Структура витрат на виробництво і реалізацію овочів, 2004 р.

Вид витрат	Сума, грн.	%
Оплата праці з нарахуваннями		63,6
Насіння		8,4
Добрива		1,4
Паливо		9,0
Бензин		4,6
Поліетиленова плівка		5,6
Інші матеріали		1,1
Амортизаційні відрахування		3,2
Поточний ремонт основних засобів		2,8
Інші матеріали		0,3
Всього		100,0

Ефективність господарювання значною мірою залежить від обґрунтованого планування ринку збуту продукції. У процесі аналізу декількох варіантів збуту овочевої продукції господарства (ринки м. Києва – роздрібна чи оптова торгівля) було вибрано оптову торгівлю на Одеському ринку м. Києва.Це зумовлено тим, що всі члени родини майже повністю зайняті на вирощуванні овочів і підготовці їх до реалізації. В господарстві дійшли висновку, що цибулю вигідніше продавати оптом, тому що за день у роздріб власник може продати не більше 20 кг. Не важко підрахувати, скільки потрібно затратити часу на реалізацію всього обсягу цибулі.

Крім того до 25% всіх затрат робочого часу родини приходиться на ведення домогосподарства (догляд за худобою, житловими і господарськими приміщеннями, транспортом, садибою тощо).

Відстань до місця реалізації продукції невелика і тому на її якісні характеристики не впливає. Продукція в основному використовується у свіжому вигляді, транспортування якої на великі відстані (наприклад, ринки Одеси, Москви тощо) недоцільне.

Особливу увагу в господарстві необхідно звертати на досягнення високої якості продукції як складової її ефективності. Якість продукції, крім чисто технологічних факторів, дуже залежить від періоду, що проходить від збирання овочів до їхньої реалізації. Наприклад, огірки, цибулю в господарстві збирають рано-вранці а через півгодини продукція вже на ринку Києва. Це забезпечує господарству вищу ціну 1 кг продукції порівняно з основними конкурентами більш віддаленими від ринків збуту.

Характеризуючи ефективність виробництва овочів в особистому господарстві, необхідно визначити, що загальна виручка в аналізованому році становила 16773 грн., питома вага овочів закритого грунту в ній склала майже 82%. Повна собівартість реалізованої продукції становила 10730 грн., а прибуток – 6043 грн. при рентабельності 56,3%. Як і планувалося, основну частину виручки (82%) і прибутку (91,8%) одержано від овочівництва закритого грунту.

При цьому були значні відхилення від планових показників. Так, по цибулі на зелень (четвертий оборот захищеного грунту) планувалось реалізувати 12,5ц і одержати 801 грн. прибутку, але фактичні дані становили – відповідно 9,42 ц і 380 грн. збитку.

Крім економічної ефективності виробництва на особливу увагу заслуговує соціальна ефективність діяльності особистих господарствах населення. Так, валовий дохід господарства “Мархалівське” (виручка мінус матеріальні витрати) дорівнював 12873 грн., або на кожного члена сім’ї – 3218 грн. на рік, що забезпечував в умовах економічної кризи на селі відповідний рівень життя родини. Отже, відповідно до Закону України “Про особисте селянське господарство”, його члени належать до категорії зайнятого населення, так як робота в господарстві для них є основною і розрахунковий місячний дохід на одного члена селянського господарства, перевищує розмір мінімальної заробітної плати.

Соціальна ефективність розвитку особистих господарств населення (усіх їхніх категорій) полягає також у тому, що вони сприяють відродженню селянських династій, реального господаря і власника на землі. Передача досвіду від покоління до покоління важлива завжди і скрізь, але найбільше значення вона має у сільському господарстві. Тут виховання наступного покоління ґрунтується не тільки на безпосередньо виробничому досвіді, а й на особливостях розміщення земельних ділянок, характері господарювання батьків тощо.

Реальний статус господаря і власника сприятиме подальшій турботі батьків про те, щоб діти не покидали село, щоб у них прокидався інтерес до господарювання на землі, щоб вони ставали справжніми господарями. Становлення та розвиток малих форм господарювання покликане поліпшувати демографічну ситуацію на селі, сприяти його омолодженню, збільшенню в селах молоді не тільки з високою кваліфікацією, а й широким світоглядом, патріотизмом і високою культурою.

Друга група селянських господарств розміщена на сільських територіях і включає найбільш активну частину мешканців сільських поселень районних центрів та прилеглих до них територій. Більшість членів таких господарств працюють у сільськогосподарських підприємствах і можуть отримувати від них підтримку у забезпеченні кормами молодняку великої рогатої худоби тощо. Це дає змогу зробити висновок про те, що розвиток селянських господарств в цій групі буде тривати. Частина СГ цієї групи може бути перетворена у фермерські господарства. Проведене анкетування свідчить про те, що в даній групі виробляється більша частина товарної продукції (молока, м’яса, картоплі, овочів, плодів тощо) і частка цих господарств у виробництві буде зростати.

Третя група селянських господарств розміщенна в обезлюднених сільських територіях, яке розміщені на великій відстані від районних центрів і крупних населених пунктів. Виробництво продовольства у таких господарствах орієнтоване в основному на власне споживання. Після реформування КСП і руйнування сільської інфраструктури подальший розвиток селянських господарств у цій групі стає достатньо проблематичним.

Розглядаючи рівень спеціалізації та інтенсифікації виробництва у селянських господарствах, можна виділити такі їхні типи: вузькоспеціалізовані, багатогалузеві. підприємницькі.

Слід відмітити, що у федеральному законі Російської федерації «Про особисте підсобне господарство», на відміну від Закону України «Про особисте селянське господарство», поняття ОПГ трактується як форма підприємницької діяльності по виробництву і переробці сільськогосподарської продукції. В Україні також функціонує багато селянських господарств, які мають форму підприємництва, тому що їхня діяльність спрямована на одержання доходу і повністю орієнтована на ринок.

Дата добавления: 2015-08-10