Тема 4. Аналіз поведінки споживача

1. Крива „дохід-споживання”. Криві Енгеля

2. Крива „ціна-споживання” та її характеристика

3. Ефект доходу та ефект заміщення. Парадокс Гіффена

1. Споживач досягає стану рівноваги у точці дотику найвищої з досяжних кривої байдужості та бюджетної прямої. Перехід від однієї точки рівноваги до іншої може спричинятися змінами доходу індивіда або змінами цін товарів. Розгляньмо переміщення точки оптимального вибору унаслідок зміни доходу споживача за незмінних цін обидвох товарів (рис. 1).

Рис. 1. Крива “дохід-споживання” для нормальних благ

Початкова рівновага знаходиться в точці Е₁. Графік 1 показує, що зростання фінансових можливостей споживача дозволяє йому переміститись на вищі криві байдужості. Нові точки оптимумів (Е ₂, Е₃, Е ₄) відповідають споживчим кошикам з більшими видатками на всі блага, в тому числі зростає споживання і товару Х. З'єднавши точки оптимумів плавною лінією, отримаємо криву. "доход - споживання".

Крива "дохід - споживання" - це крива, яка проходить через всі точки рівноваги споживача, пов'язані з різними рівнями доходу, і показує співвідношення між доходом споживача і кількістю товарів, що купуються.

Узагальнена модель "дохід -споживання" на основі розширеного бюджетного обмеження може бути використана для побудови кривих Енгеля, названих так на честь німецького економіста і статистика Е.Енгеля.

Криві Енгеля. характеризують залежність обсягу споживання товару від доходу споживача.

Оскільки в узагальненій моделі на вертикальній осі (за умови X = 0) видатки на всі інші товари стають рівними доходу І, то криву Енгеля можна побудувати безпосередньо на моделі "доход - споживання", визначивши параметри рівноважних обсягів споживання товару X по відношенню до відповідних рівнів доходу І₁, І₂, І₃ - На рис. 6.4.а. крива Енгеля показана пунктиром вище кривої "доход - споживання".

Рис. 2. Зміна доходу на товар

На рис. 3 подана серія кривих Енгеля для нормальних, нижчих та нейтральних благ.

Рис. 3. Криві Енгеля

Криві Енгеля мають неабияке практичне значення. Наприклад, вони можуть надати інформацію стосовно груп населення з відповідними доходами, для яких реклама певних товарів буде найбільш ефективною. Зокрема, попит на меблі чи автомобілі дуже еластичний за доходом, тому реклама цих товарів повинна орієнтуватись на верстви населення з високими доходами.

Шведським економістом Торнквістом були запропоновані спеціальні функції, які описують залежність видатків споживачів від доходу для трьох груп благ: благ першої необхідності, благ другої необхідності та предметів розкоші.

Рис. 4. Криві Торнквіста

Аналіз залежності між видатками на товари (Е)та доходом (/) споживача (рис 6.6) показує, що потреба у предметах першої необхідності (крива 1) задовольняється в першу чергу, але зі зростанням доходу їх частка у бюджеті споживача скорочується, а рівень споживання стабілізується Дійсно, потреби в хлібі, солі, сірниках, картоплі, житлі, мінімумі одягу споживач задовольняє в першу чергу, це життєво необхідні потреби. Але якщо доход споживача зростає, то, наприклад, хліба чи солі він навряд чи буде споживати більше, ніж раніше.

Споживання благ другої необхідності, які включають досить широкий спектр товарів, наприклад, фрукти, солодощі, аудіо—, відео— та побутову техніку, меблі та ін., починається за досягнення певного рівня доходу (крива 2). Видатки споживачів на ці товари спочатку зростають, згодом дещо стабілізуються, після чого починається новий етап стрімкого зростання цих видатків з наступною їх стабілізацією. Дійсно, споживачі починають купувати пральні, швейні машини, телевізори, холодильники за умови досягнення деякого відносно вищого рівня доходу. Але згодом, на вищому рівні доходу, видатки знов починають стрімко зростати, - чорно-білий телевізор замінюється кольоровим, звичайна пральна машина - автоматичною і т.п. до нової стабілізації попиту. _ Що ж стосується предметів розкоші, то тут крива Торнквіста відображає безмежність людських бажань (крива 3). Видатки на предмети розкоші з'являються за досить високого рівня доходу, але з подальшим його підвищенням вони зростають безперервно та стрімко.

Функції Торнквіста, як і криві Енгеля, мають важливе прикладне значення, оскільки дозволяють прогнозувати поведінку споживачів, їх попит на різні види товарів в залежності від рівня доходів.

2. Зі зниженням ціни товару X споживач зможе придбати все більшу його кількість, що графічно відображається зміною нахилу бюджетної лінії. Криву, яка сполучає точки рівноваги споживача за різних цін (р₁ р₂, р₃) одного з товарів і незмінних доходу І та ціни (р_у) другого товару, називають кривою „ціна — споживання”. На її основі легко побудувати криву індивідуального попиту на товар, яка характеризує залежність обсягів купівлі товару від його ціни.

Рис. 5. Крива “ціна-споживання” і крива індивідуального попиту

3. Вплив зміни ціни одного з товарів на оптимальний вибір споживача можна розкласти на дві складові, зумовлені ефектом заміщення та ефектом доходу.

Ефект заміщення полягає у зміні споживання унаслідок зміни відносних цін двох товарів — за нижчої ціни товару X виникає стимул придбати цей дешевший товар замість відносно дорожчого.

Ефект доходу полягає у зміні споживання унаслідок зміни реального доходу, зумовленої зміною ціни— за нижчої ціни товару X його можна купити більше, не зменшуючи споживання блага Y.

Для послідовного аналізу поведінки споживача важливо виокремити Дію ефектів заміщення та доходу. Відомі два підходи до розмежування цих ефектів, запропоновані визначним українським математиком та економістом Є.Слуцьким (1915 р.) та незалежно від нього Дж Хіксом (середина 1930-х pp.). Підхід Слуцького відповідає кардинальній теорії корисності, а підхід Хікса — порядковій теорії.

З'ясуймо підхід Хікса до виокремлення дії ефектів заміщення та доходу (рис. 6). Нехай споживач купує два товари Х та У, ціни яких відповідно р_х та р_у і отримує дохід І. Бюджетне обмеження відображається прямою, яка сполучає точки А(0; І/р_у) та В(І/р_х; 0). Початкова точка рівноваги Е₁ — точка дотику бюджетної прямої АВ і кривої байдужості U₁.

Рис. 6. Розмежування ефектів заміщення і доходу за Хіксом

Припустімо далі, що ціна товару X знижується. Споживач може тепер купити більше одиниць цього товару, і нове бюджетне обмеження відображається прямою АВ". Новою точкою рівноваги є точка Е₂ дотику прямої АВ' і кривої байдужості U₂. Очевидно, що становище споживача поліпшилося, оскільки він перемістився на вищу криву байдужості. Відповісти на запитання яка частка цієї позитивної зміни припадає на ефект заміщення, а яка — на ефект доходу? Можна, якщо провести допоміжну бюджетну лінію А'В', яка паралельна новій бюджетній прямій АВ" і дотична до початкової кривої байдужості U₁ у точці Е'. Така бюджетна пряма, яка відображає нові відносні ціни двох товарів, називається компенсованою бюджетною лінією. Вона показує, що після зниження ціни товару А споживач, навіть залишаючись на попередньому рівні корисності, збільшує споживання цього товару і заощаджує частину свого доходу. Горизонтальний відрізок між абсцисами точок Е' та Е₁ відображає ефект заміщення унаслідок зміни відносних цін товарів. Натомість перехід від точки Е' до точки Е₂ відбувається за незмінної відносної ціни двох товарів, відтак відрізок між абсцисами цих точок відображає ефект доходу.

З'ясуймо тепер підхід Слуцького до виокремлення дії ефектів заміщення та доходу (рис. 7). Початкова ситуація цілком аналогічна попередньо проаналізованій. Споживач купує два товари Х і У за цінами р_х та p_Y і має дохід І. Початкова точка рівноваги Е₁ — точка дотику бюджетної прямої АВ і кривої байдужості U₁. Після зниження ціни товару нове бюджетне обмеження відображається прямою АВ", а точкою рівноваги стає точка Е₂

Рис. 7. Розмежування ефектів заміщення і доходу за Слуцьким

Ключова відмінність між двома підходами до розмежування ефектів заміщення і доходу полягає у принципі побудови допоміжної бюджетної прямої. Згідно з підходом Слуцького компенсовану бюджетну лінію проводять за умови збереження початкового набору споживання двох товарів. Тобто лінія А 'В' паралельна новій бюджетній прямій АВ" і проходить через точку початкової рівноваги E₁. Відтак унаслідок зміни відносних цін товарів споживач переміщується на вищу криву байдужості U'. Відрізок між абсцисами точок Е' та E₁ відображає ефект заміщення, натомість відрізок між абсцисами точок Е' та Е₂ — ефект доходу.

Підходи Хікса і Слуцького до розмежування ефектів заміщення і доходу відрізняються принципом побудови допоміжної бюджетної лінії.

Рівняння Слуцького встановлює залежність між зміною попиту унаслідок дії ефектів заміщення та доходу за малих змін ціни товару. Математично це рівняння записують як рівняння у частинних похідних. Найпростішим чином рівняння Слуцького можна подати у вигляді:

Ефект ціни = ефект заміщення + ефект доходу.

Залежно від впливу змін ціни товару на обсяг його споживання розрізняють звичайні блага (споживання їх збільшується зі зниженням ціни, і зменшується з її зростанням) та блага Гіффена (товари, споживання яких збільшується зі зростанням їх ціни). Абсолютна більшість товарів є звичайними благами. Існування благ Гіффена є радше суто теоретичною можливістю. Загалом вплив зміни ціни товару на обсяг його споживання визначається взаємодією ефектів заміщення та доходу.

Ефект заміщення обов'язково зумовлює зростання споживання блага зі зниженням ціни. Натомість ефект доходу може діяти у різних напрямках. На рис. 3.7 відображено випадок, коли ефект доходу також виявляється у збільшенні споживання блага (нормальні блага). Проте, залежно від того, який вигляд мають криві байдужості (тобто від уподобань конкретного споживача), можливі й інші ситуації. Для блага нижчої споживчої цінності ефект доходу протидіє ефекту заміщення, але слабший за нього, і споживання товару зі зниженням його ціни все ж зростає. Водночас теоретично можливий і варіант, коли ефект доходу, що діє у протилежному напрямку до ефекту заміщення, переважає його за абсолютною величиною (блага Гіффена).

Залежно від того, як впливають зміни доходу споживача І та ціни товару р на обсяг його споживання С усі блага класифікують так:

І↑(↓) = С↑(↓) — нормальні блага;

І↑(↓) = С↓(↑) — блага нижчої споживчої цінності;

P↑(↓) => C↓(↑) — звичайні блага;

P↑(↓) => С↑(↓) — товари Гіффена.

Отже: 1) всі нормальні блага є звичайними; 2) якщо для блага нижчої споживчої цінності ефект заміщення переважає ефект доходу, то воно буде також звичайним; 3) якщо для блага нижчої споживчої цінності ефект доходу переважає ефект заміщення, то це — благо Гіффена.

---

Дата добавления: 2015-08-02