Муфтовий 11Б12бк. муфтовий 11ч3бк. 1 - корпус; 2 - фторопластове кільце; 3 - кульова пробка;

1 - корпус; 2 - фторопластове кільце; 3 - кульова пробка;

4 – з'єднувальні болти; 5 - сальникова набивка; б - ручка;

7 - сальникова гайка; 8 – гумова прокладка.

Рисунок 1.7- Кран сферичний сальниковий муфтовий 11ч38п1

Кран сферичний сальниковий муфтовий 11Б24п (рисунок 1.8) за конструкцією аналогічний крану 11ч38п1, але має менший діаметр прохідного отвору у сферичній пробці, порівняно з умовним діаметром: при D_y =40 діаметр отвору у пробці дорівнює 31мм, при D_y = 32 - 25 мм, при D_y = 25 – 18 мм, при D_y = 20 – 12 мм, при D_y=15 і D_y=10 – 8 мм.

Рисунок 1.8 - Кран сферичний сальниковий муфтовий 11Б24п

Кран фланцевий зі змащуванням КС (рисунок 1.9) називають самозмащувальним, що досягається таким: у систему канавок, що передбачені у пробці та корпусі, при вкручуванні болта 1 подається мастило з порожнини 2 у порожнину 5 під нижній торець пробки. Під тиском мастила пробка частково піднята, а утворена плівка мастила між пробкою і корпусом забезпечує щільність затвора і зменшує тертя при повороті пробки. Для змащування використовують спеціальну кальцієву пасту на касторовій олії. Ущільнювальна мембрана виготовляється із листової латуні або білої бляхи.

Крани КС-80 і КС-100 (рисунок 1.9, а) мають накидні ключі, за допомогою яких пробка повертається на 90° і фіксується обмежувачем повороту. На виступі пробки нанесена стрілка, а на верхній кришці корпусу нанесені позначки: "О" (відкрито) і "З" (закрито). Напрямок стрілки щодо букв показує положення отвору пробки. Кран КС-150 (рисунок 1.9, б) має черв'ячну передачу, яка дає змогу повертати пробку на кут 90°. Регулювати зазор між пробкою і корпусом крана можна за допомогою болта 14, який через мембрану і кульку змінює положення пробки. Для доступу до регулювального болта необхідно зняти ковпак. Крім зазначених у табл. 9.22, у системах газопостачання застосовують інші крани: ЦАМА4-1, 11Б10бк1, 11Б1бк, 11Б6бк, 11с20бк, 11с320бк, 11с321бк, 11с722бк, 11с723бк, МА-39001, МА-30005, МА-30008, 14М-1, КТС, КТРП.

а - з ручним керуванням; б - з черв'ячною передачею

/ - болт для подачі мастила; 2, 5 -порожнини для змащування;

3 - ущільнювальна мембрана; 4 - корпус; 6 - пробка;
7 - регулювальний гвинт; 8 - обмежувач повороту;

9 - кульковий зворотний клапан; 10 - ручка; 11 - черв'ячна

передача; 12 - опорна кулька; 13 - ковпак; 14 - регулювальний

болт; I5-— кришка.

Рисунок 1.9 -Кран фланцевий зі змащуванням типу КС

Нижче наведені технічні характеристики кранів, що випускаються ОАО "Тяжпромарматура" (Росія).

Крани сферичні DN 50,80,10,150,200,300 мм PN 1,6 МПа.

Використовуються як запірний пристрій на технологічних лініях з транспортування неагресивного природного газу, нафтопродуктів, води і пари. Крани виготовляють з ручним керуванням для наземного установлювання у помірному кліматичному виконанні. Герметичність затвора кранів забезпечується притисканням "плаваючої" пробки з хромованою поверхнею до ущільнювальних кілець, виготовлених із елестомірного матеріалу. Корпус кранів виготовлений відливанням із вуглецевої сталі.

Технічні характеристики кранів такі:

- робочий тиск - 1,6 МПа;

- герметичність затвора за класом В (ГОСТ 9544-93);

- робоче середовище: серія МА39010 – неагресивний природний газ, нафтопродукти; серія МА39015 - вода, пара;

- температура робочого середовища:

- серія МА39010 - від мінус 40 ^оС до плюс 80 ^оС;

- серія МА39015 - до плюс 180 ^оС;

- температура навколишнього середовища: від мінус 45 ^оС

до плюс 50 ^оС;

- приєднання до трубопроводу: фланцеве;

- максимальне зусилля на рукоятці (маховику) крана до

250 Н;

- термін служби - не менше 25 років.

Конструктивні характеристики кранів виробництва ОАО "Тяжпромарматура” (рисунок 1.10) наведені у таблиці 1.23.

Таблиця 1.23 - Технічні характеристики кранів виробництва ОАО

“Тяжпромарматура”

DN, мм	D(ٱ), мм	D1, мм	D2, мм	d, мм	L, мм	H, мм	B, мм	l, мм	Маса, кг	Примітка
	ٱ125									Рисунок 9.10 а
	ٱ155
								-		Рисунок 9.10 б
								-

1-корпус, 2-пробка, 3-шпиндель, 4-ущільнення затвора,

5-шпилька, 6,7,8- ущільнювальні кільця

Р исунок 1.10 - Крани сферичні виробництва

ОАО “Тяжпромарматура” (Росія)

Переваги зазначених кранів такі:

- висока надійність в експлуатації;

- швидке перекриття трубопроводу;

- низький гідравлічний опір;

- відсутність "застійних" зон у корпусі;

- можливість установлювання у будь-якому положенні;

- ущільнення затвора виконано із елестомірного матеріалу, що характеризується високими зносо- та ерозієстійкістю;

- малі габарити і маса;

- можливість заміни ущільнювальних елементів;

- тривалий термін експлуатації.

Крани серії МА39015 виготовляються до номінального діаметра DN 200 включно. Діаметри проходів кранів звужені на 25 %.

Інформація наведена за даними заводу-виробника.

Клапани запірні (вентилі) - запірна трубопровідна арматура з поступальним переміщенням затвора в напрямку, що збігається з напрямком потоку середовища, що транспортується. Переміщення затвора здійснюється за рахунок вгвинчування шпинделя у ходову гайку. В основному вентилі призначені тільки для перекривання потоків, але у багатьох випадках на відміну від засувів і кранів на їх технічній основі досить просто можуть бути створені дроселювальні пристрої з будь-якою витратною характеристикою.

Порівняно з іншими видами запірної арматури вентилі мають такі переваги: можливість роботи при високих перепадах тисків на золотнику і при високих робочих тисках; простота конструкції, обслуговування і ремонту в умовах експлуатації; менший хід золотника (порівняно із засувами), необхідний для повного перекриття проходу (зазвичай 0,25·D_y); відносно невеликі габаритні розміри і маса; герметичність перекриття проходу; можливість використання як регулювального органу та установлювання на трубопроводі у будь-якому положенні (вертикальному чи горизонтальному); безпека щодо виникнення гідравлічного удару. Для перекриття потоку у трубопроводах із невеликим умовним проходом і високими перепадами тисків вентилі є єдиним видом запірної арматури. Крім того, вони мають перевагу перед засувами, оскільки у них ущільнення золотника легко може бути виконане з гуми або пластмаси. При цьому зусилля, необхідне для герметизації, значно знижується, а корозійна стійкість ущільнення підвищується. До недоліків, загальних для вентилів усіх конструкцій, відносять високий гідравлічний опір; неможливість їх застосування на потоках дуже забруднених середовищ; значна довжина (у порівнянні зі засувами і дисковими затворами); проходження середовища тільки в одному напрямку, визначеному конструкцією вентиля; значні порівняно з іншими видами арматури маса, габаритні розміри і, отже, вартість. Однак для керування потоками з високими робочими тисками, а також із низькими чи високими температурами робочого середовища практично тільки вентилі є єдиним економічно доцільним видом запірної арматури.

Класифікація конструкцій вентилів може бути проведена за декількома ознаками. За конструкцією розрізняють прохідні, кутові, прямоточні і змішувальні вентилі. Істотно важливою є класифікація вентилів за призначенням: запірні, запірно-регулювальні та спеціальні. У свою чергу регулювальні вентилі можуть бути класифіковані за конструкцією дросельних пристроїв на вентилі з профільованими золотниками і голчасті. За конструкцією затворів (золотників) розрізняють вентилі тарілчасті та діафрагмові, а за способом ущільнення шпинделя - сальникові і сильфонні. Характеристики вентилів, які застосовуються у діючих системах газопостачання, наведені в таблиці 9.21.

На рисунку 9.11 зображений фланцевий вентиль 15кч16п. Основа плунжера вентиля має ущільнювальне кільце (з металу, гуми або фторопласта). При обертанні маховика проти годинникової стрілки шпиндель із плунжером піднімається і відкриває затвор для проходу середовища. Вентилі повинні встановлюватися на трубопроводі так, щоб потік газу був спрямований під тарілку клапана (плунжера). При подачі газу у зворотному напрямку збільшується гідравлічний опір і для великих типорозмірів відкриття вентиля ускладнюється внаслідок тиску на клапан.

На імпульсних лініях систем газопостачання застосовують вентилі 15с9бк чи 15с54бк (рисунок 1.12) із зовнішньою з’єднувальною різьбою на обох штуцерах, що дає змогу монтувати їх за допомогою накидних гайок.

1 - маховик; 2 - різьбова стійка; Рисунок 1.12- Вентиль 15с54бк

3 - шпиндель; 4 – відкидні болти; (ОБ 22.044)

5 — сальник; 6 — плунжер; 7- корпус.

Рисунок 1.11-Вентиль 15кч16п

Гідравлічні затвори (гідрозатвори, рисунок 1.13, таблиця 1.24) застосовують тільки на підземних газопроводах низького тиску. На сьогодні використовуються тільки сталеві гідрозатвори. Їх з'єднують із газопроводом зварюванням. Висота запірного стовпа води в гідрозатворі повинна перевищувати максимальний робочий тиск у газопроводі не менш, ніж на 200 мм. Оскільки в газових мережах низького тиску тиск не може перевищувати 5000 Па, то висоту штуцерів у гідрозатворах приймають з розрахунку робочої різниці рівнів води 700 мм. Верхній рівень води у гідрозатворі повинний бути нижчий від рівня промерзання ґрунту. Якщо гідрозатвор установлений у нижній точці газопроводу, то він може бути використаний одночасно і як конденсатозбірник.

Гідрозатвори зазвичай установлюють на відгалуженнях до об'єктів або на вводах до будинків.

Для відключення подачі газу (закриття затвора) необхідно
відкрити кришку 5 ковера, викрутити пробку 4 із трубки 2 і залити через неї у корпус гідрозатвора необхідну кількість
води (узимку - незамерзаючої рідини). При пуску газу воду з
гідрозатвора відкачують ручним чи електричним насосом.
Складність і тривалість робіт із заливання і відкачування рідини - основний недолік гідрозатворів; позитивні якості їх –це абсолютна надійність відключення подачі газу і неможливість витоків газу.

Таблиця 1.24 –Основні розміри і маса гідрозатворів

Dу, мм	L, мм	Н, мм	h, мм	Маса, кг
				84/88
				85/89
				89/93
				95/99
				111/115

Примітки. 1. Розмір H і маса наведені для глибини закладення газопроводу 1,2 м. 2. Маса гідрозатворів дана без маси ковера; у чисельнику — із трубкою, у знаменнику – із продувним пристроєм.

Гідрозатвори можна використовувати одночасно як
пункт для вимірювання різниці потенціалів між землею і трубопроводом. Для цього до труби гідрозатвора приварюють смужку 3, а в утрамбований ґрунт до установки подушки 6 ковера забивають електрод заземлення 7. У цьому випадку установлюється великий ковер. Гідравлічний затвор виготовляється індивідуально будівельно-монтажними організаціями на умовний тиск до 5 кПа на умовний діаметр 50, 65, 80, 100 та 150 мм.

На рисунку 1.13, б зображений гідрозатвор із додатковим кожухом 8, доякого у верхній частині приварений відвід із різьбою на кінці для накручення муфти з пробкою. Це дозволяє використовувати гідрозатвор як пристрій для продування газопроводу.

Рисунок 1.13- Гідравлічний затвор баз пристрою (а)

Дата добавления: 2015-07-20