Структура соціологічного знання та його особливість.

Структура соціології – це певна система уявлень, понять, поглядів чи теорії про соціальні процеси різних рівнів.

1. Макрорівень (суспільство)

2. Мезорівень (спільноти)

3. Мікрорівень(людина)

Макрорівень – в центрі досліджень стоять великі соціальні утворення

Мікросоціологічний рівень – вивчення поведінки людини в найб. оточенні.

Мезорівень – поєднує макро- і мікро підходи

Зараз виділяють ще і 4 рівень – мегарівень (глобальна спільнота, людство)

Відповідно до наведеного вище розуміння соціології можна розглядати й структуру соціологічного знання:

• загальна соціологічна теорія, яка дає уявлення про суспільство як

цілісний організм, про систему соціальних механізмів, розкриває

місце й роль основних соціальних зв’язків, формулює принципи соо

ціального пізнання, основні методологічні підходи до соціологічного

аналізу (системний аналіз, стратифікаційноокласовий підхід, генее

тичний аналіз, комплексний конкретнооісторичний підхід, аналіз

соціальних явищ у їхній взаємодії з іншими тощо). Ця теорія загальь

ного характеру відображає визначальні тенденції становлення й

функціонування соціальних спільноттсуб’єктів і місце у цих процесах

людини як істоти соціальної;

• спеціальні соціологічні теорії, які досліджують розвиток і відтвоо

рення людиною окремих соціальних спільнот, а також суть і основні

характеристики людини соціальної;

• спеціальні соціологічні теорії, які розкривають механізми життєє

діяльності й функціонування соціальних спільнот у певних сферах

суспільного життя та процеси соціалізації людини;

• емпіричні соціологічні дослідження, скеровані на з’ясування, аналіз

і узагальнення соціальних фактів: дій, вчинків і мислення людей,

конкретних продуктів людської діяльності, розвитку і взаємодії

створених людьми соціальних спільнот.

4. Поняття та різновиди соціальних законів. Особливості їх функціонування. Класифікація соціальних законів

Соціальні закони – це оюєктивні і повторюванні причинні зв’язки між соц.. явищами, що виникають внаслідок масової діяльності людей.

О. Конт виділяв дві групи законів:

1. закони соціальної статики, що відтворюють функціонування соціальної системи, її окремих складових елементів, та

2. закони соціальної динаміки, що пояснюють соціальний розвиток і соціальні зміни.

Відома також класифікація соціальних законів за ступенем їхньої дії:

• загальні, що діють протягом усієї історії, їх ще називають загальносоціологічні;

• специфічні, що діють на певних історичних етапах роз­витку суспільства чи в певних типах суспільств.

Найбільш поширеною в сучасній соціології є думка, згідно з якою виокремлюють п'ять груп законів:

• закони, що констатують співіснування соціальних явищ (наприклад, якщо має місце ринкова економіка, то наявна соціальна диференціація);

• закони, що встановлюють тенденції ймовірного зв'язку (приміром, упровадження інформаційних технологій вимагає структурної перебудови економіки);

• закони функціональні, що встановлюють зв'язки між основ­ними елементами соціального об'єкта (наприклад, демо­кратичний політичний режим зумовлює політичний і еконо­мічний плюралізм)

;• закони, що фіксують причиновий зв'язок між соціаль­ними явищами (наприклад, високоаномічне суспільство спричиняє тенденцію до зростання злочинності в суспільстві);

• закони, котрі стверджують можливість або ймо­вірність зв'язків між соціальними явищами (наприклад, рівень злочинності в суспільстві є змінним і коливається разом з економічними циклами).

Пізнання соціальних законів веде до прогнозованості роз­витку суспільства, значно посилює роль і значення перед­бачення в соціології. До соціальних належать: закони соціальної диференціації, соціальної стратифікації, соціальної інтеграції, соціальної мобільності, глобалізації, соціалізації та ін. Будь-яка наука - це мислення в поняттях, поняттєве мислен­ня.

5.Основні функції соціології та їх сутність.

Теоретико-пізнавальна (соціологія на всіх своїх рівнях і в усіх своїх складових компонентах забезпечує прирощення нового знання про різні сфери соціального життя, розкриває перспективи соціального розвитку, виявляє у суспільстві те, що вимагає радикальних перетворень і змін тощо); описово-інформаційна (соціологи проводять систематичний опис і накопичення матеріалу, на основі якого у подальшому робляться практичні висновки, ухвалюються управлінські рішення, законодавчі акти, здійснюється соціальний контроль над соціальними процесами, інформація соціологів допомагає проаналізувати стан соціально-психологічного клімату й напруженості у трудових колективах, навчальних групах, установах, запобігти виникненню і вибуху соціальних конфліктів); функція соціального планування (соціологи надають результати своїх досліджень для планування розвитку різноманітних сфер суспільного життя, завдяки чому соціальне планування здійснюється в усіх країнах світу незалежно від соціальних систем; воно охоплює різні галузі, від процесів життєдіяльності світового співтовариства, окремих регіонів і країн і до соціального планування життя міст і сіл, окремих підприємств, колективів тощо); прогностична функція (соціологія здатна виробляти науково обґрунтовані прогнози про тенденції розвитку соціальних процесів і спільнот у майбутньому; особливо важливо мати такі прогнози у перехідні, як нині, епохи розвитку суспільства. У цьому аспекті соціологія може визначати діапазон можливостей і вірогідностей; подати декілька сценаріїв можливих процесів, пов’язаних із кожним з обраних

Виховна функція соціології реалізується в тому, що знання які здобуваються цією наукою безпосередньо використовуються систе­мою виховання і впливу на свідомість і поведінку людей з метою формування їх певних соціальних якостей.

Світоглядна функція проявляється в тому, що озброюючи лю­дей соціологічним знанням, вона тим самим формує їх погляди на соціальні процеси, дає їм теоретичну основу для практичних дій, оцінки явищ соціальної реальності.

Теоретична функція — полягає у поповненні та збагаченні со­ціологічного знання, в розробці концепцій, теорій, ключових понять і категорій цієї науки на основі дослідження соціальної дійсності. Збагачення наукового соціологічного знання відбувається як на ос­нові вдосконалення теоретичної соціології, так і на базі розвитку спеціальних і галузевих соціологічних теорій, а також пов'язаних з ними досліджень емпіричної соціології.

Описуючи, систематизуючи, нагромаджуючи дослідницький матеріал у вигляді аналітичних записок різних наукових звітів, ста­тей, книг соціологія здійснює описову функцію.

Інформаційна функція — це збирання, концентрація соціологі­чної інформації, одержаної у результаті проведення досліджень. У великих соціологічних центрах вона нагромаджується в так званих банках соціологічної інформації, її використовують органи управ­ління, засоби масової інформації.

Прогностична функція полягає у соціальному прогнозуванні. Соціологічні дослідження завершуються обґрунтуванням коротко- або довгострокового прогнозів досліджуваного об'єкта.

Критична функція соціології тісно пов'язана з її прогностич­ною і гуманістичною функціями. На основі аналізу і розвитку соціа­льних систем соціологія не тільки виробляє практичні рекомендації по їх вдосконаленню. Вона також конструює й можливі технології їх прогресу, формує соціальні ідеали, розробляє програми соціального розвитку, підпорядковуючи все це реалізації інтересів людини.

Здобуваючи і накопичуючи знання про закони і закономірності функціонування і розвитку історично визначених соціальних сис­тем, про різні сфери суспільного життя, всі його складові частини соціологія тим самим реалізує пізнавальну функцію.

У визначенні методів вивчення соціальної реальності збору, об­робки і аналізу первинної соціологічної інформації соціологія реалі­зує совою інструментальну функцію.

● Ідеологічна ● Практична ● Регулятивна ● Організаційно-технологічна ● Управлінська ● Соціального проектування та конструювання ● Емпірична (що дає можливість отримати нові знання, підтверджувати чи спростовувати гіпотези про ймовірний перебіг подій у суспільстві, сприяти формуванню сучасної картини знань про соціальні реалії);● Охоронна ● Просвітницька (яка описує соціальне життя загалом, інформує людей про загальні риси, розвитку суспільства, сприяючи формуванню цілісного уяв­лення про суспільство як соціальний феномен)

6. Дев’ять тез Ентоні Гідденса про майбутнє соціології

Дата добавления: 2015-08-17