Етапи розвитку селянських господарств України

Етап	Характерні ознаки розвитку селянських господарств
Перший	Від виникнення осілого землеробства до оформлення селянського двору
Другий	Поступове закріплення садибних ділянок в період кріпацтва
Третій	Розвиток садибних земель в умовах кріпацтва
Четвертий	1861-1906 рр. – розвиток садибних господарств з моменту відміни кріпацтва до реформи П.А.Столипіна
П’ятий	1906-1917 рр. – період становлення селянської власності на садибні землі
Шостий	1917-1930 рр. – невизначене відношення нової влади до садибних земель селян, пов’язане з становленням соціалістичної системи господарювання
Сьомий	1930-1953 рр. – формування селянських господарств у період сталінської диктатури
Восьмий	1953-1964 рр. – розвиток селянських господарств в умовах реформи М.С. Хрущова
Дев’ятий	1964-1989 рр. – збільшення кількості селянських господарств в період соціалістичного перетворення сільського господарства
Десятий	1990-1996 рр. – інтенсивний розвиток селянських господарств, пов'язаний із змінами земельного законодавства і спадом виробництва у колективних сільськогосподарських підприємствах
Одинадцятий	1996-2000 рр. – етап стабілізації особистих селянських господарств. Характеризується постійною посівною площею і незмінною їхньою кількістю
Дванадцятий	З 2000 р. до сьогоднішнього часу – спад виробництва у селянських господарствах, пов'язаний із зміною інфраструктури села, міграцією сільського населення в міста і реформуванням колективних сільськогосподарських підприємств у організаційно-правові форми господарювання ринкового типу

Впровадження ринкових відносин господарювання в аграрному виробництві України у 90-ті роки призвело до різкого погіршення всієї господарської і продовольчої ситуації: відбувся значний спад виробництва сільськогосподарської продукції в колективних сільськогосподарських підприємствах; практично призупинилися грошові виплати працівникам, намітилися й інші негативні тенденції. Водночас виникла можливість свободи дій і підприємництва, отримання додаткових земельних наділів та розширення існуючих. Все це слугувало поштовхом до нового етапу в розвитку селянських господарств, різко зросла їхня чисельність і площа наявних угідь, значно збільшилося виробництво продукції, в тому числі і товарної. У виробництві картоплі,

овочів, плодів, м’яса баранини, гусей, качок, кролів та іншого продовольства вони стали монополістами. Проте цей етап в історичному аспекті зовсім не тривалий.

Ще до початку XXI століття запас додаткових трудових і матеріальних ресурсів в селянських господарствах був використаний повністю і розпочався етап стабілізації і навіть деякого спаду. Державна політика реформування аграрного сектору призвела до ліквідації КСП, що значно послабило інфраструктуру сільських територій, зумовило значний відтік робочих кадрів. Можна зробити висновок, що 20-ті роки XXI століття будуть початком нового етапу в діяльності селянських господарств – їхнє скорочення за кількістю і площею земельних угідь, а також за обсягом виробництва продовольства.

Дата добавления: 2015-08-10