Читайте также:
|
У 90-х рр. XVIII ст. від автономії Гетьманщини залишилися лише жалюгідні крихти. Цивільна адміністрація, військо і церква були такими ж, як і в імперії в цілому. Але українське суспільство потребувало значних змін, щоб повністю відповідати імперській моделі. Від минулого залишилися зводи законів, які все ще були у вжитку на Лівобережній Україні,— українське звичаєве право, Литовський Статут і модифікована версія магдебурзького права.
Проте неправильною буде думка, що російський централізм розвивався суто по висхідній. Періоди поступу змінювалися на часи, коли треба було відступати. У запровадженні в імперії єдиної адміністрації Катерина II просунулася далі всіх попередніх монархів. Новий імператор Павло І, однак, здебільшого несхвальне ставився до політики Катерини, що породило в прихильників регіональної автономії нові надії на реставрацію традиційних прав 1. Справді, смерть Катерини і сходження Павла І на престол поширили в Гетьманщині чутки, що Павло сам буде гетьманом, а найближчого радника свого батька Андрія Гудовича призначить регентом відновленої Гетьманщини 2.
1 Про загальну історію за часів правління Павла див.: Клочков М.Б. Очерки правительственной деятельности времени Павла І. — Петроград, 1916.
2 Оглоблин О. Андрій Гудович // Люди Старої України. — С. 7-13.
І хоча ці чутки виявилися безпідставними, Павло все ж таки відродив окремі давні прерогативи. Він скасував Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське намісництва й утворив єдину Малоросійську губернію 1. Місто Київ до неї не належало. Воно стало столицею нової Київської губернії, яку викроїли на території, що відійшла до Росії після другого поділу Польщі. За винятком міста Києва, який і в найкращі часи дуже слабо був пов’язаний з Гетьманщиною, нова Малоросійська губернія повністю відповідала кордонам колишньої Гетьманщини, включно з землями, які 1764 р. відрізали для створення Новоросії.
Павло схвалив також вибори повітових маршалів, що відповідало польсько-литовській практиці і суперечило положенням Грамоти для дворянства про «уездньгх предводителей» 2; відновив більшу частину системи судочинства, що існувала в Гетьманщині у 1763 р. (включно з судовими реформами гетьмана Розумовського) 3. Відновлений Генеральний суд знову діяв як найвищий трибунал як для цивільних, так і кримінальних справ. Він складався з двох генеральних суддів, чотирьох радників і десяти представників, яких обирала шляхта. Посади генеральних суддів зайняли двоє високоосвічених шляхтичів — Аким Семенович Сулима та Григорій Петрович Милорадович 4. Нижчі цивільні суди — земський і підкоморський — також були відновлені, але кримінальні справи розглядалися в системі імперських судів.
Реставрація, однак, була лише швидкоплинним епілогом, і поволі залишки автономності України канули в Лету. Коли Олександр І 1801 р. зійшов на престол, він знову поділив Малоросійську губернію на дві: Чернігівську і Полтавську 5. Невдовзі була знову скасована традиційна система судочинства 6.
1 ПСЗ. — № 17634. — 12 декабря 1796 г. — Т. 26. — С. 229-230; Ковалевский А. Некоторые подробности, касающиеся учреждения Малороссийской (Черниговской) губернии в 1796-1797 годах // ЧГВ. — 1898. — № 1439. — С. 2-3.
2 Ковалевский А. Некоторые подробности... — С. 2 — 3. Питання «повітових маршалів» обговорюється також у: Замечания до Малой России принадлежащие. — С. 7 — 8.
3 ПСЗ. — № 17594. — 30 ноября 1796 г. — Т. 26. — С. 212-213; Ковалевский А. Возобновленис генерального суда в Малороссийской губернии в 1797 году // ЧГВ. — 1896. — № 178. — С. 3-4.
4 Короткий життєпис Акима Семеновича Сулими див.: Модзалевский В.Л. Сулима, Аким Семенович // Русский биографический словарь. — Т. 20 (Суворов — Ткачев). — С. 141—142. Дві праці Акима Семеновича Сулими містять багато відомостей про його діяльність на посаді генерального судді: Записка Генерального судьи Акима Семеновича Сулимы // КС. — 1884. — № 1. — С. 135—142; Дневник Акима Семеновича Сулимы, 1772 — 1817 // Сулимовский архив. — Киев, 1884. — С. 156—164. Відомості про Григорія Петровича Милорадовича див.: Модзалевский В.Л. Малорос сийский родословник. — Т. 3. — С. 423.
5 ПСЗ. — № 20162. — 27 февраля 1802 г. — Т. 27. — С. 59-60.
6 Описано в: Дневник Акима Семеновича Сулимы. — С. 59 — 60.
Залишився лише підкоморський суд, і то для того, щоб не ускладнювати розгляд майнових суперечок. Ліквідація українських інституцій і традицій продовжилася і за Миколи І. Імперський уряд вбачав у них неприпустимі спогади про польський вплив у Гетьманщині. Таким чином, після польського повстання 1830 р. останні залишки магдебурзького права, які ще були чинними в українських містах, були ліквідовані 1. Пізніше імперський уряд розпорядився, щоб усі урядові інституції Чернігівської та Полтавської губерній суворо дотримувалися Статуту для губерній 2. 1834 р. були скасовані підкоморський суд і різні українські традиційні уряди, що мали відношення до володіння майном і землею 3. Нарешті, подібна доля спіткала і Литовський статут, а 1843 р. російський Звід законів був розповсюджений на Чернігівську і Полтавську губернії, хоча враховувалися також окремі місцеві правові норми 4. Ці особливості, що дожили аж до російської революції, були єдиним залишком колишнього автономного статусу Гетьманщини.
1 ПСЗ. — 2-е изд. — № 4319. — 3 февраля 1831 г. — Т. 6. — С. 19-22. Див. також: Василенко М. Як скасовано Литовського статута // Записки соціально-економічного відділу Української Академії наук. — 1924—1925. — № 2 — 3. — С. 262 — 288.
2 ПСЗ. — 2-е изд. № 4992. — 6 декабря 1831 г. — Т. 6. — С. 270.
3 ПСЗ. — 2-е изд. — № 6718. — 16 января 1834 г. — Т. 9. — С. 42.
4 ПСЗ. — 2-е изд. — № 16585. — 4 марта 1843 г. — Т. 18. — С. 115-116; Василенко подає перелік місцевих правових норм, що залишилися після запровадження імперського зводу законів. Див.: Василенко М. Як скасовано Литовського статута. — С. 288-316.
Дата добавления: 2015-09-04; просмотров: 90 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Реорганізація, секуляризація і русифікація української церкви | | | Кооптація української шляхти |