Самооцінка

Проблема шкільної успішності, оцінки результатів навчальної роботи дітей - центральна в молодшому шкільному віці. Від оцінки залежить розвиток навчальної мотивації, саме на цьому ґрунті в окремих випадках виникають важкі переживання й шкільна дезадаптація. Безпосередньо впливає шкільна оцінка й на становлення самооцінки. Діти, орієнтуючись на оцінку вчителя, самі вважають себе й своїх однолітків відмінниками, двієчниками й трієчниками, гарними й середніми учнями, наділяючи представників кожної групи набором відповідних якостей. Оцінка успішності на початку шкільного навчання, власне кажучи, є оцінкою особистості в цілому й визначає соціальний статус дитини.

У відмінників і деяких добре встигаючих дітей складається завищена самооцінка.

У невстигаючих і вкрай слабких учнів систематичні невдачі й низькі оцінки знижують їхня впевненість у собі, у своїх можливостях. Їхня самооцінка розвивається своєрідно. А.І. Липкіна, вивчаючи динаміку самооцінки в початкових класах, виявила наступну тенденцію.

ü Спочатку діти не погоджуються з позицією відстаючих, котра закріплюється за ними в 1—2-х класах, прагнуть зберегти високу самооцінку. Нереалізована потреба вийти із числа відстаючих, придбати більш високий статус поступово послаблюється. Кількість відстаючих у навчанні дітей, що вважають себе ще більш слабкими, чим вони є насправді, зростає майже в три рази від 1-го до 4--гго класу. Самооцінка, завищена на початку навчання, різко знижується.

У дітей із заниженою й низькою самооцінкою часто виникає почуття власної неповноцінності й навіть безнадійності. Знижує гостроту цих переживань компенсаторна мотивація - спрямованість не навчальну діяльність, а на інші види занять. Стверджуючись у посильних для нього видах діяльності, дитина знаходить неадекватно завищену самооцінку, що має компенсаторний характер.

Але навіть у тих випадках, коли діти компенсують свою низьку успішність успіхами в інших областях, «приглушене» почуття неповноцінності, ущербності, прийняття позиції відстаючого приводять до негативних наслідків.

Становлення самооцінки молодшого школяра залежить не тільки від його успішності й особливостей спілкування вчителя із класом. Велике значення мають стиль сімейного виховання, прийняті в сім'ї цінності.

Діти із завищеною самооцінкою виховуються за принципом кумира сім'ї, в обстановці некритичності й рано усвідомлюють свою винятковість.

У сім'ях, де ростуть діти з високою, але не завищеною самооцінкою, увага до особистості дитини (його інтересам, смакам, відносинам із друзями) сполучається з достатньою вимогливістю. Тут не вдаються до принизливих покарань й охоче хвалять, коли дитина того заслуговує.

Діти зі зниженою (необов'язково дуже низькою) самооцінкою користуються вдома більшою свободою, але ця свобода, по суті, — безконтрольність, наслідок байдужості батьків до дітей і один до одного. Батьки таких дітей включаються в їхнє життя тоді, коли виникають конкретні проблеми, зокрема з успішністю, а зазвичай мало цікавляться їхніми заняттями й переживаннями.

До кінця молодшого шкільного віку з'являється рефлексія й тим самим створюються нові можливості для формування самооцінки досягнень й особистих якостей. Самооцінка стає в цілому більше адекватною й диференційованою.

Дата добавления: 2015-08-02