Соціально-психологічні наслідки застосування позбавлення волі

До соціально-психологічних наслідків позбавлення волі слід, в першу чергу, віднести: відрив засуджених від сім’ї, родичів і близь-ких, трудових колективів, інколи — розпад сімей, відсутність в УВП роботи за спеціальністю, яку вони мали до засудження, перебуван-ня в середовищі злочинців тощо

Соціально-психологічні наслідки застосування позбавлення волі хоч і не є елементами кари, викликають у засуджених глибокі суб’єк-тивні переживання, і за силою свого впливу на особу значно пере-більшують вплив основних каральних елементів, які становлять зміст покарання у вигляді позбавлення волі.

Ряд дослідників стверджують, що заперечення мети кари зменшує примусове значення покарання, не враховує, що мета кари саме і перетворює покарання на особли-вий (найбільш гострий) захід державного примусу Без неї взагалі не може бути кримінального покарання Забезпечення цієї мети — обов’язкова відповідь держави на вчинений злочин Особливо яскра-во це простежується при виконанні довічного позбавлення волі та три-валих строків позбавлення волі. Але мета кари досягається не тільки виконанням покарання, забезпечення цієї мети починається з моменту призначення судом конкретної міри покарання Самий факт призначення покарання — це істотний прояв його карального впливу Призначення покарання у деяких випадках справляє більш значний вплив на засудженого, ніж безпосереднє його виконання. Саме призначення пока-рання спричиняє засудженому певні моральні страждання, ганьбу і сором, що є невід’ємною частиною здійснення кари, надовго зали-шає сліди в його свідомості і, одночасно, сприяє тому, щоб він усві-домив та спокутував свою вину перед суспільством.

Настання соціально-психологічних наслідків застосування позбавлення волі, підтверджують результати наукових дослід-жень, зокрема висвітлення соціальних проблем застосування покарання, негатив-них наслідків широкого застосування позбавлення волі і репресивного поводження із засудженими.

Анкетування засуджених до позбавлення волі у виправних установах посиленого і суворого режиму для повнолітніх (осіб) показало, що найбільші страждання і переживан-ня у них викликають наступні елементи: факт засудження – 22,4 %, ізоляція від суспільства – 41,2 %, примусовий спосіб життя – 23,5 %, обмеження побачень – 21,0 %, матеріально-побутові обмеження – 23,5 %, відрив від сім’ї – 60,0 %, вимушеність бути у сере-довищі інших засуджених – 13,6 %, інші умови – 7,1 %, страждань не викликають – 4,0 % [28, с. 86].

Як показують соціологічні опитування засуджених, більшість із них турбують питання не тільки і навіть не стільки власне покарання (ізоляція і строк), скільки репресивне, примусове, нерідко жорстоке поводження з ними у місцях позбавлення волі і після звільнення. Практика виправно-трудових установ радянського періоду і сучасна практика у місцях позбавлення волі має досить прикладів приниження гідності засуджених, зокрема: гоління го-лови, одягання на засуджених полосатого одягу тощо. Важливими є методи поводження, що принижують гідність, оскільки вони викликають у засуджених почуття страху, страждання і неповноцінності, що може призвести до образи і приниження, а можливо, до «зламу їх фізичної і моральної стійкості».

Для мінімізації соціально-психологічних наслідків застосування позбавлення волі, в установах виконання покарань створюються психологічні служби, функціонування якої забезпечується психологами, виконуючими специфічні завдання вивчення засуджених та сприяння зменшенню негативного впливу перебування в умовах позбавлення волі на їх особистість.

Основними завданнями психологічної служби є:

надання психологічної допомоги засудженим;

розробка та реалізація спільно з персоналом установи індивідуальних і групових програм психокорекційного і педагогічного впливу на засуджених з урахуванням їх індивідуальних особливостей, ступеня соціальної занедбаності;

підвищення психологічної компетентності персоналу установи, надання йому кваліфікованої методичної допомоги, навчання формам та методам психологічного вивчення особистості і середовища засуджених, а також прийомам психолого-педагогічної корекції;

узагальнення та впровадження в практику роботи установи сучасних методів психолого-педагогічного впливу на засуджених.

Після звільнення з місць позбавлення волі, постає проблема соціальної адаптації засудженого. З метою її вирішення в 2003 році прийнято Закон України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» [5].

Згідно закону, соціальна адаптація – це комплекс правових, економічних, організаційних, соціально-психологічних та інших заходів, які здійснюються щодо звільнених осіб з метою пристосування до умов соціального середовища, захисту їх прав і законних інтересів.

Особам, які звільнилися з установ виконання покарань і не мають жилої площі, по прибутті до обраного місця проживання, на період до її отримання, місцевими органами виконавчої влади надається місце для тимчасового проживання в спеціальних гуртожитках або центрах соціальної адаптації, створених цими місцевими органами виконавчої влади. Місце для проживання в цих гуртожитках та центрах надається також особам, жила площа яких тимчасово заселена, на період до її звільнення, та особам, яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, - на період до поліпшення їх житлових умов у порядку, передбаченому законодавством.

Звільненим особам забезпечується надання медичної допомоги за місцем проживання або за місцем реєстрації у порядку, передбаченому законодавством [5].

У разі відсутності у звільненої особи місця проживання або місця реєстрації надання їй медичної допомоги здійснюється за направленням органів, установ або організацій, які здійснюють соціальний патронаж.

Соціальний патронаж - комплекс заходів державної підтримки та допомоги звільненим особам, які здійснюються з метою сприяння цим особам у працевлаштуванні, професійній переорієнтації та перепідготовці, створення належних житлово-побутових умов, запобігання впливу на них криміногенних факторів.

Громадяни похилого віку (чоловіки у віці 60 та жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишилося не більше півтора року), інваліди першої і другої груп із числа звільнених осіб за їх заявою та на підставі висновку медичної частини установи виконання покарань і клопотання місцевих органів соціального захисту населення можуть бути направлені до спеціальних будинків-інтернатів, якщо вони потребують стороннього догляду та медичного обслуговування і не мають працездатних дітей або родичів, зобов’язаних за законом та згодних їх доглядати [21, с. 99].

Громадяни віком від 15 до 28 років отримують інформаційну, правову, трудову, психолого-педагогічну, медичну та інші форми соціальної допомоги в соціальних службах для молоді на підставах і в порядку, передбачених законодавством.

У наданні звільненим особам соціальної допомоги на добровільних засадах можуть брати участь об’єднання громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, у тому числі благодійні організації, а також окремі громадяни [21, с.101].

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть шляхом надання соціального замовлення з відповідним фінансуванням з бюджету залучати об’єднання громадян, підприємства, установи та організації до надання соціальної допомоги звільненим особам.

Матеріально-технічне забезпечення і фінансування центрів соціальної адаптації та інших установ, що здійснюють заходи соціального патронажу, проводяться органами виконавчої влади, які їх утворили.

Центри соціальної адаптації, будинки нічного або тимчасового перебування звільнених осіб можуть утворюватися та утримуватися за рахунок добровільних пожертвувань підприємств, установ, організацій, релігійних об’єднань і внесків окремих громадян.

Центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань разом з центральним органом виконавчої влади з питань освіти та науки забезпечують надання особам, які відбувають покарання, з метою їх подальшої соціальної адаптації можливості в оволодінні соціально необхідними професіями з урахуванням потреб національної економіки через систему професійно-технічної освіти.

Дата добавления: 2015-08-20