Методи відкритої цінової конкуренції

Конкуренція на ринку товарів і послуг відбувається у двох фор­мах: ціновій і неціновій.

Цінова форма конкуренції поділяється на відкриту та приховану. До того ж прихована цінова форма конкуренції водночас є й неціно-вою, оскільки використовуються методи, що не передбачають зни­ження цін на відповідні товари чи послуги.

Відкрите зниження цін здійснюється виходячи з його багатоці­льового призначення, тобто має ряд цілей.

Перша мета — проникнення на новий ринок. При цьому рівень зниження ціни у спеціалізованого аутсайдера обмежується ціною ви­робництва, інакше нижча ціна спричиніть його банкрутство. Багатопрофільна диверсифікована фірма чи об'єднання може встанов­лювати ціну, значно нижчу не лише за ринкові ціни, а й за ціни ви­робництва, оскільки є можливість покривати тимчасові збитки однієї структурної одиниці за рахунок прибутків інших. Низька ціна є зна­ряддям усунення конкурентів.

Друга мета — досягнення монопольного становища, що дасть змогу диктувати умови виробництва й збуту. Особливо це стосуєть­ся ринків нових товарів з іще не усталеною фірмовою структурою, у виробництві яких функціонує відносно велика кількість фірм і де су­перництво на початковій стадії багато в чому нагадує умови вільної конкуренції. "Цінова війна" характерна для багатьох нових ринків. Причому найчастіше вдаються до раптово різкого зниження цін, особливо на нові товари. Фірми не повідомляють про зниження цін на 1 чи 2 %. Зазвичай вони це роблять у разі зниження цін на 20, 40 чи 60 %. При­чина зниження цін — це спроба розширити частку фірми на ринку.

Надто напруженою стає боротьба за частку ринку в умовах еко­номічної кризи. Небезпека надвиробництва товарів змушує моно­полії за найменших ознак спаду скорочувати випуск товарів у певних галузях. Однак коли криза охоплює всі без винятку сфери економічної діяльності й не залишається можливих сфер діяльності, які б не пережи­вали застій, фірми не мають вибору в переорієнтації виробництва й змушені пропонувати свої товари за зниженими цінами. У такий спосіб з ринку витісняються дрібні виробники, інші конкуренти.

Надалі, коли наступає підйом, фірми компенсують свої збитки завдяки досягнутому монопольному становищу.

З метою заволодіти ринком фірми можуть встановлювати моно­польні ціни навіть нижчими за ціни виробництва (за витрати). Продаж за такими цінами називають політикою "грабіжницьких цін". Вона вважається одним з найбільш легальних засобів, доступних великим диверсифікованим фірмам у їхній боротьбі за монопольну владу про­ти конкуренції дрібніших і менш диверсифікованих суперників. На світових ринках конкурентів, які продають товари за низькими ціна­ми, дуже часто звинувачують у демпінгу.

Третя мета — зведення бар'єра проти виходу на ринок нових, по­тенційних конкурентів. У цьому разі ціна може бути тимчасово вста­новлена нижчою за ціну виробництва з покриттям збитків за раху­нок нерозподілених прибутків минулих років, акумульованих, на­приклад, у резервному фонді фірми чи об'єднання.

Найчастіше фірми знижують ціни у відповідь на дії конкурентів. Таку оборонну стратегію монополісти використовують у відповідь на наступ аутсайдерів.

Після відповідного зниження ціни монополістом аутсайдери на­магаються продовжити політику цінової конкуренції, якщо в них є для цього можливості й засоби.

Особливим методом цінової конкуренції є надання знижок з офі­ційно оголошеної ціни. Цей метод поширений як в оптовій, так і в роздрібній торгівлі.

При оптових закупівлях партій товару чи при закупівлі устатку­вання знижки надаються певним групам покупців. Мета залучення постійних покупців — досягти стабільного багаторічного заванта­ження виробничих потужностей і отримувати завдяки цьому гаран­тований прибуток.

Знижки надаються:

· на кількість товарів;

· спеціальним покупцям;

· за певних умов контракту.

Дата добавления: 2015-07-21