Глобалізація і механізми реалізації стратегій розвитку

Модель глобалізації світового економічного простору, у відповідності з якою усі національні економіки повинні включатися до нього на основі формування єдиних інституційних основ – відкритості, саморегульованості, конкурентності, приватного (індивідуалістичного) інтересу. Результатом реалізації такої ідеології є подальше поглиблення економічної (політичної, соціальної, ментальної, інших) диференціації країн, їхнього поділу на домінуючі та залежні, розвинені та відстаючі. Глобалізай процес є суперечливим і має неоднозначні прояви та наслідки. глобалізація –система, що характеризується прискоренням темпів розвитку усіх сфер суспільного життя (економічної, соціальної, політичної, державної). В основі глобалізації лежить революція в інформаційних технологіях, економічна революція,. Найхарактернішою ознакою глобалізації є посилення взаємодії і взаємозалежності в сучасному суспільстві. Проявами глобалізації також є прискорення зростання фінансової сфери в МЕД, формування системи міжнародних організацій, які разом з ТНК утворюють наднаціональний механізм управління світовою економікою, збільшення числа суб’єктів міжнародного життя, посилення відкритості національних економік, прискорення взаємодії культур. Ці характерні прояви глобалізації слід враховувати при розробці стратегій економічного розвитку. Стратегію розвитку країни розробляють та втілюють у життя керівні органи держав і впливові суспільні організації.Глобалізація дає змогу реалізовувати наднаціональні економічні стратегії через впливові міжнародні організації, ТНК, ТНБ.

27. Співвідношення відкритості та протекціонізму: варіанти оптимізації і чинники стратегії.

Існує дві основні концепції розвитку країн. А саме, концепція відкритості та протекціонізму. Яку саме концепцію застосовувати залежить від рівня розвитку країни. Стратегія відкритості – пол-ка мінімального держ втручання в зовн-ю торгівлю, що розвивається на основі вільних ринк сил попиту і пропозиції. Така пол-ка базується на усуненні б-я перешкод до ввезення та вивезення іноз та вітчизн товарів. Митні органи виконують лише реєстраційні функції. Ця страт не вимагає від урядів особливих політ або екон-х рішень. Рішення приймаються субєктами госп-ї діял-ті, які вступають у відношення з такими субєктами інш країн. Цю пол-ку проводять країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил, що дає змогу місцевим під-цям витримувати конкуренцію. Проте, країни, що розвиваються не можуть протистояти потужній конкуренцій з боку розвинутих країн, тому вону використовують методи протекціонізму.

Протекціонізм – держ пол-ка захисту внутр ринку від іноз конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торгової політики.

Проводячи політику протекціонізму, держава захищає нац виробників, стимулює розвиток національного виробництва. З іншого боку, така пол-ка може призвести до застійних явищ, оскільки послаблюються стимули до технічного прогресу, що, своєю чергою, веде до падіння конкурентоспроможності нац товарів. За такої пол-ки посилюється нелегальне ввезення товарів контрабандою. Крім того, торгові партнери можуть вжити відповідних заходів щодо експорту товарів цієї країни, що завдасть її економіці збитків. Протекціонізм переважає в зовньоторгй політиці КЩР. Крім того, часто при концепції протекціонізму використовують стратегія автаркії. Мета цієї стратегії полягає в формуванні самодостатньої міцної економіки та надалі приєднання до світової екон-го простору, але вже на паритетних правах.

Виділяють декілька форм протекціонізму:

· селективний – скерований проти окремих країн або окремих видів товарів;

· галузевий – скерований на захист окремих галузей, найчастіше сільського господарства;

· колективний – проводиться об'єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об'єднання;

· прихований – здійснюється методами внутр ек пол-ки.

Суть протекціонізм концентрується, в основному у відносно вузьких галузях. Пол-ка вільної торгівлі є привабливішою. Тому здебільшого країни проводять гнучку зовн-торг політику, використовуючи як методи протекціонізму, так і політику вільної торгівлі. На даний час у світі є тенденція до регіо протекціонізму.

Дата добавления: 2015-08-17