рН сечі у лужному напрямку та сприяють виведенню ліків — слабких кислот (саліцилати, барбітурати та ін.). Харчові продукти, збагачені кислими еквівалентами (цитрусові, клюква, сливи та ін.), сприяють виведенню ліків— слабких основ та посилюють дію ліків – слабких кислот.

Рекомендації щодо застосування деяких ЛЗ в залежності від прийому їжі представлені в табл. 88.

ТАБЛИЦЯ 88

Рекомендації щодо застосування деяких ЛЗ в залежності від прийому їжі.(зняти лінійки між терміном і препаратами)

ЛЗ, які слід приймати натще (за 1 годину до прийому їжі або через 3 години після нього) Ампіцилін, бісакодил, каптоприл, еритроміцин, пеніциліни, сукральфат, тетрацикліни

ЛЗ, які слід приймати під час їжі Ацетилсаліцилова кислота (тривало), НПЗП (тривало), глюкокортикостероїди, гризеофульвін, ітраконазол

ЛЗ, які слід приймати до їжі Пероральні гіпоглікемічні засоби

Одним з поширених питань, з яким звертаються пацієнти до провізора, є питання, чим запивати ліки. Кількість та якість рідини є важливою для максимального прояву ефекту ЛП. Лікарські препарати, призначені для резорбтивної дії, найраціональніше приймати за 30–40 хв до їжі, запиваючи 50–100 мл перекип’яченої або дистильованої води. Біодоступність ліків, які погано розчиняються у воді, підвищується, якщо запивати їх великою кількість рідини.

Взаємодія ЛП з деякими рідинами. ЛП та молоко. При взаємодії антибіотиків групи тетрацикліну з молочними продуктами на 20-80% знижується їх всмоктування (під впливом шлункового соку казеїноген молока трансформується в казеїнат кальцію, який утворює з тетрацикліном нерозчинний комплекс). Установлено, що молоко знижує швидкість та повноту всоктування пероральних антибіотиків групи пеніцилінів та цефалоспоринів. Молоко сприяє покращенню всмоктування, наприклад, нестероїдних протизапальних препаратів, резерпіну, препаратів гормонів кори надниркових залоз (преднізолону, дексаметазону). Тому ці препарати слід приймати за 30-40 хв до їжі та запивати молоком.

При призначенні ліків дітям не слід змішувати їх з молоком та давати у пляшечці (можливе осідання значної кількості препарату на стінках, в результаті чого дитина не отримає препарат у необхідному дозуванні).

Лужними мінеральними водами не слід запивати лікарські форми з кислотостійким покриттям, однак, рекомендовано запивати ними сульфаніламідні препарати, які підлягають ацетилюванню.

Напої «Фанта», «Кока-кола» та ін. містять в складі іони заліза та кальцію, які утворюють важкорозчинні комплекси з антибіотиками тетрациклінового ряду, макролідами.

Біологічно активні речовини, які входять до складу грейпфрутового соку, пригнічують в печінці метаболізм препаратів з групи антагоністів кальцію, внаслідок чого їх токсичність підвищується. Вона проявляється головним болем, порушенням ритму серця, депресією та іншими небажаними явищами.

Кофеїн володіє здатністю змінювати всмоктування діючих речовин деяких препаратів (ерготаміну), підвищувати проникність гематоенцефалічного бар’єру та потенціювати анальгетичний ефект парацетамолу й ацетилсаліцилової кислоти, прискорює виведення з організму тих препаратів, які виділяються шляхом фільтрації в ниркових канальцях (наприклад, ампіциліну).

Дата добавления: 2015-10-24