2 страница. в результаті швидкого переміщення речовини (землетруси

в результаті швидкого переміщення речовини (землетруси, склонові процеси).

в процесі звільнення внутрішньоземельної енергії і виверження її на земну поверхню (вулканічна діяльність, землетруси).

при повищенні незвичайно сильного повітря (урагани, тропічні циклони).

Землетруси і вулканічні виверження, діяння з підземелля на земну поверхню, призводять до катастроф на поверхні. Інші поверхневі катастрофи виникають під дією процесів в атмосфері, де відбувається вирівнювання перепадів температур, і тиск з енергією передаються водній поверхні. Одна катастрофа оказує вплив на іншу, буває, перша катастрофа є спусковим механізмом для наступних. Найбільш тісно пов'язанні між собою землетруси і циклони. Тропічні циклони майже завжди визивають паводки. Землетруси можуть визвати оповзні. Ті в свою чергу можуть перегородити річні долини і визвати паводні. Землетруси, викликані вулканічними виверженнями, і навпаки, вулканічними виверженнями викликані землетрусами викликані швидким переміщенням мас під поверхню Землі. Тропічні циклони можуть бути причиною великих річних та морських паводнів.
Ендогенними катастрофами є землетруси і вулканічні виверження, інші відносяться екзогенними.
Катастрофи прийнято условно ділити на великі та малі. Але кордон між цими двома групами ніколи не був повністю визначеним. О величині катастрофи дуже часто судять по кількості жертв і розмірі збитків, а не по розмірам поверженої території.
16) В чому проявляється криза людського духу в наш час?
Отже, екологічна криза є наслідком сумісної дії таких факторів, як неконтрольований демографічний вибух, виснаження природних ресурсів і активне зростання забруднень повітря, води й грунтів, які природа сама вже не в змозі знешкодити. Але якщо проаналізувати питання глибше, то виявиться, що є інша, серйозніша причина екологічної кризи: це занепад духовності, надзвичайно низький рівень екологічної культури у цілих народів і націй, низький рівень екологічної освіти більшості урядовців та керівників практично в усіх країнах світу, загальний спад морального рівня протягом останніх десятиліть. Дослідження сучасних соціологів та психологів переконливо свідчать, що однією з причин розвитку глобальної екологічної кризи є зростання в другій половині XX ст. кризи людського духу: сплеск антисуспільного егоїзму, нігілізму, локальних і регіональних збурень у суспільствах, планетарна епідемія аморальності, злочинності, алкоголізму, наркоманії і проституції, тотальної легковажності, бездумності й жадоби швидкої наживи, індивідуальна деградація в різних її проявах, зниження культурного й духовного рівня, ріст корупції, людської некомпетентності й непрофесійності при вирішенні національних і міжнаціональних питань тощо. У цій обстановці з'являються (і знаходять численних послідовників) різні лжепророки й «сатаністи» типу кері вників сумнозвісного «Білого Братства» й японської секти *Аум син-рікьо».
Про страшний занепад моралі, людського духу попереджали й видатні релігійні діячі сучасності, в тому числі папа римський Іоанн Павло II, Далай-лама, отець Олександр Мень та ін. Вони справедливо вказують, що однією з головних причин кризи людського духу є наше занурення в матеріалістичний стиль життя, поклоніння не Богу, а Мамоні, наше самовідокремлення від матері-природи, нехтування її законами.
17)Методи боротьби із забрудненням атмосфери
Забруднення атмосфери - результат викидів забруднюючих речовин зрізних джерел. Причинно-наслідкові зв'язки цього явища потрібношукати в природі земної атмосфери. Так, забруднення переносяться по повітрювід джерел появи до місць їх руйнівного впливу; в атмосферівони можуть зазнавати зміни, включаючи хімічні перетворення однихзабруднень в інші, ще більш небезпечні речовини.
установити зміст забруднень у повітрі (викиди) визначаєступінь руйнівного впливу на даний регіон. Можна сказати, щоступінь забруднення атмосфери залежить від числа й маси викидів.
Оцінка результатів забруднення атмосфери включає негативнийвплив на окремі об'єкти живої природи, тобто людей, тварин,рослини; на неживі складові природи, включаючи воду, грунт і ландшафт уцілому, і на будови й матеріали. У більш широкому сенсі як такогонегативного впливу можна розглядати саму забруднену атмосферу,клімат, а також ряд економічних і соціальних умов.
-Зменшення кількості ТЕС за рахунок будівництва більш потужних, забезпечених новітніми системами очищення и утилізації (корисного використання) газових і пилових викидів.

Очищення вугілля до його надходження в топки ТЕС від піриту (сірчаного колчедану, FeS2). Це стає дедалі необхіднішим у зв'язку з надходженням в топки ТЕС вугілля чимраз нижчої якості зі значним вмістом піриту. Ефективне очищення вугілля зменшує вміст сірчаних окислів у димах ТЕС на 98-99%.

Замша вугілля та мазуту для ТЕС екологічно чистішим паливом - газом. ТЕС, що працюють на природному газі, крім СО2 і окислів азоту (останні теж можна вловити з диму), не викидають в повітря шкідливих газів.

Регулювання двигунів внутрішнього згоряння в автомобілях, установка на них спеціальних каталізаторів, що нейтралізують чадний газ до СО2, заміна шкідливого етильованого бензину (який забруднює повітря свинцем) на екологічно менш шкідливий.

Озеленення міст і селищ.

Правильне планування житлових і промислових районів у межах міста. Їх треба розташовувати якомога далі один від одного, а між ними обов'язково створювати зони зелених насаджень, а автомобільні траси з напруженим рухом (особливо вантажівок) планувати за межами житлових районів.

Використання звукопоглинаючих матеріалів при будівництві житлових і промислових будинків.

Проведення ЛЕП за межами сіл і міст.

18-19-20)Продуктивніть і енергетика популяцій
Біологічна продуктивність, екологічне та загальнобіологічне поняття, що означає відтворення біомаси рослин, мікроорганізмів і тварин, що входять до складу екосистеми; в більш вузькому сенсі - відтворення диких тварин і рослин, що використовуються людиною. «Б. п.» реалізується в кожному окремому випадку через відтворення видових популяцій рослин і тварин, яке відбувається з певною швидкістю, що може бути виражене певною величиною – продукцією за рік (або в іншу одиницю часу) на одиницю площі (для наземних і донних водних організмів) або на одиницю об'єму (для організмів, що мешкають у товщі води і в грунті). Продукція певної видової популяції може бути віднесена також до її чисельності або біомаси.
«Б. п.» різних наземних та водних екосистем проявляється в багатьох формах. Відповідно різноманітні і використовуються людиною продукти, що відтворюються в природних співтовариствах (наприклад, деревина, риба, хутро та багато ін.). Людина зазвичай зацікавлена у підвищенні «Б. п.» екосистем, тому що це збільшує можливості використання біологічних ресурсів природи. Однак у ряді випадків висока «Б. п.» може призводити до шкідливих наслідків (наприклад, надмірний розвиток в високопродуктивних водах фітопланктону певного видового складу - синьо-зелених водоростей у прісних водах, токсичних видів перидіней - в морях).
Поняття «Б. п.» в багатьох відносинах аналогічне поняттю родючість грунту, але за змістом та обсягом ширше останнього, тому що може бути віднесене до будь-якого біогеоценозу, або екосистеми. Зрідка термін «Б. п.» застосовується по відношенню до культурних спільнот (див. агробіоценозів, агрофітоценозів), продуктивність яких у великій мірі - результат програми суспільної праці. Однак і природні наземні і водні екосистеми перебувають під прямим або непрямим впливом людини. Тому з ростом чисельності та науково-технічної озброєності людства «Б. п.» все різноманітніших екосистем відображає не тільки їх вихідні природно-історичні особливості, але і результат впливів людини.
Загальною та адекватною мірою «Б. п.» служить продукція, але не біомаса співтовариства або його компонентів. Біомаса окремих видів або всього населення в цілому може служити для оцінки продукції і продуктивності тільки при порівнянні екосистем однакових або схожих за структурою і видовим складом, але зовсім непридатна як загальної міри «Б. п.» Наприклад, в результаті високої інтенсивності фотосинтезу одноклітинних водоростей планктону в найпродуктивніших ділянках океану за рік синтезується на одиницю площі приблизно стільки ж органічних речовин, скільки і в високопродуктивних лісах, хоча їх біомаса в сотні тисяч разів більша від біомаси фітопланктону.
Продукція кожної популяції за певний час являє собою суму приростів всіх особин, що включає приріст утворень, які відокремилися від організмів, і приріст особин, усунених (елімінованих) з тих чи інших причин зі складу популяції за час, що розглядається. У граничному випадку, якщо немає елімінації і всі особини доживають до кінця досліджуваного періоду, продукція дорівнює приросту біомаси. Якщо ж початкова (B1) і кінцева (B2) біомаси рівні, то це означає, що приріст компенсований елімінацією, тобто за цієї умови продукція (Р) дорівнює елімінації (Е). У загальному випадку
P = (B2 - B1) + E.
Іноді визначену таким чином продукцію називають " чистою продукцією", протиставляючи їй " валову продукцію", до якої включають не тільки прирости, а й витрати на енергетичний обмін. Терміни "чиста" і "валова продукція" закріпилися по відношенню до рослин. Щодо тварин, то "валова продукція" являє собою засвоєну їжу, або "асиміляцію", а термін "продукція" вживається в значенні чистої продукції.
Продукцію автотрофних організмів, здатних до фото- або хемосинтезу, називають первинною продукцією, а самі організми – продуцентами. Основна роль у створенні первинної продукції належить зеленим рослинам, вищим - на суші, нижчим - у водному середовищі. Продукцію гетеротрофних організмів зазвичай відносять до вторинної продукції, а самі організми називають консументами. Всі види вторинної продукції виникають на основі утилізації речовини та енергії первинної продукції; при цьому енергія, на відміну від речовини, багаторазово повертається в кругообіг, може бути використана для виконання роботи тільки один раз. Схематично складні трофічні зв'язки можна представити у вигляді " потоку енергії" через екосистему, тобто у вигляді ступеневого процесу утилізації енергії сонячної радіації та речовини первинної продукції. Перший трофічний рівень утилізації сонячної енергії складають фотосинтезуючі організми, що створюють первинну продукцію, другий – травоїдні тварини, що споживають продуцентів, третій – м'ясоїдні тварини, четвертий – хижаки другого порядку. Кожен наступний трофічний рівень споживає продукцію попереднього, причому частина енергії спожитої і асимільованої їжі йде на потреби енергетичного обміну і розсіюється. Тому продукція кожного наступного трофічного рівня менша від продукції попереднього (наприклад, вихід на основі однієї і тієї ж первинної продукції рослиноїдних тварин завжди більший, ніж хижаків, що живуть за їх рахунок). Часто при переході від нижчих трофічних рівнів до вищих знижується не тільки продукція, але і біомаса. Однак, на відміну від продукції, біомаса наступного рівня може бути і вищою від біомаси попереднього (наприклад, біомаса фітопланктону менша від сумарної біомаси всього тваринного населення океану, що живе за рахунок фітопланктону). Чільне місце в механізмі «Б. п.» займають гетеротрофні мікроорганізми, які утилізують мертву органічну речовину, що надходить з усіх трофічних рівнів, частково мінералізуючи її, частково перетворюючи в речовину мікробних тіл. Останні є важливим джерелом живлення для багатьох водних (фільтратори і детритофаги бентосу і планктону) і сухопутних (грунтова фауна) тварин.
За іншим принципом продукцію ділять на проміжну і кінцеву. До проміжної відносять продукцію, споживану іншими членами екосистеми, речовина якої знову повертається в здійснюваний в її межах кругообіг; до кінцевої - продукцію, яка в тій чи іншій формі відчужується від екосистеми, тобто виходить за її межі. До кінцевої продукції належать види продукції, які використовуються людиною і які можуть належати до будь-яких трофічних рівнів, включаючи перший, зайнятий рослинами.

Зростаючі потреби і зростаюча технічна міць людства швидко збільшують можливості його впливу на живу природу. Виникає необхідність управління екосистемами. Всі засоби впливу на «Б. п.» екосистем та управління нею спрямовані або на підвищення корисної первинної продукції (різні форми добрив, меліорації, регулювання чисельності та складу споживачів первинної продукції тощо), або на підвищення ефективності утилізації первинної продукції на наступних трофічних рівнях в потрібному для людини напрямі. Це вимагає доброго знання видового складу і структури екосистем та екології окремих видів. Найбільші перспективи мають такі форми господарської експлуатації живої природи та управління нею, які базуються на знанні особливостей місцевих екосистем і характерних для них форм «Б. п.»
Згідно Ю. Одуму (1959), значення первинної продукції для різних типів біогеоценозів наступні:
Дуже низька продуктивність притаманна океанічним глибинам і пустелям (0,1 г/м2 в день). Хоча обмежувальні фактори двох середовищ зовсім різні (в океанах — поживні речовини, в пустелях — вода), як різні і продукуючі організми (водорості — в океанах). Глибини океанів і аридні території по продуктивності можна розглядати як пустелі. Схожою низькою продуктивністю (0,5-3 г/м2 в день) характеризуються трав'яні формації, морські літоралі і погано культивовані землі.
Продуктивністю від 10 до 20 г/м2 в день мають вологі ліси, землі з інтенсивним сільськогосподарським використанням, алювіальні формації, естуарії та коралові рифи. Максимально можлива продуктивність екосистеми, мабуть, не може перевищувати 25 г/м2 в день.
20 ПРОДУКТИВНІСТЬ БІОЛОГІЧНА (від лат. productio – вироблення) – здатність живої речовини створювати, трансформувати й нагромаджувати орган, речовину, тобто відтворювати біомасу. На відміну від біомаси, П. – динамічний показник біогеоценозу. Так, планктонні водорості на одиницю площі синтезують за рік стільки орган, речовини, скільки й високопродуктивні ліси, однак біомаса останніх у сотні тисяч разів більша. Мірою П. слугує продукція, що створюється за сезон, за рік, тобто за одиницю часу на (в) одиниці площі (об'єму). Отже, П. – це відтворення біомаси на 1 м кв площі (або в 1 м куб об'єму) за одиницю часу, що виражається найчастіше в грамах вуглецю чи сухої орган, речовини. Матеріально-енергет. основа П. – продукція первинна. П. відображує ефективність роботи біогеоценозів, швидкість потоку енергії та речовини в їхніх ланцюгах живлення.
ПРОДУКТИВНІСТЬ БІОСФЕРИ, продуктивність живої речовини – загальний приріст біомаси біосфери впродовж року.
ПРОДУКТИВНІСТЬ БІОЦЕНОЗУ – біомаса, що продукується організмами біоценозу за певний період часу (місяць, рік) на (в) одиниці площі (об'єму).
ПРОДУКЦІЯ ПЕРВИННА – швидкість засвоєння енергії сонячної у вигляді орган, речовин, синтезованих продуцентами. Оцінюють П. п. за кількістю орган речовини, синтезованої за одиницю часу на (в) одиниці площі (об'єму), або за кількістю енергії, запасеної в цій речовині. Чим більша П. п., тим більша й продукція вторинна. Розрізняють П. п. валову та П. п. чисту.
ПРОДУКЦІЯ ВТОРИННА (від лат. productio – вироблення) – швидкість трансформації та нагромадження орган, речовини консументами й редуцентами. Оцінюють П. в. за кількістю орган, речовини, нагромадженої за одиницю часу на (в) одиниці площі (об'єму) або за кількістю енергії, запасеної в цій речовині. П. в. завжди менша від продукції первинної, оскільки створюється в результаті трансформації орган, речовини продуцентів після поїдання їх консументами або редуцентами.
21)Як відбувається руйнування озонового шару?
Найважливішою складовою частиною атмосфери, що впливає на клімат і захищає все живе на Землі від випромінювання Сонця, є озоносфера. Основна маса озону перебуває на висотах від 10 до 50 км, а його максимум – на 18-26 км. Усього в стратосфері втримується 3,3 трильйони тон озону. У шарі озоносфери озон перебуває в дуже розрідженому стані.
Роль озону у збереженні біологічного життя на Землі винятково велика. Молекули озону поглинають тверде ультрафіолетове випромінювання Сонця саме в тій спектральній області, що є найбільш руйнівною для біологічних систем. Органічні молекули руйнуються ультрафіолетовим (УФ)-випромінюванням. Це стосується також і молекул ДНК, що відповідають, як відомо, за передачу спадкових ознак. Озоновий шар, немов щит, не тільки оберігає живу речовину від прямого руйнування, але й забезпечує хід еволюції.
Якби товщина озону зменшилася, це нанесло б непоправну шкоду усім живим організмам. Твердий ультрафіолет погано поглинається водою й тому становить більшу небезпеку для морських екосистем. Експерименти показали, що планктон, що живе в приповерхньому шарі, при збільшенні інтенсивності твердого УФ може серйозно постраждати й навіть загинути повністю. Планктон перебуває в основі харчових ланцюгів практично всіх морських екосистем, тому без перебільшення можна сказати, що практично все життя в приповерхніх шарах морів й океанів може зникнути. Рослини менш чутливі до твердого УФ, але при збільшенні дози можуть постраждати й вони. Повне зникнення озонного шару, безсумнівно, означало б і зникнення вищих форм життя. Що стосується людей, то зараз підраховано, що навіть незначне зниження товщини шару озону може збільшити захворюваність раком шкіри. Проте людство легко знайде спосіб захиститися від твердого УФ-випромінювання але при цьому ризикує померти з голоду. Інший розподіл озону по висоті істотно вплине й на клімат, тому що зміниться характер поглинання УФ-випромінювання озоном, а отже, і температура стратосфери.
Проблема озону, як одного з малих газових компонентів атмосфери, що раніше становила інтерес лише для невеликого кола вчених, у цей час придбала глобальне значення. Така різка зміна пояснюється відкриттям того факту, що нормальний уміст озону в атмосфері перебуває під загрозою в результаті господарської діяльності людини.
Властивості озону:

- Здатність поглинати біологічно небезпечне ультрафіолетове випромінювання Сонця.

- Озон – найсильніший окислювач (просто кажучи – отрута), тому приземний озон небезпечний.

- Здатність поглинати інфрачервоне випромінювання земної поверхні.

- Здатність прямим і непрямим чином впливати на хімічний склад атмосфери.

Існує велика кількість причин ослаблення озонового щита, викликаного антропогенною діяльністю. Загалом їх можна об’єднати у дві групи.
По-перше, – це запуски космічних ракет. Паливо, що згорає, «випалює» в озоновому шарі більші діри. Колись передбачалося, що ці «діри» затягуються. Виявилося, ні. Вони існують досить довго.
По-друге, – літаки. Особливо ті, що летять на висотах в 12-15 км. Пара, що викидається ними, й інші речовини руйнують озон. Але, у той же час літаки, що літають нижче 12 км, дають збільшення озону. У містах він – один зі складових фотохімічного смогу.
По-третє, – окиси азоту. Їх викидають ті ж літаки, але найбільше їх виділяється з поверхні ґрунту, особливо при розкладанні азотних добрив
22) Річковий стік. Основні джерела води в Україні
Основне джерело водопостачання для людини — річковий стік. Перше місце за цим показником посідає Бразилія з її гігантською повноводою річкою Амазонкою.
Значну проблему для людства становить нерівномірний розподіл річкового стоку по поверхні Землі. Наприклад, Китай готується здійснити найграндіозніший проект століття — повернути великі річки Хуанхе, Янцзи, Хай і Гуай на північ для забезпечення посушливих північних провінцій, у тому числі району Пекіна, водою. Проект розраховано на 50 років. Усі річки планується сполучити каналами, загальна довжина яких перевищить 1000 км. Об'єм води, що перекидатиметься з півдня на північ, — 48 млрд. м3/рік. Вартість першого етапу робіт (10 років) оцінюється в 19 млрд. доларів США. Вартість усього проекту поки що неможливо оцінити. Фахівці-екологи вважають, що реалізація цього задуму спричинить екологічні лиха й негативні зміни екосистем регіонального масштабу. Проте, на жаль, економічні фактори сьогодні переважають.
Річковий стік України становить у середньому 83,5 млрд. м3, а в посушливі роки зменшується до 48,8 млрд. м3. Він розподіляється по території нашої держави нерівномірно: 70 % стоку припадає на Північно-Західний економічний район, де мешкає лише 40 % населення. А на Донецько-Придніпровський і Південний економічні райони, де живе 60 % населення й зосереджені найбільш водоємкі галузі господарства, припадає тільки ЗО % стоку. У зв'язку з цим у багатьох районах півдня України відчувається гострий дефіцит води, для ліквідації якого доводиться перекидати її каналами, будувати водосховища тощо.
Головне джерело води для України — річка Дніпро. Крім того, потреби у воді забезпечуються річками Дунай, Дністер, Південний Буг, Тиса, Прут та ін. Стан води й повноводність цих артерій залежать в основному від стану їхніх приток — малих річок, яких в Україні налічується близько 63 тис. їхня роль величезна: досить згадати, що 90 % населених пунктів нашої країни розташовані саме в долинах малих річок і користуються їхньою водою. Однак стан малих річок України сьогодні викликає велику тривогу. За даними Держводгоспу, протягом другої половини XX ст. в Україні зникло близько 5 тис. малих водотоків. Це невідворотно веде до деградації великих річок, тому проблема їх збереження та оздоровлення — одна з найгостріших для нашої держави.

23)Який вплив на довкілля здійснюють АЕС?
Техногенні впливи на навколишнє середовище при будівництві й експлуатації атомних електростанцій різноманітні. Звичайно говорять, що маються фізичні, хімічні, радіаційні й інші фактори техногенного впливу експлуатації АЕС на об'єкти навколишнього середовища. Найбільш істотні фактори -
локальний механічний вплив на рельєф - при будівництві,
стік поверхневих і ґрунтових вод, що містять хімічні і радіоактивні компоненти,
зміна характеру землекористування й обмінних процесів у безпосередній близькості від АЕС,
зміна мікрокліматичних характеристик прилеглих районів.
Виникнення могутніх джерел тепла у виді градирень, водойм - охолоджувачів при експлуатації АЕС звичайно помітним образом змінює мікрокліматичні характеристики прилеглих районів. Рух води в системі зовнішнього тепловідводу, скидання технологічних вод, що містять різноманітні хімічні компоненти впливають на популяції, флору і фауну екосистем.
Особливе значення має поширення радіоактивних речовин у навколишнім просторі. У комплексі складних питань по захисту навколишнього середовища велику суспільну значимість мають проблеми безпеки атомних станцій (АС), що йдуть на зміну тепловим станціям на органічному викопному паливі. Загальновизнано, що АС при їхній нормальній експлуатації набагато - не менш чим у 5-10 разів "чистіше" в екологічному відношенні теплових електростанцій (ТЕС) на куті. Однак при аваріях АС можуть робити істотний радіаційний вплив на людей, екосистеми. Тому забезпечення безпеки екосфери і захисту навколишнього середовища від шкідливих впливів АС - велика наукова і технологічна задача ядерної енергетики, що забезпечує її майбутнє.
24)Який вплив на довкілля здійснюють ГЕС?
ГЕС у наш час виробляють близько 20% електроенергії у світі. Багато країн з багатими гідроресурсам і величезну частину електроенергії одержують за рахунок ГЕС. ГЕС мають деякі екологічні переваги:• вони зовсім не забруднюють повітря шкідливими викидами;
• допомагають встановлювати оптимальний режим роботи ТЕС і заощаджувати велику кількість палива.
Тому ГЕС в енергетичній системі ефективно використовуються для зняття максимальних навантажень і роблять енергію дешевою. Затоплюючи водоймищами вузькі порожисті ділянки рік, ГЕС у цілому поліпшують умови роботи річкового транспорту.Але і вони не є позбавленими недоліків. Найбільші дорікання викликають ГЕС, побудовані на рівнинних ріках. Водоймищами Дніпровського каскаду ГЕС затоплено величезні площі родючих земель.Київським - 922 км2,Канівським - 675 км2,Кременчуцьким - 2250 км2,Дніпродзержинським - 567 км 2,Дніпропетровським - 410 км2,Каховським - 2155 км2.
У сумі - 7 тисяч км2 - 1/4 території Бельгії. Одні луки, що пішли під воду Київського моря, забезпечували тваринницькою продукцією й овочами половину міста Києва. Ніхто ще не підрахував колосальної вартості тієї сільськогосподарської продукції, що не одержав народ України внаслідок затоплення величезних площ найродючіших у Європі земель. З затоплених площ довелося виселити жителів сотень сіл, прокласти нові комунікації і дороги. Затоплено велику кількість історичних і ландшафтних пам'ятників.
25)Які основні відмінності старої і нової філософії життя?
Стара
Навколишнє середовище, природні ресурси безмежні, тому, вичерпавши потрібне в одному місці, можна пересуватися в інше й продовжувати споживати стільки, скільки хочеш (або можеш).
Життя людей можна зробити кращим завдяки постійному нарощуванню наших матеріальних достатків і прибутків.
Вартість будь-якого проекту визначилася сумарною вартістю матеріалів, необхідної енергії, праці, тобто на першому плані була економічна доцільність, вигода.
Природа повинна бути переможена.
Нові технології допоможуть вирішити всі наші проблеми.
Людина стала над природою, відокремилася від неї і повинна керувати природними процесами.
Нова
Визнання незаперечного факту обмеженості природних ресурсів. Рециклічність, опти-мальність і найширше використання відновних ресурсів допоможе запобігти їх виснаженню.
Життєва цінність — це не проста сума наших загальних банківських рахунків.
Вартість проекту — це не просто сума вартості енергії, праці й сировини, це, в першу чергу, екологічні збитки, вартість погіршення людського здоров'я й стану екосистем.
Ми повинні знати, розуміти природні процеси й співпрацювати з Природою, враховуючи її закони.
Тільки розумне поєднання нових технологій із зусиллями кожного члена суспільства у вирішенні природоохоронних заходів допоможе вийти з глобальної екологічної кризи.
Ми — невід'ємна частка природи. Всесвіті/ й мусимо керуватися законами Природи, поважати всі елементи довкілля. Всі інші живі істоти — такі ж рівноправні члени біосфери, як і ми.
26)Споживання прісної води
Сьогодні в багатьох куточках нашої планети потреба в прісній воді починає перевищувати її доступність, і немає ніяких підстав сподіватися, що ситуація вирішиться сама собою. В даний час одна людина з шести, тобто більше мільярда людей по всій Землі, страждають від нестачі питної прісної води. Відповідно до даних ООН, до 2025 р. більш ніж половина країн земної кулі або зазнає серйозного перевантаження (наприклад, коли потрібна більша кількість прісної води, ніж є), або ж там виникне відвертий її дефіцит. До середини століття вже до трьох чвертей населення Землі зіткнеться з проблемами прісної води.
Вчені очікують, що її дефіцит стане повсюдним значною мірою тому, що населення зростає, а багато людей стають багатшими (що збільшує попит на воду), а також оскільки глобальна зміна клімату веде до опустелювання і зниження водозабезпеченості багатьох регіонів. Більш того, багато джерел води знаходяться під загрозою через забруднення стоками та промисловими викидами, змиву добрив з полів і проникнення солоної води в прибережних зонах у водоносні шари через відкачування ґрунтових вод. Оскільки проблеми прісної води можуть привести до голоду, хвороб, політичної нестабільності і навіть до збройних конфліктів, нездатність прийняти належні заходи загрожує серйозними наслідками.
Уряди та органи влади на всіх рівнях повинні сформулювати та реалізувати конкретні плани з реалізації політичних, економічних і технологічних заходів, які зможуть забезпечити водну безпеку в сьогоденні і майбутньому.
Світові ресурси прісної води знаходяться під загрозою через те, що потреби в ній підвищуються в багатьох галузях. Дедалі більшій кількості населення потрібно все більше води. При цьому зміни клімату швидше за все сприятимуть виникненню засух.
Органи влади повинні вирішити, як отримати достатню кількість води і при цьому не знищити природні екосистеми, з яких вона надходить.
Застосування нових поліпшених методів опріснення допоможе запобігти нестачі води і збільшити її доступність.
Проте уряди на всіх рівнях повинні почати формувати відповідну політику і проводити інвестиції в інфраструктуру систем водопостачання вже зараз.
27) У чому полягає проблема утилізації відходів?
Усі міста з їхньою високою концентрацією населення відрізняються утворенням великої кількості промислових та побутових відходів.
Відходи підрозділяються на тверді та рідкі, промислові та побутові.
Проблема відходів має високу гостроту через низьку швидкість їхнього розкладення. Папір руйнується через 2 — 10 років, консервні банки майже за 100 років, поліетиленові матеріали — за 200 років, пластмаса — за 500 років, а скло для повного розкладу вимагає 1000 років.
Звільнення від відходів ведеться в трьох напрямках:
1) складування або навіть захоронения таким чином щоб вони не впливали негативно на навколишнє середовище;
2) знищення відходів шляхом їхнього спалювання;
3) очистка від шкідливих речовин, що становить найбільш складний процес, який здійснюється такими способами;
а) механічна очистка методом відстою в спеціальних відстійниках рідких стоків, фільтрування і т. п.,
б) хімічна очистка, при якій шкідливі компоненти відходів перетворюються в осадок або розкладаються,
в) фізико-хімічна очистка, головним чином, методом електролізу або іонообмінних смол,
г) біологічна очистка за допомогою бактерій або інших живих організмів, здатних розкладати шкідливі речовини в процесі життєдіяльності.
У більшості міст світу переважає вивіз відходів на звалища. На звалищах зберігається багато відходів. Складування відходів на міських звалищах є екологічно найбільш недосконалим способом порятунку від них. Стічні води звалищ токсичні і забруднюють грунтові води та ріки. Йде забруднення атмосферного повітря газоподібними речовинами, що утворюються при розкладанні звалених матеріалів.
Іншим способом знищення міських твердих відходів є спалювання.
Тверді міські відходи слід спалювати в спеціальних печах.
28)Що означає термін екостійкий розвиток?
Після міжнародного екологічного форуму в Ріо-де-Жанейро широкого розголосу набув термін «стійкий розвиток суспільства». Очевидно, його варто уточнити — «екостійкий розвиток», тобто така еволюція якої-небудь екосистеми (або системи взагалі), коли вона може розвиватися й функціонувати тривалий час за рахунок внутрішніх ресурсів, не деградуючи (самоочищуватися, саморозвиватися, самовідновлюватися). Екостійкий розвиток суспільства — розвиток на основі раціонального природокористування та однакових можливостей для кожного мешканця планети (нації, держави), коли зберігаються відновлювальні.можливості біосфери та нормальні екологічні умови для життя й діяльності багатьох поколінь людей.
Глобальна програма соціально-екологічних змін, яку було започатковано в Ріо-де-Жанейро, отримала потужний імпульс на Всесвітньому самміті з питань еколого-збалансованого розвитку, що відбувся в 2002 р. у Йоганнесбурзі (Південно-Африканська Республіка). Як з'ясувалось, і через 10 років після Ріо новий стратегічний підхід до розв'язання життєво важливих проблем людства ще не знайшов широкого розуміння у світі, не дістав адекватного відображення в національній політиці переважної більшості країн. Людство продовжує нещадно експлуатувати природу і її ресурси, водночас дедалі сильніше забруднюючи й руйнуючи довкілля. Країни, що розвиваються, в гонитві за економічними прибутками повторюють той самий шлях, який свого часу пройшли розвинені держави — шлях руйнування Природи, дисбалансу й дисгармонії. Триває послуговування старою методологією життєдіяльності, що зводиться до спроб суто технічного й фінансового вирішення соціально-екологічних проблем. Залишаються неподоланими п’ять основних суперечностей, усунути які передбачалося за допомогою глобального Плану дій на XXI століття, прийнятого в 1992 р. у Ріо-де-Жанейро:
– між реальним життям та існуванням у гармонії з природою;
– між реальним розвитком і навколишнім середовищем;
– між інтересами сучасного й майбутнього поколінь;
– між багатими і бідними країнами та людьми;
– внутрішньоекономічні.
Одними з головних причин існування зазначених суперечностей залишаються невміння чи небажання поєднати духовність, саме життя людства й існування Природи у визначенні майбутньої долі цивілізації, а також низькі екологічна культура й екологічна свідомість людей.
Всесвітній самміт у Йоганнесбурзі був покликаний знайти відповіді на виклики гармонійному розвиткові, розробити механізми й плани дій, графік їх реалізації на всіх рівнях земного соціуму. Вивчення й аналіз рішень Самміту необхідні для створення й коригування національних стратегій збалансованого розвитку з урахуванням таких нових процесів, як глобалізація, трансформація економік, інформаційна інтервенція, тероризм та ін.
Об'єднанню народів для вирішення основної проблеми — екологічної — мають допомогти й усі релігії світу за умови їхньої коректної трансформації відповідно до змін життя на Землі.
29)Функції води як елемента глобальної екосистеми?
Гідросфера, або водяна оболонка Землі, — це її моря й океани, крижані шапки приполярних районів, річки, озера й підземні води. Запаси води на Землі величезні — 1,46 109 км3 (0,025 % її маси). Але це переважно гірко-солона морська вода, непридатна для пиття й технологічного використання. Прісна вода становить усього 2 % її загальної кількості на планеті, причому 85 % її зосереджено в льодовикових щитах Гренландії та Антарктиди, айсбергах і гірських льодовиках. І лише 1 % прісної води містять річки, озера й підземні води; саме ці джерела й використовує людство для своїх потреб.
Вода, як елемент глобальної екосистеми, виконує дуже важливі функції:
– вода — це основна складова частина всіх живих організмів (тіло людини, наприклад, на 70 % складається з води, а деякі організми, такі як медуза або огірок, на 98—99 %);
– з участю води здійснюються численні процеси в екосистемах (наприклад, обмін речовин, тепла);
– води Світового океану — основний кліматоутворюючий фактор, головний акумулятор сонячної енергії й «кухня» погоди для всієї планети;
– вода — один із найважливіших видів мінеральної сировини, основний природний ресурс, що споживається людством (сьогодні води використовується в тисячі разів більше, ніж нафти чи вугілля).
Величезну роль відіграє гідросфера у формуванні поверхні Землі, її ландшафтів, у розвитку екзогенних процесів (вивітрювання гірських порід, ерозія, карст тощо), в перенесенні хімічних речовин, у тому числі й забруднювачів довкілля. Для багатьох організмів вода — це середовище їхнього життя. Хімічний склад морської води дуже схожий на склад плазми крові людини: містить ті самі хімічні елементи й приблизно в тих самих пропорціях. 30)Поняття про біоценоз
Близьким чи навіть аналогічним поняттю екосистеми є поняття біоценозу. Відповідно наука, що вивчає цей предмет, називається біоценологією.

Дата добавления: 2015-08-17