Наші революційні політтехнології

У всіх розділах свого історико-політичного ессе я в тій чи іншій мірі розкрив багато з наших технологій. Та все ж є необхідність присвятити декілька рядків нашим політичним технологіям, реалізація яких привела до нашої великої революції та нашої перемоги.

Відразу після виборів березня 2002 року ми, оцінивши наші можливості, дійшли висновку, що, використовуючи тільки виборчі технології, ми не оволодіємо державною владою в Україні. Виборчі технології повинні бути стократно посилені революційними технологіями. Сил на проведення революції одночасно на території всієї країни у нас не було. Революцію потрібно було здійснити в столиці та підтримати її революційними діями в західних областях. Крім того, реалізація планів В.Януковича зробила б наш прихід до влади неможливим. У правовій, соціально орієнтованій державі революції не здійснюються. Ми повинні були взяти владу або зараз, або ніколи.

Для підготовки революції ми виробили три ідеологеми: 1) влада в країні належить злочинним кланам, ці клани бояться юридичної відповідальності за свої злочини, бояться свого народу і тому будуть всіма силами прагнути зберегти свій стан, вони добровільно влади не віддадуть; 2) В.Ющенко обов'язково виграє вибори, він приречений на перемогу, але влада вкраде у нього голоси, сфальсифікує вибори, оголосить переможцем свого ставленика; 3) ми повинні силою відновити справедливість - для цього організувати в Києві народне повстання, реалізувати грузинський варіант захоплення влади народом.

У всіх засобах масової інформації, на всіх семінарах, зборах та мітингах протягом двох років ми в різних варіантах невпинно повторювали ці три тези, наповнюючи їх все новими і новими фактами, чутками, подробицями. Ми ставили перед собою завдання довести їх до глибокої свідомості кожного з наших прихильників, переконати всіх, що В.Ющенко на виборах переможе і що у нього, поза сумнівом, вкрадуть перемогу. Постійною пропагандою цих тез ми повинні були довести своїх прихильників до істерії і викликати у них готовність діяти в ім'я відновлення справедливості. Ми відкрито закликали до насильницького скидання влади. Прогнила, в'яла влада ніяких заходів, передбачених Конституцією і законами по припиненню нашої діяльності, не приймала. Вона виправдовувалася і прагнула довести, що вона лояльна до будь-якої опозиції.

Будь-яка революція можлива тільки за наявності бойового осередку, спеціально підготовленої групи осіб, готових діяти рішуче, сміливо і зухвало. За рік до виборів ми створили і зареєстрували три громадські організації: "Пора", "Я знаю" та "За чисту Україну". Насправді це були воєнізовані загони. Їх готували фахівці міліційні і військові, але особливо багато з ними працювали іноземні інструктори. Саме вони допомогли створити з хлопців організовану воєнізовану структуру, навчили їх протистояти міліції, прийомам протидії міліції, навчили використовувати вибухівку, вогнепальну та холодну зброю. Зі всіх груп найперспективнішою виявилася "Пора". Очолив її одесит А.Юсов, вихований Е.Гурвіцем. А.Юсов пройшов стажування в Ізраїлі, числився при Е.Гурвіце стажером Верховної Ради України. У певному значенні він був закінченим негідником, але саме такий тип людей нам був потрібен і його моральні якості ідеально задовольняли наші потреби. "Пору" ми узяли на утримання. Членам "Пори" ми встановили платню у розмірі 500 доларів на місяць. Вони мали протистояти загонам "Беркута" і скоювати інші дуже специфічні провокативні дії.

У червні 2003 року модель наших дій була остаточно вироблена і в серпні 2004 року вона була доведена на семінарах до всіх регіональних активістів блоку "Наша Україна". У разі програшу на виборах В.Ющенка, планувалося зібрати в Києві більше мільйона наших прихильників, перш за все студентів. Протягом доби гарячими промовами, радикальними закликами і гаслами знервувати натовп, підготувати його до дії. На другу добу передбачалося в натовпі провести диверсійний акт. У диверсії звинуватити владу, яка начебто почала силові дії проти мирної демонстрації. Цей кривавий акт повинен був переповнити чашу обурення мітингуючих і вони пішли б на штурм адміністративних будівель. Планувалося захопити адміністрацію президента, Верховну Раду, кабінет міністрів, Маріїнській палац. Захопленням будівель революція повинна була завершитися. Ми б оголосили про повалення злочинної влади і одержали б всю повноту влади в Україні. Деякі дорікали нам, що ми готовимо не революцію, а путч, що таким чином ми встановимо в Україні диктатуру і це не допустимо. Але нам належало здійснити в Україні і в ешелонах влади такі глибокі перетворення, на здійснення яких часткової, куцої конституційної влади було б замало. Революцію планувалося зробити, як і в Грузії, за два - три дні.

Дійсність змінила наші плани. Повільніше, ніж ми планували, з'їжджалися до Києва наші прихильники. Необхідна для рішучої, радикальної дії кількість людей прибула тільки через тиждень, а не на другий день. За цей тиждень довелося структурувати і організувати людей, створити службу пропуску, поставити комендантів, розділити майдан на сектори і т.і. У цих умовах відповідальність за диверсійний акт без сумніву впала б на структури самоорганізації мітингу. Ядром цих структур були члени організації "Пора". Крім того, служба безпеки України і працівники МВС України вилучили на квартирах, в підвалах і автомобілях шість вибухових пристроїв, що належали "Порі". Потрібно було вибрати іншу тактику. Нам довелося перейти до тривалого протистояння і здійснювати революцію не одночасним актом, а порціями протягом тривалого часу. Не готовність до рішучої дії, а витримка, завзятість, готовність стояти довго стали визначальним чинником революції.

Та все ж нам вдалося її зробити. Рішення парламенту про відставку уряду, про недійсність виборів у зв'язку з масовою їх фальсифікацією, прийняті задовго до рішення суду, поза сумнівом, вирішально вплинули на рішення суду. Рішення суду стало нашою найбільшою перемогою.

PS. Сьогодні нова перемога! Верховна Рада України затвердила новий склад Центральної виборчої комісії. Всупереч попередній домовленості, що у складі ЦВК повинні бути в рівній кількості представлені прихильники В.Ющенка та В.Януковича, нам вдалося не допустити в ЦВК прихильників В.Януковича. Центральна виборча комісія наша! Центральні засоби інформації наші! Влада в центрі дезорганізована, на місцях і в центрі вона служить нам! Другий етап революції почався в умовах більш сприятливих для нас! Перемога нам забезпечена. Якщо ж ми не зуміємо виграти вибори, ми все одно візьмемо владу, візьмемо її революційними діями. Хочу зразу вас заспокоїти. Після нашої перемоги ми скасуємо нав’язане нам парламентарями ганебне рішення про конституційну реформу. Ми зосередимо всю повноту влади в руках нашого президента та його оточення. Всі представники старої представницької та виконавчої влади негайно будуть звільнені за законами революційної доцільності. Багато з них стануть перед судом. На декілька років, на весь час революційних перетворень в країні, будуть скасовані всякі прояви місцевого самоврядування та автономізації. Ми споремо єдину надійну, чітку вертикаль влади, яка буде діяти революційними методами на протязі всього періоду необхідних перетворень. Для того, щоб отримати на перших порах безумовну підтримку народу, ми проведемо декілька відкритих, скандальних процесів над одіозними представниками промислових та фінансових кланів.

Кожному з вас знайдеться місце в революційних перетвореннях. Це буде ваш час! Нам потрібні ваші розум, енергія, революційний досвід. Ми компенсуємо вам роки принизливої роботи в умовах опозиції. Продовжимо нашу справу будівництва національної української держави.

На цьому кінчаю свої записи. Революцію цікавіше робити, ніж писати про неї.

Перший заступник лідера "Нашої України" В.Ющенка,

Дата добавления: 2015-09-02