Способи набуття державної території.

У минулих століттях у практиці міжнародного права виробилося п'ять способів придбання державної території: окупація, насильницька цесія, право давності, завоювання, акреція. ⁶ Загальні зміни в міжнародному праві в першій половині XX століття зробили істотний вплив на способи придбання державної території. Поява принципу заборони погрози або застосування сили зробило протиправним збройний напад і вторгнення на іноземну територію, а виникнення принципу недоторканності і цілісності державної території зробило протиправним насильницьку зміну приналежності державної території. Все це, а також поява принципу самовизначення зажадало перегляду перерахованих способів придбання території.
З утвердженням в міжнародному праві принципу самовизначення народів всі найбільші і суттєві територіальні зміни відбуваються або повинні відбуватися на його основі. Під принципом самовизначення народів розуміється. Право кожного народу самостійно вирішувати питання про входження до складу тієї чи іншої держави, утворення самостійної держави (зовнішня сторона) і визначення свого внутрішнього устрою (внутрішня сторона). З точки зору територіального розмежування першорядне значення має зовнішня сторона, бо, вирішуючи питання про входження до складу тієї чи іншої держави чи освіті самостійної держави, що самовизначається народ тим самим вирішує і питання про приналежність своїй території тієї чи іншої держави або, у разі утворення самостійної держави, питання про перетворення своїй території в окрему державну територію.
Самовизначення не виключає інших видів зміни приналежності території. Територія держави може змінюватися в результаті: поділу існуючої держави, виходу частини території зі складу держави, об'єднання двох або кількох держав; цесії.
Під цессией зазвичай розуміється передача суверенітету над певною територією однією державою іншій за угодою між ними. ⁷ Загальновизнано, що суб'єктами договору цесії можуть бути тільки держави. Тому не є цессией передача будь-якої території приватним особам або корпораціям і навпаки - від приватних осіб чи корпорацій - державі.
Об'єктом цесії є передача суверенітету над територією. Тому не є цессией передача здійснення будь-яких прав на певній території без передачі права міжнародно-правової власності на цю ж територію, як, наприклад, у випадку, оренди територій.
Вважається, що держава може передавати право на територіальний суверенітет лише в тому обсязі, в якому воно саме володіє цим правом.
Природним результатом передачі території є зміна громадянства її населення, якому надається право вибору між старим і новим громадянством (оптиці).
Цессія може відбуватися, путчем взаємного обміну рівноцінними ділянками між прикордонними державами, зокрема, виходячи з економічного тяжінняобмінюваних уча'стков. Прикладом служить Договір між СРСР і Польщею від 15.02.1951 року.
Передача невеликого прикордонного ділянки може бути проведена і на іншій основі, без обміну рівноцінними ділянками території, за умови, однак, достатнього врахування, як загальнонаціональних інтересів, так і інтересів населення переданого ділянки, якщо таке є. У 1967 році між Францією та Італією була досягнута домовленість про зміну прикордонної лінії між ними в районі Клавьере в Альпах.
Іншою формою компенсації за передачу ділянки території може бути виплата узгодженої грошової суми (приклад, Договір між СРСР і Фінляндією від 3.02.1947 р.). Очевидно, що відступлені за грошову компенсацію можуть бути порівняно невеликі території, які є незаселеними або малозаселеними. Оскільки відступається хоч і невелика частина, але все ж частина національної території, то ця поступка має відповідати загальнонаціональним інтересам. З іншого боку, якщо загальнонаціональні інтереси вимагають передачі малозаселеною ділянки, то повинні забезпечуватися інтереси невеликого населення переданої території.
Таким чином, цесія території може приймати різні форми, але обов'язковим елементів цесії є добровільна згода, і зміст якої повністю відповідає принципам самовизначення народів і територіальної цілісності. Стосовно до населеної території правомірна тільки така цесія, в основі якої лежить вільне волевиявлення проживають на ній людей. У кожному випадку враховуються економічні, географічні, оборонні та інші інтереси сторін, а також інтереси забезпечення загального миру і безпеки.
В якій би формі цесія не відбувалася, вона повинна бути оформлена укладенням договору між відповідними державами, який є найбільш ясною формою волевиявлення сторін. Підставою всякої цесії є угода. Оскільки цесія оформляється укладенням міжнародного договору, то крім її відповідності праву націй на самовизначення іншими критеріями її правомірності будуть всі ті критерії, які визначають правомірність міжнародного договору. У договорі цесії, як і у всякому договорі, воля сторін повинна бути виражена добровільно, без насильства. Договори про передачу території (цесії) вимагають ратифікації, оскількидержавна територія є не власністю уряду, а надбанням народу цієї держави.
За сучасним міжнародним правом не відноситься до цесії завоювання території з подальшим оформленням захоплення в договорі, оскільки воно (тобто право) не визнає згоди, вирваного силою, а тим більше шляхом насильницького захоплення території.

Дата добавления: 2015-08-20