Політична діяльність в Галичині в 60-80х рр.: москофіли і народовці.

Революція 1848-1849рр. дала поштовх для політизацї українського руху. В цей час в

Галичині виникають дві політичні птечії: москофіли і народовці Москофіли - як течія

були складовою частиною панславіського руху. Панславізм який розвинувся в кінці

ХVІІІст. Сповідував ідею об'єднання всіх слов'ян в одну державу. Оскільки в ХІХст.

єдиною слов`янською державою була Росія - то силою обставин ідеологи панславізму

звертали свою увагу на неї, як на об'єднюючу силу. В 1835р. і 1839-1840рр. в Галичині

побував російський історик М. Погодін і нав`язав з Денисом Зубрицьким. Під проводом

Зубрицького у Львові виник гурток прихильників об'єднання з Великою Руссю. Послідовники панславізму стали називати себе „твердими русинами", а оскільки вони орієнтувалися на Москву їх почали називати москофілами. На чолі з москвофільського руху в Галичині став Богдан Дідицький. Його активними діячами та ідеологами були В. П.Площанський, А. Добрянський, І. Наумович. Підґрунтям для розвитку москвофільства стала зневірка та російська армія, яка в 1848р. придушила повстання в Угорщині. Політичного значення москофільська течія набрала в 1866р. коли Австрія програла війну Прусії. Тоді розійшлася чутка, що Австрію чекає доля Польщі, і що Галичину забере Росія. В цій ситуації багато москофілів почали пропагувати єдність галицьких русинів з росіянами „Ми не рут єни з 1848р. ми настоящіє рускіє"-писали вони в часописі «Слово», москофіли заперечували право українського народу на самостійний національний розвиток. На той час у таборі москофілів опинилися майже вся галицька і буковинська інтелігенція. Завдяки їм москофіли заволоділи культурно-освітніми установами Львова москофіли видавали декілька журналів «Слово», «Руська Рада» в яких вживали староруську мову, яка отримала в народі назву «язичіє», бо була мішаною російсько - церковнослов'янською та українською мов.

Проти консервативно-москофільського табору виступила передова молодь, яка під впливом українського національного руху в Наддніпрянщині почала засновувати студентські гуртки в Галичині. Перша така молодіжна організація виникла у Львові в кінці бір. її заснували молоді письменники і громадські діячі В. Шашкевич, Ф Заревич, К Килимович. Звідси бере початок народовська (українофільська) течія На відміну від москофілів вони виступали за єдність усіх українських земель, розвиток української літератури на живій народній основі. Народовці мали свої друковані часописи «Вечорниці»,«Діло», «Буковина» та ін. В 1869р. з ініціативи народовців було засноване товариство „Просвіта". Кількість її прихильників неухильно зростала. Якщо на перших зборах „Просвіти" були присутні лише 64 члени, то протягом наступного десятиліття їх чисельність зросла до 800. наприкінці ХІХст. р Західній Україні налічувалося вже 19 філій „Просвіти". Товариство видавало твори провідних українських письменників, шкільні підручники, популярні брошури, організовувало вечори присвячені Т Шевченку.

Утвердившись в Галичині народовський рух поступово поширився і на Буковині Провідною ланкою виховання національної свідомості інтелігенції тут стала заснована при Чернівецькому університеті кафедри української філології, яку очолив народовець Г Онишкевич.

Поступово зміцнивши свої культурні позиції народовці на рубежі 70-80х рр. почали витісняти москофілів в царині політичної діяльності. На поч. 80х рр. народовці створили свій керівний орган - „Народну Раду" яку очолив Юліан Романчук. Восени 1885р. вона видала відозву до русинів Галичини і статут. У ньому проголошувалася мета організації „Розвій руської народності як самостійної народності слов'янської, окремої від польської і російської, оборона прав руського народу і поширення його інтересів та змагань в усіх політичних культурних, суспільних економічних відносинах". Таким чином в 60-80х рр. в Галичині діяли дві діаметрально протилежні течії, одна з яких виступала за інтеграцію в Росію, інша за незалежність

Дата добавления: 2015-10-24