Система державнижх установ соціальної сфери, що реалізують соціальну політику із запобігання поширенню ВІЛ/СНІД

Проблема ВІЛ/СНІДу в Україні, не зважаючи на всі зусилля державних, неурядових та міжнародних установ та організацій, залишається надзвичайно актуальною та гострою. Установа – це організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Організація – це соціальне утворення з визначеними межами, яке свідомо координується і функціонує на відносно простій основі для досягнення мети. На сьогоднішній день Україна визнала проблему ВІЛ/СНІДу пріоритетним напрямком в охороні здоров'я та соціального розвитку. Уряд країни, взявши на себе низку стратегічних зобов'язань, спільно з міжнародними і неурядовими організаціями докладає багато зусиль для їх виконання та подолання епідемії ВІЛ-інфекції/СНІД. Відповідно до Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», Україна взяла на себе зобов'язання регулярного та повного інформування населення, в тому числі через засоби масової інформації, про причини інфікування, шляхи передачі ВІЛ-інфекції, заходи і засоби профілактики, необхідні для запобігання інфікування ВІЛ та поширення епідемії [46,c.154].

З метою реалізації вищевказаних напрямів роботи на сьогоднішній день існує низка організацій які діють на території України і займаються питаннями пов’язаними з ВІЛ/СНІД. На основі порівняльного аналізу науково-методичної літератури з проблем ВІЛ/СНІД та результатів діяльності окремих організацій нами було розроблено узагальнену схему «Реалізація державної соціальної політики в сфері запобігання поширенню ВІЛ/СНІД в Україні», представлену на (рис. 2.1).

Дослідивши проблему, ми виявили, що проблемою ВІЛ/СНІД займаються дві гілки влади, а саме органи законодавчої і виконавчої влади України. Розглянемо їх більш детально.

О. Зайчук і Н. Оніщенко, вказують, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України (далі ВРУ). ВРУ працює сесійно, сесії розпочинаються 1 вівторка лютого і 1 вівторка вересня щорічно, а завершуються не пізніше, як за 45 днів до початку наступної сесії. Розглянувши структуру ВРУ, ми встановили, що до її складу входять ряд комітетів, до повноважень яких входять проблеми пов’язані з ВІЛ/СНІД:

1. Комітет з питань охорони здоров'я;
2. Комітет з питань науки і освіти;
3. Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин;
4. Комітет з питань правосуддя;
5. Комітет з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму;
6. Комітет з питань соціальної політики та праці [46,c.155].

Основним напрямком діяльності комітетів є: законопроектна робота, яка включає організацію розробки за дорученням Верховної Ради України проектів законів і інших актів, які розглядаються парламентом, попередній перегляд і підготовку висновків і пропозицій щодо законопроектів, внесених іншими суб’єктами законодавчої ініціативи, доопрацювання і редагування законопроектів за результатами їх розглядання в читаннях, узагальнення зауважень і пропозицій, що поступили в результаті їх всенародного обговорення; збір, вивчення, дослідження інформації з питань, які знаходяться в компетенції комітетів (одними з таких питань є проблема поширення ВІЛ/СНІД), організація слухань з цих питань; участь у створенні, прийнятті, контролі над здійсненням державного бюджета в частині, яка віднесена до компетенції комітетів.

Враховуючи вище сказане, можна, зробити висновок, що всі законопроекти в сфері ВІЛ/СНІД обов’язково розглядаються в комітетах ВРУ [34,c.8].

Розглядаючи структуру ВРУ, ми можемо, виокремити такий специфічний орган, як Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та Уповноважений Президента України з прав дитини.

1. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює на постійній основі парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі і ВІЛ-позитивних людей, а також захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції. На сьгоднішній день це Валерія Лутковська [47].

2. Уповноважений Президента України з прав дитини. Він забезпечує здійснення Президентом України конституційних повноважень щодо додержання конституційних прав дитини, що включає і ВІЛ-інфікованих дітей, виконання Україною міжнародних зобов'язань у цій сфері. Посаду Уповноваженого Президента України з прав дитини було запроваджено 11 серпня 2011 року і запропоновано Юрію Павленку, який і по сьогоднішній день її займає [48].

Отже, висвітливши діяльність законодавчої влади в сфері ВІЛ/СНІД ми можемо зробити висновок, що дана проблема розглядається і вивчається і поступово розробляються кроки для її вирішення. Зокрема ВРУ прийнято такі закони як: Закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та інші закони та нормативно-правові документи, в яких розглядається питання ВІЛ/СНІД.

Як зазначено в схемі «Реалізація державної соціальної політики в сфері запобігання поширенню ВІЛ/СНІД в Україні» (рис. 2.1.) важливою складовою в реалізації соціальної політики із запобігання захворюванню на ВІЛ/СНІД є діяльність органів виконавчої влади. Можна стверджувати, що це вторинна, підзаконна гілка державної влади, що має універсальний характер, спрямована на виконання законів та інших актів законодавчої влади шляхом здійснення виконавчо-розпорядчих повноважень. Основним органом, що виконує дану діяльність, в тому числі і в сфері ВІЛ/СНІД є Міністерства, а саме:

1. Міністерство охорони здоров'я України;

2. Міністерство внутрішніх справ України;

3. Міністерство оборони України;

4. Міністерство освіти і науки України;

5. Міністерство соціальної політики України;

6. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України;

7. Міністерство юстиції України.

Порівняльний аналіз основних завдань діяльності цих Міністерств дозволив виокремити їх спільні завдання: здійснення державного контролю і нагляд за дотриманням законодавства, розробка і подача проектів нормативно-правових документів та пропозицій по удосконаленню.

Серед Міністерств, ми виокремили окрему групу, в структурі яких є спеціальні структури (департаменти), для яких питання ВІЛ/СНІД є пріоритетним. Тому виділимо їх головні завдання кожного з Міністерств в сфері ВІЛ/СНІД.

Міністерство охорони здоров'я України– головне завдання це визначення основних напрямків протидій ВІЛ/СНІД, інформування та роз’яснення державної політики у сфері охорони здоров’я. Даному Міністерству підпорядковується Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІД та інших соціально небезпечних захворювань, завданням якого є розробка та організація загальнодержавних програм, науково-експертне, аналітичне, інформаційне і методичне забезпечення їх виконання. Державна служба є Секретаріатом Національної Ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІД.

Вище вказаному Міністерству підпорядковуються лікувально-профілактичні установи (додаток В) діяльність яких пов'язана з організацією надання спеціалізованої лікувально-профілактичної, діагностичної та консультативної допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД, наданням організаційно-методичної допомоги регіональним центрам СНІД та іншим лікувально-профілактичним закладам країни у сфері протидії епідемії ВІЛ/СНІД [25].

Міністерство внутрішніх справ України– основним напрямком вважається протидія порушенню наркоманії, боротьба з незаконним обігом наркотиків. Міністерству підпорядковується Державна служба України з контролю за наркотиками завданням яких є: виявлення умов і причин, які призводять до незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, організація в межах своїх повноважень здійснення заходів щодо їх усунення; реалізація профілактичної роботи з попередження незаконного вживання наркотичних засобів і психотропних речовин, а також незаконного обігу таких засобів, речовин та їх прекурсорів [26].

Міністерство оборони України– одним з головних завдань є Інформаційно-просвітницька робота з профілактики, діагностики, лікування та підтримки військовослужбовців, які живуть з ВІЛ [27].

Міністерство соціальної політики України– завданням даного Міністерства є формування та реалізація соціальної політики в сфері зайнятості, пенсійного забезпечення та надання соціальних послуг вразливим верствам населення [29].

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України– основний напрямок – забезпечення діяльності Національної ради з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІД та контроль за досягненням цілей Декларації про відданість справі боротьбі з ВІЛ-інфекцією/СНІД [30].

Міністерство юстиції України– одним з напрямків є здійснення правової експертизи та правового захисту ВІЛ-позитивних людей. Департаментом даного Міністерства є Державна пенітенціарна служба України, в свою чергу, завданням якого є: забезпечення реалізації державної політики у сфері виконання покарань; виконує правозастосовні та правоохоронні функції; спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України [31].

Важливе значення має також Міністерство освіти і науки України – головне завдання в даній сфері – координація питань освіти і науки ВІЛ-позитивних осіб та профілактика ВІЛ/СНІД. Йому підпорядковується Державна служба молоді та спорту України, який забезпечує реалізацію державної політики у молодіжній сфері, сфері фізичної культури та спорту. Даному Міністерству підпорядковуються науково-дослідницькі організації (додаток Г) що виявляють, досліджують та діагностують проблеми в даній сфері, до завдань яких входить: проведення соціологічних, операційних і біоповеденческіх досліджень; організаційно-методична, технічна, тренінгова, наукова підтримка; впровадження замісної підтримуючої терапії; профілактика ВІЛ серед молоді [28].

Як висновок, можна сказати, що державні організації в своїй діяльності головним завданням передбачають саме профілактику ВІЛ/СНІД. На цій основі виконують свою діяльність лікувально-профілактичні та науково-дослідницькі організації. Незважаючи на це дана система потребує вдосконалення, особливо в законодавстві та його дотриманні.

Дата добавления: 2015-07-21