Введені|запроваджені| в організм РФП| рівномірно розподіляється в крові і потім|і тоді|, залежно від тропності|, накопичуються в окремих органах і тканинах. Розрізняють органотропні| РФП| (131І, 198Au-колоїд і ін.), туморотропні| РФП| (99mTc-пертехнетат, 67Ga цитрат і ін.) і без вираженого|виказаного,висловленого| селективного накопичення (24Na, 3H і ін.). Розрізняють направлену|спрямовану| органотропність (РФП| накопичується в певному органі, наприклад 87mSr в кістках|кістях| і ін.) і непряму органотропність (РФП| концентрується на шляху|колії,дорозі| його виведення, наприклад бенгальский| рожевий|трояндовий| мічений|цілитися| 131І в печінці ін.)
Важливою|поважною| вимогою до РФП| є|з'являється,являється| його мінімальний променевий вплив на організм людини при їх використанні. Відомо, що активність введеного|запровадженого| в організм| РФП| зменшується внаслідок|наслідок| природного розпаду радіонукліда і його біологічного виведення з організму. Час протягом якого активність введеного| в організм РФП| зменшується в 2 рази, називається ефективним періодом (Теф). Тривалість періоду напіврозпаду (Т1/2) і ефективного періоду (Теф) неоднакові. Наприклад, для 131І Т1/2 = 8 діб, Теф = 5 діб; для 3Н Т1/2 = 12,4 роки, Теф = 8 діб|. Тому для зниження дози опромінювання|опромінення| обстежуваних осіб|облич,лиць| слід використовувати РФП| з|із| коротким Теф.
У радіонуклідній діагностиці використовують радіонукліди, при розпаді яких утворюються γ-|, β-|, характеристичне рентгенівське випромінювання з|із| енергією 50 – 300 кэВ|, які зручно реєструвати апаратами для радіонуклідної діагностики.
50.,51??????
52????
53.??
Радіоімунний аналіз (РИА|)
Для визначення радіоактивності біологічних проб використовують сцинтиляційні детектори у вигляді так званих колодязних лічильників. Схема строениястройки колодязного лічильника див. рис.9.11.
Мал. 9.11. Схема устройствастройки колодязного лічильника. 1 – пробірка; 2 – радіоактивна проба; 3 – свинцевий коліматор; NaI – сцинтилятор; ФЭУ – фотоелектронний помножувач.
Визначення активності радіоактивних проб выполняютисполняют помістивши пробірку з|із| пробою в колодязний лічильник. Випромінювання радіоактивної проби потрапляє|попадає| на сцинтилятор і викликає|спричиняє| в ньому спалахи світла. Останні перетворюються на ФЭУ в потік електричних імпульсів, которыекакие потрапляють|попадають| на реєструючий прилад. Результати одержують|отримують| у вигляді числового значення активності досліджуваної проби в Бк.
Радіонуклідні дослідження крові, сечі, слини, калу, спинномозкової, асцитической і плевральної рідин зручні тим, що вони выполняютсяисполняются в пробірці і повністю исключаютвыключают променевий вплив на організм досліджуваного. Використовується конкурентне скріплення|зв'язування| стабільних і аналогічних по хіміко-біологічних властивостях мічених речовин із|із| специфічними зв'язуючими системами по типу реакції антиген-антитіло. Поэтомуоттого такі дослідження одержали|отримали| назву радіоімунних. Схему РИА| див. мал. 9.12.
Мал. 9.12. Схема радіоімунного аналізу.
Якщо для РИА| використовують мічене антитіло, то таке дослідження називають иммунорадиометрическим| (ИРМА|), а якщо як связывающию| систему використовують тканинні рецептори – то таке дослідження називають радіорецепторним.
РИА| використовують в эдокринологии для визначення концентрації гормонів (інсуліну, тироксина, тиреотропного гормону (ТТГ) і ін.); у алергології - для визначення IgE; у кардіології - для визначення міоглобіну; у онкології - для визначення раково-ембріонального антигена (РЭА), альфа-фетопротеина, хорионического гонадотропина (ХГТ); у педіатрії - для визначення соматотропного гормону (СТГ) і ТТГ|;| у токсикології - для вивчення лікарських препаратів.
З погляду клінічного значення, радіонуклідні дослідження можна розділити на чотири групи:
- повне|цілковите| забезпечення постановки діагнозу (захворювання щитовидної залози, метастази в скелет і др.|);
- визначення порушень функції органу або системи, на підставі которыхкаких розробляється план подальшого|наступного| обстеження (визначення функції нирок|бруньок|, гепато-біліарної системи і ін.);
- встановлення анатомо-топографічних особливостей строениястройки і розташування внутрішніх органів (сканування, сцинтиграфія, ОФЭКТ, ПЕТ);
- можливість|спроможність| одержати|отримати| додаткову діагностичну інформацію в комплексі з|із| клинико-інструментальним обстеженням з метою обгрунтування повнішого|цілковитого| діагностичного висновку|виведення| (дослідження легенів, серця, головного мозку і ін.).
54.?????
55.,56.,??
Для отримання рентгенологічного зображення внутрішніх органів пучок електромагнітного рентгенівського випромінювання пропускають через тіло хворого. Згідно з фізичними законами внаслідок нерівномірного поглинання і розсіювання частини квантів, що зумовлено нерівномірною щільністю тканин, цей пучок нерівномірно послаблюється. Виходячи з тіла людини, пучок рентгенівського випромінювання несе зображення структури об'єкта, що вивчається.
Фізико-технічні основи рентгенології
Генератором рентгенівського випромінювання є рентгенівська трубка — двохелектродний електровакуумний прилад. Навколо катода (спіралі розжарювання) внаслідок термоелектронної емісії утворюється електронна хмара. Під час підведення до електродів трубки високої напруги в електромагнітному полі відбувається прискорення та швидкий рух електронів до анода. Внаслідок гальмування електронів в речовині аноду виникає рентгенівське випромінювання. 1% кінетичної енергії електронів перетворюється в рентгенівське випромінювання, а решта — в теплову енергію. Схему рентгенівської трубки див.мал.10.1.
Мал.10.1. Схема рентгенівської трубки 1 – скляний балон; 2 – ротор; 3 – диск анода; 4 – фокусна пляма анода; 5 – фокусна система спіралі катода; 6 – потік електронів; 7 - потік рентгенівських квантів
Рентгенівське випромінювання має здатність проникати крізь оптично непрозорі середовища і взаємодіяти з речовиною, внаслідок чого відбувається його нерівномірне поглинання.
Фотохімічний вплив рентгенівського випромінювання лежить в основі отримання рентгенівського зображення на плівці, желатиновий шар якої містить кристали колоїдного срібла. Властивість рентгенівського випромінювання викликати флуоресценцію є основою рентгеноскопії та використання підсилюючих екранів під час проведення рентгенографії.
Рентгенівський діагностичний апарат складається з генератора рентгенівського випромінювання (рентгенівська трубка), джерела живлення (трансформатори), штатива, приймача випромінювання, пристроїв, що формують рентгенівське зображення та пульту керування. Принципова схема влаштування рентгенівського апарата див. мал.10.2.
Мал.10.2. Принципова схема будови рентгенівського апарата.
1 — електромережа; 2 — трансформатор; 3 — система випрямлячів; 4 — рентгенівська трубка; 5 — пульт керування; 6 — блок живлення; 7 — штатив,
8 – рентгенівське випромінювання.
Приймачі випромінювання необхідні для візуалізації рентгенівського випромінювання, що пройшло крізь досліджуваний об'єкт і несе приховане зображення. На екрані, на плівці (після її фотообробки) чи на дисплеї ЕОМ виникає видиме рентгенівське зображення об'єкта. Рентгенівське зображення являє собою модель об'єкта та дзволяє отримати інформацію про структуру, форму і функції органів та систем.
В апаратах для загальної рентгенодіагностики застосовують універсальний поворотний стіл-штатив для просвічування та проведення рентгенографії в ветикальному та горизонтальному положеннях пацієнта. Стіл для рентгенографії обладнаний пристроєм для проведення поздовжньої томографії у горизонтальному положенні пацієнта.
У дитячій рентгенології використовують спеціальні столи-штативи, призначені для проведення триосьового поліпозиційного обстеження дітей різних вікових груп, навісні пристрої для апаратів загального призначення, а також окремі спеціалізовані робочі місця для дво- або триосьового поліпозиційного дослідження.
Формування та властивості рентгенівського зображення. Основні чинники, що визначають інформативність рентгенівського зображення.
Відмінності у поглинанні рентгенівського випромінювання тканинами різної щільності дають можливість одержувати рентгенівське зображення. Так, на тлі м'язів, які слабко поглинають рентгенівське випромінювання, будуть виразно помітні щільні кістки (мал.10.3.). Якщо рентгенівські промені проникнуть крізь грудну клітку, то на тлі легенів, що містять повітря, буде виразно помітно серце, ребра, кровоносні судини і навіть невеликі ущільнення легеневої тканини (мал.10.4.).
Мал. 10.3.Рентгенограма нормальної лівої кисті в прямій проекції
Мал.. 10.4. Рентгенограма нормальної грудної клітки в прямій проекції
Рентгенівське зображення являє собою структурну напівпрозору тінь. Там, де ослаблення рентгенівського випромінювання велике, тінь має найбільшу щільність тобто найбільшу інтенсивність. У разі незначного ослаблення рентгенівського випромінювання тінь буде слабкою, тобто малоінтенсивною. Ступінь інтенсивності тіні залежить від щільності речовини або товщини ділянок однорідного за складом органа, через який проходить рентгенівське випромінювання. Залежно від щільності досліджуваних об'єктів розрізняють чотири ступеня прозорості середовищ: 1-й — повітряне, 2-й — м'якотканинне; 3-й — кісткове; 4-й — металеве.
Рентгенівське зображення є геометричною проекцією об'єкта, що вивчається, на площину приймача. Зображення на рентгенограмі виникає внаслідок різного ступеня почорніння плівки на межі анатомічного утвору і оточуючого тла.
Інформативність рентгенівського зображення оцінюють за об'ємом корисної діагностичної інформації — кількості помітних деталей досліджуваного об'єкта. Технічну якість зображення визначають за його об'єктивними параметрами, а саме; за оптичною щільністю, різкістю розмежування та контрастністю.
Дата добавления: 2015-08-20; просмотров: 105 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Фармацевтичні вимоги до РФП. | | | Основи рентгенівської скіалогії |