Національний склад населення краю

(за даними перепису населення в 2001 році):

м. Умань	Уманський район
Українці		Українці
Росіяни		Росіяни
Білоруси		Білоруси
Євреї		Євреї
інші національності		інші національності

Медичне обслуговування населення здійснюється центральною районною лікарнею на 245 ліжок, 3-ма дільничними лікарнями по 10 ліжок в кожній, 8-ма лікарськими амбулаторіями та 42-ма фельдшерсько-акушерськими пунктами.

На Уманщині працюють 54 клубних та 54 бібліотечних установи, 2 дитячі музичні школи та 2 музеї на громадських засадах, діє 341 колектив самодільної художньої творчості, в яких беруть участь понад 3000 любителів самодіяльного мистецтва. Звання «Народного» та «Зразкового» мають 7 колективів.

На початку 90-х років минулого століття торгівельна мережа міста нараховувала 135 магазинів, 44 заклади громадського харчування, 22 кіоски, то за останні роки з завершенням приватизації торгівельних підприємств та закладів громадського харчування, та з відкриттям нових сучасних підприємств торгівлі в місті нараховується 823 об’єкти торгівлі. Працюють сучасні магазини, супермаркети, фірмові магазини, які використовують нове торгівельне обладнання, сучасні і нові форми обслуговування населення, розширення асортименту товарів, привабливий зовнішній вигляд. 80 % всіх магазинів, 71 % об’єктів громадського харчування, основна маса складів, аптек, ветаптек, автозаправних станцій, павільйонів, кіосків є власністю підприємців. В місті діє 10 ринків, в тому числі 3 критих. З них 8 належать суб’єктам малого підприємництва. У селах району також відкрито приватні магазини та бари, працюють виїздні ринки.

В Уманському районі існує розгалужена мережа загальноосвітніх навчальних закладів, а саме 44 загальноосвітніх школи, в яких навчається понад 6 тис. учнів; з них 3 – І ступеня; 2 – І–ІІ ступенів, 29 дошкільних закладів, 2 позашкільних заклади, а також – Бабанська та Ладижинська спеціальні школи-інтернати. В місті Умані працюють гімназія, 11 загальноосвітніх шкіл, які відкрили спеціалізовані ліцейні класи, школа – інтернат, аграрний ліцей, агротехнічний коледж, медичне, педагогічне та музичне училища.

Вищими навчальними закладами в Умані є Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Уманський національний університет садівництва, Уманська філія Європейського університету та філія Київського інституту бізнесу і технологій.

У 2003 році в номінації Всеукраїнського конкурсу «Місто кращого благоустрою» Умань серед міст ІІІ категорії, з населенням 60–200 тис. чоловік, виборола І місце.Умань – місто, яке споріднене з містами Європи та Америки: з 1961 р. – Ромійї-Сюр-Сен (Франція), з 1988 р. – Девіс (США), з 1990 р. – Мілфорд-Хейвон (Великобританія); 2003 р. – Хаапсалу (Естонія); 2003 р. – Ланьцут (Польща); 2003 р. – Ботошани (Румунія); 2005 р. – Гнєзно (Польща). Відновлено православні храми. Майже в кожному селі є церква, які належать до різних конфесій (Додаток П).

Нині Умань є центром Уманського адміністративного району Черкаської області і відіграє роль міжрайонного центру західної частини області, знаний в Україні і світі, завдяки «Софіївці», туристичний центр (Додаток В, Г). Тисячі туристів щороку відвідують цей мальовничий парк.

З Уманню також пов’язаний життєвий шлях багатьох діячів культури та науки – Івана Котляревського (у 1805 році знаходився тут на військовій службі); Олександра Пушкіна (зупинявся, проїжджаючи у 20-х роках ХІХ століття із Кам’янки до Тульчина); Тараса Шевченка, який бував у місті в дитячі роки; Лесі Українки (у 1898 році відвідувала своїх родичів – братів Тобілевичів); Миколи Бажана – українського поета, академіка, який провів тут дитячі та юнацькі роки; Галини Петрашевич – скульптора, народного художника України; Костянтина Степанкова – кіноактора, народного артиста СРСР; Юрія Смолича – українського письменника; Езра Фінінберга – єврейського поета та багатьох інших відомих постатей.

Об’єктом уваги паломників з усього світу є могила видатного представника хасидизму рабі Нахмана Брацлавського. Цадик Нахман Брацлавський був засновником і духовним лідером руху брацлавських хасидів. Він народився у 5532 році від створення світу (1772 рік за неєврейським календарем) в містечку Меджибож. Його прадідами були: по материнській лінії – основоположник хасидизму Ізраїль Бешт, а по батьковій – учень Бешта цадик Нахман з Городянки.

Ще в ранньому дитинстві цадик Нахман виявляв надзвичайні здібності, ріс жвавим, жартівливим, проте дуже набожним. На формування філософської концепції Нахмана Брацлавського значний вплив мали його містичні погляди, сформовані на основі вивчення Кабали. «Добре молитися в лісі чи полі, коли дерева і трава теж моляться разом з нами і підкріплюють нашу молитву», – повчав своїх послідовників Нахман. У чотирнадцять років батьки оженили цадика на доньці багатого орендаря поміщицьких земель рабі Євроїма з Гусятина. Після смерті тестя, отримавши у спадок 300 золотих червінців, Нахман із сім’єю переїжджає до містечка Медведівка (теперішня Київська область). П’ять років Нахман присвятив вивченню Тори та молитов. Саме в цей період, прийнявши звання цадика, він сформулював і почав проповідувати свої ідеї. Євреї обрали його своїм учителем у віці неповних двадцяти років. Великого значення Нахман надавав безмежній вірі в Бога, відкидаючи будь-які раціональні методи його осягнення. Якщо закони логіки суперечать ідеям цадика – їх необхідно відкинути. Нахман виступав проти вивчення філософії. Він говорив: «Краще бути віруючим дурнем, ніж всезнаючим мудрецем».

Основою етики поведінки правовірного іудея рабі Нахман вважав простий спосіб життя, відвертість і щирість, його зовсім не приваблювало накопичення багатств. Втративши всі успадковані від тестя гроші, він утримував сім’ю на один карбованець у тиждень, який отримував за проголошення проповідей у синагозі. У цей час навколо цадика формується коло його учнів і послідовників. У 1798 році Нахман розпродав своє майно, віддав у прислуги дружину й вирушив у подорож до святих місць іудаїзму в Палестину. Перебував він у Тверії та Цфаті. Йому довелося пережити чимало пригод, побувати у полоні в турків, звідки його викупили євреї Родоса. Лише через два роки він повернувся на Україну. Ця подорож істотно вплинула на його світосприйняття. З того часу він різко посилив критику інших лідерів-цадиків хасидського руху, звинувачуючи їх у надмірних розкошах, забутті основних принципів Бешта, що призвело, на його думку, до занепаду хасидського руху: «Дияволу важко одному впоратися із своєю руйнівною роботою, тому він призначив такого-то цадика в одному, а такого ось в іншому місці», – говорив він. У 1799 році цадик Нахман оселився в Златополі, де прожив лише два роки через ворожнечу з цадиком Ар’є Лейбою. Цадика Нахмана звинувачували у марнославстві, приписували йому месійські амбіції та інше. Водночас Нахман підносив себе як «єдиного вождя Ізраїлю свого часу». Цим самим він і налаштував проти себе інших цадиків. Гоніння очолив впливовий цадик Ар’є Лейб зі Шполи. Сам Нахман уникав сутичок, проте був змушений покинути обжите місце і перебратися у 1802 році разом з родиною до містечка Брацлав, оскільки тут, як і в Немирові, було найбільше його прибічників. З 1802 року Брацлав стає центром хасидів брацлавського рабі. Численні хасиди збиралися тут шість разів на рік послухати проповіді рабі.

Особисте життя рабі Нахмана і у Брацлаві склалося досить трагічно. Переслідування інших хасидських цадиків призвело до психічних розладів. У 1806 році від сухот померли два його сини, а в 1807 році – дружина. У 1810 році згорів будинок у Брацлаві, що змусило цадика з цього часу вести кочовий спосіб життя, проповідуючи по містечках. У 35 років рабі Нахман захворів на туберкульоз і переселився до Умані. Численні послідовники вчення рабі Нахмана збиралися в Умані, щоб послухати проповіді та повчання, перейнятися ідеями цадика.

Їх можна було легко впізнати поміж іншого єврейського населення міста. Чоловіки носили довгополі жупани, шовкові халати, шуби, ярмулки і лисячі шапки (штраймел), а також довгі пейси. Заможні жінки голили голови і носили перуки. Рабі Нахман проповідував в хасидській синагозі, будівля якої збереглася до наших днів і знаходиться неподалік хоральної міської синагоги (територія заводу «Мегомметр»).

Востаннє він зібрав своїх учнів у 1810 році на Рош Гашана (єврейський Новий Рік) і заповідав приходити до нього саме на це свято. Помер 16 жовтня 1810 року. Похований на єврейському кладовищі, на горі Турок, серед жертв гайдамацької різанини 1768 року.

Щороку на могилу Нахмана приїздять тисячі паломників з різних країн світу.

Дата добавления: 2015-08-02