Липнева політична криза

Провал літнього наступу російської армії, погіршення продовольчого становища в країні вивели 17(4) липня на вулиці Петрограда півмільйонну демонстрацію солдатів, матросів і робітників. Частина з них мала зброю, у місті почалися погроми. До демонстрантів під гаслами «Вся влада радам!» долучилися більшовики. Вони мали намір взяти владу в Петрограді і скинути Тимчасовий уряд. Солдати увірвалися до Таврійського палацу. Події набрали загрозливого характеру, і Тимчасовий уряд доручив керівництву Петроградського військового округу навести в столиці порядок.

Викликані з фронту військові частини розігнали демонстрантів. У місті був запроваджений воєнний стан. Почалося вилучення зброї у населення, не виключаючи створених більшовиками червоногвардійських загонів.

Військові частини, які брали участь у демонстрації, розформовували. Прем’єр-міністр Г. Львов пішов у відставку. Уряд, якому було надано необмежені повноваження, очолив О. Керенський, зберігши за собою пост військового міністра.

Портфелі міністрів другого коаліційного уряду розподілили між собою соціалістичні і буржуазні партії.

Більшовики відмовилися від співпраці з Тимчасовим урядом і зняли гасло «Вся влада радам!». Ленін зрозумів, що його партія могла б оволодіти столицею, але не країною. Для цього більшовикам треба було завоювати периферійні ради.

Голова Генерального секретаріату В. Винниченко неодноразово виступав із заявами про підтримку Тимчасового уряду. У середовищі робітничого класу України, навпаки, популярність меншовиків і есрів падала. Однак Центральна Рада не змогла скористатися ситуацією і забезпечити зростання власного впливу. Це показавІ Всеукраїнський з’їзд рад робітничих депутатів, який проходив у Києві в липні 1917 р.

Його представляли лише 40 тис. робітників з багатомільйонного пролетаріату України. З’їзд обрав Раду робітничих депутатів, яка увійшла до складу Центральної Ради. У цей час загальна кількість більшовиків в Україні становила 33 тис. осіб. Вони не цікавилися проблемами національно-визвольного руху. Підтримуючи право українців на відокремлення, Ленін уточнював: «Ми не прихильники дрібних держав». У резолюціях Київської обласної конференції більшовиків ні Центральна Рада, ні українська автономія не були згадані.

Зростаючі соціальні і міжнаціональні конфлікти, безсилля державної влади і анархія на місцях свідчили про загальнонаціональну кризу. Схиляючись до заміни демократії диктатурою, О. Керенський взяв на себе надзвичайні повноваження.

Верховним головнокомандувачем було призначено генерала Л. Корнілова. Генерал в ультимативній формі почав вимагати від Керенського наведення порядку в тилу і на фронті і з цією метою прибути до нього в ставку на переговори щодо формування нового уряду. Отримавши відмову, Корнілов 9 вересня відправив на Петроград корпус генерала О. Кримова. Але вже 13 вересня заколотники на чолі з генералом Корніловим були заарештовані.

Найбільш активну роль у ліквідації корніловського заколоту відіграли більшовики, що значно підвищило їхній авторитет у суспільстві.

Найважливішою подією цього часу в Україні стало скликання в Києві у вересні 1917 р. З’їзду народів Росії. У його роботі брали участь литовці, естонці, білоруси, молдавани, грузини, євреї, буряти і донські козаки.

На з’їзді розглядалося питання про перетворення унітарної Російської держави у федеративний союз демократичних республік. Було прийнято рішення, що Всеросійські Установчі збори не повинні перешкоджати скликанню крайових Установчих зборів. Цим було підтримано право українського народу на скликання Установчих зборів у межах етнічних українських земель, яке проголосив І Універсал УЦР.

З прийняттям Українською Центральною Радою акту конституційного значення – І Універсалу, утверджувалося право українського народу на створення власної державності. Важливим кроком у цьому напрямку стало утворення Генерального секретаріату – першого в ХХ ст. національного уряду.

Національне питання було наріжним каменем розбіжностей між українськими та російськими демократами, які вбачали в ньому ознаки «українського сепаратизму». Тільки загроза розвалу фронту українізованими військовими частинами спонукала петроградських політиків піти на певні поступки національно-визвольному рухові.

Дайте визначення основним термінам і поняттям

Війна, окупація, окупаційний режим, позиційна війна, оборона, національне військове формування, легіон, військове генерал-губернаторство, культурницька діяльність, криза, страйк, мітинг, демонстрація, опозиція, революція, політична боротьба, ради,місцеві органи влади, національно-територіальна автономія, федерація, Центральна Рада, з’їзд, Генеральний секретаріат, універсал.

Дата добавления: 2015-10-24