Методи розрахунку ВВП

Існує три методи розрахунку ВВП:

1) за доданою вартістю (виробничий метод);

2) за видатками (метод кінцевого використання);

3) за доходами (розподільчий метод).

При обчисленні ВВП виробничим методом розраховується додана вартість, створена на кожній стадії виробництва кінцевого продукту. Додана вартість – це різниця між вартістю вироблених товарів та послуг (випуском) і вартістю товарів і послуг, які повністю споживаються у виробничому процесі (проміжне споживання):

ВВП = ВВ – МВ + НП – С, (2.1)

де: ВВ – валовий випуск;

МВ – матеріальні витрати (проміжне споживання);

НП – непрямі податки;

С – субсидії.

При розрахунку ВВП за видатками додаються витрати на кінцеве споживання товарів та послуг домашніх господарств, держави, валові внутрішні приватні інвестиції та чистий експорт. Фактично мова йде про сукупний попит на вироблений ВВП:

ВВП = C + Ig+ G +Xn, (2.2)

де: С – особисті споживчі витрати, які складаються з витрат домашніх господарств на придбання товарів тривалого використання та поточного споживання, послуг, але не включають витрати на придбання житла;

I_g – валові внутрішні приватні інвестиції, що включають виробничі капіталовкладення, або інвестиції в основні виробничі фонди. Валові внутрішні приватні інвестиції є сумою чистих внутрішніх приватних інвестицій і амортизації:

I_g = I_n + A, (2.3)

де: I_g – валові внутрішні приватні інвестиції;

I_n – чисті внутрішні приватні інвестиції;

А – амортизація.

G – державні закупки товарів і послуг – наприклад витрати держави на будівництво та утримання шкіл, доріг, утримання армії та державного апарату управління. Однак це лише частина державних витрат, які включаються до державного бюджету. Сюди не входять трансфертні платежі – це виплати державних органів, не пов’язані з рухом товарів і послуг. Трансферти перерозподіляють доходи держави, отримані від платників податків, через пенсії, допомогу, виплати з соціального страхування та ін.

X_n – чистий експорт за кордон, який розраховується як різниця експорту та імпорту:

X_n = Еx – Im, (2.4)

де: Еx – національний експорт;

Im – імпорт на територію країни.

У ВВП не враховуються витрати на придбання товарів, вироблених у попередні роки (наприклад, купівля будинку, побудованого в минулих роках, придбання акцій і облігацій уже функціонуючих корпорацій), а також витрати на купівлю проміжних продуктів, що дозволяє запобігти подвійного рахунку. Серед компонентів ВВП найбільшими зазвичай бувають споживчі витрати (С), а найбільш мінливими – інвестиційні витрати (І).

При підрахунку ВВП за доходами (розподільчий метод) додаються первинні доходи, виплачені з доданої вартості виробничими одиницями – резидентами. До таких доходів відносять:

- оплата праці найманих працівників (заробітна плата, включаючи премії, надбавки, нараховані у грошовій або натуральній формі, розраховані до виплати податків та інших утримань); відрахування роботодавців на соціальне страхування;

- податки на виробництво та імпорт за відрахуванням субсидій (чисті непрямі податки), куди включають ПДВ, акцизні збори, податки на продаж, на землю, фонд оплати праці та ін.;

- валовий прибуток та валові змішані доходи або чистий прибуток та чисті змішані доходи плюс споживання основного капіталу (амортизація).

Валовий прибуток та валові змішані доходи представляють собою частину валової доданої вартості, яка залишається у виробників після відрахування видатків, пов’язаних з оплатою праці найманих працівників та сплатою податків на виробництво та імпорт. Цей компонент доходів показує прибуток, отриманий від виробництва, до відрахування доходів від власності. Рента, відсотки та інші доходи від власності сплачуються у ході подальшого розподілу первинних доходів.

Змішаними доходами називають доходи некорпоративних підприємств, що належать домашнім господарствам (індивідуально чи сумісно з іншими особами), дрібних магазинів, ферм, товариств.

Податки на виробництво та імпорт (непрямі податки) у новій версії СНС розглядаються як первинний дохід органів державного управління.

Інша трактовка ВВП, який розраховується за доходами, заснована на американській практиці розрахунку даного показника, передбачає додавання наступних видів первинних доходів: оплати праці, прибутку корпорацій, що залишається після виплат робітникам та кредиторам (в ньому виділяють дивіденди, нерозподілений прибуток та податок на прибуток), ренти, відсотку (окрім відсотків по державному боргу), доходів некорпоративних підприємств (вони називаються доходами власників, чи доходами від власності). До цих доходів додаються дві статті, що не вважаються доходами – це непрямі податки та споживання основного капіталу:

ВВП = А+ Е_з+ Ц+ к + К + ЗК_пб (2.5)

де А – амортизація основного капіталу;

Tp – непрямі податки на бізнес;

W – зарплата найманих робітників;

R – рента та інші доходи від власності;

r – відсотки;

PR_g – валовий прибуток, що включає податок на прибуток, дивіденди і чистий прибуток.

ВВП – це результат виробничої діяльності резидентів країни (підприємств, організацій). Проте не всі працівники цих організацій є резидентами. Тому частина вартості, створеної в даній країні, сплачується нерезидентам. І навпаки, резиденти даної країни можуть отримувати частину доходів із-за кордону (з доданої вартості, створеної в інших країнах), наприклад у вигляді заробітної плати. Аналогічні процеси відбуваються і з розподілом доходів від власності (відсотків, дивідендів).

Тому відповідно до СНР для економіки України останнім часом розглядаються нові показники: валовий національний дохід (GNI) і валовий національний наявний дохід (GHDI).

Для врахування всіх первинних доходів, отриманих резидентами даної країни за участь у виробництві ВВП даної та інших країн, використовується показник валового національного наявного доходу (ВННД) (GNNI).

Валовий національний наявний дохід ( GHDI ) дорівнює ВВП плюс первинні доходи (Y_L), одержані резидентами за кордоном у вигляді оплати праці, відсотків, дивідендів, неінвестованих доходів від прямих зарубіжних інвестицій, мінус первинні доходи (Y_M), передані резидентами за кордон.

GHDI = ВВП + Y_L – Y_M, (2.6)

де Y_L – первинні доходи, одержані з-за кордону;

Y_M – первинні доходи, передані за кордон.

Якісна різниця між показниками ВВП та ВННД полягає в тому, що ВВП вимірює потік кінцевих товарів та послуг, вироблених резидентами даної країни, а ВННД – потік первинних доходів, отриманих її резидентами. Отже, ВННД відрізняється від ВВП на сальдо первинних доходів, отриманих із-за кордону, тобто різницю між доходами резидентів даної країни, отриманих
із-за кордону, та доходами нерезидентів, переданих за кордон із даної країни (сплачених резидентами даної країни нерезидентам).

ВННД = ВВП + Сальдо первинних доходів із-за кордону (2.7)

Таким чином, ВВП та ВННД відносяться до всієї економіки, але один вимірює випуск (ВВП), а інший – дохід (ВННД).

Показник ВННД ідентичний показнику ВНП (валовий національний продукт), який використовувався у старій редакції СНР. Загалом, терміни «внутрішній» та «національний» можуть бути застосовані до обох показників – і ВВП, і ВННД. Але оскільки обидва терміни вже глибоко вкоренилися у теорії та практиці, то було запропоновано лише перейменувати ВНП у ВННД, так як ВНП в дійсності є категорією доходу, а не продукту.

Окрім ВВП існують й інші показники доходу та продукту.

Дата добавления: 2015-09-02