Порівняльні показники продуктивності

сільського господарства*

Показник	Україна	Польща	Китай	Німеччина	США	Увесь світ
Урожайність, ц/га:
Зернових - всього	21.8	32,4	52,9	63,6	66,0	31,1
Цукрових буряків	294,2	444,4	558,2	643,2	642,4	468,1
Картоплі	131,4	197,0	144,0	420,0	387,1	166,5
Овочів та баштанних	138,8	246,6	187,6	298,8	285,6	170,4
Плодів і ягід	59,1	46,3	98,5	161,9	213,7	106,0
Удій молока від корови, кг
ВВП на особу населення, дол. США			...			×

*Розрахунки за даними: Сільське господарство України за 2007 рік. Стат. Збірник.- К.: Держкомстат України, 2008.-С. 372 - 389.

Дрібнотоварний сектор на селі може ефективно функціонувати за таких умов і розвиватись за такими напрямами: 1) спеціалізуватися на виробництві трудомістких видів продукції, де фактор концентрації не має вирішального значення (саме тут дрібні господарства за рахунок високої інтенсивності праці і менших втрат можуть отримати більший вихід продукції з розрахунку на одиницю земельної площі); 2) об’єднуватись між собою, створювати спілки, кооперативи; 3) інтегруватись з фермерськими господарствами і приватно-колективними підприємствами; 4) трансформуватися у фермерські господарства.

При цьому державі потрібно створити ряд умов для нормального функціонування дрібнобізнесових агроформувань. Насамперед це стосується створення мережі агрохімічного, зоотехнічного, ветеринарного і агросервісного обслугову-вання, консультацій з різних питань сільськогосподарського виробництва, закупівлі, переробки та реалізації продукції.

З переходом до ринкових відносин малі форми господарювання набули ряду специфічних рис. Посилилась їхня диференціація, збільшилась площа землекористування. Для багатьох селян господарства населення стали єдиною формою зайнятості, основним джерелом доходу. Споживчі господарства поки що відіграють значну соціально-економічну роль (додаткові доходи і зайнятість), але є наслідком відсталості аграрної сфери. У найближчій перспективі вони збережуть своє економічне значення.

Наприклад, якщо урожайність картоплі в селянських господарствах становить 150 ц з гектара, то з п’яти гектарів можна одержати 750 ц картоплі. При закупівельній ціні 2,5-3 грн. за 1 кг, за всю вирощену і реалізовану картоплю можна одержати 187,5-225 тис. грн. В окремі роки складаються високі ринкові ціни на картоплю, але ринкова кон’юнктура не постійна, з року в рік вона може змінюватися.

Плантація малини може дати урожай на другий рік. В умовах лісостепової зони з 1 га можна збирати 1,5 т ягід, а за сприятливих умов та доброму догляді – до 2-2,5 т ягід з 1 га. Це дозволяє господарству мати добрий дохід, якщо реалізувати ягоди за ринковою ціною.

На теренах України росте велика кількість різних рослин, багато з яких мають лікарські властивості. В нас налічується понад 17 тис. видів вищих квіткових рослин, із яких понад 500 видів визнані лікарськими. Нині багато видів лікарських рослин можна вирощувати спеціально за договорами із спеціалізованими фірмами.

У господарствах із розміром земельних ділянок 5,1-10,0 га можна вирощувати і реалізувати на ринках малину, полуницю, обліпиху, чорноплідну горобину, смородину, агрус тощо.

Усі типи спеціалізації рослинництва досить трудомісткі, але не вимагають великих капітальних вкладень і тому з успіхом можуть бути використані селянськими господарствами, які мають невеликі земельні ділянки. Це, в свою чергу, допоможе вирішити досить гостру проблему сільської місцевості – низьку зайнятість населення. Названі господарства знайдуть застосування для робочих рук своєї сім’ї, так як підростаюче покоління зможе спочатку допомагати батькам, а згодом продовжити їхню справу. При цьому держава тільки виграє, тому що люди забезпечать самі себе гідним рівнем доходів і не будуть стояти на обліку служби зайнятості для одержання субсидії по безробіттю.

У науковій літературі залишається дискусійним питання про переваги тих чи інших аграрних організаційно-правових форм господарювання. У зв'язку з цим їх можна поділити на дві групи.

По-перше, асоціації виробників, в яких не використовується наймана праця. В них кожний член є одночасно власником, працівником і господарем. В таких колективах рівень впливу приватної власності на сумлінне і творче ставлення членів асоціації до праці залежить (при рівності інших умов) від їхньої кількості: чим менша група людей, тим більша вірогідність того, що вклад індивіда буде більш значним

Невелике колективне підприємство за своєю економічною поведінкою подібне до сімейного господарства. Тут залежність спільного доходу від трудового внеску кожного “прозора” для всіх членів асоціації. Ось чому так важливо створення в межах великих колективних господарствах порівняно невеликих економічно автономних виробничих груп. В цьому аспекті в Україні накопичений певний позитивний досвід. Між ними слід встановлювати навіть ринкові відносини.

По-друге, колективні господарства, що використовують найману працю. В них члени асоціації відрізняються між собою за соціально-економічним статусом. Частина з них є власниками-господарями, інші – найманими працівниками. Ефективність праці останніх залежить від їхньої організації у широкому розумінні цього питання, починаючи від умов праці і закінчуючи морально-психологічним кліматом у колективі. Особливе значення має оплата праці.

І для першого, і для другого типу колективних підприємств вирішальне значення має застосування науково обгрунтованого менеджменту, включаючи такі його складові як маркетинг, бізнес-планування, конкурентоспроможність, ризик. Тобто мова йде про досягнення сучасного менеджменту в розвинутому ринково-підприємницькому середовищі. Без його застосування ефективно функціонувати не спроможні підприємства будь-якого розміру.

Основні напрями формування і розвитку організаційно-правових форм господарювання в умовах багатоукладної аграрної економіки:

по-перше, в сучасних моделях аграрної економіки країн Заходу пріоритетним є приватний уклад, його основу складає сімейна ферма. Така модель сформувалась спонтанно, але не випадково. Вона відображає особливості сільського господарства, в якому рівень концентрації має порівняно менше значення, а висока мотивація до продуктивної праці, навпаки, відіграє значну роль;

по-друге, в багатоукладній аграрній економіці, яка формується в Україні, абсолютно переважає приватна власність на землю і інші виробничі ресурси, що обумовлює значні темпи і пріоритети в розвитку приватного укладу. Однак приватний уклад складається головним чином з дрібних, напівнатуральних, неперспективних господарств населення. Фермерський сектор економічно слабкий, не досяг критичної маси, а його питома вага у загальному виробництві валової продукції сільського господарства незначна (у 2009 р. – 5,9%). В Україні слабо розвинута ринкова інфраструктура, спеціалізація і кооперація господарств між собою та їхня інтеграція з третьою сферою АПК. Держава не надає належної підтримки аграрному виробництву. Все це зумовлює його низьку ефективність і продуктивність;

по-третє, подальший розвиток багатоукладної економіки України складатимуть різні організаційно-правові форми господарювання, в яких належить поєднати сучасне велике технологічне виробництво з приватною власністю на землю і інші засоби виробництва. В такій моделі знайдеться належне місце середнім і дрібним фермерським господарствам. Вони займуть ту нішу, де розміри підприємства не відіграють вирішальної ролі, а сумлінне і творче ставлення до праці є вирішальними. При цьому важливе значення має їхня спеціалізація, кооперація між собою та інтеграція з великими аграрними господарствами і підприємствами третьої сфери АПК;

по-четверте, перспективну модель аграрної економіки слід розглядати як двоукладну незалежно від організаційно-правових форм господарювання: а) крупнотоварні, великі господарства (приватні і колективні), які займатимуть пріоритетне положення у виробництві тих видів сільськогосподарської продукції, де фактор концентрації має вирішальне значення; б) дрібні і частково середні господарства, які вироблятимуть ті види продукції, де потрібно особливо сумлінне і творче ставлення працівника до виробничих процесів, а фактор концентрації не має вирішального значення.

Глибоке реформування аграрного сектору, становлення різноманітних форм господарювання в комплексі з організаційно-правовим регулюванням трудових відносин в агропромисловому комплексі кардинально змінюють стратегічні підходи формування зайнятості на селі. У цьому відношенні розвиток дрібнотоварної приватної сфери аграрної економіки в сільських поселеннях України набуває актуальності.

Запитання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте категорії «селянське господарство» та «особисте підсобне господарство». Чи є вони тотожними?

2. Які основні етапи розвитку селянських господарств України?

3. Наведіть класифікацію селянських господарств в залежності від економічного потенціалу та місцезнаходження.

4. Яке економічне значення і частка селянських господарств у забезпеченні населення України продуктами харчування?

5. У чому суть і основа стійкості дрібного селянського господарства?

6. Охарактеризуйте основні напрями формування і розвитку ріхних організаційно-правових форм господарювання в умовах багатоукладної аграрної економіки.

Дата добавления: 2015-08-10