Читайте также:
|
|
Формування української нації прийшлося на період розвитку ринкових відносин (кінець XVIII—XIX ст.).
Прискорило цей процес скасування кріпосного права в 1861 р., що зумовило зміни в соціальній структурі населення України:
• поява вільного селянина;
• виникнення українського робітничого класу;
• збільшення кадрів національної інтелігенції;
• зародження українського середнього класу;
• поява серед українців великих підприємців.
Нація — це стала група людей, об'єднаних спільними походженням та історією, мовою і культурою, територією й економікою, самосвідомістю й певними інтересами.
Чисельність населення України в межах Російської імперії збільшилася з 313,4 тис. душ у 1863 р. до 23,4 млн. у 1897 р.
На західноукраїнських землях за той же час — від 3,9 млн. до 5,9 млн. душ. Частка українців:
1858 р. — 79,8%,
1897—1900 рр. — 79,6%
майже на одному рівні.
Це стало можливим унаслідок природного приросту, який компенсував виїзд українців в інші регіони Російської імперії та збільшення чисельності національних меншин.
Кількість українців у різних регіонах України:
у Криму — 11,6%, Бессарабії — 34,6%,
Харківській губернії — 80,6%,
Полтавській губернії — 98%.
Українська нація формувалася як сільська. У 1897 р. сільське населення України, що перебувала під владою Російської імперії, становило 84%, на західноукраїнських землях — 95,5% усіх жителів.
Селянство зберігало основні національні риси в мові, побуті, культурі, національній свідомості.
В Україні жили й представники інших національних меншин:
росіяни складали 11,7% населення (під владою Російської імперії);
поляки — 6% усіх жителів (під владою Росії);
євреї — 8% усіх жителів і 33% всього міського населення;
німці — 1 млн. душ;
румуни — 500 тис;
Кримські татари — 500 тис; болгари — 200 тис.;
греки — 140 тис.;
вірмени — 50 тис;.
чехи — 38 тис. душ та ін.
Відродженню національної свідомості сприяло:
1) формування загальноукраїнських економічних зв'язків;
2) зростання чисельності української інтелігенції.
У 1897 р. із загальної кількості інтелігенції Росії на Україну припадало:
учителів — 22%;
медичних працівників — 19%;
адвокатів і нотаріусів — 22,5%;
діячів науки, літератури і мистецтва — 13,6%.
Змінився соціальний склад інтелігенції.
Раніше вона формувалася переважно з вихідців дворян, тепер більше стало вихідців із різночинців — духовенства, купецтва, інтелігенції, службовців, підприємців, заможних селян і робітників.
Що уповільнювало процес становлення української нації:
• відсутність власної держави;
• Україна була переділена між Російською імперією та
Австро-Угорською монархією;
• Україна була внутрішньою колонією Російської імперії;
• русифікація або полонізація значної кількості міст України.
Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 98 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
ВИСНОВОК | | | НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОГО ЦАРИЗМУ ЩОДО УКРАЇНИ |