Американська школа маржиналізму в політичній економії. Теорії статики і динаміки, граничної продуктивності Д.Б. Кларка

Американська маржиналістська школа виникла напри­кінці ХIХ століття. Засновником школи став професор Колум­бійського університету Джон Бейтс Кларк (1847 – 1938). Його головними працями є "Філософія багатства" (1886), "Мож­ливість створення наукового закону заробітної плати" (1889), "Проблеми монополії" (1901), "Основи еко­но­мічної теорії" (1901).

Д.Б. Кларк розробив оригінальний варіант концепції гра­ничної корисності — теорію граничної продуктивності. Вона грунтується на законі спадаючої продуктивності, суть якого в тому, що послідовне збільшення витрат одного з факторів виробництва при незмінності інших має своїм результатом зменшення приросту виробництва на одиницю витрат. Напри­клад, якщо при незмінному капіталі кількість робітників буде збільшуватися, то кожний додатковий робітник порівняно з попереднім буде створювати меншу кількість продукції. Остан­ній найнятий робітник, який має найменшу продуктивність, вважається "граничним робітником". Саме за його гранич­ною продуктивністю повинна встановлюватися заробітна плата.

Аналогічно було обгрунтовано закон спадаючої продуктив­ності капіталу. Якщо кількість робітників залишається незмін­ною і додається нова частка капіталу, то вона дає менший дохід порівняно з попередньою вкладеною часткою капіталу. Отже, згідно з законом спадаючої продуктивності, нерівно­мірний ріст окремих факторів виробництва порушує пропор­ції між ними, що, в свою чергу, призводить до сповільнення загального росту виробництва.

Д.Б. Кларк поділив економічну науку на три розділи:

формулювання "універсальних законів";

аналіз економіки в статичному стані;

вивчення економічних законів у динаміці.

У першому розділі на прикладі ізольованого господарст­ва і психологічного аналізу поведінки споживача вчений сфор­мулював три "універсальних" закони: 1) закон граничної про­дуктивності, 2) закон специфічної продуктивності та 3) закон спадаючої продуктивності.

Моделі статичного і динамічного розвитку були побудо­вані Кларком за принципом теоретичної механіки. На думку вченого, економічна статика вивчає закони "соціального" або "організованого" суспільства, тобто капіталізму. Статичний стан характеризується відсутністю технічного прогресу, незмін­ними розмірами капіталу, кількістю населення, організацією виробництва та потребами суспільства, повним пануванням вільної конкуренції. Статичний стан — це уявна модель, необхідна для вивчення умов ринкової рівноваги у чистому вигляді. Тому статичну модель Кларк вважав важливішою за динамічну. Якщо будь-яка складова з умов статичного стану відсутня, рівновага порушується і економічні закони пере­кручуються. Внаслідок цього економіка починає рухатися, щоб досягти нового статичного стану.

Економічна динаміка, на думку Кларка, має визначити при­чини порушення ринкової рівноваги. До таких причин він від­но­сив диспропорції між галузями, між попитом і пропо­зицією тощо.

Хиби в теорії про статику та динаміку полягають в меха­нічному перенесенні законів механіки на економічний розви­ток, тоді це б означало, що закон рівноваги є головним законом капіталізму. Проте стан рівноваги скоріше виняток, ніж закономірність для цієї системи.

В основу своєї теорії ціноутворення Кларк поклав закон граничної продуктивності. Він стверджував, що оцінку благу дають не окремі споживачі, а їх групи. Таким чином, автор намагається усунути елементи суб’єктивізму при визначенні ціни. Він обгрунтував, що цінність блага є сумою корисно­стей окремих його властивостей. Якщо благо має декілька корисностей, то кожна з них буде граничною для споживачів лише певної групи. Визначення ціни відбувається на ринку шляхом підсумовування граничних оцінок усіх груп споживачів.

Модель статики і динаміки Кларк використав при роз­робці своєї теорії розподілу, яка спирається на сформульо­ваний ним закон специфічної продуктивності. Вчений виділяє чотири фактори виробництва:

капітал у грошовій формі;

капітальні блага, до яких відносяться засоби виробницт­ва і земля; підприємництво;

праця робочих.

Кожен із цих факторів характеризується "специфічною продуктивністю" і створює певну частку доходу, яку отримує власник конкретного фактора виробництва. Звідси висновок: немає експлуатації і привласнення чужої власності. Підпри­ємницький прибуток відсутній тому, що діє вільна конку­ренція, яка сприяє вільному переміщенню капіталу з галузі в галузь і перетворенню прибутку на процент. Така модель розподілу характерна для статичного стану.

В динамічній моделі виникає підприємницький прибуток, оскільки підприємець виступає не в ролі організатора вироб­ництва (за що отримує плату в статичній моделі), а в ролі новатора, який впроваджує технічний прогрес. Завдяки цьому підприємець в умовах динаміки знижує свої витрати вироб­ництва, робить їх нижчими за середні витрати, що створює прибуток. Однак динамічний стан намагається досягти нового статичного стану. При досягненні рівноваги підприємницький прибуток стає досягненням суспільства, оскільки розподі­ляється між усіма чотирма факторами виробництва.

Метод граничного аналізу був використаний Кларком також на макроекономічному рівні. Він запропонував такі нові категорії: соціальна праця (загальна кількість зайнятих у народ­ному господарстві), соціальний капітал (сукупність капіталів, які використовуються в суспільному виробництві), зони бай­дужості (граничні одиниці соціальної праці та соціального капіталу або робітники і засоби виробництва, які приносять найменші граничні продукти).

Д.Б. Кларк вважав, що макроекономічна рівновага може встановитися, якщо буде оптимальною пропорція між затра­тами соціальних факторів виробництва; продукт, створений соціальною працею в зоні байдужості, дорівнюватиме загаль­ному фонду зарплати, а продукт, створений у цій зоні соціальним капіталом, дорівнюватиме обсягу процентних платежів. Звичайно, ця ідеальна модель макроекономічної рівноваги не відображувала реальність.

При всіх вадах теорії Кларка окремі її положення, пов’я­зані з граничною продуктивністю праці й капіталу, знайшли застосування при вирішенні реальних економічних задач оптимізації виробництва в умовах обмеженості ресурсів.

Дата добавления: 2015-08-10