Розкрийте сутність формування системи вищої освіти Росії

Централізовану багаторівневу систему освіти в Росії було створено у XIX сторіччі, а її реформування та розширення припало на його другу половину і початок XX ст., коли в різних містах імперії виникло понад сто класичних і технічних університетів, закладів інших профілів (військових і педагогічних інститутів тощо).

Перші два десятиріччя після Другої світової війни вища освіта в Росії входила у трійку кращих у світі як за рівнем охоплення молоді, так і за змістом та якістю навчання.

З моменту проголошення своєї незалежності у серпні 1991 р. Росія проголосила демократизацію і деполітизацію головним напрямом освітньої політики, досягнувши па цьому шляху очевидних успіхів у швидкому розвитку недержавного сектора освіти, значних змін у структурі рівнів освіти, спрямованих на ліквідацію успадкованих недоліків і наближення якості та змісту освіти до визнаних світових і європейських стандартів.

Для отримання права навчатися у ВНЗ Росії необхідно мати атестат за 11-річну загальноосвітню школу чи диплом середніх проф- і техшкіл, еквівалентний у доступі до вищої освіти шкільному атестату. Абсолютна більшість молоді складає конкурсні вступні іспити, програми яких встановлює Міністерство освіти з огляду на зміст предметів середньої школи і вимоги вищої освіти до рівня знань вступників. Університети та інші ВНЗ достатньо автономні у проведенні вступних екзаменів (форма, кількість, введення додаткових дисциплін, час тощо) і в деталях відбору абітурієнтів. Переважно, переможці предметних олімпіад високого рівня (міжнародних і всеросійських) зараховуються в заклад за їхнім вибором без іспитів, медалісти складають один вступний екзамен (менше, ніж решта конкурентів) або проходять лише співбесіду.

Крім лекцій використовуються активніші форми занять - різні види семінарів, практичні та лабораторні роботи, практика на виробництві тощо.

Опрацювання важливих дисциплін закінчується екзаменом чи якимось із видів тестування. Система оцінювання: найвища оцінка - 5 (відмінно), 4 (добре), 3 (задовільно), якої достатньо для зарахування дисципліни, 2 (незадовільно), отримання якої не дає змогу продовжувати навчання. Менш істотні дисципліни можуть оцінюватися за двобальною шкалою: «зараховано» (викладач вважає, що студент загалом виконав вимоги) і «незараховано» (робота студента незадовільна, предмет має бути повтореним чи вивченим самостійно).

Започатковано експерименти з рейтинговим оцінюванням і модульними навчальними планами.

Нова структура запроваджена вже половиною ВНЗ і передбачає дворічну базову вищу освіту (30% часу на природничі дисципліни і математику, 25% - на гуманітарні) з отриманням проміжного сертифіката про неповну вищу освіту і можливістю часткової зміни напряму навчання на другому циклі тривалістю 2 роки й отриманням кваліфікації «бакалавр», програми якої містять середню кількість дисциплін спеціалізації. Якщо останніх більше, то присвоюється кваліфікація «спеціаліст».
Кращі студенти можуть продовжити навчання і стати магістрами, при цьому тривалість вищої освіти - не менше 6 років.

Заключний етап російської освіти (аспірантура) триває 2-3 роки під наглядом наукового керівника і включає виконання самостійних досліджень, написання і захист дисертаційної роботи визначеного рівня та обсягу. Триває дискусія про доцільність збереження старого звання «кандидат наук» або переходу на міжнародне - «доктор філософії» (PhD).

Триваліша наукова робота та узагальнення її наслідків у більшій за обсягом дисертації зі складнішою процедурою захисту приводить до найвищого наукового звання «доктор наук» з широкими правами на особисту автономію у дослідженнях і отримання вищих посад у науковій ієрархії

Аудиторне навчальне навантаження викладачів у Росії істотно перевищує стандарти розвинених країн, коливаючись від 200-300 годин для професорів до 800-900 для асистентів.
9. Сформулюйте сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах

Вот его основные направления

n непрерывность;

n диверсификация;

n повышение фундаментальности;

n интегрированность;

n гуманитаризация;

n демократизация;

n гуманизация;

n интеграция с наукой и производством;

n компьютеризация.

Их перечень включает следующие принципы:

1)охват образованием всей жизни человека;

2)понимание образовательной системы как целостной, включающей дошкольное

воспитание, основное, последовательное, повторное, параллельное образование, объединяющее и интегрирующее все его уровни и формы;

3)включение в систему просвещения, помимо учебных заведений и центров доподготовки, формальных, неформальных и внеинституциональных формобразования;

4)горизонтальная интеграция: дом - соседи - местная социальная сфера - общество- мир труда - средства массовой информации - рекреационные, культурные, религиозные организации и т.д.; между изучаемыми предметами; между различными аспектами развития человека (физическим, моральным, интеллектуальным и т.п.) на отдельных этапах жизни;

5)вертикальная интеграция: между отдельными этапами образования (дошкольным,школьным, послешкольным), между разными уровнями и предметами внутри отдельных этапов; между разными социальными ролями, реализуемыми человеком на отдельных этапах жизненного пути: между различными качествами развития человека (качествами временного характера, такими как физическое, моральное, интеллектуальное развитие и т.п.);

6)универсальность и демократичность образования;

7)создание альтернативных структур его получения;

8)увязка общего и профессионального образования;

9)акцент на самообразование, самовоспитание, самооценку;

10)акцент на самоуправление;

11)индивидуализация учения;

12)учение в условиях разных поколений в семье, обществе;

13)расширение кругозора;

14)интердисциплинарность знаний, их качества;

15)гибкость и разнообразие содержания, средств обучения;

16)способность к ассимиляции новых достижений науки;

17)совершенствование умений учиться;

18)стимулирование мотивации к учебе;

19)создание соответствующих условий для учебы;

20)реализация творческого и инновационного подходов;

21)облегчение перемены социальных ролей в разные периоды жизни;

22)познание и развитие собственной системы ценностей;

23)поддержание и улучшение качества индивидуальной и кол лективной жизни путем личного, социального и профессионального развития;

24)развитие воспитывающего и обучающего общества: учить

ся для того, чтобы "быть" и "становиться" кем-то;

25)системность принципов образовательного процесса.

Дата добавления: 2015-10-24