Читайте также:
|
|
Діагностичні методи дослідження хворого поділяються на основні та додаткові.
До основних методів дослідження належать: опитування хворого (interrogatio aegroti),огляд хворого (inspection aegroti), пальпація (palpatio), вистукування (percussio), вислуховування (auscultatio). Додаткові методи включають лабораторні, інструментальні,генетичні, експериментальні та інші.
Опитування включає п’ять послідовних розділів:
1. паспортна частина (pars officialis);
2. скарги хворого (molestiae aegroti);
3. анамнез хвороби (anamnesis morbi);
4. загальний анамнез (anamnesis communis) – розпитування про функціональний стан органів і систем;
5. анамнез життя (anamnesis vitae).
1. Паспортна частина (pars officialis).
Послідовно виясняють: прізвище, ім`я, по батькові; вік, стать, сімейний стан, освіту, професію, місце роботи, посаду, у разі інвалідності – причину, дату встановлення інвалідності, група; у осіб пенсійного віку – дата і причина виходу на пенсію (вік, хвороба), місце проживання (адреса), контактний телефон, дата поступлення до лікарні, особливості поступлення – за особистою ініціативою, направленням поліклініки, каретою швидкої допомоги, за переведенням із іншого відділення, та ін.
2. Скарги (molestiae aegroti).
Вони є суб`єктивними відчуттями хворим своєї недуги. Розрізняють скарги основні, які з найбільшою вірогідністю засвідчують прояви хвороби. Загальні скарги які прямо не свідчать про певне захворювання, або захворювання конкретної системи організму, але можуть зустрічатись при інших подібних захворюваннях, ускладнювати і обтяжувати перебіг основної хвороби. До них належать загальна слабкість, психоемоційна неврівноваженість, зниження працездатності, фізична слабкість, порушення сну, відчуття дискомфорту, або нездужання, підвищення або зниження температури тіла, остуди або жару.
3. Анамнез хвороби (anamnesis morbi).
Це структурна частина анамнезу, спрямована на вияснення особливостей еволюції хвороби – від найменших (початкових) її проявів до моменту зустрічі лікаря з пацієнтом. Цей розділ анамнезу виключно важливий в оцінці індивідуального перебігу хвороби, визначенні діагнозу і комплексного лікування хворого. Анамнез хвороби спрямований на вияснення особливостей її індивідуального перебігу, частоти ускладнень, ефективності лікувально-оздоровчих заходів від початку виникнення недуги до моменту зустрічі пацієнта з лікуючим лікарем, а також з студентом-медиком на всіх етапах йог клінічної підготовки.
4. Загальний анамнез (anamnesis communis).
Загальний анамнез – це суб`єктивна інформація пацієнта про функціональний стан його найважливіших органів і систем, в тому числі не залучених до основного патологічного процесу. Проведення загального анамнезу має важливе значення в діагностичному процесі. Інформація пацієнта про суб`єктивні відчуття і суб`єктивну оцінку діяльності численних органів і систем, які часто не відображені в скаргах і в історії розвитку основного захворювання, може виявитися корисною для розпізнавання супутніх хвороб, а також виявленні можливих функціональних розладів інтактних органів, які можуть бути поєднані з основною недугою і нерідко негативно впливають на її перебіг.
5. Анамнез життя (anamnesis vitae).
З’ясовують: стан здоров’я, фізичний, психічний та інтелектуальний розвиток на різних етапах життя пацієнта – дитинства, підліткового періоду, юності, зрілого, літнього віку; особливості способу життя, фізичної і розумової діяльності, перенесені захворювання, травми, оперативні втручання в хронологічній послідовності; генетично обумовлені хвороби, шкідливі звички, схильність до алергічних реакцій; реакцій на фактори довкілля – метеорологічні, геомагнітні.
Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 82 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Базовий рівень підготовки. | | | Огляд хворого |