V. Зміст навчання

Тема: КРОВОТЕЧІ. Визначення кровотеч. Способи тимчасової та кінцевої зупинки кровотеч.

I.Актуальність теми. Важливість вивчення теми "Кровотечі" зумовлена частотою і поширеністю цієї патології в усіх верствах населення, небезпекою розвитку ускладнень - геморагічного шоку і смерті, необхідністю вміти надати першу допомогу кожним медичним працівником, в тому числі медичною сестрою будь-якої спеціалізації.

V. Зміст навчання

Кровотечею називається вилив крові із кровоносного русла поза його межі через порушення цілісності судинної стінки. Унаслідок дифузного просякнення кров’ю якої-небудь тканини виникає крововилив, а при скупченні крові - гематома.

Кровотеча супроводжується крововтратою, яка в свою чергу є однією з головних причин смерті людей унаслідок травми. З кровотечею доводиться зустрічатися як лікарям різних спеціальностей так і пересічним громадянам, адже завжди були, є і будуть різноманітні травми, які супроводжуються кровотечею.

Основні причини кровотеч - це порушення цілісності судинної стінки внаслідок механічного ушкодження. Слід зазначити, що розрізняють артеріальні, венозні, капілярні а також внутрішні кровотечі.

Артеріальна кровотеча найбільш небезпечна внаслідок швидкої втрати крові. При пораненні великих артерій, тобто це тих судин, по яких тече кров від серця (сонна, клубова, плечова та ін.) настає масивна крововтрата, що може стати причиною швидкої смерті. Вона характеризується швидким витіканням яскраво-червоної крові у вигляді пульсуючого струменя

При поранені судин, по яких тече кров з периферії до серця виникає венозна кровотеча. Вона має повільний темп, кров темно-червоного кольору, яка витікає повільно безперервним струменем. При пораненні великих вен шиї може виникнути повітряна емболія судин серця, мозку внаслідок негативного тиску в їхньому просвіті, коли відбувається засмоктування повітря під час дихання.

Капілярна кровотеча виникає внаслідок ушкодження дрібних судин, тобто капілярів, і характеризується тим, що кровоточить уся ранова поверхня у вигляді “кривавої роси”, або проявляється одиночною кровотечею у вигляді крапель крові. Крововтрата при цьому незначна, а кровотеча невдовзі самостійно припиняється.

Розрізняють також зовнішні і внутрішні кровотечі. Зовнішні кровотечі виникають при порушенні цілісності шкіри та слизових оболонок. При цьому кров витікає в зовнішнє. При внутрішніх кровотечах кров виливається в порожнини тіла, органів або безпосередньо в тканини. Виділяють також явно виражені кровотечі (як правило, зовнішні) та приховані (ці кровотечі відбуваються без виражених клінічних проявів).

Крововтрата. Усі кровотечі призводять до крововтрати. Велика втрата крові викликає гостре недокрів’я,або анемію. Слід пам¢ятати, що втрата 25-30% крові від її загальної кількості (1000-1500мл) дуже небезпечна для життя, а втрата половини крові може закінчитись смертю. Причому найбільш чутливий до недокрів’я дитячий організм. При крововтраті хворі скаржаться на загальну слабкість, запаморочення, шум у вухах, погіршення зору, потемніння чи мигтіння в очах, підвищену пітливість, сухість у роті і спрагу. У них бліда шкіра, тахікардія, АТ знижується. У разі ушкодження великих артеріальних судин крововтрата буде розвиватись швидко, отже, і клінічна симптоматика буде більш вираженою.

ЗУПИНКА КРОВОТЕЧ

Одним із найголовніших завдань першої медичної допомоги при травмах є зупинка кровотеч. За невеликих ушкоджень дрібних судин кровотеча може зупинитись самостійно. Однак при ушкодженні крупних артерій та вен самозупинка кровотечі може й не відбуватись. У таких випадках використовують штучні методи зупинки кровотеч. У свою чергу вони бувають тимчасовими і остаточними, або постійними.

Тимчасову зупинку кровотечі використовують у наданні невідкладної допомоги. Основною метою в цьому разі є збереження життя хворого і його транспортування в найближчий лікарняний заклад для надання спеціалізованої медичної допомоги. Тимчасову кровотечу можна зупинити шляхом накладання стискуючої пов’язки, тугої тампонади рани, накладання на судину кровоспинного затискача, джгута чи закрутки, підняття кінцівки вгору, стиснення судини внаслідок максимального згинання кінцівки в суглобі (Мал. 1), а також пальцевого притиснення судини по протяжності (тобто вище рани, якщо це артеріальна кровотеча, або – нижче рани, якщо це венозна кровотеча).

Мал.1. Максимальне згинання колінного суглоба як спосіб тимчасового спинення кровотечі

Пальцями притискаються судини, які розміщуються поверхнево неподалік кістки, до якої їх притискують. Таку маніпуляцію роблять перед накладанням джгута чи закрутки при сильній артеріальній та венозній кровотечі. Артерії краще притискувати не одним, а декількома пальцями (в деяких випадках – кулаком).

При ураженні скроневої ділянки притискують поверхневу скроневу артерію до виличної кістки на рівні зовнішнього слухового проходу; при кровотечі із щоки слід притискувати лицеву артерію до середини третини нижнього краю нижньої щелепи; в разі масивної кровотечі із ран голови, обличчя, язика притискують загальну сонну артерію до сонного горбика на поперечному відростку шостого шийного хребця посередині внутрішнього краю груднино-ключичного м’яза; при кровотечах в ділянці плеча притискують підключичну артерію до першого ребра над ключицею, або пахвову артерію до голівки плечової кістки в пахвовій ямці; при кровотечах із передпліччя і ліктя можна притиснути плечову артерію до плечової кістки біля внутрішнього краю двоголового м’яза. Можна також притиснути ліктьову і променеву артерії до відповідних кісток у дистальній третині передпліччя.

При кровотечах із пахвинних ділянок кулаком притискують черевну аорту до хребта нижче пупка. При кровотечах у ділянці стегна, гомілки, ступні притискують стегнову артерію двома великими пальцями до горизонтальної гілки лобкової кістки; підколінну артерію - в підколінній западині, коли нога зігнута в коліні, до стегнової кістки; тильну артерію ступні – до заплеснових кісток першого міжпальцьового проміжку (Мал. 2.).

У деяких випадках при пальцьовому притискуванні невеликі судини тромбуються і зупинка кровотечі може стати кінцевою. Пальцьове притиснення артерії не може перевищувати 15-20 хв.

Мал. 2. Точки притискання артерій: 1- скронева а.; 2- лицева а.; 3 – загальна сонна а.; 4- підключична а.; 5 – пахвова а.; 6 – плечова а.; 7 – ліктьова і променева а.а; 8 – черевна аорта; 9 – стегнову а.; 10 – підколінну а.; 11 – тильна артерія ступні.

Найбільш надійним засобом тимчасової зупинки кровотечі є джгут. Як джгути найчастіше в наш час використовують гумову смужку шириною близько 2-2,5 см, товщиною 0,3-0,4 см і довжиною 150 см. На кінцях джгута можуть бути отвори (з одного боку) і спеціальні кнопки (з іншого), або ланцюжок і гачок для міцної фіксації джгута після його накладання (Мал. 3.).

У разі артеріальних кровотеч джгут накладається на кінцівки вище рани. Попередньо під нього слід підкласти серветку, рушник чи використати одяг.

Джгут накладають таким чином: спочатку його дещо розтягують і якомога ближче до рани тісно накладають на кінцівку (Мал. 4.).

Мал. 3. Гумовий джгут Мал. 4. Приклад накладання джгута на стегно

Потім роблять ще декілька турів (але затягують їх із меншим натягом) і фіксують. У разі правильно накладеного джгута кровотеча повинна зупинитись, а пульс на периферичних артеріях відсутній. Під джгут підкладається записка, де вказується дата і час його встановлення. За відсутності стандартного джгута можна використати підручний матеріал: ремені, косинки, підтяжки, шарф, а затягнути шляхом закручування дерев’яної палички (джгут-закрутка).

Джгут повинен здавлювати кінцівку рівномірно й помірно, а також накладатись не більше як на 1год. узимку і 1,5-2год. улітку.

Порушення цих правил може призвести до багатьох ускладнень: парезів, паралічів, тяжкої гіпоксії тканин і навіть до гангрени.

У разі венозної кровотечі достатньо кінцівку підняти догори та накласти тугу пов’язку. В деяких випадках можна накласти джгут, але не тісно і нижче рани.

Усіх поранених із тимчасово спиненою кровотечею слід транспортувати в найближче хірургічне відділення для остаточної зупинки кровотечі.

Дата добавления: 2015-08-20