Методи діагностики

Термографія

Лімфаденіт. Т вище за фізіологічний рівень була відмічена 23,7% хворих. Діапазон коливань Т знаходився в межах 1,0 - 2,2° С. В двох спостереженнях Т була зі знаком зворотної полярності. При термографії у 50% хворих виявлені вогнища локальної гіпертермії відповідно до локалізації лімфаденіту. У 12,5% хворих виявлені вогнища локальної гіпотермії. У 37,5% хворих - вогнищ гіпо- або гіпертермії в зоні розташування лімфаденіту не виявлено.

Інші запальні захворювання. Т вище за фізіологічний рівень визначалася у 50,0% хворих. Діапазон коливань Т знаходили в межах 1,0 - 2,3°З у двох хворих хронічним паротитом при термографії виявлені вогнища локальної гіпертермії відповідно до вогнища запалення.

Доброякісні новоутворення. Т вище за фізіологічний рівень була виявлена у 11,3% хворих. Діапазон коливань Т знаходився в межах 0,2-1,4 градуса. При кавернозній гемангіомі і ліпомі температурна ассиметрия була зі знаком зворотної полярності, ИK -термография при цьому виді патології виявляла вогнища локальної гіпотермії. При змішаній пухлині і сиалолипоматозе привушної слинової залози, а так само при бічній кісті шиї визначалися вогнища локальної гіпертермії. Для эпидермоидной кісти і дистопії поднижнечелюстной слинової залози була характерна изотермичная картина.

Злоякісні пухлини щелепно-лицьової області і шиї. Метастази злоякісних пухлин. Лімфоми. Т перевищувала фізіологічну норму у двох хворих мукоэпидермоидной пухлиною слинових залоз, у п'яти пацієнтів (з 8 з первинним раком позаротових локалізацій; у 2 хворих з 3 цилиндромой слинових залоз; у 5 випадках (з 6) - з метастазами в регіонарні лімфатичні вузли раніше вилікуваної пухлини щелепно-лицьової області; у одного (з 8) - з метастазом злоякісної пухлини в регіонарні лімфатичні вузли без виявленої первинної локалізації пухлини; у 3 пацієнтів (з 6) з неходжкинскими ліпомами; у одного хворого лімфогранулематозом (з 4). Т вище за фізіологічний рівень була виявлена, у результаті, у 51,3% хворих. Найчастіше термоассиметрия шкіри мала місце за наявності односторонніх регіонарних метастазів раніше вилікуваного раку ротової порожнини і при лімфомах. Діапазон коливань Т серед обстежуваних цієї групи знаходився в межах 0,6 - 1,6°С. ИК-термография тільки в одному випадку (з 3 досліджень) з метастазами злоякісних пухлин в регіонарні лімфатичні вузли виявила локальне вогнище гіпертермії і в обох досліджених хворих з неходжкинскими лімфомами.

Ультразвукова ехографія при диференціальній діагностиці хронічного лімфаденіту і формально схожих захворювань щелепно-лицьової області і шиї.

Програма ультразвукового обстеження включала наступні параметри: эхонегативность, эхопозитивность новоутворень; форма (правильна, неправильна); капсулі, контури (чіткі, нечіткі); структурність, наявність порожнин; розміри, площа, системність; глибина залягання; топографічні взаємовідносини з великими судинами і органами. Характеризуючи в цілому групу хворих різними клінічними формами лімфаденіту, слід зазначити, що локація змінених регіонарних лімфатичних вузлів дозволила отримати певну якісну внутрівидову діагностичну відмінність між ними. Так, з 19 хворих у 15 результатів локації були эхонегативными і тільки у 4-х, причому переважно при різновидах хронічного лімфаденіту, эхопозитивными. Останній вид результатів локації не зустрічаються при реактивній формі захворювання. Ці результати узгоджуються і з тим, що структурні зміни в зацікавлених вузлах мали місце у 7 з 19 хворих, крім того, в двох спостереженнях при хронічних формах патології локація дозволила виявити в уражених вузлах наявність патологічних порожнин. Певні ознаки якісної ехографічної відмінності регіонарних лімфатичних вузлів мали місце при їх метастатичному ураженні раком, при хворобі Ходжкина, при неходжкинских лимоформах. У усіх 10 спостереженнях результати локації були эхонегативными. У 7 хворих з 10, переважно при метастатичному ураженні лимфатичecкиx вузлів, контури цих вузлів були розмиті, а в шести спостереженнях їх форма ставала неправильною, не анатомічною. У 8 чоловік, і знову переважно за рахунок метастатичного процесу, була виявлена структурність регіонарних лімфатичних вузлів. Структурність вузлів у поєднанні з патологічною порожниною внаслідок розпаду виявлена і при первинному раку поднижненечелюстной слинової залози з метастазами у ближележащие вузли. При локації доброякісних новоутворень в усіх спостереженнях окрім тих, де мала місце ліпома, результати виявилися эхонегативными. У усіх цих хворих були виявлені свої, характерні для цієї групи новоутворень ознаки: структурність, відсутність системності, різні варіанти вираженості контурів капсули (чітка капсула при змішаній пухлині, нечіткість контурів при аденолимфоме і так далі). Були відмічені і деякі неспівпадаючі якісні відмітні ознаки, характерні для ряду хронічних запальних процесів (вираженість капсули вогнища запалення при сиалоадените і відсутність її при паротиті і так далі). Лоцируемые новоутворення розташовувалися, в середньому, на глибині від 1 до 3-4 см, що забезпечувало їх хорошу акустичну видимість. За даними ультразвукового дослідження можна судити про форму новоутворення, його розмірах, глибині залягання, стосунки до органів шиї і до великих судин, висловити припущення про характер процесу, при запальних захворюваннях - про давність процесу і його фазу. Нами відмічена висока діагностична цінність способу при кістозних утвореннях (эхонегативность утворення з чітко вираженою капсулою), ліпомах (завжди виражена характерна эхопозитивность пухлині), хворобі Ходжкина (системність в "пакетообразование" лімфатичних вузлів). За результатами ультразвукового дослідження хронічного лімфаденіту можна судити про тривалість захворювання - появи структурності на ехограмах при цій патології знаходиться в прямій залежності від тривалості існування хронічного запалення лімфатичного вузла. На основі візуального дослідження ехограм лімфатичних вузлів можна діагностувати фазу патологічного процесу в лімфатичних вузлах - при гострій течії і при загостренні хронічного процесу у зв'язку зі збільшенням ексудативних явищ в лімфатичних вузлах, прилеглих до нього тканинах відбувається "стирання" капсули вузлів, їх контури в цьому випадку не завжди чітко простежуються. Для проліферативних процесів в лімфовузлах, що протікають без виражених ексудативних явищ, характерна наявність добре визначуваного на ехограмі капсули патологічно змінених вузлів. Для хронічного лімфаденіту, що протікає з частими загостреннями запального процесу, які викликають ущільнення вузлів за рахунок збільшення долі сполучної тканини в її морфологічній структурі, характерна поява на ехограмі "товстої" капсули лімфатичного вузла.

Також для диференціальної діагностики запропонований спосіб, згідно з яким вивчається співвідношення числа лімфоцитів, виявлених в мазках крові, узятої із запального вогнища, до числа лімфоцитів, які виявлені в пальцьовій пробі, а також співвідношення нейтрофілів в мазках з вогнища і в пробі з пальця. Цим способом вдалося встановити правильний діагноз 91% випадків. Скорочуючи число неправильні діагнозів в 3 рази, цей метод дозволяє прискорити проведення діагностики до 1-1,5 годин.

Диференціальна діагностика ЛАП

I. Локальні (регіонарні) ЛАП

1. Локальні інфекції бактерійні (фарингіт, середній отит, этмоидит, фронтит, гайморит, абсцес і карієс зубів) вірусні (хвороба "котячої подряпини", туберкульоз, дитячі інфекції та ін.) грибкові (актиномікоз, кандидоз) Лімфогранулематоз (хвороба Ходжкина). Неходжкинские лімфоми (лімфома мигдалин, ЛУ). Карцинома (вторинна).

---

Дата добавления: 2015-07-25