Модернізація роботи з кейсом

Як при проведенні інших ділових ігор, кейс-метод ставить за мету максимально активізувати кожного студента і залучити його до аналізу ситуації і прийняття рішень. Тому академічна група повинна бути поділена на декілька підгруп (команд) на чолі з модераторами (або „кепами”) з числа студентів. Підгрупи можуть розрізнятися за критеріями, якими керуються педагоги західноєвропейських ВНЗ, а саме:

· формуватись як одновікові (випускники шкіл) та різновікові (з урахуванням наявності випускників технікумів та коледжів);

· об’єднувати студентів зі спільними інтересами (схильність до певного роду занять, діяльності);

· бути однорівневими або різнорівневими щодо навчальних можливостей і здібностей студентів;

· створюватись для задоволення пізнавальних потреб певної категорії студентів;

· функціонувати на засадах взаємної симпатії та товаришування;

· бути організованими для реалізації соціального лідерства.

Розмір, різновид, специфіка організації академічної групи накладають певний відбиток на її соціалізаційну роль та призначення. Робота в малих групах (2-5 студентів) сприяє налагодженню тісних міжособистісних контактів, виявам симпатії, солідарності, погодженості дій. Водночас формування таких груп вимагає від викладача більш ретельного й виваженого добору її членів, оскільки в малих колективах найгостріше постає проблема психологічної сумісності.

Великі за кількістю учасників команди (10-15 студентів) здатні створювати потужне поле колективних очікувань щодо просоціальної поведінки окремих студентів і справляти таким чином на них позитивний соціалізуючий вплив. Однак у таких командах (підгрупах) виникає небезпека надмірного конформізму, таврування окремих студентів, тиску більшості на меншість, розпаду команди на окремі фракції через відмінність у переконаннях, ціннісних орієнтаціях тощо. Тут вочевидь ускладнюються педагогічні завдання, пов’язані з консолідацією команди (групи, підгрупи) як єдиного ефективно функціонуючого соціального організму.

Різновікові підгрупи цінні тим, що дають змогу передавати соціальний досвід від старших дітей до менших, а також підтримувати й забезпечувати наступність студентської субкультури. Проте за педагогічної недбалості викладача в їх формуванні вони можуть продовжувати дідівщину, вияви агресії старших за віком студентів щодо молодших, спричиняючи маргиналізацію найнезахищеніших членів підгрупи (команди).

Групові форми роботи зі студентами є настільки ж плідними й дієвими в професійному й соціалізаційному аспектах, наскільки й складними з погляду їх педагогічної реалізації. Їх застосування вимагає від викладача не тільки належної психолого-педагогічної підготовки, а й спостережливості, інтуїції, емпатії, аналітичних та прогностичних якостей.

Кожна команда обирає модератора (керівника, капітана). У разі розходження думок студентів, модератор може призначатися викладачем, хоча це не бажаний варіант. Роль модератора полягає у тому, що на ньому лежить відповідальність за організацію роботи підгрупи, розподіл питань між учасниками і за прийняті рішення. Після завершення роботи над темою модератор робить доповідь в межах 10 хвилин про результати роботи своєї підгрупи.

Безпосередню роботу з кейсом можна організувати двома способами:

1. Кожна підгрупа виконує тільки одну тему протягом усіх практичних занять.

2. Усі підгрупи працюють одночасно над одним і тим же розділом (темою) кейса, конкуруючи між собою в пошуку найбільш оптимальних рішень.

У першому випадку академічна група представляє собою, за суттю, одну команду, поділену на підгрупи. Необхідно, аби кожна підгрупа чітко розуміла, за які рішення вона відповідає перед іншими підгрупами. Наприклад, підгрупа, яка (навчальні диспліни „Маркетинг” або „Мікроекономіка”) розробляє цінову політику підприємства, повинна надати інформацію про ціни на продукцію (товар) підгрупі, яка відповідає за збутову політику підприємства при розрахунку обсягів збуту. Обмін інформацією здійснюється як у процесі заняття, так і при обговоренні результатів.

У другому випадку потрібна достатньо велика кількість практичних занять, аби кожна підгрупа послідовно пройшла усі теми навчальної дисципліни. Практика засвідчує, що на розробку одної теми кейсу потребується, як правило, до 4-ох годин практичних занять, при цьому підгрупи змагаються між собою, захищаючи свої рішення.

При організації роботи з кейсом корисно надавати загальну інформацію про метод модерації, який отримав широке розповсюдження у вищих навчальних закладах Європи, США, Японії та інших економічно високорозвинених країнах.

Метод модерації (кейс-метод) має за мету навчити студентів працювати в одній команді і швидко приймати рішення в умовах обмеженої інформації та недостатнього часу.

Прийняття рішень в групі базується на інформації кейсів і при цьому можуть використовуватись так методи дослідження:

· експертиза;

· аналітичні розрахунки та викладки;

· експерименти з конкретних проблем.

Експертні дослідження базуються на знаннях, інтуїції, досвіді, здоровому глузді тих, хто приймає участь у обговоренні проблеми.

Аналітичні дослідження — це використання аналітичного (математичного) апарату для аналізу проблеми.

Експериментальні дослідження передбачають проведення наукового експерименту, що в аудиторних умовах майже неможливо.

З врахуванням перерахованих методів досліджень модерація передбачає організацію відкритого обміну думками, реалізацію інтелектуальних можливостей кожного студента діяти як експерта, аналітика або експериментатора. Процес модерації буде набагато ефективнішим, якщо модератор — керівник володіє здатністю координувати роботу кожного учасника.

Заходи з модерації здійснюються в такій послідовності:

· обговорення отриманої попередньої інформації, яка зосереджена в кейсі;

· виділення релевантної (головної, превалюючої) інформації, над якою мають працювати підгрупи (команди);

· обмін думками і складання плану роботи над проблемою;

· робота над проблемою (дискусія);

· розробка рішення проблеми;

· дискусія щодо прийняття підсумкового рішення;

· підготовка підсумкової доповіді;

· аргументована підсумкова доповідь.

Технічні прийоми модерації. Успішна робота в групі (підгрупі, команді) залежить від модератора, який повинен:

· мати характеристики лідера і організатора;

· мати достатньо знань і підготовку до ролі керівника;

· постійно корегувати спрямованість дискусії;

· контролювати час, відведений на тему;

· слідкувати за поведінкою учасників дискусії, не допускати конфліктів та пасивної поведінки;

· вміти узагальнювати результати і захищати точку зору перед опонентами.

Технічна робота модератора полягає в наступному:

1.Пропозиція ідеї:

· модератор фіксує усі ідеї, запропоновані у ритмі мозкової атаки;

· модератор регулює потік ідей і не допускає їх критики.

Краще, коли ідеї будуть виписані на дошці або моніторі, у крайньому випадку на листку паперу.

2.Дискусія по висунутим ідеям:

· модератор фіксує думки щодо висунутих ідей;

· модератор регулює потік озвучених думок;

· модератор групує висловлені думки.

Висловлені учасниками думки можуть бути записані ними на окремих листках паперу, краще фломайстрами і показані для загального огляду.

Таким чином, технічні прийоми модерації засновані на наочності, доступності інформації і систематизації її за типами відповідей.

Методи аналізу і прийняття рішень. Рекомендується наступна послідовність роботи з кейсом:

· записати тему, над якою передбачається працювати підгрупі;

· записати запитання, сформульовані для даної теми;

· по кожному із запитань коротко висловити думку, а хтось з учасників має їх записувати (наприклад, модератор);

· сформувати підсумкову думку, яка і буде рішенням поставленої цілі (теми).

При вивченні проблеми (теми) можна використовувати наступні методи групового обговорення: мозкова атака, морфологічний аналіз, синектичний аналіз.

Правила мозкової атаки:

1. Будь-яка ідея, незалежно від її реальності, має бути вислуханою.

2. Будь-хто з учасників може запропоноувати одну або декілька ідей одночасно аби не заблокувати свою фантазію.

3. Члени групи повинні утримуватись від критики на адресу виступаючого з ідеєю.

4. Після того, як ідеї виголосили усі члени групи, здійснюється їх послідовне обговорення і розробка загального рішення.

5. Не згідні з загальним підсумковим рішенням мають право на виступ з особливою думкою на етапі захисту теми.

Правила морфологічного аналізу:

1. Проблему, яка розглядається, потрібно розкласти на ряд системних елементів.

2. Елементи, які підлягають аналізу, розподіляють між учасниками обговорення.

3. Запропоновані по елементні рішення потрібно зістикувати в єдиний логічний ланцюжок або надати у вигляді матриці рішень.

4. Загальне запропоноване рішення обговорюється у цілому, а у випадку необхідності вибору із альтернативи або ранжування, використовується метод парного порівняння.

5. Узгоджене рішення з врахуванням можливих корегувань надається для обговорення після закінчення роботи над темою.

Правила синектичного аналізу:

1. Модератор підгрупи (команди) представляє проблему.

2. Проблема аналізується з використанням мозкової атаки або морфологічного аналізу.

3. Робиться спроба згадати і залучити до розгляду проблеми відомі аналоги і яким чином вирішувались там подібні проблеми.

4. Звести відомі наявні рішення до рішення проблеми, що обговорюється.

5. Прикінцево сформулювати думку підгрупи для доповіді результатів за підсумками роботи над проблемою.

В процесі обговорення проблеми модератор повинен визначити техніку роботи своєї підгрупи. Наприклад, як будуть фіксувати ідеї, думки члени групи — окремо, чи це буде робити сам модератор? Можна запропонувати фіксувати ідеї на окремих листках, а потім згуртувати їх за схожістю для того, щоб систематизувати обговорення і полегшити прийняття рішення. Продумати техніку прийняття підсумкового рішення, якщо розроблено декілька близьких або альтернативних рішень. Це може бути метод простого рейтингового голосування, метод вагового голосування (кожному члену підгрупи присвоюється певна вага — бали для голосування), метод парних порівнянь тощо. В деяких випадках модератор може взяти на себе відповідальність за прийняття рішення.

При роботі в підгрупі (команді) кожному учаснику рекомендується дотримуватись наступних правил:

· приймати активну участь в генеруванні ідей та їх обговоренні;

· терпимо відноситись до думок інших учасників;

· не переривати виступів колег, надавати їм можливість повністю викласти свою думку;

· не маніпулювати неточними або неправильними даними для того, аби прийняти певну точку зору;

· пам’ятати, що кожен учасник має рівні права;

· не нав’язувати свою думку іншим;

· чітко формулювати (усно або письмово) свою прикінцеву думку.

Надання результатів роботи над проблемою. Для представлення результатів роботи над проблемою (темою) рекомендується підготувати на одній сторінці резюме у вигляді висновків (текст, графіки, таблиці). Виступ модератора повинен бути в межах 10 хвилин, а попередньо на дошці (на моніторі) записуються основні результати роботи. Можливе подання їх у вигляді друкованих роздаткових матеріалів.

Інші підгрупи виступають слухачами і опонентами доповідача, а потім оцінюють доповідь модератора. Обговорення проблеми закінчується підсумковим виступом викладача.

Дата добавления: 2015-08-27