Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

ЛП, які можуть негативно впливати на стан печінки

Підходи до медикаментозного лікування захворювань печінки і жовчного міхура | Препарати на основі розторопші плямистої | Клінічна фармакологія жовчогінних засобів | Клінічна фармакологія холелітолітиків | Клінічна фармкакологія вітамінів | І гіпоамоніємічних ЛП | Клінічна фармакологія ЛП для лікування вірусних та бактеріальних інфекцій гепатобіліарної системи | Клінічна фармакологія засобів дезинтоксикаційної терапії | Клінічна фармакологія ЛП для усунення больового синдрому | Спільне застосування ЛП, які впливають на функцію гепатобіліарної системи |


Читайте также:
  1. В) Замена негативной компенсации позитивной
  2. Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року.
  3. Г) Компенсация в негативном
  4. До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
  5. Заголовки розділів, підрозділів, таблиць, окремі слова та речення в тексті можуть виділятися напівжирним шрифтом за єдиним правилом.
  6. ЛП, які можуть негативно впливати на стан нирок. Вплив функціонального стану нирок на клінічну ефективність ЛП, особливості корекції дозування та прийому.

Спектр медикаментозних пошкоджень печінки надзвичайно широкий. Медикаментозні пошкодження необхідно мати на увазі при встановленні етіології будь-якого гострого або хронічного захворювання печінки.

Ліки, що викликають ураження печінки, підрозділяються на дві групи: дійсні гепатотоксини, що викликають облігатні реакції, і гепатотоксини, що викликають з факультативні реакції (пов’язані з ідіосинкразією).

Медикаментозні реакції, що викликаються препаратами першої групи, визначаються дозою і часом прийому ліків, відтворюються в експерименті і розвиваються у більшості осіб.

Медикаментозні реакції при прийомі препаратів другої групи не залежать від дози препарату, розвиваються лише у небагатьох осіб, особливо чутливих до даного препарату. Частота гепатотоксичних пошкоджень при використанні цих ліків складає 0,1%, але прояви мінімальних порушень функцій печінки досягають 10%.

Механізм гепатотоксичних пошкоджень. До цитотоксичних ліків належать пуроміцин і тетрациклін; до холестатичних — анаболічні стероїди, літохолева кислота. Ці речовини викликають ураження печінки за допомогою вибіркового порушення секреції в жовчні канальці.

У другій групі факультативних гепатотоксинів виділяють дві підгрупи. Перша підгрупа включає ті речовини, які викликають ураження печінки за рахунок алергічних реакцій. Характерний розвиток грануломатозного запалення з присутністю великого числа еозинофілів і інших алергічних реакцій з лихоманкою, висипом, еозинофілією. Факультативні гепатотоксини другої підгрупи викликають медикаментозне ураження печінки за рахунок токсичних метаболітів, лікарських засобів, що утворюються в печінці в процесі біотрансформації.

 

Гепатотоксичні реакції, залежні від дози ліків (облігатні)

Саліцилати. При використанні 2г саліцилатів на добу розвивається фокальний гепатоцелюлярний некроз у 2/3 пацієнтів. Хворі з порушеним обміном колагену в печінці особливо чутливі до цих препаратів. Стеатоз печінки, зокрема розвиток синдрому Рейя, було виявлено у дітей, котрих лікували саліцилатами.

Великі дози тетрацикліну викликають ураження, схоже з картиною гострої жирової дистрофії печінки у вагітних, з центральними і проміжними некрозами і згодом з жировими включеннями в цитоплазмі гепатоцитів. Можливий розвиток печінкової недостатності. Для профілактики цього ускладнення добова доза препарату не повинна перевищувати 2 г при прийомі вередину і 1 г при внутрішньовенному введенні.

Антиметаболіти. Ушкоджувальна дія на печінку таких препаратів, як 6-меркаптопурин, метотрексат, уретан призводить до зміни біохімічних показників — підвищення активності амінотрансфераз і лужної фосфатази сироватки, затримки бромсульфалеїну і дуже рідко до підвищення рівня білірубіну в сироватці крові. У числі морфологічних змін печінки описані некрози і ожиріння гепатоцитів, запальна інфільтрація з фіброзом портальних трактів після застосування метотрексату і 6-меркаптопурину; може також ушкоджуватися епітелій судин. Ураження печінки розвивається не тільки відразу ж після прийому препарату, але і протягом 3 тижнів після припинення лікування; у цих випадках дію препарату важко відрізнити від природного перебігу захворювання.

Ураження печінки, обумовлені лікарською ідіосинкразією (факультативні). Факультативні лікарські ураження печінки можуть виникати при дії будь-яких ліків. Особливості метаболічних та імунних реакцій визначають характер змін у печінці. У більшості випадків кожному препарату властивий певний тип ураження печінки. Проте ряд препаратів може викликати різні морфологічні зміни в печінці залежно від індивідуальної чутливості хворого. Так, наприклад, галотан (фторотан), ізоніазид і парацетамол можуть викликати центролобулярний і масивний некроз печінки; метилдофа — гострий або хронічний гепатит, а у ряді випадків — важкий масивний некроз печінки.


Дата добавления: 2015-10-24; просмотров: 70 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп| ІІ. Зміни фармакодинаміки.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)