Об’єкт і предмет макроекономіки

Головним завданням макроекономіки є сприяння підвищенню ефективності функціонування національної економіки, забезпечення зростання темпів її розвитку, тому об’єктом її дослідження є економіка країни в цілому.

Макроекономіка як наука виникла в умовах розвитку ринкової економіки, в роботах Дж. М. Кейнса, П. Самуельсона, А. Лаффера, Р. Солоу, Р. Лукаса та інших відомих економістів. Вважається, що її основи були закладені в роботі Дж. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, процента та грошей».

Предметом макроекономіки є вивчення функціонування національної економіки в цілому, факторів, які визначають її зміни в короткостроковій та довгостроковій перспективах, включаючи вплив економічної політики держави.

Оскільки макроекономіка висвітлює закономірності функціонування економіки країни у цілому, вона оперує сукупними, тобто агрегованими показниками. Вони дають уявлення щодо секторального складу економіки, а саме: домашні господарства, підприємства, державу та закордон. До основних агрегатних величин макроекономіки відносять: приватну закриту економіку як єдність двох перших секторів національної економіки: домашніх господарств і підприємств; змішану закриту економіку, яка складається із приватної закритої економіки і державних установ; відкриту економіку, яка є більш широким агрегатом і уособлює в собі не тільки змішану закриту економіку, а ще й сектор «закордон».

Агрегування ринків є привілеєм макроекономічного аналізу. Завдяки цьому формується уява щодо таких ринків як товарний, грошовий, ринок праці, капіталу тощо. Агрегування параметрів зазначених ринків здійснюється в макроекономіці на підставі макроекономічних показників. У макроекономіці використовують такий агрегат, як «сукупний попит». Ним визначається сума попиту на всі товари й послуги з боку всіх економічних суб’єктів. Агрегат «сукупна пропозиція» характеризує суму всіх товарів і послуг, які пропонуються для продажу на всіх ринках країни. Економічні результати виробничої діяльності надаються макроекономікою у вигляді агрегованої величини «валовий внутрішній продукт». Його обсяг обчислюється за допомогою цін. Щодо останніх, то в макроекономічному аналізі оперують поняттям загальний рівень цін, або середня ціна товарів і послуг. Широкого вжитку в макроекономіці набули також індекси цін. Вони обчислюються на базі співвідношення цін певних товарів і послуг у різні періоди.

Досліджуючи причинно-наслідкові зв’язки у функціонуванні та розвитку національної економіки, макроекономіка спроможна не тільки здійснювати діагностику економічної системи, але й надавати компетентні рекомендації щодо її санації, тобто оздоровлення. У цьому полягає її прикладна функція. Розвиток науки призвів до появи, поряд із загальною макроекономічною теорією, прикладної макроекономіки. Вона пропонує аналітичні розробки і розрахунки ефективності виробництва, скорочення безробіття, варіанти вирішення соціальних проблем, стабілізації грошового обігу і багато іншого.

Макроекономічна наука містить позитивний і нормативний компоненти. Перший відповідає на запитання «що відбувається» і пояснює реальний стан речей, служить базою для прогнозування. Він не залежить від оцінок окремих людей, має об’єктивний характер.

Другий компонент макроекономіки висвітлює суб’єктивний або нормативний її бік. Він формулює суб’єктивні рекомендації стосовно необхідних змін для розв’язання макроекономічних проблем, говорить про те «як повинно бути», тобто яким саме чином впроваджувати в життя (у які терміни, через які конкретні заходи) макроекономічне регулювання.

У макроекономіці існує декілька конкуруючих між собою теорій, які по-різному пояснюють механізм функціонування ринкової економіки (класична, кейнсіанська, монетаристська тощо). Найбільші розбіжності між ними пов’язані саме із висвітленням суб’єктивного, тобто нормативного компонента макроекономічних явищ і процесів.

Дата добавления: 2015-09-02