Стягнення за порушення трудової дисципліни

7.1. Порушення трудової дисципліни, тобто невиконання чи неналежне
виконання з вини працівника покладених на нього посадових обов'язків, тягне за
собою застосування дисциплінарного стягнення або заходів дисциплінарного
впливу, а також інших заходів, передбачених чинним законодавством.

7.2. Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за
невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх
повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби,
а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує
головне управління.

7.3.3а порушення трудової дисципліни можуть застосовуватись такі дисциплінарні стягнення:

- догана;

- звільнення з роботи.

Звільнення як дисциплінарне стягнення може бути застосовано відповідно до пунктів 3, 4, 7, 8 статті 40 та статті 41 Кодексу законів про працю України.

7.4.До державних службовців за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних із проходженням державної служби, а також за вчинок, який ганьбить його як державного службовця або дискредитує головне управління, можуть застосовуватись і такі заходи дисциплінарного впливу:

- попередження про неповну службову відповідність;

- затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або призначенні на вищу посаду.

Стягнення застосовуються у порядку, передбаченому законодавством

7.5.Дисциплінарне стягнення застосовується керівництвом головного управління безпосередньо за виявленням проступку, але не менше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

7.6 Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення керівництво головного управління повинно зажадати від порушника трудової дисципліни письмового пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення керівництво повинно враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

7.7. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення з обумовленням мотивів його застосування оголошується працівникові під розпис. Наказ в необхідних випадках доводиться до відома інших працівників головного управління.

7.8.Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому законодавством.

7.9.Якщо протягом року з дня накладання дисциплінарного стягнення працівник не буде підданий новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Керівництво головного управління за своєї ініціативи чи за клопотанням

7.10.Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

7.11. Невиконання службових обов'язків державним службовцем, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян, є підставою для проведення службового розслідування відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950.

ДОДАТОК С

Прийняття Закону України «Про третейське судочинство» дало суб’єктам господарювання більш прав і свобод при вирішенні господарських спорів, свобода у виборі третейського судді для розгляду конкретного спору - конфіденційність розгляду спорів, та інші переваги. Однак, прийняття даного Закону мало свої негативні наслідки, що деякі з них були відображені у Практиці роз’яснення Закону України «Про третейські суди» Верховного Суду України від 11 лютого 2009р.[]:

1. Справи про визнання дійсності договорів про відчуження нерухомого майна, при розгляді яких за допомогою третейського суду особи у кращому випадку уникають укладення таких договорів у встановленій законом нотаріальній формі, якою передбачено сплату відповідних платежів та державну реєстрацію, а в гіршому - фактично укладаються договори, які не можуть бути нотаріально посвідчені у зв'язку з тим, що вони суперечать закону;

2. Справи щодо визнання права власності на земельні ділянки, у тому числі про відчуження та визнання права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення;

3. Спори, метою яких є захоплення контролю над юридичними особами тощо, de facto, рейдерське захоплення підприємства.

Внесення змін до ГПК є першим кроком до законодавчого врегулювання зловживань своїми повноваженнями третейським судами. Однак існував законопроект

Оскарження рішень третейських судів регулюється наступними статтями Господарського процесуального кодексу Українии: Стаття 122-1. Оскарження рішення третейського суду; Стаття 122-2Форма і зміст заяви про скасування рішення третейського суду; 122-3. Підготовка справи до розгляду; 122-4. Судовий розгляд справи; 122-5. Підстави для скасування рішення третейського суду; 122-6. Ухвала господарського суду у справі про оскарження рішення третейського суду та ст.. 51.

2. Особи, що мають право на оскарження рішень третейських судів:

Стаття 51 Закону України «Про третейські суди» містить перелік підстав:

1. Справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2. Рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3. Третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4. Склад третейського суду, яким прийнято рішення, що порушив вимоги закону у відношенні організації складу формування, вимогам, що висуваються кандидатові на посаду третейського судді

5. Третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Ст. 122-1 ГПК, містить перелік осіб, що мають право мають право звернутися до господарського суду із заявою про скасування рішення третейського суду, у тому разі якщо суд вирішив питання про їх права і обов'язки:

1. Сторони, згідно зі ст. 21 ГПК Сторони в господарському просці та ст.. 22 «Участь у справі кількох позивачів та відповідачів» позивач та відповідач

2. Треті особи, згідно з ГПК. Та його статтями, що регулюють участь третіх осіб у апеляційному. Ст.. 26, 27 ГПК:

3. Особи, що не брали участь у справі

Заява про скасування рішення третейського суду подається до господарського суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду.

Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Господарський суд виносить ухвалу про відмову в прийнятті заяви з підстав, передбачених статтею 62 ГПК, а також у разі якщо рішення третейського суду оскаржено з підстав, не передбачених законом:

Підстави, за яких у прийнятті заяви буде відмовлено:

1 Заява не підлягає розгляду в господарських судах України;

2. У провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору;

3. Позов подано до підприємства, організації, які ліквідовано;

4. Про відмову у прийнятті позовної заяви виноситься ухвала, яка надсилається сторонам, прокурору чи його заступнику, якщо вони є заявниками, не пізніше трьох днів з дня надходження заяви;

5. До ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали;

Однак, ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.

3. Вимоги до змісту заяви про оскарження рішення третейського суду:

Заява про скасування рішення третейського суду подається у письмовій формі і підписується особою, яка його оскаржує, чи її представником.

У заяві мають бути зазначені:

1. Найменування господарського суду, до якого подається заява;

2. Прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб), найменування (для юридичних осіб) особи, яка подає заяву, її місце проживання (перебування) або місцезнаходження;

3. Прізвища, ім’я та по батькові (для фізичних осіб), найменування (для юридичних осіб) учасників третейського розгляду, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження;

4. Найменування та склад третейського суду, який прийняв рішення;

5. Відомості про рішення третейського суду, що оскаржується, а саме: номер справи, дата і місце прийняття рішення, предмет спору, зміст резолютивної частини рішення;

6. Дата отримання особою, яка звертається із заявою, рішення третейського суду, яке оскаржується;

7. Підстава для оскарження і скасування рішення третейського суду;

8. Зміст вимоги особи, яка подає заяву;

9. Перелік документів та інших матеріалів, що додаються до заяви.

У заяві також можуть бути зазначені й інші відомості, якщо вони мають значення для розгляду цієї заяви (номери засобів зв'язку, факсів, адреса електронної пошти сторін та третейського суду тощо).

До заяви про скасування рішення третейського суду обов’язково додаються:

1. Оригінал рішення третейського суду або належним чином завірена його копія. Копія рішення постійно діючого третейського суду завіряється головою постійно діючого третейського суду, а копія рішення третейського суду для вирішення конкретного спору має бути нотаріально завірена;

2. Оригінал третейської угоди або належним чином завірена її копія;

3. Документи, які подані на обґрунтування підстав для скасування рішення третейського суду;

4. Документи, що підтверджують сплату державного мита та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;

5. Довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника;

6. Копії заяви про скасування рішення третейського суду та доданих до неї документів (матеріалів) відповідно до кількості учасників судового розгляду.

Заява про скасування рішення третейського суду, подана без додержання вимог, визначених у цій статті, а також у разі несплати суми державного мита чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертається особі, яка її подала, в порядку, встановленому статтею цим Кодексу.

Дата добавления: 2015-09-01