Перебіг заходу

ПЛАН-КОНСПЕКТ

Виховного заходу

(від 17 квітня 2014 року)

зустріч із письменником

за темою «Література рідного краю: Віталій Павловський»

(IV курс, спеціальність «Українська мова та література», ОКР «Бакалавр»)

Мета: популяризувати та познайомити студентів із особистістю В. Павловського, поглиблювати знання студентів щодо фактів біографії поета, його творчого та наукового доробку, світобачення, розвивати в студентів інтерес до сучасного літературного процесу, живого поетичного слова, а також професійний та естетичний інтерес, виховувати любов до рідного краю, повагу до творчості співвітчизників

методи і прийоми: розповідь, декламація, бесіда, презентація, інтерв’ю, музичний супровід

обладнання: проектор, ноутбук, світлини на стенді, звукове забезпечення

ключові слова: письменники рідного краю, Віталій Павловський, сучасний літературний процес

задіяні учасники: ведучий(а)-інтерв'юер, декламатори, доповідачі, звукооператор

Список рекомендованої літератури

1. http://donetshina.ucoz.org/publ/rozdumi_z_privodu/rozmova_druziv/4-1-0-536

2. http://litmisto.org.ua/?p=20041

3. В години прозрінь: Вірші та поеми / В. А. Павловський. - Донецьк: Схід. вид. дім, 2002. - 68 с.

4. Донецкий политехник. Институт культуры. Выпуск 14-15, 15 октября 2009г.

5. Загнітко А. Передмова до видання: В години прозрінь: Вірші та поеми / В. А. Павловський. - Донецьк: Схід. вид. дім, 2002. - 68 с.

6. Кравченко А. передмова до видання: Павловський Віталій. Станція надії – Межова: поезії – Донецьк: Спілка письменників України,1999. - 72с

7. Павловський Віталій. Зоря на склі: поезії. - Донецьк: Новий мир,1997. -42с.

8. Павловський Віталій. Станція надії – Межова: поезії – Донецьк: Спілка письменників України,1999. - 72с

9. Павловський Віталій. Три дороги: лірика. - Донецьк, Лебідь, 1995. - 24с.

10. Соболь В. Передмова до видання: В.А.Павловський. Тривоги днів. Вибрані поезії (1980-2005). Національна Спілка Письменників України, журнал «Донбас» – Донецьк, 2006. – 160 с.

11. Тривоги днів: вибрані поезії: (1980 - 2005) / Віталій Павловський. - Донецьк: Донбас, 2006. - 160 с.

12. Часоплин: вірші, переклади / Віталій Павловський. - Донецьк: Донбас, 2004. - 48 с.

Перебіг заходу

Студенти ІV курсу спеціальності «Українська мова та література» попередньо прослухали лекцію зі спецкурсу «Література рідного краю» за темою «Образ рідного краю у поезії Донеччини другої половини ХХ століття: Віталій Павловський. Іван Білий. Петро Свенцицький. Еліна Свенцицька. Станіслав Жуковський», тому вже ознайомились з життєвим та творчим шляхом Віталія павловського.

На проекторі під музичний супровід (Квітка Цісик – «Взяв би я бандуру» та ін.) транслюється відео-презентація (див. ел. носій) та презентація (так само) послідовно, на стенді – світлини та збірки поета.

Ведучий(а)-інтерв’юер:

– Доброго дня, шановне товариство! Сьогодні ми раді вітати вас та нашого гостя, видатного українського письменника, науковця, кандидата технічних наук, члена національної спілки письменників України, лауреата премії ім. В. Сосюри Донецького обласного центру культури, Віталія Андрійовича Павловського.

Декламатор №1 (епіграф до заняття):

Писання вірша — то розмова з Богом.

Цю привілею Бог не всім дає.

Розмову сам Бог починає словом,

Що здавна у твоїм народі є.

Віталій Павловський

Ведучий(а)-інтерв’юер (до В. Павловського):

– Як і коли забриніли в душі поетичні струни, з якого дива
чи болю забрунькувався перший вірш? Можливо, з болючих
спогадів про опалене війною дитинство, коли серце стислося від
жалю-співчуття до дівчинки-сироти, що її порятувала поетова
бабуся (вірш «Зустріч»), чи зі смаку шматочка чорного хліба
повоєнної голодної весни (вірш «Повоєнна весна»), чи з
розповіді піхотинця, який пізнав ціну життю в битві за місто-
красень Будапешт («Будапешт»), чи з любові, дарованої
щасливою долею, — до вірної дружини, «калиноньки любові»
(«Калинонька Жені»)… Як би там не було, але вірші таки
народилися, і від років 1980-х вони друкувалися на сторінках
обласних та всеукраїнських газет.

Із року 1985-го – крихітний, та водночас який же повновартісно-глибокий твір, у самій назві якого «Крапочка» – пульсує пронизливо-щемка туга за отим незглибимим і вічним, що його осягнути людина спроможна, а ось змінити – ні.

Декламатор №1:

Навкруги, ген-та-ген
Сніг та степ.
Небеса
Білим пухом покриті.
Серед степу
Один я,
Мов перст:
Чорна крапочка
В білому
Світі.

Доповідач №1:

– Сьогодні знані збірки поезій Віталія Павловського «Три дороги» (1995), «Зоря на склі» (1997), «Станція надії – Межова» (1999), «Божа пташка» (2000). «В години прозрінь» (2002), «Часоплин» (2004), «Тривоги днів» (2006). Усього друкованих збірок – 8.

Вірші із цих книжок, а також і нові твори неодноразово звучали
на вечорах поезії та літературних святах у бібліотеках, спілчанській залі, студентській аудиторії. Звучали не лише вірші, а й лунали пісні на поезії Віталія Павловського — «Навчи мене, мамо», «Крапочка», «Пробач мені», «Розквітла калина» (автор музики Тамара Дікова, вокальне виконання Ігоря Дікова). І хоч спливли літа за працею й піснею, та зіркішим стало серце, — воно все бачить, розуміє і – як і в юні літа — безмежно любить цей світ:

Декламатор №1:

Я перейшов межу,
Вона за небокраєм
Минулим дорожу,-
Нове не все сприймаю
Долаючи туман
І, дякуючи Богу,
Прокреслюю синам
До світлого дорогу.
І байдуже мені
Я перший чи останній
Нехай мої пісні
Продовжують змагання.

Ведучий(а)-інтерв’юер:

– Віталію Андрійовичу, дозвольте звернутися до Вас із декількома питаннями задля того, щоб ми ближче познайомилися з Вами та Вашою творчістю, джерелами Ваших натхнень, кутів світобачень?

1. Наскільки часто Ви буваєте гостем літературних вечорів? Можливо, влаштовували або влаштовуєте їх особисто?

2. Який із них запам’ятався Вам передусім?

3. – Ми хотіли б зацитувати висловлення Віктора Прокіпчука: «Для поета Віталія Павловського робота зі словом, з мовою є найвідповідальнішою. І тому рецензування своїх збірок він довіряє найвідомішим в Україні донецьким науковцям — мовознавцям. Серед них Валентина Соболь, професор, доктор філологічних наук та її не менш іменитий колега — письменник Анатолій Загнітко та інші».

Скажіть, можливо, Ви брали участь у рецензуванні збірок або книжок інших письменників? Чи зацікавлені Ви у цьому?

4. А яким іще чином, на Вашу думку, можна долучитися до сучасного літературного процесу? Чи вбачаєте Ви у цьому особисту необхідність?

5. – Нам відомо, що Вам подобається поезія М. Рильського, В. Сосюри, В. Вінграновського, багатьох світових поетів, яким присвячуєте свої вірші, переосмислюєте їхні теми.

А от чи приваблює Вас творчість сучасних віршописців? Кого з них Ви можете виокремити? Чому?

6. – Ліна Костенко зауважила: «Він (Тарас Шевченко) міг би стати "поетом для епохи"»? Чи важить щось для Вас ця фраза? Чи згодні Ви з нею? Чому? Кого Ви вважаєте таким поетом? Хто ним має бути апріорі та чим можна ним стати взагалі?

7. – Ще одна характерна риса поезії Віталія Павловського прочитується у наступних рядках: «у цих римах чути відголоски поезій Василя Стуса, Івана Драча й інших шістдесятників та заклик до каяття. Духовний максималізм тут не тішить слух. Поет рішуче проголошує:

"Сильна держава, мова розкута

— Наше знамено і гасло!"»

Очевидно, Ви маєте активну громадську позицію, властиву й частині культурних діячів. Деякі з них демонстрували цю позицію, деякі – ні. Так склалося, що ми знаходимося у будівлі, де навчався Василь Стус.

Віталію Андрійовичу, а чим стала для Вас особисто творчість Стуса? Не тільки поетична, звісно. Можливо, Ви маєте певні міркування щодо його філософсько-естетичної платформи, ідею якої Василь Семенович почав розвивати та, на жаль, не встиг довершити?

8. – Антропологічна складова Вашої поезії висвітлює проблеми духовного спустошення і моральної деградації нації. Зрозуміло, Ви намагаєтеся підіймати одні з найвагоміших «вічних» питань. Та чи досягла ця проблема апогею в сучасному світі? Чи є насправді чого лякатись?

9. – Віталію Андрійовичу, у своїх віршах Ви звертаєтесь до зображення трагічних подій минулого, гострих моментів Вашої молодості. Протягом стількох років, маючи об’ємний життєвий досвід, чи визначили Ви для себе ідею щастя?

10. Цікаво, якою є Ваша життєва настанова? Можливо, вираз чи девіз?

11. – От знову цитата: «"Хто я такий?" — запитує себе поет і відповідає гордо: "Козак!". "Може, й ти козацького роду?"». Віталію Андрійовичу, а ким Ви себе відчуваєте? Який вік маєте в своєму власному самовідчутті? Як Ви вважаєте, чи є властивим вік самій поезії?

12. – Ми певні, Ви вже чули подібне питання, та все ж попри його абсурдність нам було б дуже цікаво почути відповідь: коли Ви вперше усвідомили себе письменником? Чому обрали технічну освіту та чи відчували Ви коли-небудь необхідність здобуття гуманітарної, філологічної освіти, адже «Для поета Віталія Павловського робота зі словом, з мовою є найвідповідальнішою»?

13. – Та з життєвим вибором Вам допомагали завжди друзі, вони підтримували Вас, і саме тому тема дружніх стосунків вимальовується як окрема, глобальна, важлива:

Життя змінилось. Щирість наших душ

Дружити нам завжди допомагала.

Розкажіть нам, будь ласка, про те, із ким із діячів культурного життя Ви товаришували, із ким товаришуєте донині?

14. – Друзі значною мірою підтримують Вас? Особливо, якщо це має стосунок до Вашої творчості. Чи не могли б ви розказати нам про підтримку близьких для вас людей у Вашій творчій діяльності?

Ведучий(а)-інтерв’юер:

– Дякуємо, Віталію Андрійовичу. Наразі ми хотіли б запропонувати Вам прослухати декілька декламацій Ваших віршів у виконанні студентів філологічного факультету. Сподіваємося, Вам сподобається.

Лунає інструментальний музичний супровід (див. ел. носій). Під музичний супровід, подекуди без нього декламатори читають поезію В. Павловського.

Декламатор №2:

Дата добавления: 2015-07-20