Поняття наслідків позбавлення волі

Факт засудження особи, яка скоїла злочин, засвідчує стан суди-мості. Він виникає з моменту набрання вироком суду чинності і три-ває до її зняття або погашення. Стан судимості тягне за собою знач-ні соціально-психологічні наслідки, обмеження кримінально-право-вого і загальноправового характеру.

Соціально-психологічні наслідки застосування позбавлення волі хоч і не є елементами кари, викликають у засуджених глибокі суб’єк-тивні переживання, і за силою свого впливу на особу значно пере-більшують вплив основних каральних елементів, які становлять зміст покарання у вигляді позбавлення волі.

До соціально-психологічних наслідків позбавлення волі варто, в першу чергу, віднести: відрив засуджених від сім’ї, родичів і близь-ких, трудових колективів, інколи — розпад сімей, відсутність в УВП роботи за спеціальністю, яку вони мали до засудження, перебуван-ня в середовищі злочинців тощо.

Обмеження кримінально-правового характеру виникають при скоєнні нового злочину до закінчення строків зняття або погашення судимості. У зв’язку з цим стан судимості визнається обставиною, яка обтяжує відповідальність, що може відобразитися на кваліфіка-ції злочину, вирішенні питання про визнання винного особливо не-безпечним рецидивістом тощо [15, с. 251].

За особами, умовно-достроково звільненими від відбування пока-рання, протягом невідбутої ними частини покарання встановлюєть-ся нагляд громадських організацій і трудових колективів. За деякими категоріями осіб, звільнених з місць позбавлення волі, встановлюється адміністративний нагляд.

Обмеження загальноправового характеру передбачаються нор-мами державного, адміністративного, цивільного, трудового та деяких інших галузей права. Ці обмеження діють протягом частини або всього строку стану судимості., але не входять у зміст покарання [20, с. 154].

Нормами державного права передбачено дострокове припинення повноважень депутата у зв’язку з обвинувальним вироком суду, який набрав чинності.

Деякі загальноправові наслідки стану судимості обумовлені нор-мами адміністративного права. До них треба віднести положення, вказані в Законі України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу». Згідно з цим законом призову на строкову війсь-кову службу не підлягають особи, які відбувають кримінальне пока-рання.

Обмеження, спричинені станом судимості, передбачені і норма-ми цивільного права (втрата права користування жилим приміщен-ням у випадку засудження громадянина до позбавлення волі на строк понад шість місяців, якщо в жилому приміщенні не залишили-ся проживати члени сім’ї засудженого) [20, с. 155].

Судимість впливає і на обчислення трудового стажу (час роботи засуджених у період відбування покарання у вигляді позбавлення волі в трудовий стаж не зараховується). Є ряд правообмежень, пе-редбачених шлюбно-сімейним законодавством (спрощений порядок розірвання шлюбу для засуджених на строк не менш як на 3 роки).

Усі правообмеження, пов’язані зі станом судимості, як правило, за обсягом незначні, носять строковий характер і поширюються на незначне коло осіб. Як елемент юридичної відповідальності вони не входять до змісту кримінального покарання.

Дата добавления: 2015-08-20