Ускладнення травм.

1. Безпосередні (розвиваються в момент травми або в перші години після неї).

Це кровотеча, колапс, шок, пошкодження життєво важливих органів.

2. Найближчі (ті, що виявляються від декількох годи до декількох тижнів після травми).

Вони частіше за все бувають результатом інфікування тканин. Може розвинутися місцева гнійна інфекція (нагноєння рани, плеврит, ін.), загальна гнійна інфекція (сепсис), газова гангрена, правець та ін. Поширені пошкодження з порушенням трофіки тканин і їх розпадок можуть викликати інтоксикацію.

3. Пізні ускладнення (розвиваються у віддалені терміни після пошкодження).

Це хронічна гнійна інфекція (хронічний остеомієліт, нориці, тощо), порушення трофіки тканин (трофічні виразки), формування рубців, що порушують функції органу (контрактура, травматична епілепсія та ін.), різні анатомічні і функціональні дефекти органів і тканин.

Травматичний шок – найбільш тяжке і часте ускладнення травм. Шок – це патологічний стан організму,який виникає при дії на нього надмірних подразників і проявляється порушеннями системного кровообігу, мікроциркуляції та метаболічних процесів у клітинах.

Травматичний шок виникає при травматичних ушкодженнях тканин організму та супроводжується гіповолемією. Визначається видом травми, об’ємом механічних пошкоджень, величиною крововтрати, інтенсивністю болю, тривалістю патологічного стану.

Травмовані хворі спочатку збуджені, скаржаться на інтенсивний біль. У подальшому спостерігається пригнічення діяльності нервової системи. Дихання часте, глибоке. Шкіра стає «мармуровою», при значній крововтраті – шкіра бліда, волога. Внаслідок порушення мікроциркуляції знижується периферічна температура тіла. Знижується тургор тканин. Пульс частий, м’який, ниткоподібний. Знижується АТ. Знижується нирковий кровотік, що викликає олігурію, анурію.

Невідкладна допомога:

1. Зупинити артеріальну кровотечу (пальцеве пере тискання, джгут)

2. Оцінити стан життєздатності (визначити наявність і характеристики пульсу, стан свідомості, ефективність зовнішнього дихання)

3. Забезпечити правильне положення тіла потерпілого. У непритомному стані – стійка позиція на боці

4. Знеболити хворого. Використовують наркотичні та ненаркотичні анальгетики (1% розчин промедолу, 50% розчин анальгіну). В місце перелому вводять 0,5% новокаїн.

5. Накласти асептичну пов’язку.

6. Забезпечити іммобілізацію перелому.

7. У складі спеціалізованої бригади медична сестра здійснює венопункцію чи катетеризує периферійну судину, допомагає лікарюю при катетеризації магістральної вени, готує систему для в/в вливань, здійснює інфузії кровозамінників, проводить оксигенотерапію, ШВЛ, тощо.

8. Транспортують у медичний заклад.

Профілактика: гемостаз, адекватне знеболювання, транспортна іммобілізація

Дата добавления: 2015-08-20