Оце сини Хамові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах. 4 страница

Я раптом пригадав те, про що товкмачив Союзник якихось п’ять хвилин назад:

- Слухай, а тобі часом не снилося дуже дивних снів, але не про нас із тобою, а про Землю, піраміди?

- Яка Земля, які піраміди! Ми тут про важливі речі між іншим розмовляємо…- ображено відповіла Віра.

- Мені тобі потрібно дещо розповісти. Повір це дуже важливо і стосується нас обох. – дуже збуджено почав я. – нам за будь що потрібно й далі бути разом!

Я швидко але надзвичайно барвисто розповів їй про свої сни та думки Союзника із цього приводу.

- Ні, нічого такого мені не снилось … - розгублено відповіла Віра. – та навіть якщо все і є саме так, як ти стверджуєш, то це абсолютно нічого не змінює. Якщо ти обраний, це ще не значить, що обрали нас двох. Рецепт тобі відомий, і ти можеш піти у наступне життя вже не зі мною, а з Оксаною. А я, скажімо з Володьою. Ти про такий варіант не подумав? – на диво розважливо та без емоцій продовжила вона.

- Ти пропонуєш усе розповісти Оксані? – здивувався я.

- Так, але не про нас із тобою, а лише про можливість зустрітись з Оксаною у наступному житті.

- Цікаво, як вона до цього б поставилась…

- А мені цікаво, що на це відповів би Володя.

Ми надовго замовкли. Кожен думав про своє. Запитаєте про що думав я? Будь - ласка. Я ніколи не вважав себе бабієм та звабником. В особистому житті, а тим більше у інтимних стосунках я був страшеним однолюбом. З досвіду вже декількох пережитих життів, я давно розділив людей на два типи. Одні хотіли встигнути спробувати усього якомога більше, ні у що особливо не заглиблюючись. Інші полюбляли усе робити не поспішаючи, смакуючи сам процес. Усе, що їх цікавить, вони обсмоктують зі всіх сторін: заглиблюються у подробиці, вивчають найменші дрібниці.

Серед ваших знайомих точно знайдуться представники кожного з видів. Ці два різні підходи до життя проявляються в усьому: манері читати, дивитись телевізор чи переглядати фільми, їсти, подорожувати, кохатися…Навіть у комп’ютерні ігри такі люди бавляться по-різному. Одні за короткий час перепробують безліч різних. Вони проходять лише декілька рівнів, складають собі загальне враження про зміст та сюжет, складність проходження, якість графіки та озвучки. Як тільки усі ці параметри більш- менш з’ясовуються, інтерес до гри починає швидко втачатися. Інші стають фанатами якоїсь одної гри і долблять її до останнього рівня у всіх можливих комбінаціях.

Та найбільш важливим, на мою думку, є розуміння цих відмінностей у інтимному житті. Дуже багато людей незалежно від статі, особливо у молодості відносяться до цього процесу як до збирання значків чи марок. За принципом «Чим більше, тим ліпше». Без особливого заглиблення стосунків. Позустрічались декілька місяців, переспали раз, а в ліпшому разі два. Понадкусували і пішли. І повірте моєму досвіду,- за останні тисячу років у цьому питанні абсолютно нічого не змінилось! Чоловікам у цьому відношені було легше. Усе виправдовувалось «генетично вбудованим прагненням до полігаміі». Жінок чомусь за таке саме називали шльондрами та курвами. Я в жодному випадку не виправдовую чи підтримую такий вид поведінки. Я лише констатую факт наявності двох різних підходів до речей в усьому, що є на землі. Кожен з них, раз він вже створений природою, має право на існування і миритися потрібно однаково з кожним із них.

Можливо Наталя й права, що я тошнот. Та ви мене хоч вбийте, я ніяк не можу зрозуміти, як при таких стосунках можна отримати хоч якесь задоволення від сексу. Я люблю їсти яблука до кінця. Лише так можна сповна насолодитись їх смаком. За це мене частенько лошили однолітки:

- Зрозумій, інакше ніяк. Як ще можна знайти собі справді підходящу пару? Як ще зрозуміти чи це «саме та» чи саме «той»?».

- А ви пробували про це хоча б просто серйозно поговорити, а не відразу починати «тикатись»? Ви що, перевіряєте чисто фізичну сумісність роз’ємів,- «приконектиться» чи не «приконектиться?» Я і без цього знаю, що як треба, то «приконектиться». – злісно огризався я. - Таке враження, що ви сліпі й глухі кроти, і є у вас лише одне маленьке око, - на члені. А у дівчат десь далеко у глибині піхви викарбуваний напис, як у лотерейці: «Ти мій», або «Грайте ще». Ось ви і лазите як ті «шахтьори» зі своїм «всевидячим оком» по усім щілинам.

Не подумайте, що я імпотент, чи за секс лише після шлюбу. Ні, я лише за здоровий та неквапливий розвиток подій. І секс я люблю не кролячий та одноманітний, у позі «хто менш п’яний, той і зверху», а повільний, з прелюдіями та «ізвращеніями». Замість кількісної різноманітності облич, дуп, цицьок та інших органів, я надавав перевагу якісній різноманітності видів насолоди сексуальних стосунків з одним постійним партнером. Я впевнений, що більшості моїх друзів навіть не могло прийти в голову, скільки усього можна «витворяти» у ліжку, за умови, що ти прекрасно знаєш та відчуваєш свого партнера. У сексі доступ до дуже багатьох речей відкривається поступово, по мірі зростання довіри та впевненості у своєму партнері. Разом із цим росте і рівень задоволення, що отримується. Тому такі стосунки ніколи не набридають, не стають буденними та одноманітними. Завжди відкривається щось нове. Це як захоплива комп’ютерна гра з просто безмежою кількістю рівнів.

Іншими словами замість купи простеньких та досить примітивних ігор, усі ресурси мого комп’ютера займала одна, надзвичайно захоплива гра з просто фантастичною графікою та спецефектами. І у ній я зайшов вже дуже-дуже далеко. Та тепер я лежав у повному ступорі. З’ясувалося, що в мене є дві таких супер-гри, які мені однаково подобались, і з якими я нізащо не хотів би розлучатись! Та коп’ютер був лише один і його ресурсу явно бракувало для обох…

- Час усе розсудить. – вихопилаа мене із виру думок Віра.- Це перевірка міцності наших почуттів, стосунків та правильності вибору. Ми повинні відпустити ситуацію. Нехай усе йде як йшло до цієї ночі. Що скажеш?- рішуче запропонувала вона.

Усі складові мого єства,- розум, совість, свідомість, підсвідомість та внутрішній голос дійшли приблизно такого ж висновку. Вердикт звучав не на користь Віри, і я нізащо не озвучив би таку пропозицію першим. Тому те, що я почув принесло мені величезне полегшення. Віра не могла цього не помітити.

- Ти маєш на мене та мою долю набагато більше прав ніж Оксана. Тому я говорю: я твій чоловік, а ти, і саме ти, моя жінка. Я без обговорень зрозумію та прийму любе твоє рішення.

- Тоді нам треба розійтися…

- Не знаю як ти, та я цю ніч ніяк не зможу забути. Мене буде постійно до тебе тягнути, наче магнітом. Я так довго не протягну. Може ми хоч іноді будемо зустрічатись?

- Станемо «трошки коханцями»? – посміхнулася Віра.

- Ну хоч троооошечки! Інакше я просто збожеволію.

- Гадаєш так буває? – зацікавлено подивилась на мене Віра.

- Усе колись буває вперше… Пропоную роз’їхатись. Якщо усе забудеться, то фіг з ним. Значить так й мало бути. Та якщо не забудеться, - терпіти до останнього.

- Хотіла б запропонувати щось ліпше, та нажаль не можу. – сумно відповіла Віра.

* * *

Пройшов майже рік. Оксана стала чудовою матір’ю двох дітей. Мене майже миттєво засмоктала приємна рутина щасливих сімейних обов’язків. Це допомагало мені майже не згадувати про зустріч із Вірою. Іноді мені здавалось ще усе це було не насправді. Наче якась далека фантазія юності про перше кохання. У кожного є спогади про перше кохання. Вони безневинні та безболісні. За них на соромно, їх не хочеться ховати. До них не буде ревнувати дружина. Вони лише зрідка виринають із небуття та легенько лоскочуть душу ніжним теплом…

Я підтримував постійні та дуже тісні зв’язки з Іваном, Валерієм, Наталкою, Андрієм та усіма Апостолами. Усі вони повністю присвятили себе розпочатій у нашій країні справі. Я ж з Оксаною та батьками, - усі разом з великою цікавістю дивились їх наступні проекти.

Тепер в мене була ціла купа нових, дуже важливих обов’язків. По-перше подвійне батьківство. А по-друге у снах я продовжував дуже тісно спілкуватися ще з однією чарівною, незабутньою та багатогранною особистістю з якою звела мене доля. Це була Земля.

Іван мав рацію. Після тривалого та дуже захопливого навчання вона дала зрозуміти, що я підхожу їй, і вона дозволяє мені нею керувати. Це була просто безмежна влада, від якої можна було запросто збожеволіти. Та від цього мене стримувало кохання. Кохання до ДВОХ найрідніших, найкоханішіх жінок навіть не у ЖИТТІ, а у ЖИТТЯХ! Я жив та був щасливий… найщасливіший у світі!

В один з таких тихих та щасливих вечорів, я лежав у вітальні на дивані та вже куняв під монотонне бурмотіння телевізора.

- Миколо, принеси буль –ласка рушник для Михайлика. – почувся з ванної кімнати голос Оксани. Я розплющив очі та мимоволі кинув погляд на годинник. Майже дев’ята. Оксана в цей час завжди купала малюка перед сном. Повоювавши пару секунд із тапками, я ледачо почовгав до шафи, що знаходилась у спальні. За спиною почулися знайомі звуки початку новин.

…Унікальний випадок стався в обласному пологовому будинку Чернівців. Учора ввечері одна їз пацієнток цієї лікарні стала щасливою матір’ю відразу чотирьох дітей. Двох дівчаток та двох хлопчиків. Малюки та матір почуваються відмінно… почув я проходячи повз кімнату. Погляд в’яло пролетів повз зображеня. Та раптом я підскочив як ошпарений. З екрану на мене дивилась Віра. ІІ вродливе але змучене обличчя щасливо посміхалось. Біля неї лежало чотири немовля. Одне з них безбожно верещало. Я підбіг до телевізора та ніжно провів долонею по екрану. «Віро…люба»- прошепотів я. За мить зображення змінилось на інше. Лише моя рука продовжувала погладжувати екран.

«Чого ж ви хотіли. Смерть ідеальний виконавець. Замовляли чотирьох дітей, і вирішили більше не зустрічатись?… Нате, отримуйте. Все чітко, як у аптеці.» - розсміявся мій Союзник. Мені нестримно захотілося до неї, до дітей. Обняти та приголубити їх усіх. Рука несвідомо потягнулась до молільника…

- Миколо, йоханий бабай! Ти принесеш, нарешті, рушник чи ні!- повернув мене у реальний світ голос Оксани. Ні, все ж моє місце тут. З Надійкою, Михайликом та «коханою бабайшею» Оксаною.

- Сама ти «Йоханий Бабай» - пошепки посміхнувся я у відповідь, та витер зі щоки сльозу. Я на мить заплющив очі та глибоко – глибоко видохнув. «Триматись до останнього. Угода понад усе. Зателефоную першим- лише усе зіпсую. Бачиш, в неї все добре, а тим паче зараз. Якщо буде потрібно, вона обов’язково зателефонує» - привів себе до тями я, та хутко побіг до ванної.

Та все ж я був щасливим від думки, що десь зовсім поруч живе Віра.

І є в неї навіть не один, а два чоловіка, які кохають її понад усе…

І є в неї дві донечки та два синочки…

І ВОНА ЩАСЛИВА!

Дата добавления: 2015-08-10