Методологія макроекономічного аналізу

Макроекономіка використовує різноманітний інструментарій для дослідження економічних систем. Загальнонаукові методи пізнання включають діалектику та логіку, спеціальні (конкретні) методи – це метод наукової абстракції, індукція і дедукція, принципи єдності логічного й історичного, моделювання процесів, прогнозування тощо. У сукупності вони складають методологію макроекономіки.

Широкого застосування в макроекономіці отримали методи припущення «за інших однакових умов» та «людина завжди поводить себе раціонально». Перший метод спрощує макроекономічний аналіз шляхом виділення досліджуваних зв’язків. При цьому припускають, що інші змінні – const.

Другий метод ґрунтується на припущенні обізнаності людей у проблемах, які вони намагаються вирішити, на тому, що остаточні рішення приймаються ними раціонально, після всебічного та ретельного вивчення всього кола макроекономічних питань.

Як і всі економічні явища, макроекономічні потребують кількісного і якісного аналізу. Кількісні показники з’ясовуються за допомогою економіко-математичних методів, використовуються функціональні підрахунки. Крім того, визначення і порівняння кількісних показників здійснюються також за допомогою статистично-графічного методу. Єдність кількісного і якісного аналізу в макроекономіці проявляється у дослідженнях проблем економічного зростання, безробіття та інфляціях, динаміки державного боргу та інших явищ.

Оскільки експеримент не може широко застосовуватися в макроекономіці, то неабияку роль відіграє в ній використання такого методу наукових досліджень, як моделювання, яке набрало ваги з часу широкої реалізації комп’ютерного потенціалу. Моделювання базується на результатах, отриманих за допомогою використання інших методів, і є важливим, навіть незамінним, для прогнозування того чи іншого макроекономічного явища.

Ринкові моделі поділяють на статичні і динамічні. Перші фіксують економічний процес в його вихідному і кінцевому станах. Сам же перехід з вихідного до кінцевого стану в статичних моделях не відображається. Динамічні моделі, відрізняються від статичних тим, що в них вирішального значення набуває фактор часу. У цьому сенсі динамічні моделі поділяють на коротко-, середньо- та довгострокові, де характеристика тимчасового інтервалу визначається за кількістю факторів виробництва, які змінюються. Макроекономічні моделі є формалізованими (логічно, графічно і алгебраїчно) описами різних економічних явищ і процесів з метою виявлення функціональних взаємозв’язків між ними. Макромоделі – це математичні рівняння, у яких виражені реальні економічні процеси в абстрактному, спрощеному вигляді.

Створення моделі означає віднаходження функції, що поєднує екзогенні та ендогенні макроекономічні параметри.

Екзогенні величини – це величини, що знаходяться поза макромоделями. Вони є вихідною інформацією, яка вводиться у модель. До такої інформації відносять, наприклад, технологію виробництва, поведінку макроекономічних суб’єктів на різних ринках, рівень оподаткування, обсяг державних закупівель тощо.

Ендогенні величини – це величини, що визначаються в результаті розв’язання рівняння (моделі). Це можуть бути: величина національного доходу, рівень зайнятості, процентна ставка, величина заробітної плати, рівень цін тощо.

Важливим поняттям макроекономічної теорії є категорія «економічна рівновага». Вона має концептуальний характер тому, що означає такий стан національної економіки, коли на всіх ринках одночасно встановлюється рівність попиту і пропозиції. Рух до економічної рівноваги ставить на мету встановлення рівноважних цін, забезпечення повної зайнятості та помірної інфляції, а також сталого економічного зростання. Але це тільки ідеальна конструкція, у реальному житті макроекономічна рівновага є недосяжною. Між іншим, існують і такі узагальнені макроекономічні моделі, які є загальновизнаним інструментарієм макроекономічного аналізу і не мають жодної національної ознаки. Це передусім модель колових потоків, AD-АS, хрест Кейнса, криві Філліпса, Лаффера, модель Солоу тощо. Специфічним у них можуть бути значення емпіричних коефіцієнтів і конкретні форми функціональних залежностей між економічними змінними в різних країнах. Найбільш складним у побудові макроекономічної моделі є визначення факторів, суттєвих для макроекономічного аналізу. Оцінка будь-якої моделі повинна відбуватися за критерієм її корисності в процесі пізнання економічної динаміки і управління її показниками.

Дата добавления: 2015-09-02