Тести до теми. 1. Представниками літературного угрупування «Бу-Ба-Бу» є:

1. Представниками літературного угрупування «Бу-Ба-Бу» є:

1. Е. Андрієвська, Ю. Тарнавський, Б. Рубчак.

2. Г. Косинка, Є. Плужник, М. Куліш.

3. Л. Костенко, В. Симоненко, Д. Павличко.

4. Ю. Андрухович, О. Ірванець, В. Неборак.

2. Літературно-мистецький напрям, який має світоглядними основами недовіру до реальності й усвідомлення культурно-мистецької вичерпаності, використовує прийоми текстуальної гри, подвійного кодування й цитатності, має назву:

1. Імпресіонізм.

2. Експресіонізм.

3. Постмодернізм.

4. Модернізм.

3. Експериментальні епатажні прийоми в сучасному театрі асоціюються з іменем:

1. А.Хостікоєв.

2. Б. Бенюк.

3.Б. Жолдак.

4. М. Рєзникович.

4. Постмодернізм спочатку виник як мистецький напрям у:

1. Архітектурі.

2. Живописі.

3. Літературі.

4. Музиці.

5. Автором серії фоторобіт «Донбас-Шоколад» є:

1. Євгенія Гапчинська.

2. Арсен Савадов.

3. Василь Цаголов.

4. Ілля Чічкан.

6. Хто з українських письменників-нонконформістів є відомим художником:

1. О. Іранець.

2. Ю. Андрухович.

3. Л. Подрев’янський.

4 О. Ульяненко.

7. Основним виставковим майданчиком для сучасного українського та світового мистецтва в Україні є:

1. Національний художній музей України.

2. Пінчук арт-центр.

3. «Я Галерея» Павла Гудімова.

4. Пейзажна алея.

8. Відомий сучасний український художник, який постійно використовує образи масової культури, епатує глядачів, є відомою світською персоною:

1. Євгенія Гапчинська.

2. Арсен Савадов.

3. Василь Цаголов.

4. Ілля Чічкан.

9. Епатажна сучасна письменниця, телеведуча й рок-музикант, яка вдало стартувала у 2000-х рр.:

1. М. Матіос.

2. І. Карпа.

3. О. Забужко.

4. Т. Малярчук.

10. Авторкою роману «Солодка Даруся», лауреатом Шевченківської премії є:

1. М. Матіос.

2. І. Карпа.

3. О. Забужко.

4. Т. Малярчук.

ГЛОСАРІЙ

Абсолютизм – абсолютна, необмежена форма правління, за якої верховна влада повністю належить монархові.

Абстракціонізм – напрям у модерністському мистецтві ХХ ст., що цілком відмовляється від реалістичного зображення предметів і явищ.

Авангардизм – узагальнюючий термін для позначення новаторських напрямів у художній культурі ХХ ст., для яких характерний пошук нових, нетрадиційних засобів вираження.

Автохтонний – місцевий, який за походженням приналежний до якоїсь території.

Агностицизм – філософське вчення, яке заперечує можливість пізнання об’єктивного світу та його закономірностей.

Акведук – арковий міст з лотком або трубою, яким пропускали водовід через ріки, шляхи, яри.

Амфітеатр – 1) у давньогрецькому театрі місця, розташовані півколом на схилах пагорбів; 2) давньоримська будівля для видовищ еліптичної форми з ареною посередині, навколо якої уступами вгору розміщені місця для глядачів.

Андеґраунд – нелегальні, заборонені культурні явища, які переслідуються офіційною владою.

Анімізм – віра в існування душ і духів; загальне одухотворення природи. Термін введений англійським ученим Е.Тайлором.

Антропогенез – процес становлення людини.

Ансамбль – в архітектурі та містобудуванні – гармонійна єдність споруд, творів монументально-декоративного мистецтва, зелених насаджень; цілісність просторової композиції, пропорційність співвідношень частин і цілого; силует, пластика, колір.

Антропоцентризм – філософський принцип, згідно з яким людина є центром Всесвіту і найвищою метою всіх подій, що відбуваються у світі.

Апокрифи – твори на біблійну тематику, які не входять до офіційного біблійного канону.

Апологет – захисник, оборонець кого-, чого-небудь.

Апсида – виступ споруди, напівкруглий, прямокутний, багатокутний у плані, перекритий півкуполом або замкнений півсклепінням. Застосовується у християнських храмах.

Арка – криволінійне перекриття прорізів у стіні (вікон, дверей, воріт) або прольотів між опорами – стовпами, колонами.

Аркада – ряд однакових за формою і розмірами арок, що спираються на стовпи і колони. Застосовуються переважно при спорудженні відкритих галерей.

Артефакт – предмет, вироблений людиною.

Архітектура – 1) будівельне мистецтво, проектування й будівництво споруд; 2) мистецький характер споруди.

Архетип – прообраз, культурна модель, яка передається від поколінні до покоління

Аскетизм – 1) спосіб життя, що полягає в добровільній відмові від життєвих благ та задоволень, крайньому обмеженні життєвих потреб; 2) релігійне подвижництво; 3) учення і практичний метод досягнення моральної досконалості шляхом саморегуляції людиною своїх тілесних потреб, обмеження і пригнічення чуттєвих потягів та бажань.

Базиліка – витягнута прямокутна в плані споруда, розділена вподовж колонами на 3-5 частин – нефів. Середній неф вищий за бокові. У формі базиліки будували християнські храми.

Барельєф – вид скульптури, в якій випукла частина зображення виступає над площиною фону не більше, ніж на половину свого об’єму.

Бароко – один із провідних художніх стилів кінця XVI – середини XVIII ст. Виник в Італії, поступово поширився в інших країнах Європи та Латинської Америки. Мистецтву бароко властиві грандіозність, пишність, динаміка, патетична піднесеність, інтенсивність почуттів, пристрасть до ефективних видовищ, поєднання ілюзорного та реального, сильні контрасти масштабів і ритмів, світла та тіні.

Бієнале – фестиваль, виставки, що проводиться раз на два роки.

Боді-арт – один із модерністських напрямів, представники якого розглядають власне тіло як матеріал і об’єкт художньої творчості, розмальовують його, роблять надрізи, вдаються до демонстрації різних поз.

Бюст – погрудне, переважно портретне зображення людини в круглій скульптурі.

Вертеп – 1) печера; 2) розбійницьке, шахрайське кубло; 3) назва старовинного українського мандрівного лялькового театру, де поруч з різдвяною містерією виставляли й сценки з народного життя.

Відродження, Ренесанс – епоха в історії культури країн Західної й Центральної Європи, а також деяких країн Східної Європи (в Італії – XIV–XVI ст., в інших країнах – кінець XV– XVI ст.). розрізняють Раннє В. (XV ст.), Високе В. (кінець XV – перша чверть XVI ст.), Пізнє В. (друга – третя чверть XVI ст.). Термін «В.» запровадив італієць Дж.Вазарі в XVI ст. на означення зв’язку з античною спадщиною.

Вітраж – твір монументально-декоративного мистецтва з кольорового чи безбарвного скла, на яке наноситься малюнок спеціальними фарбами, гравіруванням або витравлюванням. Шматочки монтуються з допомогою двотаврових балок, що спаюються оловом в єдину сюжетну композицію.

Галерея – 1) довге крите приміщення, одну з поздовжніх стін якого замінюють колони, стовпи або балюстрада; 2) видовжена зала з суцільним рядом великих вікон в одній із поздовжніх стін.

Гедонізм – вчення, в основу якого покладено проголошення життєвої насолоди.

Генезис – походження, виникнення, становлення, зародження, розвиток.

Готичний стиль – художній стиль, що став завершальним етапом розвитку середньовічного мистецтва країн Західної та частково Східної Європи (між серединою XII й XV-XVI ст.). Зародився у Північній Франції. Готичне мистецтво переважно культове за призначенням і релігійне за тематикою. Особливе місце в мистецтві Г. посідає собор – високий зразок синтезу архітектури, скульптури та живопису. Готичний собор – це, як правило, 3-5-нефна базиліка з поперечним нефом-трансептом. Основним видом образотворчого мистецтва Г. є скульптура, яка набула глибокого ідейно-художнього змісту та розвинених пластичних форм. Різноманітна тематика вітражів, що декорували віконні прорізи готичних храмів. У пізній Г. набули поширення скульптурні вівтарі в інтер’єрах, де об’єднані дерев’яна розфарбована й позолочена скульптура і темперний живопис на дерев’яних дошках. В епоху Г. досягли розквіту книжкова мініатюра й декоративне мистецтво, пов’язані з високим рівнем цехового ремесла.

Гравюра – різновид графіки, у якому зображення є друкованим відбитком з малюнка.

Графіка — вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері, тканині тощо олівцем, пером, пензлем, вуг­линою або відбитий на папері зі спеціально підготовленої форми.

Графіті — написи та малюнки, надряпані на стінах і архітектурних деталях давніх будівель, а також на посуді та інших предметах.

Гробниця — архітектурна споруда, що містить тіло померлого та увічнює його пам'ять.

Гуманізм — ідейний напрям культури доби Відродження, що утверджував право людини на земне щастя, боровся за визволення науки й людської особистості від обмежень схоластики.

Декоративне мистецтво — галузь пластичних мистецтв, твори якої, поряд з архі­тектурою, надають матеріальному середовищу проживання людини художніх, естетичних якостей. Д. м. поділяється на безпосередньо пов'язане з архітекту­рою монументально-декоративне мистецтво (створення архітектурного деко­ру, рельєфів, статуй, вітражів, мозаїк, що прикрашають фасади й інтер'єри, а також паркової скульптури) і декоративно-ужиткове мистецтво (створення художніх виробів, призначених переважно для побуту).

Деміург — (алегорично) творець.

Дитинець – центральна укріплена частина міста на Русі.

Дефініція – визначення якогось поняття.

Диктатура — необмежена влада, яка спирається на силу.

Дисидент – людина, чий світогляд та ідеологія прямо протилежні панівній, яка заперечує існуючий політичний лад.

Догмат — основне положення віровчення, обов'язкове для всіх віруючих, визнане як незаперечна істина, вічна і незмінна, яка не підлягає критиці.

Духовна культура – один зі складників культури, до сфери якої належать релігія, філософія, мистецтво, мораль, етика, політика, право

Екзальтація — надмірне захоплення чимось, збудження під впливом будь-чого, захопленість, захват, збудження, піднесення, вибух емоцій.

Екзистенціалізм – 1) Ідеалістична філософська течія, що заперечує об'єктивність буття, реальним вважає лише існування лю­дини та її переживань, твердить про беззмістовність життя, непотрібність сус­пільної діяльності; 2) Течія літературного модернізму. Виникла в передвоєнні роки, поширилася під час і після Другої світової війни. Характерні риси: суб'єктивізм, індивідуалізм, песимізм, заперечення будь-якого насильства.

Еклектика – поєднання в одному стилі кардинально протилежних, навіть несумісних елементів.

Експансія — загарбання державами та монополістичними об'єднаннями чужих те­риторій, ринків, джерел сировини, економічне й політичне уярмлення інших країн.

Експресіонізм — напрям у європейській літературі та мистецтві перших десятиліть XX ст. Головним в експресіонізмі проголошувалося вираження суб'єктивних уявлень митця, що зумовило потяг до ірраціональності, загостреної емоційності та гротеску.

Експресія — виразність, підкреслене виявлення почуттів, переживань.

Елітарна культура – культура, зорієнтована на задоволення потреб вищої, елітарної частини суспільства.

Епіграма — короткий вірш сатиричного глузливого змісту, здебіль­шого спрямований проти якої-небудь особи.

Епістолярна творчість — форма викладу, коли твір напи­саний у формі листування персонажів або послання, а також приватне листу­вання як джерело історії.

Ескіз — попередній начерк креслення, картини тощо.

Етика — 1) наука, що вивчає мораль; 2) норми поведінки, сукупність моральних правил певної соціальної групи.

Етюд — в образотворчому мистецтві — первісний допоміжний малюнок, викона­ний з натури, для майбутнього твору.

Євангелія («благовіствування», частина Біблії) — так звуться чотири церковні книги, що оповідають про життя Христа. Події, описані в цих книгах, леген­дарного характеру, яких багато у східних народів.

Живопис — вид образотворчого мистецтва, художнє зображення видимого світу фарбами на будь-якій поверхні (полотні, дереві, папері тощо). Колір є найва­жливішим зображальним та емоційним засобом Ж. поділяється на монумен­тальний, станковий, театрально-декораційний та мініатюру. Ж. поділяється на жанри: побутовий, історичний, батальний, портрет, пейзаж, натюрморт, анімалістичний. Техніка Ж. (накладання фарб, закріплення на поверхні) різ­номанітна. Найбільш поширені фарби: олійні, клейові, темпера. У монумента­льному Ж. застосовують фреску, мозаїку, вітраж, у станковому поряд з олі­єю — акварель, гуаш, пастель.

Життєпис – життєписи людей, яких церква зарахувала до лику святих.

Замок — укріплене житло феодала, оборонний об'єкт. У XIII—XIV ст. 3. перетворюється на складні комплекси споруд і нарешті — на палацові ансамблі.

Зернь – ювелірна техніка, що передбачає впаювання в ювелірні вироби дрібних позолочених кульок.

Ідеалізація — приписування комусь, чомусь ідеальних властивостей; схильність вважати когось, щось кращим, ніж є в дійсності.

Ідол – у язичницьких релігіях предмети культу, які уособлювали божество.

Ізборники – хрестоматії, книги, які містили уривки з інших творів.

Ієрархія — поділ на вищі та нижчі посади, чини, соці­альні групи залежно від їхнього суспільного і майнового стану. Порядок під­леглості нижчих осіб за чином, посадою вищим.

Іконоборство — релігійно-політичний рух VIII—IX ст. у Візантії, спрямований проти шанування ікон, мощей та інших предметів культу.

Іконографія — суворо встановлена система зо­браження будь-яких персонажів або сюжетних сцен.

Інтер'єр — внутрішній простір будівлі, приміщення.

Іронія — прихована насмішка, спеціально «вдягнена» у форму позитивної характе­ристики чи вихваляння.

Кантата — великий музичний твір урочистого або лірико-епічного характеру для хору, соліста і оркестру.

Капелла — в архітектурі — невелика споруда чи приміщення для молитов одного знатного сімейства, для зберігання реліквій, розміщення хористів та ін. Роз­ташовувалися К. у храмах, бокових нефах або навколо хору. Будувалися та­кож К., що стояли окремо.

Капітель — верхня частина колони, пілястри або стовпа, на яку спирається бал­ка або архітрав. К. дістали детальну розробку в античних архітектурних ордерах.

Карниз — горизонтальний виступ на стіні, який підтримує дах (покриття) споруди й захищає стіну від води, що стікає; має також декоративне значення. К. буває верхній, що увінчує, наприклад, в антаблементі, й проміжний.

Катехізис — церковно-навчальний посібник, що у формі запитань і відповідей викладає основні догмати православної, католицької чи протестантської церкви.

Кирилиця — один з двох давньослов'янських алфавітів (другий — глаголиця), на­званий за ім'ям Кирила — одного з просвітителів слов'ян, проповідників пра­вослав'я, братів Кирила та Мефодія. Створено на основі грецького алфавіту з додаванням кількох літер.

Кіномистецтво — мистецтво відтворення на екрані зображень, які викликають враження реальної дійсності.

Кітч — напрям у сучасній культурі, розрахований на масового споживача, що харак­теризується примітивністю, безідейністю, розважальністю; масова продукція, позбавлена смаку і розрахована на зовнішній ефект.

Класицизм — один із основних напрямів у європейській літературі й мистецтві XVII—XVIII ст., зразком для якого було класичне давньогрецьке й давньо­римське мистецтво.

Клерикалізм — політичний напрям, що прагне посилити вплив церкви на суспіль­но-політичне й культурне життя країни.

Колона — вертикальна опора, як правило, кругла в поперечному перерізі, стриж­невий елемент споруди, несучої конструкції тощо. Складається з бази, стов­бура й капітелі.

Колорит — 1) гармонійне поєднання кольорів та їхніх відтінків у творі живо­пису; 2) характерна особливість художнього твору, а також епохи, місце­вості тощо.

Композиція — побудова художнього твору, зумовлена змістом, характером і при­значенням.

Контркультура – культура, яка протистоїть офіційній, домінуючій у даний період.

Контрреформація — релігійно-політичний рух у Західній Європі XVI—XVII ст., організований і очолений папством проти Реформації.

Концептуальне мистецтво — одна з течій авангардизму, що розглядає художній твір як засіб демонстрації ідей, понять, концепцій. Його представники відмов­ляються від створення традиційного художнього твору і звертаються до кон­цептуальних об'єктів, що виступають у формі ідей чи проектів і супроводжу­ються написами, текстами, іншими позаестетичними засобами.

Корчага — в Київській Русі X—XII ст. велика глиняна посудина з плескатим, кру­глим або гострим дном, вузькою шийкою та двома ручками. Використовува­лася для зберігання зерна і рідин.

Космографія — опис Всесвіту в книгах, відомості з астрономії, метеорології, географії й геології.

Кубізм — модерністська течія в західноєвропейсько­му образотворчому мистецтві початку XX ст., представники якої зображували реальний світ у вигляді комбінацій геометричних форм (куба, кулі, циліндра, конуса тощо) та деформованих фігур.

Купол — просторове покриття будинків, споруд, що перекриває круглі, багатокут­ні, еліптичні в плані приміщення.

Лібрето — 1) словесний текст великого музично-вокального твору (опери, оперети тощо); 2) план сценарію балету або кінофільму; 3) короткий виклад змісту опери, балету тощо, який зазвичай видається окремою книжечкою.

Масова культура — напрям у культурі другої половини XX ст., розрахований на доступність широким верствам населення, знижений рівень сприйняття, роз­важальність.

Матеріальна культура – усі матеріальні предмети, технології; до матеріальної культури належать сфери: культура праці, побуту, матеріальне виробництво тощо.

Мистецтво — 1) художня творчість в цілому — література, архітектура, скульптура, живопис, графіка, декоративно-ужиткове мистецтво, музика, танець, театр, кіно та інші види діяльності людини, об'єднувані як художньо-образні форми відо­браження дійсності; спосіб виявлення творчого потенціалу особистості та задо­волення її естетичних потреб; 2) у вузькому значенні — образотворче мистецт­во; 3) високий ступінь виявлення майстерності в будь-якій сфері діяльності.

Мімікрія — 1) подібність одних тваринних чи рослинних організмів до інших або до предметів навколишнього середовища з метою самозбереження; 2) безпри­нципне пристосування до оточення, до умов життя.

Мініатюра — твір образотворчого мистецтва невеликого розміру, що потребує ви­тонченої техніки виконання. До М. належать книжкові ілюстрації та невелике портретне зображення, виконане емаллю, гуашшю, аквареллю на папері, кіст­ці, металі, фарфорі.

Мінімалізм – один з напрямів у мистецтві 60—70-х pp. XX ст., твори якого позбавлені зовнішньої декоративності, найчастіше зво­дяться до використання найпростіших геометричних фігур. Мінімалізм пред­ставлений головним чином скульптурою і живописом.

Містика — релігійно-ідеалістичні погляди, що визнають існування надприродних сил і можливість спілкування з ними людини.

Містицизм — релігійно-ідеалістичний світогляд, заснований на містиці.

Міф – світогляд родового суспільства, у якому одухотворені і персоніфіковані природні сили та соціальні явища, це своєрідна система уявлень людини про світ.

Модернізм — узагальнююча назва художніх на­прямів XX ст. Модернізму властивий розрив з ідейними і художніми принципами класичного мистецтва, пошук нових художніх форм і виражальних засобів.

Мозаїка – зображення, виконане з кольорових каменів, смальти та ін.

Монархія — 1) форма правління, за якої найвища державна влада зосереджена в руках однієї особи — монарха; 2) царство, королівство, цісарство, імперія; 3) держава з такою формою правління.

Неокласицизм — течія в літературі та мистецтві XІХ — початку XX ст., що ба­зувалася на стилізації зовнішніх форм античного мистецтва, італійського Від­родження і частково класицизму.

Неф, корабель — приміщення у вигляді галереї, витягнуте в плані й відокремлене від інших приміщень рядом арок або колон. У храмах виділяються головний неф та бічні.

Образотворче мистецтво — умовна назва видів пластичних мистецтв: живо­пису, скульптури, графіки. На відміну від так званих необразотворчих ви­дів в основі творів О. м. лежить використання і творче переосмислення явищ реальної дійсності. Залежно від специфіки засобів художнього вира­ження різні види О. м. відтворюють такі об'єктивні особливості навколиш­нього світу, як об'єм, колір, простір, матеріальна форма предметів, світлоповітряне середовище. Окрім фіксації образу безпосереднього чуттєвого сприйняття О. м. доступне відображення розвитку подій у часі, динамічно­сті дії, розкриття психологічного й емоційного змісту зображуваної ситуа­ції, духовного світу людини.

Обряд – символічно-умовні дії людей, якими супроводжуються певні події життя людини, трудові процеси, календарні свята.

Опера — музично-драматичний твір, що поєднує інструментальну музику з во­кальною, текст та образотворче мистецтво, і призначений для виконання в театрі.

Ораторія — великий музичний твір для хору, солістів-співаків та симфонічного оркестру, написаний на драматичний сюжет, але призначений для концертно­го виконання.

Офорт – поширена в графічному мистецтві техніка гли­бокого друку. Спосіб одержання зображень з металевої пластинки шляхом ви­травлення азотною кислотою (міцною водою). Офорт виконується продряпу­ванням сталевою голкою рисунка по граверному ґрунту, з наступним травлен­ням пластинки з якої зображення друкується на папір. Офорт був винайдений на рубежі XV—XVI ст. і використовується до цього часу.

Паломницька література – жанр давньоруської літератури, у яких описувалися подорожі до святих місць.

Панегірик — жанр ораторського і поетичного мистецт­ва, що виник у Стародавній Греції. Пізніше набув іронічного значення за над­мірне вихваляння.

Пантеїзм — філософсько-релігійне вчення, за яким Бог є безособовим началом, розлитим по всій природі, тотожним з нею або з її субстанцією. Методоло­гічну основу П. становили вчення про витікання (еманацію) нижчих сфер буття з вищої та вчення про безпосереднє надрозумне пізнання Бога. Пан­теїстичні ідеї були поширені в епоху Відродження (Микола Кузанський, Д.Бруно).

Партесний спів – церковне хорове багатоголосся.

Парсуна – жанр портретного живопису XVI-XVII ст., що використовував прийоми іконопису.

Плінфа – широка, тонка цегла великого розміру, яку використовували у будівництві Київської Русі.

Риторика — мистецтво красномовства. Виникла у Стародавній Греції, розробила багато стилістичних прийомів ораторського мистецтва та художньо-літературної мови.

Рококо — стиль, що набув роз­витку в європейських пластичних мистецтвах першої половини XVII ст.; ви­ник у Франції. Для стилю характерна декоративність, химерність і фантастич­ність орнаментальних мотивів, вигадливість форм.

Романський стиль — стиль, що набув поширення в країнах Західної, Центральної і частково Східної Європи у X-XII ст. (подекуди й у XIII ст.). Найбільш по­вно й широко виявився в архітектурі. Споруди Р. с. вирізнялися важкими фо­рмами й масивністю (замки, міські оборонні споруди, монастирські комплек­си фортечного характеру). В образотворчому мистецтві Р. с. переважали фреска, мініатюра (оформлення рукописів).

Романтизм — художній метод, що склався наприкінці XVIII — на початку XIX ст. й поширився як напрям (течія) в літературі й мистецтві Європи та США. Романтики виступали проти раціоналістичних догм класициз­му, ставили на перший план духовне життя людини. Вони зображали не­звичайні явища та обставини, особливих героїв з сильним характером і пристрастями.

Ротонда — кругла в плані споруда (храм, мавзолей, павільйон, зал), перекрита куполом.

Садово-паркове мистецтво — мистецтво створення садів, скверів, парків. У садово-парковому мистецтві природний рельєф і рослинність поєднуються з архітектурою.

Саркофаг — невелика гробниця з каменю, дерева, часто прикрашена декоратив­ними рельєфними зображеннями, орнаментами.

Світлотінь — контрастове виявлення освітлених і тіньових місць на формі, яке сприяє зоровому сприйманню пластики та об'ємності предмета. С. та її теорія розроблялися майстрами Відродження. Відтоді С. використовується як один із засобів, що визначають виразність художнього твору.

Сентименталізм – літературний напрям другої половини XVIII – XIX ст., націлений на відтворення світу почуттів пересічної людини і викликати співчуття до героїв у читачів.

Символізм — модерністський літературний напрям кінця XIX—XX ст. Виник у Франції. Символісти відмовилися від зображення реалій життя і метою своєї творчості вважали пошук прихованої краси світу. На місце художнього образу вони ставили художній символ, що містить у собі ряд значень. Намагалися надати своїм творам музикальності, співзвучності, бо тільки музику вважали мистецтвом.

Синкретизм — 1) злитість, нерозчленованість, яка характеризує первинний нероз­винутий стан чогось, наприклад, первісного мистецтва; 2) у філософії — різ­новид еклектизму, поєднання суперечливих поглядів.

Синтез — 1) метод вивчення предмета в цілісності, єдності й взаємозв'язку його частин; 2) органічне поєднання різних компонентів у одному цілому; узагаль­нення, висновок з чого-небудь.

Скань – різновид ювелірної техніки, напаяний на металічний фон візерунок із золотого, срібного або мідного дроту.

Склепіння — архітектурна просторова конструкція, перекриття або покриття споруд, які мають геометричну форму, утворену опуклою криволінійною поверхнею.

Скоморохи – мандрівні актори доби Київської Русі.

Скульптура — вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємність, тривимірну форму й виконуються з твердих або пластичних матеріалів (ка­мінь, глина, метал, гіпс тощо). Розрізняють два основні різновиди С.: круглу і рельєф. Кругла С. — статуя, скульптурна група, торс, бюст тощо. Вона ві­льно розміщується в просторі й вимагає кругового огляду. Рельєф передбачає зображення на площині, яка утверджує його тло.

Смальта — кольорове непрозоре скло у вигляді кусочків, застосо­вуване для виготовлення мозаїк.

Станкове мистецтво — термін, яким визначають твори образотворчого мистецтва, що мають самостійний характер; у живописі — картина, у скульптурі — ста­туя, погруддя та ін.

Статуя — один із основних видів скульптури; об'ємне зображення людської фігу­ри або тварини (рідше якоїсь фантастичної істоти).

Стилобат — 1) у давньогрецькій архітектурі підніжжя колонади; 2) верхня частина східчастого цоколю будинку.

Стиль — у літературі та мистецтві — єдність змісту, образної системи й худо­жньої форми, що склалася за конкретних суспільно-історичних умов і вла­стива різним історичним періодам та епохам у розвитку літератури і мис­тецтва. У вузькому значенні С. — індивідуальна манера, своєрідні непо­вторні ідейно-художні особливості творчості митця; 2) спосіб, прийом, ме­тод роботи.

Субкультура – сукупність культурних зразків, які тісно пов’язані з традиційною культурою і водночас відмінних від неї, виокремлюють професійні, релігійні, молодіжні, творчі субкультури.

Супрематизм — різновид абстракціонізму; твори су­прематизму є комбінаціями кольорових геометричних фігур (квадрат, трикут­ник, коло).

Схоластика — середньовічна шкільна філософія, що мала обґрунтування, захист і систематизацію теології. Об'єктом вивчення схоластики є духовний світ лю­дини, який перетворюється нею на абстрактну схему й абсолютизується. С. властиві умоглядність, догматизм, звернення до Біблії як до найвищого кри­терію істинності. Ранньосхоластичні вчення пов'язані переважно з неоплато­нізмом, пізня схоластика ґрунтується на пристосованому до потреб християн­ської догматики арістотелізмі. У XVI ст. відбувається певне відродження С., яка була ідеологією Контрреформації.

Сцієнтизм — науковість.

Сюрреалізм — модерністська течія в лі­тературі і мистецтві XX ст., яка намагається джерела творчості знайти в під­свідомості.

Табу – система заборон на вчинення певних дій (на вжиток предметів, проголошення слів, особисті контакти тощо).

Теологія — богослов'я, наукоподібний теоретичний виклад пе­вних релігійних поглядів.

Теоцентризм — філософський принцип, згідно з яким Бог є центром Всесвіту і найвищою метою всіх подій, що відбуваються в світі.

Типізація — художнє узагальнення певних життєвих явищ; одна з особливостей творчого методу літератури і мистецтва.

Тиранія — 1) одноосібне правління, що встановлюється внаслідок насильного за­хоплення влади; 2) панування за допомогою жорстоких засобів.

Тоталітаризм — форма державного правління, що характеризується повним (тотальним) конт­ролем держави над усіма сферами життя суспільства, ліквідацією демократи­чних свобод.

Тотемізм – форма найдавніших вірувань, пов’язаних з уявленням про надприродні кровні зв’язки між групою людей (родом) і тотемом.

Тріумфальна арка — монумент (брама з одним або трьома арковими отворами) на честь визначної події, прикрашений скульптурами, рельєфами та пам'ятними написами.

Універсали — філософський термін, який вживали для по­значення загальних понять.

Утилітаризм – етичне вчення, згідно з яким в основі моральних вчинків людини лежить користь.

Фасад — зовнішній бік будинку або споруди.

Фетишизм – віра в існування надприродних властивостей у матеріальних об’єктів, культ неживих предметів – фетишів.

Фреска — живописний твір, виконаний водяними фарбами на свіжій вогкій штукатурці.

Футуризм — авангардистський напрям у літературі і мистецтві, представники якого намагалися створити мистецтво майбутнього, відкидали класичну художню спадщину, насаджували ідеї фантастики, урба­нізму, крайнього формалізму.

Хори — у ранньохристиянських церквах місце перед вівтарем, передбачене для півчих і відділене огорожею від решти приміщень церкви. Пізніше в західно­європейських країнах хорами стала називатися вся східна (вівтарна) частина церковного будинку. Хорами називається також балкон або галерея всередині великої парадної зали.

Цоколь — нижня частина зовнішньої стіни будівлі, яка розміщена безпосередньо на фундаменті і трохи виступає.

Чернь – сплав срібла, свинцю, сірки та інших компонентів, який використовувався ювелірами Київської Русі.

Шаманізм – віра в особливо могутні надприродні можливості стародавніх професійних служителів культу – шаманів, в їхню здатність в екстатичному стані спілкуватися з духами.

Язичництво – синонім до поганства, форми релігії, що засновані на багатобожжі.

Теми реферативних робіт

1. Виникнення та історична еволюція поглядів на культуру в європейській культурологічній думці.

2. Сучасне розуміння категорії “культура”.

3. Сутність і структура культури.

4. Поняття світової та національної культури.

5. Культура та сучасна цивілізація.

6. Головні особливості християнського типу культури.

7. Сучасні концепції культури та їх основний зміст.

8. Характеристика первісних вірувань, їх специфіка та особливості.

9. Синкретичний характер первісного мистецтва.

10. Роль табу в первісній культурі.

11. Символізм середньовічного мислення.

12. Місце університетів у середньовічному світі та освіті.

13. Середньовічний живопис: сутність, зміст, використання.

14. Інтенсифікація міського життя та загальноєвропейський феномен Відродження.

15. Стиль бароко.

16. Особливості класицистичної архітектури.

17. Естетика і поетика літератури бароко.

18. Естетика класицизму.

19. Основні етапи формування культури української народності.

20. Вплив Візантії на культуру Київської Русі.

21. Діяльність Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, Володимира Васильковича.

22. “Слово о полку Ігоревім” як джерело вивчення української культури.

23. Таємниці українських курганів.

24. Тюркські племена на території України.

25. Географія торгових контактів Київської Русі.

26. Військове мистецтво русичів.

27. Праукраїнські племена на території України.

28. Основні особливості трипільської культури.

29. Релігія і церква в Київській Русі.

30. Реформи Володимира Великого та їх вплив на розвиток Київської Русі.

31. Християнство та витоки української національної культури.

32. Християнські засади української культури Козацької доби.

33. Українське язичництво і введення християнства в Київській Русі.

34. Язичництво і РУН віра – основа українського менталітету.

35. Біблійні сюжети і українська художня культура.

36. Християнська етика і духовне життя українського народу.

37. Вплив християнства на розвиток української архітектури.

38. Розвиток богословської і релігійно-філософської думки в Україні.

39. Особливості українського іконопису.

40. Християнство в Україні у ХХ столітті.

41. Культурно-освітня діяльність Петра Могили.

42. Вплив Люблінської унії на формування національної культури українців.

43. Міжконфесійна церковна боротьба на Україні.

44. Родинно-обрядова пісенність в культурі України.

45. Герої народних дум в Україні.

46. Історія українського шлюбного обряду.

47. Роль Острозької школи в поширенні освіти на Україні.

48. Діяльність братських шкіл на Україні.

49. Вплив книгодрукування І.Федорова на розвиток культури України XVI ст.

50. Українська література XIV-XVIII ст.

51. Культурно-освітня і наукова діяльність Ю.Дрогобича.

52. Гуманістична поезія Павла Русина.

53. Шедеври української літератури XIV-XVIII ст.

54. Вплив національно-визвольної боротьби на духовну культуру України.

55. Державно-політична та культурно-освітня діяльність І.Мазепи.

56. Народні уявлення про запорозьких козаків.

57. Хортиця в житті запорозьких козаків та сучасних українців.

58. Образ запорозьких козаків у сучасній культурі.

59. Культура козацької держави. Її характерні риси та вплив на формування національних особливостей українців.

60. Вплив союзу козаків та православного духовенства на розвиток релігійно-культурного життя на Україні.

61. Іван Франко і світова культура.

62. Т.Г.Шевченко і Кирило-Мифодіївське братство.

63. Культурно-національне питання на Україні у XIX ст.

64. Історичні умови культурного життя українського народу у XVIII-XIX ст.

65. Освіта і наука на Україні у XVIII-XIX ст.

66. Українські літописи XVIII ст.

67. Українська література XVIII-XIX ст.

68. Українське бароко XVIII ст.

69. Українське театральне мистецтво XVIII-XIX ст.

70. Українська архітектура XVIII-XIX ст.

71. Національно-культурне відродження в Україні у XIX ст.

72. Дворянський період національно-культурного відродження в Україні.

73. Народницький період національно-культурного відродження в Україні.

74. Розвиток романтизму в українській літературі XIX ст.

75. Вплив О.О.Потебні на розвиток українського мовознавства.

76. Літературно-публіцистична діяльність М.П.Драгоманова.

77. Вплив творчості Т.Г.Шевченка на розвиток української культури XIX ст.

78. Національно-культурне відродження в Галичині в XIX ст.

79. Принципи суспільної організації запорозьких козаків.

80. Микола Киценко – дослідник історії запорозького козацтва.

81. Дмитро Яворницький як історик запорозького козацтва.

82. Яків Новицький – видатний історик запорозького краю.

83. Народні легенди про запорозьких козаків.

84. Хортиця в героїці та легендах.

85. Військове мистецтво запорозьких козаків.

86. Гетьмани та кошові отамани війська запорозького.

87. Правові та моральні норми запорозького козацтва.

88. Козацька “чайка” в історії України.

89. Історія Запорозької Січі в Україні і в запорізькому краї.

90. Народна пам’ять про козацтво у мистецтві.

91. Розстріляне відродження на Україні.

92. Оновлення української літератури в умовах ідейно-політичної боротьби у першій чверті ХХ ст.

93. Духовна еволюція та культурна орієнтація Миколи Хвильового.

94. Зміст ідейних пошуків київських неокласиків та їх культурна орієнтація на вищі світові досягнення.

95. Театр “Березіль” та його місце в українському культурному житті.

96. Вплив творчості О.П.Довженка на розвиток духовної спадщини в українській культурі.

97. Місце української культури у творчості Ю.Д.Параджанова.

98. Проблема відродження національної свідомості як однієї з головних рис національної культури; огляд сучасних українських творчих художніх видань.

99. Усна народна творчість, звичаї та обряди запорізького краю.

100. Хортиця в житті запорозьких козаків та сучасних українців.

101. Наука і освіта в Запоріжжі.

102. Літературне життя в Запоріжжі.

103. Запорізьке театральне життя.

104. Музика і архітектура в Запоріжжі.

105. Демонологія віри і вірувань українців.

106. Звичаї та обряди українського народу.

107. Сімейні звичаї та обряди українців.

108. Хліборобські обряди та трудові традиції українців.

109. Українське мистецтво писанки.

110. Петриківка та її традиції.

111. Структура, жанровий склад українського фольклору.

112. Олександр Довженко – основоположник українського кіномистецтва.

113. Леонід Курбас і розвиток європейського театрального мистецтва.

114. Зарубіжні українці.

115. Українські імена у світовій науці.

116. Українське національне відродження в контексті європейської історії кінця XVIII – початку ХХ ст.

117. Штрихи до наукового портрету М.Драгоманова.

118. Особливості та загальні тенденції розвитку світової культури ХХ ст.

119. Філософсько-світоглядні основи модернізму.

120. Авангардизм у сучасному мистецтві.

121. Феномен рок-культури.

122. Соціальні витоки “масової культури”.

123. Реалізм у художньому мистецтві ХІХ-ХХ ст.

124. Театр у культурі ХХ ст.

125. Видатні актори українського театру.

126. Музика, її різновиди і жанри.

127. Український кінематограф та його найвидатніші діячі.

128. Мистецтво телебачення в сучасній культурі.

129. Кінематографічна творчість О.П.Довженка.

130. Основні жанри музичного кіно.

131. Бароко та модерн в українській архітектурі.

132. Глобальна криза культури ХХ ст.

ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Підручники

1. Бобахо В.А., Леєикоєа С.И. Культурология: Программа базового курса, хрестоматия, словарь терминов. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. – 400 с.

2. Борзова Е.П. История мировой культуры: Учеб пособ. Для студ. вузов искусств й культури/ Е.П. Борзова; Санкт-ПетербургскиЙ университет культури й искусств. – СПб.: Лань, 2001. – 672 с.

3. Горський В.С. Філософія в української культурі: (методологія та історія): – К.: Центр практичної філософії, 2001. – 235 с.

4. Гриненко Г.В. Хрестоматия по истории мировой культури. – М.: Юрайт, 1999. –669с.

5. Гуревич П.С. Культурология: Учебник. – М.: Гардарики, 2002. – 280 с.

6. Естетика: Підручник/ Л.Т. Левчук, Д.Ю. Кучерюк, В.І. Панченко; За заг. ред. Л.Т. Левчук – К.: Вища шк., 1997. – 399 с.

7. Історія світової культури: Навч. пос. для студ. гуманіт. спец, вузів/ Л.Т. Левчук, В.С. Грищенко, В.В. Ефименко. – К.: Либідь, 2000. – 368 с.

8. Історія світової та української культури: Підруч. для вищ. закл. освіти: В.А. Греченко, І.В. Чорний, В.А. Кушнерук, В.А. Режко. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 464 с.

9. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство: Підручник. – К.: Наукова думка, 2002. – 352с.

10. Культурологія: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації/ За заг. ред. В.М.Пічі. – Львів: «Магнолія плюс», 2003. – 235 с.

11. Крижанівський О.П., Плохій С.М. Історія церкви та релігійної думки в Україні: Навч. посібник. – У 3 кн. – К.: Либідь, 1994.- Кн. 3: Кінець ХVІ – середина XIX століття. – 320 с.

12. Культурологія: Навч. посібник/ Б.О. Парахонський, О.І. Погорілий, О.М. Йосипенко та ін.; О.І. Погорілий, М.А. Собуцький (упоряд.); Національний ун-т «Києво-Могилянська академія». – К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2003. – 314с.

13. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури: Навч. посіб. –4-е вид., випр. і доп. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. – 359 с.

14. Причепій Є.М., Черний А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. Філософія: Посібник. – К.: Академія, 2001. – 576 с.

15. Ревская Н.Е. Культурология: Конспект лекций. – СПб.: Альфа, 2001. – 174 с.

16. Релігієзнавство: Навч. посібник/ За ред. С.А. Бублика. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 496с.

17. Релігієзнавство: Підручник/ Є.К. Дулуман, М.М. Закович, М.Ф. / за ред. М.М. Заковича. – К.: Вища школа, 2000. – 350 с.

18. Релігієзнавство: Підручник/ В.І. Лубський, В.І. Теремко, М.В. Лубська. – К.: Академвидав, 2002. – 432 с.

19. Українська та зарубіжна культура: Навчально-методичний посібник для студентів першого курсу/ Укл. Г.В. Навчук, С.І. Комарницький. – Чернівці: Вид-во БДМА, 1999. – 128 с.

20. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. для студ. ВНЗ/ М.М. Закович, І.А. Зязюн, О.М. Семашко; За ред. М.М.Заковича. – 2-е вид., випр. – К.: Знання, 2001. – 550с.

21. Ульяновський В.І. Історія церкви та релігійної думки в Україні: Навч. посібник. –У 3 кн. – К.: Либідь, 1994.- Кн. 2: Середина ХV – кінець XVI століття. – 254 с.

22. Хоменко В.Я. Українська і світова культура: Підручник. – К.: Україна, 2002. – 333с.

23. Художня культура світу: Європейський культурний регіон: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 2001. – 191 с.

24. Цветков А.П. Религоведение. – К.: Знание Украины, 2002. – 138 с.

Енциклопедії, словники

1. Антофійчук В.І. Культурологія: Корот. термін, словник/ Чернівец. нац ун-т ім. Ю. Федьковича. – Чернівці: Рута, 2002. – 151с.

2. ВласовВ.Г. Стили в искусстве: В 3 т. – СПб.: Лита, 1998. – Т.1: Словарь. – 672 с.

3. Культурология. XX век. Энциклопедия. – В 2-х т. – СПб.: Университетская книга, 1998. – Т.1. – 447 с.; Т.2. – 447 с.

4. Культурология. XX век. Словарь. – СПб.: Университетская книга, 1997. – 640 с.

5. Мифы народов мира. Знциклопедия в 2-х т./ Гл. ред. С.А.Токарев. – 2-е изд. – М.: Советская знциклопедия, 1987-1988. – Т.1: А-К. – 671 с.; Т.2: К-Я. – 719с.

6. Православний богословский энциклопедический словарь: В 2-х т. Репринтное издание. – М.: Концерн «Возрождение», 1992, - Т.І: А-И. – 1120 с.; Т.ІІ: К-Я. – 1129 с.

7. Хоруженко К.М. Культурология. Энциклопедический словарь. – Ростов на Дону.: Феникс, 1997. – 640с.

8. Християнство. Энциклопедический словарь. –В 3 т./ Ред кол.: С.С.Аверинцев й др. – М.: Большая Российская знциклопедия, 1993-1995. – Т.І: А-К. – 863 с.; Т.2: Л-С. – 671с.; Т.З: Т-Я. – 783 с.

9. Художественная культура: Понятия, терминьг. Справочник/ Л.Н. Дорогова, Б.Г.Лукьянов, Г.В. Ражнев; Сост. Л.Н. Дорогова. – М.: Знание, 1978. – 206 с.

Додаткова література

2. Антология исследований культури. - Т.І. Интерпретация культури. – СПб.: Университетская книга, 1997. – 728 с.

8. Информационная цивилизация: пространство, культура, человек/ В.Б. Устьянцев; Саратовский гос. ун-т им. Н.Г. Чернышевского, Саратовская гос. академия права. — Саратов: Издательство Поволжского межрегионального учебного центра, 2000. – 169 с.

9. Искусство нового времени. Опыт культурологического анализа/ О.А Кпи цун, Б.М. Бренштейн, М.Н. Бойко. – СПб.: Алетейя, 2000. – 307 с.

11. Исламская культура: В 4-х ч. –К.: Аль-Иршад, 1997. – 4.1. - 45 с.; 4.2. – 54 с Ч.З. – 52с.;Ч.4. – 68с.

12. История мировой культуры/ Ред. Г.В. Драч- Ростов: Феникс, 2000. – 152 с.

13.Каган М.С. Философия культури/ Санкт-Петербургский гос. ун-т. – СПб • Петрополис, 1996. – 416с.

16.Каргин А.С. Народное художественное творчество: Структура. Форми. Свойства. – М.: Музыка, 1990. – 143 с.

18.Кеоун Д. Буддизм/Пер, с англ. П.Л. Некрасова. – М.: Весь мир, 2001. – 174 с.

20. Кимелев Ю.А. Философия религии: Систематический очерк. – М., 1998. –424с.

21.Кнотт К. Индуизм. – М.: Весь мир, 2001. – 188 с.

22.Колодний А.М. Феномен релігії: природа, структура, функціональність, тенденції/ НАН України. Від-ня релігієзнавства Ін-ту філософії ім. Г.С. Ско­вороди. – К.: Світ знань, 1999. – 55 с.

24.

Лифшиц М.А. Искусство й современный мир. – 2-е изд., доп. – М.: Изобразительное искусство, 1978. – 382 с.

25. Лісовий В. «Культура» та «цивілізація»: Концептуально-семантичний аналіз// Філософська і соціологічна думка. – 1993.- № 1. – С. 19-44.

27. Лосев А.Ф. Философия, мифология, культура. – М., 1991.

29. Парандовський Я. Міфологія. Вірування та легенди стародавніх греків і римлян. – К., 1977.

30. Підлісна Г.Е. Світ античної літератури. – К., 1989.

31. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури. – Х., 1990.

34. Словник античної міфології. – К., 1989.

---

Дата добавления: 2015-09-04