Палата общин и Британский парламент

Парламент – законодательный орган Британии. Он располагается в Вестминстерском дворце на берегу реки Темзы.

Члены верхней палаты – Палаты лордов – не избираются всеобщим голосованием. Считается, что в стране более 1100 лордов, но далеко не все они участвуют в заседаниях своей палаты: в среднем ежедневно присутствуют около 320 лордов.

В Палате общин 650 избираемых членов парламента, из которых женщины составляют меньше 50. Помещение, где заседает Палата общин совсем небольшое, и сидячих мест в нем лишь 437. Во главе Палаты на специальном возвышении сидит "спикер", облаченный по традиции в парик и черную мантию. Члены парламента правящей партии сидят по правую руку от спикера, а члены оппозиции – по левую, напротив друг друга. В первом ряду сидят министры правительства и члены "теневого кабинета" – представители официальной оппозиции.

Парламент заседает круглый год, прерывая свою работу только на короткие периоды во время праздников и на более длинные летние каникулы. Палата общин заседает примерно 170-180 дней в году, а Палата лордов – чуть меньше. Заседания в палате общин идут с понедельника до четверга между 14.30 и 22.30, но иногда дебаты затягиваются за полночь. По пятницам парламент работает с 9.30 до 15.00, так чтобы члены парламента могли провести уикенд в своих избирательных округах.

Дебаты подчиняются довольно строгим правилам. За соблюдением правил следит спикер. Все замечания и высказывания должны быть адресованы именно ему; прямые споры между членами парламента запрещены. Этикет дебатов нарушать нельзя. Называя, упоминая друг друга, ссылаясь друг на друга, члены парламента обязаны употреблять перед именем определенную формулу: "мой достопочтенный друг" (если речь идет о члене их собственной партии) и "достопочтенный член/джентльмен/леди" (когда имеется в виду член другой партии). Спикер прерывает любую попытку использовать "непарламентские" выражения.

Когда дебаты закончены, вопрос ставится на голосование. Иногда решение принимается без голосования, на основании единодушного одобрения. Но как правило проводится голосование, по установленной процедуре, называемой "делением": депутаты отдают свой голос, проходя через один из двух входов в палату общин (один из них отведен для голосующих "за", другой – для голосов "против").

В ноябре 1989 года, после почти 30 бесконечных споров, телевидение, наконец, получило разрешение вести трансляцию из палаты общин. Один из важных моментов работы парламента – так называемое "время вопросов к премьер-министру", проводимое дважды в неделю, по вторникам и четвергам с 15.15 до 15.30, когда парламентарии от всех партий имеют возможность задавать вопросы на злободневные темы лично премьер-министру. Их выступления потом будут подробно обсуждать и комментировать по радио и телевидению и в печати.

(Журнал "Англия" № 3(115), 1990)

XVIII. Render in English:

Політичні партії Великобританії, чий розвиток можна прослідкувати впродовж ХIХ століття, до початку нинішнього століття оформилися в організовану систему. У цей час традиційна двопартійна система "консерватори-ліберали" трансформується на трипартійну, зумовлену створенням і розвитком лейбористської партії. В такому вигляді трипартійна система Великобританії проіснувала до 1931 року, коли спад активності лібералів знову призвів до створення двопартійної системи, однак у новому вигляді: "консерватори-лейбористи".

Ці дві політичні партії залишалися домінуючими до 70-х років, коли пожвавішали ліберали, котрі здавалося б, назавжди залишили політичну арену.
Крім того, водночас спостерігався нетривалий стрибок активності націоналістичних партій Шотландії та Уельсу. До 80-х років у Великобританії знову встановлюється трипартійна система, що стала результатом активізації ліберального руху і оформлення його в новий політичний альянс із соціал-демократичною партією (СДП). Ця новостворена партія вперше впевнено заявила про себе 1983 року, здобувши 25,9% голосів під час загальних парламентських виборів.

СДП, котра вдихнула нове життя у відроджену Ліберальну партії, оформилася 1981 року з правого крила Лейбористської партії, таким чином, розколовши і ослабивши її.

У 80-х роках починається нова фаза розвитку трипартійної політичної системи Великобританії. Цей етап характеризується формуванням основних політичних сил, загостренням конфронтації між ними.

Крім згаданих, у Великобританії діє ще низка менш значимих і, як правило, локалізованих в окремих регіонах, політичних партій. Втім, з огляду на варіабельність і динаміку сучасних політичних процесів як в самій країні, так і на континенті загалом, присутність таких сил слід також розглядати як потенційно вагомий фактор.

Так, у 70-х роках сформувалася Шотландська національна партія, котра нині не справляє відчутного впливу на британську політику. Націоналістична партія Уельсу - Plaid Cymru - також не грає помітної ролі. Одначе, представники цих партій є в британському парламенті.

Політичні сили Північної Ірландії оформилися на релігійному грунті. Протестантська юніоністська партія Північної Ірландії 1974 року розкололася, внаслідок чого з'явилися дві самостійні супротивні сили – Офіційні юніоністи та Демократична юніоністська партія, як і раніше, протестантська. З іншого, католицького крила, було сформовано Соціал-Демократичну Лейбористську партії Північної Ірландії (СДЛП). Крім того, є ще й політичне крило ІРА – Шин Фейн. Дві останні партії обстоюють об'єднання Ірландії. Розбіжності між ними полягають в тому, що СДЛП пропонує мирні засоби розв'язання проблеми, а Шин Фейн (Sinn Fein) радо підтримує будь-які, включаючи терористичні методи боротьби. Північно-Ірландська партія Альянсу займає центристську позицію, намагаючись "стерти" суперечності між цими партіями.

Дрібніші непарламентські крайні ліві партії представлені Троцькістською Революційною Робітничою партією та Комуністичною партією Великобританії. Партія Національний Фронт – авторитарна антиіммігрантська організація. Вона не має вагомого впливу й популярності.

Варто також згадати Партії Зелених (the Green Party), котра офіційно взяла цю назву 1985 року, а раніше називалася Екологічною партією. Партія не має одного лідера, покладаючись на кількох спікерів. Звичайно, діяльність, здебільшого, зосереджена на проблемах захисту оточуючого середовища. Втім, такі її програмні положення як заборона ядерної зброї, неприйнятність вступу Великобританії до ЄС, економічний перерозподіл, зближають партію до позицій лівих.

І все ж, незважаючи численність досить неоднорідних політичних організацій, Британію традиційно вважають державою з двопартійною політичною системою. Це не виглядає дивним, якщо взяти до уваги склад британського парламенту, 90 % якого є представниками двох основних політичних партій – Консервативної чи Лейбористської. Чимало особливостей британської політичної системи, зокрема домінування Кабінету Міністрів над Палатою Громад, стабільний уряд, існування уряду і опозиції – все це тісно пов'язано з двопартійним протистоянням.

Дата добавления: 2015-07-20