Європейська інтеграція має стати базою реформування української освіти. Про це свідчить аналіз проблем освітньої політики України, який було проведено у рамках проекту “Трансформація української освіти у контексті європейської інтеграції”.
Загальна інформація
Проект було започатковано Міжнародним центром перспективних досліджень за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні і спрямовано на визначення пріоритетів державної освітньої політики, виходячи із вимог конкурентної економіки, демократизації суспільства і входження України у світові ринки праці.
Це був не перший проект МЦПД, підтриманий Посольством Королівства Нідерландів, який було спрямовано на визначення пріоритетів розвитку освіти в Україні. У 1998 і 1999 роках МЦПД проводив низку семінарів з обговорень стратегій реформування освіти України. Одним із донорів цих робіт було Посольство Королівства Нідерландів в Україні. Як наслідок цих обговорень стала розробка програми розвитку освіти міста Львова як складової загальнодержавної освітньої політики. Досвід Львова знайшов поширення у розробках освітньої політики на локальному рівні у містах Тернополі та Івано-Франківську.
1. Основні результати проекту
Проект “Трансформація української освіти в контексті європейської інтеграції” проходив у формі: а) підготовки дослідження - короткої аналітичної записки і питань для експертів;
б) проведення експертного опитування; в) організації заключного обговорення результатів опитування під час семінарів.
Учасниками заключних семінарів, які проходили на початку вересня у Києві і Львові, було сформульоване цілісне бачення ситуації в освіті, яке охоплює значно більш широке коло питань, ніж просто рекомендації Уряду і Міністерству освіти і науки України щодо проблем європейської інтеграції.
1.1. Визначення негативних тенденцій
1.1.1. Невідповідність освіти сучасним ринкам праці
Однією із негативних тенденцій, які свідчать про незадовільний стан української освіти, є її невідповідність європейським і світовим ринкам праці.
У пострадянській Україні держава відмовилась від централізованого планування розвитку господарства та забезпечення випускників вищих навчальних закладів робочими місцями. Сьогодні випускники складають велику частку серед безробітних. У суспільстві склалась ситуація дезорієнтації, тому що звичний зв’язок між рівнем освіти, можливістю отримати роботу та оплатою праці розірвано. Масова мода на отримання престижних професій юриста, менеджера, економіста призводить до зниження якості підготовки та відсутності робочих місць. До того ж, легальні європейські ринки праці у більшості своїй недосяжні для українців. Отримати роботу за кордоном важко як за формальних причин - через невизнання дипломів, так і через те, що отримані в українських ВНЗ знання та навички не відповідають вимогам відкритого суспільства і конкурентної економіки.
1.1.2. Зниження конкурентоспроможності української освіти на ринку освітніх послуг
Україна скоротила за останні роки майже на дві третини обсяг освітніх послуг для закордонних студентів та аспірантів і відповідну кількість робочих місць для своїх викладачів. Сьогодні міжнародний ринок фахової підготовки та освіти - це ринок, який дуже швидко розвивається, на ньому відбувається жорстка конкуренція. Україна могла би зайняти на ньому своє місце завдяки наявному потенціалу, але для цього потрібні програми та проекти, яких в Україні, на жаль, на сьогоднішній день немає. Сьогодні ринок освітніх послуг тіньовий та примітивний за своїм змістом.
1.1.3. Усунення від участі в освітній політиці бізнесових кіл, громадських організацій, політичних партій
Реформи в освіті пропонують самі освітяни, і тому зміни, які вони пропонують, торкаються важливих речей, але речей суто педагогічних. При цьому майже не розглядаються рамки, в яких має здійснюватись освітня реформа, - ринки праці, стратегії розвитку суспільства тощо. Важливо, щоб у змінах в освіті брали участь освітяни, педагогічні працівники, але реформа має стати справою всього суспільства, а не тільки вузько відомчою справою.
1.1.4. Державна монополія в освіті
Держава вже не несе відповідальності за надання робочих місць випускникам, але, як і за радянських часів контролює зміст навчання. У вигляді стандартів держава знову пропонує уніфіковані програми, які не пов’язані ні з особливостями регіонів, ні з вимогами міжнародних ринків праці.
1.2. Аналіз причин
Європейська інтеграція могла б стати важливим ресурсом у подоланні негативних тенденцій, які мають місце останнім часом в українській освітній політиці. Але поки що на шляху до європейської інтеграції в освіті постають значні перешкоди. Учасниками проекту “Трансформація української освіти в контексті європейської інтеграції” було визначено такі основні причини цих перешкод, які гальмують, на думку учасників проекту, процес освітньої політики в Україні:
1.2.1. Недостатня інституційна спроможність українського Уряду
Учасниками проекту було зазначено, що за нинішньої системи ухвалення політичних рішень будь-які рекомендації не буде сприйнято тому, що державне управління у пострадянській Україні не передбачає участі громадськості і незалежних експертів у політичному процесі. Така закритість і непрозорість системи ухвалення урядових рішень спостерігається не через небажання державних службовців, представників українського уряду радитись з експертами, а через відсутність у них досвіду роботи в умовах наявності опозиції, розбіжності інтересів, конкуренції між точками зору, які притаманні демократичному суспільству. Міністерство освіти і науки намагається впроваджувати громадську участь, зокрема, підвищує роль Колегії Міністерства, але брак вкрай потрібних процедур та навичок роботи з громадськістю не дозволяє поки що ефективно використовувати незалежну експертну думку, вивчати і аналізувати суспільні інтереси в освіті.
1.2.2.Відсутність політичного діалогу з питань важливості європейської інтеграції для української освіти.
З огляду на ту роль, яку Україна прагне відігравати в світі, - якщо вона не хоче бути “депресивним регіоном” Європи, осередком соціального неблагополуччя та корупції, - нашому суспільству потрібні більш рішучі зміни в освіті, - зазначили учасники проекту “Трансформація української освіти в контексті європейської інтеграції”. Ці зміни можна проводити так, як це вже зробили Польща і Чехія: через безумовне виконання вимог європейської інтеграції в освіті завдяки введенню процедур визнання дипломів, запровадженню нового змісту навчальних планів і програм, використанню західного досвіду участі бізнесових кіл, батьків і громадськості у фінансовому забезпеченні і управлінні освітою, через введення європейських стандартів оцінювання якості навчального процесу, через сприяння мобільності студентів і викладачів, інтернаціоналізацію освіти тощо. Допомогти Уряду і Міністерству освіти стати на шлях послідовної політики європейської інтеграції може громадянське суспільство, зацікавлене у більш рішучих діях у цьому напрямку, оскільки освіта існує для нас, громадян України, для майбутнього наших дітей та онуків.
Але у самому українському суспільстві, як було зазначено учасниками проекту, поки що не існує достатнього усвідомлення переваг європейської інтеграції. Одна частина населення ставиться до цього питання байдуже, або пасивно, інша - вважає європейську інтеграцію у найближчі 5-10 років нереальною; ще дехто вважає її не зовсім бажаною, а більш вигідним вважають союз України з Росією. Тих, хто розуміє, для чого треба інтегруватися до Європи, сьогодні ще зовсім мало, вони не мають простору для спілкування з опонентами, для оприлюднення і відстоювання своєї точки зору. В цій ситуації особливо важливу роль могли б відіграти незалежний голос і політичний діалог. Але поки що не було створено умов для організації постійного політичного діалогу з проблем європейської інтеграції. А необхідність такого політичного діалогу і між урядом та громадськістю, і в самому суспільстві, між носіями різних точок зору і інтересів, сьогодні очевидна. Замовчування проблем і відсутність такого діалогу негативно впливають не тільки на державну освітню політику, для якої вимоги європейської інтеграції ще не виступають ні змістовною, ні організаційною рамкою, але й на соціальний клімат в цілому.
1.2.3. Нехтування віковими, регіональними, соціальними особливостями та інтересами груп під час визначення цілей і здійснення кроків щодо європейської інтеграції в освіті
Можна досить легко уявити собі, чому для молодого покоління українців європейський вибір України має виглядати більш привабливим, ніж ізоляція у рамках союзу з Росією і Білорусією. Але для громадян літнього віку переваги європейської інтеграції вже не такі очевидні. У західних регіонах України європейська інтеграція має всім відомі історичні корені. Щоб обґрунтувати невідкладність європейської інтеграції для східних регіонів, треба проводити культурологічні та історичні дослідження, працювати з громадською думкою. З будь-якого погляду необхідною є більш продумана політика, яка б ґрунтувалася на критичному мисленні щодо європейської інтеграції України і враховувала б інтереси українських регіонів, різних вікових груп і суспільних верств. Відсутність такої прийнятної для всіх державної політики робить поки що неможливою конструктивну роботу з питань європейської інтеграції в освіті.
1.2.4. Неефективне використання ресурсів технічної допомоги і західного досвіду
Останнім часом міжнародна технічна допомога почала приділяти більше уваги змінам у державній освітній політиці України. До цього часу проекти донорської допомоги в освіті переважно торкалися лише навчальних програм, курсів, обміну студентів, що не приводило до системних змін у самому секторі. Але саме зміни в освітній політиці сьогодні є вкрай необхідними для розв’язання проблем, що постають перед Україною на шляху економічних реформ. Відновлення переговорів між урядом України і міжнародними організаціями щодо технічної допомоги у виробленні освітньої політики є безумовно позитивним кроком. З огляду на це учасниками проекту було висловлено низку пропозицій щодо необхідності врахувати досвід роботи міжнародних організацій технічної допомоги, які працюють в Україні з іншими секторами.
Можна визначити такі способи використання міжнародної технічної допомоги у сфері державної політики: 1) у рамках проектів міжнародної технічної допомоги поза урядом створюють групи радників, які не є інституційно спроможними в самому уряді, а лише задовольняються підготовкою аналітичних записок західними експертами, які уряд не може використати; 2) у разі, якщо ресурси донорів спрямовують для підтримки українських неурядових організацій та експертів, це призводить до посилення опозиції, оскільки легше критикувати уряд, який ухвалює непопулярні рішення, ніж допомагати йому у здійсненні реформ; 3) навчання уряду, організоване донорськими організаціями, зазвичай, не розглядають у комплексі зі змінами існуючих посадових обов’язків і визначенням нових завдань для уряду у зв’язку з адміністративною та економічною реформами, реформуванням секторів.
Використовуючи допомогу міжнародних організацій у розробці та здійсненні освітньої політики, Міністерство освіти і науки повинно, на думку учасників проекту, шукати інші, більш ефективні способи використання ресурсів технічної допомоги, уникати старих помилок, враховувати вже набутий досвід, послуговуватися кращими взірцями.
1.3. Пропозиції
З огляду на наведені причини проблем в освітній політиці України, учасниками проекту було визначено такі необхідні складові у здійсненні трансформації української освіти в контексті європейської інтеграції:
1.3.1.Підвищення інституційної спроможності державних службовців
Учасники проекту вважають, що інституційну спроможність можна посилювати через практичне навчання урядовців, коли вони виконують завдання, тісно пов’язані з реформами в економіці і суспільстві. Передача такої спроможності відбувається завдяки створенню груп аналізу політики і стратегічного планування в уряді. Досвід роботи західних консультантів з українськими урядовими експертами над розробкою політичного меморандуму Світового банку про стан економіки країни свідчить про те, що якість документів, які розробляють урядові аналітики, залежить від знань та інструментів, засвоєних ними під час їхньої роботи. У групах аналізу політики українські учасники - високі посадові особи Кабінету Міністрів та різних міністерств - самі розробляють стратегічні документи за систематичної консультативної підтримки західних консультантів. Такі групи вже створено у Секретаріаті Кабінету Міністрів і в Міністерстві економіки, до них включено представників інших міністерств і Адміністрації Президента. Планують створення такої групи в Міністерстві освіти і науки.
1.3.2.Посилення ролі громадськості у виробленні освітньої політики
Таке посилення має відбуватися, на думку учасників проекту “Трансформація української освіти в контексті європейської інтеграції”, через створення механізмів постійного консультування з громадськістю і незалежними експертами з питань освітньої політики. Прикладами перших спроб залучення громадськості до політичного процесу в освіті є обговорення перспектив освітньої політики в рамках проекту “Майбутнє України: План для Президента”, а також громадське обговорення проекту закону “Про вищу освіту”. Участь громадськості полягає також у створенні громадсько-державної системи управління освітою, коли частина управлінських, політичних функцій в освіті, а також функцій щодо надання освітніх послуг передають недержавним організаціям та приватному сектору.
1.3.3. Децентралізація та регіоналізація освіти
Має відбуватися поступова децентралізація освіти на основі аналізу її багатоукладності, врахування особливостей регіонів, інтересів територіальних громад, соціальних прошарків під час вибору моделей управління, реформування змісту освіти, способів її організації і фінансового забезпечення. Учасники проекту вважають, що ці вимоги повинні враховуватися при розробці програми трансформації освіти, яка має стати інструментом державної освітньої політики. Важливою складовою цієї програми є локальні проекти реформування освіти, розвитку освітньої політики на місцях. Важливу роль у забезпеченні цього процесу відіграють незалежні аналітичні центри - фабрики думки, або “думаючі танки” - Educational Policy Think Tanks.
1.3.4. Шляхи підвищення ефективності використання ресурсів міжнародної технічної допомоги і міжнародного досвіду
Міжнародна допомога і західний досвід є дуже важливими ресурсами, якщо їх використовувати для координації зусиль всіх учасників процесу освітньої політики. Дуже важливим і досить складним завданням є налагодження взаємодії і комунікації українського уряду, національних неурядових організацій зі світовою громадськістю, досягнення порозуміння і співпраця у питаннях розробки і втілення освітньої політики. Цей напрямок, на думку учасників проекту “Трансформація освіти в контексті європейської інтеграції”, мають забезпечувати: а) розробкою нових підходів до більш ефективного використання ресурсів міжнародної технічної допомоги;
б) більш широким використанням досвіду інших країн, насамперед, розвинутих демократій і тих, що стали на шлях економічних реформ та європейської інтеграції у реформуванні освіти;
в) перетворенням вимог європейської інтеграції на змістовну і організаційну рамку під час розробки освітньої політики України.
1.3.5. Розробка концептуальних засад публічної освітньої політики
Цей напрямок забезпечує аналіз ситуації в українській освіті, визначення загальних підходів і рамок вироблення освітньої політики, яка б відповідала передусім інтересам суспільства, громадян України, а також розробці стратегій її втілення.
1.3.6. Розвиток інфраструктури освіти, впровадження нових технологій
Розвиток освіти мають розглядати разом із технологічним і інноваційним розвитком. Особливу увагу треба зосередити на впровадженні високих технологій в освіту.
1.4. Очікувані результати успішної освітньої політики
Успішне впровадження цих шести напрямків освітньої політики за умови раціонального використання ресурсів міжнародної технічної допомоги і виконання вимог європейської інтеграції зробить можливим:
1.4.1. Створення ринку освітніх послуг
Не може й бути мови про серйозну освітню політику, якщо не буде дієвої програми приватизації, демонополізації освіти і створення ринку освітніх послуг.
1.4.2. Посилення впливу освітньої політики на інші сфери життя суспільства
Вплив освіти на інші сфери життя суспільства відбувається через зміни змісту освіти, введення нових спеціальностей і програм. Освіта містить у собі зародки інших сфер, тому шлях економічних і суспільних реформ пролягає через освіту.
1.4.3. Забезпечення відповідності освіти сучасним ринкам праці
До механізмів забезпечення зв’язку між освітніми закладами та ринками праці відносять, по-перше, рейтинги навчальних закладів. Рейтинги складають незалежні експертні організації, вони враховують рівень працевлаштування випускників, а не показники успішності в навчанні. По-друге, поява рекрутінгових фірм та можливість внесення інформації про студентів українських закладів освіти і науки до світових баз даних, надають їм змогу претендувати на перспективні робочі міста. По-третє, зміни у формах підготовки студентів відповідно до перспектив розвитку структури ринку. І, нарешті, - це просвіта щодо структури та вимог міжнародного ринку праці. Всі ці зміни потребують більшої участі бізнесових кіл та недержавних організацій у регулюванні освіти на локальному рівні, на рівні окремих учбових закладів.
3. Перелік досліджень і проектів освітньої політики за напрямками трансформації освіти в контексті європейської інтеграції України.
Підвищення інституційної спроможності державних службовців
· Звіт про стан економіки України. Погляд українських експертів. Розділ “ Освіта”.
· Створення ресурсного центру і груп аналізу політики в Уряді України. Опис діючого проекту.
· Створення групи аналізу політики і стратегічного планування у Міністерстві освіти і науки України. Пропозиція учасників проекту.
Посилення ролі громадськості у виробленні освітньої політики
· Майбутнє України: план для Президента. Розділ “Кадрова революція”.
· Аналіз проекту закону “Про вищу освіту”. Матеріали обговорення.
· Перспективи переходу від адміністративної до громадсько-державної системи управління освітою в Україні. Матеріали семінару від 16.06.2000 року.
· Створення механізму громадської участі у виробленні освітньої політики. Пропозиція проекту
Децентралізація та регіоналізація освіти
· Пропозиції до програми реформування освіти України. Обґрунтування та опис програми.
· Розвиток освітньої політики на локальному рівні. Пропозиція проекту.
· Основні засади освітньої політики міста Львова.
· Звіт про роботу проекту “Голос громадськості” у Тернополі та Івано-Франківську з проблем освітньої політики.
· Установи громадської політики у системі освіти: тактика впливу та зворотній зв’язок. Тези доповіді на конференції 1.06.2000р. “ Освіта для демократії: перспективи розвитку”.
· Рефлексивне супроводження проектних, аналітичних учбових завдань учнів старших класів.
Ефективне використання ресурсів міжнародної технічної допомоги
· Коментарі до Меморандуму з підготовки довідки про стратегію освіти.
· Визначення напрямків та шляхів трансформації освіти і науки в контексті європейської інтеграції України. Звіт про проект.
· Трансформація української освіти в контексті європейської інтеграції. Звіт про проект.
· Пропозиції щодо політики реформування освіти в Україні. Гармонізація української освіти до вимог конкурентної економіки і європейських стандартів
Розробка концептуальних засад освітньої політики
· Невідкладність реформування освіти.
· Можливі варіанти освітньої політики.
· Історичні тенденції становлення сфери освіти.
· Аналіз ситуації в освіті України.
Розвиток інфраструктури освіти, впровадження нових технологій
· Модель європейської демократії: освітня гра. Опис проекту.
· Доступна якісна середня освіта через мережу Інтернет.
Створення ринку освітніх послуг
· Проблеми управління середньою освітою в Україні.
· Аналіз проблем приватної освіти України. Тези доповіді на семінарі 7.10.2000 року.
Вплив освітньої політики на інші сфери життя суспільства
· Проект “Створення школи аналізу політики”.
· Реформування змісту технологічної підготовки в сільській школі України.
Забезпечення відповідності освіти сучасним ринкам праці
· Освіта та ринок праці в контексті європейської інтеграції.
ІІ Матеріали проекту
Робота над проектом містила в собі такі компоненти:
А) підготовка питань для експертів
Група виконавців проекту – Володимир Нікітін, Юрій Луковенко, Ольга Коловіцкова – підготували текст передмови і питання для експертів з тем: “Зміни в освіті: відповідність тенденціям ринків праці” та “Європейська інтеграція України як стратегічне завдання освітньої політики”. Текст передмови і опитувальника додається.
Б) складання списку експертів – учасників проекту
Під час підготовки питань для експертного опитування проводилися консультації з експертами. Використовували базу даних експертів з питань освіти Міжнародного центру перспективних досліджень; її уточнювали і доповнювали, виходячи із порад експертів, з урахуванням особливостей і тематики проекту. Список експертів – учасників проекту “Трансформація української освіти в контексті європейської інтеграції” додається.
В) підготовка і використання електронної версії опитувальника
Організаційною групою проекту разом із службою комп’ютерних і телекомунікаційних технологій Міжнародного центру перспективних досліджень (керівник Ярослав Ніколенко) було підготовлено електронну версію опитувальника для розсилки електронною поштою і розміщення на Web – сторінці МЦПД.
Електронні версії опитувальника розсилали за адресами електронної пошти учасників проекту відповідно до бази даних урядових і незалежних експертів, а також партнерських організацій і клієнтів Центру, які працюють у сфері публічної політики.
На протязі місяця – з середини серпня до середини вересня - на сторінці Міжнародного центру перспективних досліджень було розміщено опитувальник, спеціально пристосований для використання в інтерактивному режимі тими, хто відвідував сторінку МЦПД.
Г) публікація інформації про проект і опитування
У “Віснику”, регулярному щотижневому виданні Центру, яке розповсюджується серед понад 1500 респондентів в Україні та за її межами, було надруковано інформацію про проект. Число “Вісника” додається.
Д) обробка результатів опитування, яке проходило через Інтернет і електронну пошту
Результати опитування, яке проводилося через електронну пошту та Інтернет, було проаналізовано і оформлено як аналітичну записку “Трансформація української освіти в контексті європейської інтеграції: цілісне бачення” та пропозиції проекту “Створення механізму громадської часті у виробленні освітньої політики України”.
Є) організація і проведення заключних семінарів з обговоренням результатів опитування
Організаційною групою проекту у складі: Андрій Бега, Ольга Коловіцкова, Володимир Нікітін і Юрій Луковенко було підготовлено і проведено заключні семінари з обговоренням результатів досліджень і опитувань. На семінари було запрошено представників Міністерства освіти і науки, навчальних закладів, громадських і міжнародних організацій. Паралельно у Львові, за ініціативою місцевого центру освітньої політики, відбувся семінар, на якому обговорювалися ті ж самі питання. Програми заключних семінарів, а також результати роботи додаються.
Ж) підготовка заключного звіту
Після проведення семінарів, під час яких учасники проекту мали можливість обмінятися думками і обговорити представлені результати досліджень, організаційна група виконавців проекту підготувала заключний звіт і оформила результати проекту.
З) розсилка заключного звіту учасникам проекту
Заключний звіт і результати проекту у формі: аналітичної записки “Трансформація української освіти в контексті європейської інтеграції: цілісне бачення”, матеріалів та інформації про хід виконання проекту і пропозиції щодо продовження робіт “Створення механізму громадської участі у виробленні освітньої політики України” було направлено всім експертам - учасникам проекту, а також широкому колу партнерів і клієнтів Центру. Всім, хто отримав заключний звіт про проект було також надіслано пропозицію звернутися до МЦПД у разі їхнього бажання прийняти участь у подальшій роботі, або у разі їхньої зацікавленості у більш детальній інформації про проекти і дослідження, які висвітлюють проблеми і перспективи європейської інтеграції в українській освіті.
І) склад організаційної групи виконавців проекту
Володимир Нікітін – науковий керівник проекту
Ольга Коловіцкова – головний консультант проекту
Юрій Луковенко - консультант проекту
Андрій Бега – координатор проекту з питань роботи з експертами
Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 69 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Применяемые при переводе трансформации | | | Додатки |