Стосовно продажу органами державної влади та органами місцевого самоврядування права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Відповідно до положень статті 407 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Враховуючи те, що на сьогоднішній день розмежування земель державної та комунальної власності не проведено, то відповідно до положень Земельного кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування є розпорядниками земельних ділянок, а не його власниками.

Враховуючи вищевикладене, Прикінцевими положеннями проекту Закону України “Про ринок земель” пропонується внести у Земельний кодекс України зміни, які стосуються відміни норм щодо продажу суперфіцію та емфітевзису на земельні ділянки державної та комунальної власності.

Це необхідно для того, щоб не допустити корупційних дій при продажу речових прав, бо законодавство не передбачає плати в бюджет за користування речовими правами, та платником податку за землю не може бути держава або територіальна громада, як власник земельної ділянки.

Абсолютна кількість голів сільських та селищних рад висловилась за оренду землі, а не за її продаж. При цьому продаж слід обмежувати до 50-150 га сільськогосподарських угідь на 1 особу. Першочергове право на оренду і продаж землі мають жителі села.

Шляхи і способи державного регулювання розвинених ринкових відносин, що передбачені проектом закону “Про ринок земель”:

1. Заборона надмірної концентрації земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності однієї особи дозволить попередити монополізацію земель як ресурсу людського та економічного розвитку у сільській місцевості. Максимальні площі земель у власності однієї особи дозволятимуть вести ефективне товарне виробництво і не призводитимуть до значного обмеження доступу інших учасників земельних відносин до землі як основного засобу виробництва:

- Полісся – 1500 гектарів;

- Лісостеп – 1750 гектарів;

- Степ, Степ посушливий, Сухий степ – 2100 гектарів;

- Карпатська гірська область – 900 гектарів;

- Кримська гірська область – 1100 гектарів.

Максимальні площі прийняті відповідно до рекомендації наукових установ Національної академії аграрних наук України щодо оптимальних розмірів господарств.

Практика встановлення граничних розмірів сільськогосподарської земельної власності є загальноприйнятною у країнах Європейського співтовариства.

2. Запровадження переважного права на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності у разі їхнього продажу дозволить створити потужний регуляторний інструмент для подолання парцеляції земель як найбільш негативного наслідку проведеної в Україні земельної реформи.

Так, законопроектом передбачено, що переважне право на купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають держава, орендарі та власники суміжних земельних ділянок.

На сьогодні законопроект проходить широке обговорення у всіх областях з різними верствами населення. Лише після обговорення та врахування слушних пропозицій до проекту Закону України “Про ринок земель” його буде внесено на розгляд Верховної Ради України.

Дата добавления: 2015-08-10