Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Сталеві труби та з'єднувальні деталі

Класифікація арматури | Маркування арматури | Способи приєднання арматури | Кран пробково-спускний 10 | Стеліт ст | Найбільш поширені типи запірної арматури | З висувним шпинделем 30ч7бк з висувним шпинделем 3КЛ2-16 | Муфтовий 11Б12бк. муфтовий 11ч3бк | Вибір арматури |


МАТЕРІАЛИ ТА ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ДЛЯ

СИСТЕМ ГАЗОПОСТАЧАННЯ

 

Матеріали та технічні засоби, що застосовуються в системах газопостачання, повинні бути надійними, економічними і відповідати вимогам стандартів або технічних умов, що пройшли державну реєстрацію згідно з ГОСТ 2.114-95 та ДСТУ 1.3-93.

Допускається застосовувати для газопроводів сталеві та поліетиленові труби, запірну арматуру та з'єднувальні деталі, не передбачені нормами вітчизняного виробництва, які виготовлені за державними стандартами або технічними умовами, затвердженими у встановленому порядку, а також труби, запірну арматуру та з'єднувальні деталі зарубіжного виробництва за умови, що вони відповідають вимогам ДБН В.2.5-20-2001та дозволені до застосування Держнаглядохоронпраці України.

Механічні властивості основного металу та зварного з'єднання сталевих труб повинні відповідати вимогам стандартів

(технічних умов), за якими вони виготовлені.

 

Сталеві труби та з'єднувальні деталі

Згідно з ДБН В.2.5-20-2001 для будівництва систем газопостачання застосовуються сталеві прямошовні, спіральношовні та безшовні труби, наведені в таблиці 9.1 та виготовлені із сталі, що добре зварюється і містить не більше 0,25 % вуглецю, 0,056 % сірки та 0,046 % фосфору.

Товщина стінок труб визначається розрахунком згідно з вимогами СНиП 2.04.12-86. При цьому слід приймати її номінальну величину, яка дорівнює найближчій більшій за стандартами або технічними умовами на труби, що допускаються до застосування ДБН В.2.5-20-2001. При цьому для підземних і наземних (із обвалуванням) газопроводів мінімальну товщину стінок труб слід приймати не менше 3 мм, а для зовнішніх надземних та наземних труб (без обвалування) газопроводів та всередині будинків – не менше 2 мм.

Для підземних розподільних газопроводів застосовуються труби умовним діаметром не менше 32 мм, а для вводів – діаметром не менше 16 мм.

Вибір труб для конкретних умов будівництва систем газопостачання населених пунктів здійснюється згідно з ДБН В.2.5-20-2001 (таблиця 9.1).

 

Таблиця 1.1 – Характеристика сталевих труб для будівництва

газових мереж (згідно з ДБН В.2.5-20-2001)

 

Стандарт або технічні умови на труби Марка сталі, стандарт на сталь Зовнішній діаметр труби, мм
Електрозварні прямошовні
ГОСТ 10705 (група В) ГОСТ 10704 Ст2сп Ст3сп Ст4сп ГОСТ 380 08, 10, 15,20 ГОСТ 1050 10-530
ТУ 14-3-943 Ст2сп Ст3сп ГОСТ 380 10, 20 ГОСТ 1050 17Г1С ГОСТ 19281 219-530
ГОСТ 20295 (тип І – виготовлені контактним зварюванням струмами високої частоти; тип 3 – виготовлені електродуговим зварюванням) Ст2сп Ст3сп ГОСТ 380 08, 10, 15,20 ГОСТ 1050 17Г1С,17ГС категорій 6-8, ГОСТ 19281 159-720
ТУ 14-3-1399 Ст3сп ГОСТ 380 10, 20 ГОСТ 1050 219-426
ГОСТ 10706 (група В) ГОСТ 10704 Ст2сп Ст3сп ГОСТ 380 17Г1С, 17ГС ГОСТ 19281 630-1220

 

 

Продовження таблиці 1.1

 

Стандарт або технічні умови на труби Марка сталі, стандарт на сталь Зовнішній діаметр труби, мм
Електрозварні спіральношовні
ГОСТ 20295 (тип 2 – виготовлені електродуговим зварюванням) Ст2сп Ст3сп ГОСТ 380 08, 10, 15,20 ГОСТ 1050 17Г1С, 17ГС категорій 6-8, ГОСТ 19281 159-820
ГОСТ 8696 (група В) Ст2сп Ст3сп ГОСТ 380 08, 10, 20 ГОСТ 1050 17Г1С, 09Г2С, ГОСТ 19281 159-720
ТУ 14-3-808 ГОСТ 380 ГОСТ 1050 530-720
ТУ-14-3-684 Ст3сп ГОСТ 380 ГОСТ 1050 530-820
Безшовні гарячедеформовані
ГОСТ 8731 (група В і Г)*, ГОСТ 8732 Ст2сп, Ст4сп ГОСТ 380 10,20 ГОСТ 1050 09Г2С ГОСТ 19281 10Г2 ГОСТ 4543 45-530

 

Закінчення таблиці 1.1

Стандарт або технічні умови на труби Марка сталі, стандарт на сталь Зовнішній діаметр труби, мм
ТУ 14-3-190* ГОСТ 1050 10,20 ГОСТ 19281 09Г2С ГОСТ 4543 10Г2 57-426
Безшовні холоднодеформовані і теплодеформовані  
ГОСТ 8733 (група В і Г)* ГОСТ 8734 ГОСТ 1050 10,20 ГОСТ 4543 10Г2 10-108
Водогазопровідні  
ГОСТ 3262 (чорні, звичайні і легкі)   Згідно з ГОСТ 3262 21,3 (Dу 15) 26,8 (Dу 20) 33,5 (Dу 25) 42,3 (Dу 32) 48,0 (Dу 40) 60,0 (Dу 50) 75,5 (Dу 65) 88,5 (Dу 80) 114, 0 (Dу 100)

 

* Труби слід застосовувати для газопроводів рідкої фази СВГ.

 

Сталеві труби для будівництва зовнішніх та внутрішніх газопроводів слід передбачати груп В та Г, виготовлені із спокійної маловуглецевої сталі за ГОСТ 380-94 марок Ст2, Ст3, а також Ст4 при вмісті в ній вуглецю не більше 0,25 %; сталі марок 08,10, 15, 20 за ГОСТ 1050-88; із сталі підвищеної міцності марок 09Г2С, 17ГС, 17ГІС за ГОСТ 19281-89, не нижче шостої категорії, та легованої конструкційної сталі 10Г2 за ГОСТ 4543-71.

Допускається застосовувати зазначені сталеві труби, виготовлені із напівспокійної та киплячої сталі у таких випадках:

для підземних газопроводів, які споруджуються в районах із розрахунковою температурою повітря до мінус 30 оС включно;

для надземних газопроводів, що споруджуються в районах із розрахунковою температурою зовнішнього повітря до мінус 10 оС включно - труби з напівспокійної та киплячої сталі, а з розрахунковою температурою до мінус 20 оС включно – труби з напівспокійної сталі;

для внутрішніх газопроводів із товщиною стінки не більше 8 мм, якщо температура стінок труб у процесі експлуатації не буде знижуватися нижче 0 оС – для труб із киплячої сталі та нижче мінус 10 оС – для труб з напівспокійної сталі.

При застосуванні для зовнішніх газопроводів труб із напівспокійної та киплячої сталі необхідно дотримуватися таких умов:

діаметр труб не повинен перевищувати 820 мм – для труб із напівспокійної сталі та 530 мм – для труб із киплячої сталі;

товщина стінки труб повинна бути не більше 8 мм.

Для будівництва зовнішніх підземних та надземних газопроводів допускається застосовувати труби, виготовлені із напівспокійної сталі діаметром не більше 325 мм та товщиною стінки до 5 мм включно, а також труби, виготовлені із напівспокійної та киплячої сталі, діаметром не більше 114 мм із товщиною стінки до 4,5 мм включно.

Для зовнішніх та внутрішніх газопроводів низького тиску, в тому числі для їх гнутих відводів та з’єднувальних частин, допускається застосовувати труби груп А, Б, В, виготовлені зі спокійної, напівспокійної та киплячої сталі марок Ст1, Ст2, Ст3, Ст4 згідно з ГОСТ 380-94 та 08, 10, 20 за ГОСТ 1050-88. Сталь марки 08 допускається застосовувати при техніко-економічному обґрунтуванні, сталь марки Ст4 при вмісті в ній вуглецю не більше 0,25 %.

Для ділянок газопроводів усіх тисків, що зазнають вібраційних навантажень, застосовуються сталеві труби груп В та Г, виготовлені із спокійної сталі з вмістом вуглецю не більше 0,24 %.

Зварне з'єднання сталевих труб повинно бути рівноміцним основному металу труб або мати гарантований заводом-виробником згідно із стандартом або технічними умовами на труби коефіцієнт міцності зварного з'єднання.

Залежно від місцевих умов прокладання допускається передбачати вимоги до ударної в'язкості металу труб для газопроводів високого тиску І категорії діаметром понад 620 мм, а також для газопроводів, що зазнають вібраційних навантажень і прокладаються на ділянках переходу через залізниці та автомобільні дороги, водні перешкоди та для інших відповідальних газопроводів та їх окремих ділянок. Вимоги до ударної в'язкості слід передбачати для труб із товщиною стінки понад 5 мм. При цьому величина ударної в'язкості основного металу труб повинна прийматися не нижче 30 Дж/см2 при мінімальній температурі експлуатації газопроводу.

Труби, що передбачаються для систем газопостачання, повинні бути випробувані гідравлічним тиском на заводах- виробниках або мати запис у сертифікаті щодо гарантії того, що труби витримають гідравлічний тиск, величина якого відповідає вимогам стандартів або технічних умов на труби.

Імпульсні газопроводи для приєднання контрольно–вимірювальних приладів та приладів автоматики обв'язки обладнання слід передбачати із сталевих труб, зазначених у таблиці 9.1 або згідно з даними, наведеними у паспортах на обладнання. Допускається застосування для цих цілей мідних труб за ГОСТ 617-90, а також гумових рукавів та трубок.

З'єднувальні частини та деталі для систем газопостачання слід передбачати із спокійної сталі або з ковкого чавуну, виготовленими згідно з державними та галузевими стандартами, наведеними в ДБН В.2.5-20-2001.

Сталеві гнуті та зварні компенсатори слід виготовляти із труб, передбачених для газопроводів. Деталі різьбових з'єднань внутрішніх та зовнішніх газопроводів можуть виготовлятися з водогазопровідних (ГОСТ 3262-75) або інших труб, передбачених у таблиці 9.1, з розмірами, які забезпечують отримання різьби методом нарізування.

З'єднувальні частини та деталі повинні бути заводського виготовлення. Допускається застосування з'єднувальних частин та деталей, виготовлених на базах будівельних організацій, за умови контролю усіх зварних з'єднань неруйнівними методами.

 

Фланці, які застосовуються для приєднання до газопроводів арматури, обладнання та приладів, повинні відповідати ГОСТ 12820-80 та ГОСТ 12821-80.

Для ущільнення фланцевих з'єднань застосовуються прокладки, виготовлені з матеріалів, зазначених у таблиці 1.2.

Для ущільнення різьбових з'єднань застосовують пасмо із льону за ГОСТ 10330-76, просочене свинцевим суриком за ГОСТ 19151-73, замішаним на оліфі за ГОСТ 7931-76, а також фторопластові та інші ущільнюючі матеріали за наявності на них паспорта або сертифіката заводу-виробника, які забезпечують герметичність з'єднання.

 

Таблиця 1.2 – Матеріали прокладок для фланцевих з'єднань

(згідно з ДБН В.2.5-20-2001)

 

  Матеріал для прокладки Товщина листа, мм   Призначення
Пароніт ГОСТ 481 (марка ПВМ)   1-4 На газопроводах тиском до 1,2 МПа та в установках СВГ з тиском до 1,6 МПа
Гума маслобензостійка ГОСТ 7338-90   3-5 На газопроводах тиском до 0,6 МПа
Алюміній ГОСТ 13722 або ГОСТ 13726-97   1-4 На газопроводах всіх категорій тиску і в системах СВГ, у тому числі на газопроводах, що транспортують сірчаний газ)
  Мідь ГОСТ 495-92 (марка М1,М2)   1-4 На газопроводах всіх категорій тиску і в системах СВГ (крім газопроводів, що транспортують сірчаний газ)

 

 

1.2 Поліетиленові труби та з'єднувальні деталі

 

Для підземних газопроводів систем газопостачання застосовують труби з поліетилену, які відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-73-98.

З'єднувальні деталі (муфти, переходи, відводи, трійники, втулки під фланець, переходи "поліетилен-сталь" тощо) повинні виготовлятися у виробничих умовах і використовуватись згідно з вимогами нормативних документів.

Роз'ємні з'єднання поліетиленових труб із сталевими трубами, компенсаторами та запірною арматурою передбачають на втулках під фланець.

Даний стандарт розповсюджується на труби поліетиленові для транспортування горючих газів у трубопровідних мережах газопостачання при будівництві нових та реконструкції існуючих систем розподілу газу. Горючі гази використовуються як сировина та паливо для промислового та комунально-побутового призначення.

ДСТУ Б В.2.7-73-98 передбачає використання таких термінів, позначень та визначень, пов’язаних із характеристикою поліетиленових труб:

номінальний зовнішній діаметр труби ;

середній зовнішній діаметр - частка від ділення значення зовнішнього периметру труби, виміряного у міліметрах у будь-якому поперечному перерізі, на значення і заокруглена у більшу сторону до 0,1 мм;

мінімальний середній зовнішній діаметр - мінімальне значення середнього зовнішнього діаметра.

Слід зазначити, що для труб, що відповідають ISO 161-1:1996 і чинному стандарту, номінальний зовнішній діаметр співпадає із мінімальним середнім зовнішнім діаметром;

максимальний середній зовнішній діаметр - максимальне значення середнього зовнішнього діаметра;

зовнішній діаметр у будь-якій точці - виміряний у міліметрах зовнішній діаметр у поперечному перерізі у будь-якій точці труби, заокруглений у більшу сторону до 0,1 мм;

овальність труби – різниця між максимальним і мінімальним зовнішнім діаметрами, що виміряні в одному поперечному перерізі труби;

номінальна товщина стінки - товщина стінки труби, що виражена у міліметрах (відповідно до ISO 4065). Вона повинна відповідати мінімальній товщині стінки у будь-якій точці ;

середня товщина стінки - середнє арифметичне як мінімум чотирьох вимірювань, рівномірно розташованих навколо одного і того ж поперечного перерізу труби, включаючи вже виміряні мінімальні та максимальні значення, яке виражене у міліметрах і заокруглене у більшу сторону до 0,1 мм;

товщина стінки у будь-якій точці - виміряна у міліметрах товщина стінки у будь-якій точці по колу труби, що заокруглена до 0,1 мм;

мінімальна товщина стінки - мінімальна товщина стінки труби, зазначена у стандарті;

максимальна товщина стінки - максимальна товщина стінки труби, не зазначена у стандарті, але яка повинна бути визначена за міцнішими даними, ніж (відповідно до ISO 11922-1:1997).

Стандартне розмірне відношення SDR обчислюють за формулою

. (1.1)

 

Мінімальна тривала міцність MRS – напруження, виражене у мегапаскалях, що визначає властивість композицій поліетилену марок, які застосовуються для виробництва труб. Його отримують шляхом екстраполяції на термін служби 50 років за температури 20 оС даних випробувань труб на стійкість до сталого внутрішнього гідростатичного тиску з нижнім довірчим інтервалом 97,5 % і заокруглюють до найближчого нижнього значення ряду R10 за ГОСТ 8032-84*.

Коефіцієнт запасу міцності С вибирають при проектуванні газорозподільних трубопроводів із ряду 20 за ГОСТ 8032-84* відповідно до таблиці 1.3.

Максимальний робочий тиск МОР – максимальний тиск газу у трубопроводі, виражений у мегапаскалях, який допускається для постійної експлуатації. Його обчислюють за формулою

. (1.2)

 

Співвідношення між коефіцієнтом запасу міцності С та максимальним робочим тиском МОР для поліетиленових труб згідно з додатком А ДСТУ Б В.2.7-73-98 характеризує таблиця 1.3.

 

Таблиця 1.3 - Співвідношення між коефіцієнтом запасу міцності

С та максимальним робочим тиском МОР (розрахунковим)

 

Запас міцності С   Максимальний робочий тиск МОР, бар, при використанні труб
MRS 8,0 MRS 10,0
SDR 17,6 SDR 11 SDR 17,6 SDR 11
2,50 3,9 6,4 4,8 8,0
2,80 3,4 5,7 4,3 7,1
3,15 3,1 5,1 3,0 5,0
3,95 2,5 4,1 3,0 5,0

 

Примітка Труби з номінальним зовнішнім діаметром до 32 мм включно характеризуються тільки номінальною товщиною стінки. Стандартне розмірне відношення SDR зазначених труб буде менше, ніж дані, наведені у таблиці 1.3, однак у розрахунку МОР необхідно використовувати дані таблиці 1.3.

 

Горючі гази – вуглеводневе паливо, яке знаходиться у газоподібному стані за температури 15 оС та атмосферному тиску. Якість природного газу повинна відповідати вимогам ГОСТ 5542-87.

Номінальний зовнішній діаметр, номінальна товщина стінки, граничні відхилення вказаних параметрів та овальність повинні відповідати даним, що наведені у таблиці 1.4.

Таблиця 1.4 – Основні вимоги до товщини стінки та овальності

поліетиленових труб

Номінальний зовнішній діаметр, мм Граничне відхилення середнього діаметра Середня товщина стінки труби, мм Овальність труби, не більше  
SDR 17,6 SDR 11
номінальне значення граничне відхилення номінальне значення граничне відхилення у прямих відрізках у бухтах, котушках
  +0,3 - - 3,0 +0,4 0,5 1,2
  +0,3 - - 3,0 +0,4 0,5 1,2
  +0,3 - - 3,0 +0,4 0,6 1,5
  +0,3 - - 3,0 +0,4 0,8 2,0
  +0,4 - - 3,7 +0,5 1,0 2,4
  +0,4 2,9 +0,4 4,6 +0,6 1,2 3,0
  +0,4 3,6 +0,5 5,8 +0,7 1,5 3,8
  +0,5 4,3 +0,6 6,8 +0,8 1,6 4,5
  +0,6 5,2 +0,7 8,2 +1,0 1,8 5,4
  +0,7 6,3 +0,8 10,0 +1,1 2,2 6,6
  +0,8 7,1 +0,9 11,4 +1,3 2,5 7,5
  +0,9 8,0 +0,9 12,7 +1,4 2,8 8,4
  +1,0 9,1 +1,1 14,6 +1,6 3,2 9,6
  +1,1 10,3 +1,2 16,4 +1,8 3,6 -
  +1,2 11,4 +1,3 18,2 +2,0 4,0 -
  +1,4 12,8 +1,4 20,5 +2,2 4,5 -
  +1,5 14,2 +1,6 22,7 +2,4 5,0 -
  +1,7 15,9 +1,7 25,4 +2,7 9,8 -
  +1,9 17,9 +1,9 28,6 +3,0 11,1 -
  +2,2 20,2 +2,2 32,3 +3,4 12,5 -
  +2,4 22,8 +2,4 36,4 +3,8 14,0 -

 

Примітка Труби з номінальним діаметром до 32 мм включно характеризуються номінальною товщиною стінки, з більшим діаметром – відношенням SDR.

 

Умовне позначення труб складається із слова “труба”, скороченого найменування матеріалу (ПЕ 80 чи ПЕ 100), де цифри позначають десятикратні значення мінімальної тривалої міцності MRS, слова “ГАЗ”, стандартного розмірного відношення SDR, тире, номінального зовнішнього діаметра , номінальної товщини стінки та позначення стандарту.

Приклад позначення:

 

труба ПЕ 100 ГАЗ SDR 17,6 – 315х17,9 ДСТУ Б В.2.7-73-98.

 

Труби повинні виготовлятись у прямих відрізках, бухтах та на котушках. Довжина труб у прямих відрізках повинна бути від 5 до 12 м з кратністю 0,5 м, а їх граничне відхилення від номінальної довжини не більше ±1 %.

Допускається за узгодженням зі споживачем виготовлення труб іншої довжини та граничних відхилень за довжиною.

Труби повинні мати гладкі зовнішню та внутрішню поверхні. Допускається незначні поздовжні смуги та хвилястість, що не виводить товщину стінки за межі дозволених відхилень.

На поверхнях не допускаються тріщини, раковини, сторонні включення. Колір труби – чорний з поздовжніми маркувальними смугами (завширшки не менше 2 мм) у кількості не менше трьох, рівномірно розташованих по колу труби, жовтий

(для труб із ПЕ 80) або оранжевий (для труб із ПЕ 100). Зовнішній вигляд поверхні труб та торців повинен відповідати контрольному зразку за додатком Д стандарту. Труби повинні відповідати характеристикам, які наведені у таблиці 10.5.

Труби та маркувальні смуги повинні виготовлятися з композицій поліетилену з мінімальними тривалими міцностями MRS 8,0 МПа (ПЕ 80) або MRS 10,0 МПа (ПЕ 100), що серійно виробляються за нормативною документацією, затвердженою в установленому порядку. Ці композиції повинні бути призначені для виготовлення труб, які використовують у системах подачі горючих газів.

Поліетиленові труби для транспортування газу у системах газопостачання повинні відповідати характеристикам міцності та стійкості, які наведені у таблиці 1.5.

 

Таблиця 1.5 - Характеристики поліетиленових труб для

транспортування газу відповідно до ДСТУ Б В.2.7-73-98

  Найменування показника Значення показника для труб Метод випробування  
ПЕ 80 ПЕ 100
Границя текучості при розтягу, МПа, не менше   15,0   20,0   За ГОСТ 11262-80 та за 8.5 ДСТУ Б В.2.7-73-98
Відносне подовження при розриві, %, не менше 500,0 500,0 Те саме
Зміна довжини труб після прогріву, %, не менше     За ГОСТ 27078-86 та за 8.6 ДСТУ Б В.2.7-73-98
Стійкість при постійному внутрішньому тиску при 20 оС, год, не менше     За ГОСТ 24157-80 та за 8.7 ДСТУ Б В.2.7-73-98
за початкового напруження у стінці, МПа
  12,4
Стійкість при постійному внутрішньому тиску при 80 оС, год, не менше     За ГОСТ 24157-80 та за 8.7 ДСТУ Б В.2.7-73-98
за початкового напруження у стінці, МПа
4,6 5,5
Стійкість при постійному внутрішньому тиску при 20 оС, год, не менше     За ГОСТ 24157-80 та за 8.7 ДСТУ Б В.2.7-73-98
за початкового напруження у стінці, МПа
4,0 5,0
Стійкість до газових складових при 80 оС та початковому напруженні у стінці труби 2 МПа, год, не менше     За ГОСТ 24157-80 та за 8.8 ДСТУ Б В.2.7-73-98
Термостабільність труб при 200 оС, хв., не менше     За 8.9 ДСТУ Б В.2.7-73-98
Стійкість до швидкого розповсюдження тріщин (для труб із мм), критичний тиск, МПа, не менше МОР/2,4 МОР/2,4 За 8.10 ДСТУ Б В.2.7-73-98

Закінчення таблиці 1.5

 

  Найменування показника Значення показника для труб Метод випробування  
ПЕ 80 ПЕ 100
Стійкість до швидкого розповсюдження тріщин для труб розподільних систем із тиском 0,3 МПа мм, критичний тиск, МПа, не менше МОР/2,4 МОР/2,4 За 8.11 ДСТУ Б В.2.7-73-98
Стійкість до повільного розповсюдження тріщин при 80 оС для труб з товщиною стінки менше 5 мм     За ГОСТ 24157-80 та за 8.12 ДСТУ Б В.2.7-73-98
за початкового напруження у стінці, МПа
4,0 4,6
Атмосферостійкість труб жовтого (оранжевого) кольору (після опромінення енергією 3,5 ГДж/м2): а) термостабільність, хв., не менше б) відносне подовження при розриві, %, не менше в) стійкість при сталому внутрішньому тиску при 80 оС, год, не менше             За ГОСТ 9.708-83 та 8.13 ДСТУ Б В.2.7-73-98
Стійкість труб після проведення перетискання при сталому внутрішньому тиску при 80 оС, год, не менше     та 8.14 ДСТУ Б В.2.7-73-98
за початкового напруження у стінці, МПа
4,6 5,5
         

 

Поліетиленові труби повинні мати маркування. Маркування слід наносити на поверхню труби нагрітим металевим інструментом або іншим способом, який не погіршує якості труби, з інтервалом не більше 1 м.

Маркування повинно включати товарний знак, зареєстрований в установленому порядку, і (або) найменування підприємства-виготовлювача, умовне позначення труби без слова “труба”, номер партії та дату виготовлення. Глибина клеймування повинна бути не більше 0,1 мм з товщиною стінки до 3,7 мм включно; 0,2 мм для труб з товщиною стінки від 3,7 до 9,1 мм включно; 0,4 мм для труб з товщиною стінки понад 9,1 мм. Для труб із зовнішнім діаметром до 32 мм включно висота шрифту маркування повинна бути не менше 2 мм, для труб із більшим діаметром – не менше 4 мм.

Труби у прямих відрізках, у бухтах та на котушках не відносять до категорії небезпечних вантажів відповідно до ГОСТ 19433-88* і транспортують будь-яким видом транспорту у відповідності з правилами перевезення вантажів, що діють на даному виді транспорту.

При залізничних перевезеннях труб у прямих відрізках завдовжки 5,5 м їх транспортують у критих вагонах, у прямих відрізках завдовжки понад 5,5 м – на спеціалізованих платформах.

Труби на котушках необхідно транспортувати вертикально. Труби у бухтах можуть транспортуватися вертикально або у горизонтальному положенні.

Способи зварювання поліетиленових труб необхідно вибирати залежно від їх номінального зовнішнього діаметра

(див. таблицю 1.6). З’єднувальні деталі, що використовуються при зварюванні, повинні призначатися для подачі горючих газів та відповідати нормативним документам.

 

Таблиця 1.6 - Вибір способу зварювання поліетиленових труб залежно

від матеріалу і номінального зовнішнього діаметра

 

Номінальний зовнішній діаметр труби, мм   Тип матеріалу   Спосіб зварювання
16-400 ПЕ 80 ПЕ 100 Терморезисторний
16-110 ПЕ 80 Нагрітим інструментом врозтруб
63-400 ПЕ 80 ПЕ 100 Нагрітим інструментом у стик

 

Характеристика труб поліетиленових для транспортування газу виробництва ТзОВ “Ельпласт-Львів” (для робочих тисків до 0,6 МПа) наведена у таблиці 1.7.

 

Таблиця 1.7 - Характеристика труб поліетиленових для

транспортування газу виробництва ТзОВ

“Ельпласт-Львів” (для робочих тисків до 0,6 МПа)

 

Зовнішній діаметр труби (мм) SDR 11 (0,6 МПа) SDR 17,6 (0,3 МПа)
товщина стінки, мм маса, кг/м товщина стінки, мм маса, кг/м
  3,0 0,12 - -
  3,0 0,17 - -
  3,0 0,28 - -
  3,7 0,43 - -
  4,6 0,67 2,9 0,44
  5,8 1,06 3,6 0,69
  6,8 1,49 4,3 0,98
  8,2 2,13 5,2 1,40
    3,16 6,3 2,09
  11,4 4,10 7,1 2,69
  12,7 5,15 8,0 3,37
  14,6 6,70 9,1 4,37
  16,4 8,46 10,3 5,52
  18,2 10,4 11,4 6,81
  20,5 13,2 12,8 8,59
  22,7 16,3 14,2 10,6
  25,4 20,4 15,9 13,3
  28,6 25,1 17,9 16,8
  32,3 32,8 20,2 21,3
  36,4 41,8 22,8 27,0

Це труби з поліетилену високої густини (НDPE) класу ПЕ -80 діаметром від 20 до 400 мм, які призначені для транспортування газу тиском до 0,6 МПа (Дозвіл Держнаглядохоронпраці України на виготовлення та застосування поліетиленових труб № 079.99.30-25.21.0 від 23.12.1999 р.

Труби виготовляються у відповідності до ДСТУ Б В.2.7-73-98 і відповідають вимогам ISO 4437. Колір труби чорний з поздовжніми жовтими смугами або жовтий.

Характеристика труб поліетиленових для транспортування газу виробництва ТзОВ “Ельпласт-Львів” (для робочих тисків до 1,25 МПа) наведена у таблиці 1.8.

 

Таблиця 1.8 - Характеристика труб поліетиленових для

транспортування газу виробництва ТзОВ

“Ельпласт-Львів” (для робочих тисків до 1,25 МПа)

 

Зовнішній діаметр труби (мм)   Товщина стінки, м  
 
SDR 9 (1,25 МПа) SDR 11 (1,0 МПа) SDR 17 (0,625 МПа)  
  7,1 5,8 -  
  8,4 6,8 -  
  10,1 8,2 5,4  
  12,3 10,0 6,6  
  14,0 11,4 7,4  
  15,7 12,7 8,3  
  17,9 14,6 9,5  
  20,1 16,4 10,7  
  22,4 18,2 11,9  
  25,2 20,5 13,4  
  27,9 22,7 14,8  
  31,3 25,4 16,6  
  35,2 28,6 18,7  

 

Це труби з поліетилену високої густини (НDPE) класу ПЕ -100 діаметром від 63 до 315 мм, які призначені для транспортування газу тиском до 1,25 МПа (Дозвіл Держнаглядохоронпраці України на виготовлення та застосування поліетиленових труб № 079.99.30-25.21.0 від 23.12.1999 р.

Труби виготовляються у відповідності до ТУ У В.2.7-21547843.004-2000 і відповідають вимогам ISO 4437. Колір труби чорний з поздовжніми жовтими смугами або оранжевий.

Слід зазначити, що інформація у таблицях 9.7 і 9.8 наведена за даними заводу-виробника.

Будівництво систем газопостачання із поліетиленових труб має ряд особливостей, що наведені нижче.

У відповідності з “Нормами тривалості будівництва” тривалість будівництва газопроводів із застосуванням поліетиленових труб довжиною до 10 км, діаметром до 100 мм складає – 3,5 місяців, у тому числі підготовчий період – 0,5 місяця.

До початку будівництва необхідно обладнати приміщення для зберігання поліетиленових труб і фасонних деталей. Зберігати труби необхідно під навісом, щоб уникнути прямих сонячних променів, або в складських приміщеннях не ближче 1 м від нагрівальних приладів.

Для запобігання деформації труб, що поставляються в мірних відрізках, висота штабеля повинна бути не вище 2 м. Зберігання з’єднувальних деталей повинно здійснюватись тільки в упакованому вигляді, розпаковуються вони перед зварюванням. У всіх випадках необхідно забезпечити цілісність поліетиленових труб і з’єднувальних деталей із поліетилену від механічних пошкоджень, деформацій, потрапляння на них нафтопродуктів і масел.

Навантаження і розвантаження поліетиленових труб необхідно проводити вручну або механізмами за допомогою чалочних пристроїв, які не допускають пошкоджень труб. Переміщення труб на будівельному майданчику потребує особливої уваги з метою недопущення появи подряпин, викликаних тертям об гострі предмети.

Для запобігання забруднення внутрішніх поверхонь поліетиленових труб заглушки з кінців труб слід знімати тільки перед зварюванням.

Термін зберігання поліетиленових труб не повинен перевищувати два роки, а фасонних частин і нероз’ємних з’єднань – чотири роки. Ідентифікація поліетиленових труб, які застосовуються для спорудження газопроводів, проводиться за наявністю смужок із жовтого поліетилену, розподілених по колу труби. На трубах повинно бути нанесене чітке і незмивне маркування через 1 м по всій довжині труби.

Кожна партія труб і деталей повинна мати паспорт (сертифікат) заводу-виробника. Допускається застосовувати поліетиленові труби і з’єднувальні деталі вітчизняного і зарубіжного виробництва, спеціально призначені для газопроводів, які пройшли перевірку якості згідно із затвердженим Держкомохоронпраці України “Порядком перевірки поліетиленових труб і з’єднувальних деталей на відповідність нормативним документам для будівництва і ремонту газопроводів тиском 0,6 МПа (6 кгс/см2). Методичні вказівки”.

Перевезення поліетиленових труб здійснюється автомобільним транспортом у відповідності із “Правилами дорожнього руху”. Кузов автомобіля покривається гумою або іншим м’яким матеріалом. При навантаженні і розвантаженні труб і деталей із поліетилену, особливо при мінусових температурах і температурах, близьких до 0 оС, необхідно бути особливо уважними, щоб виключити різкі удари. Всі роботи, пов’язані з транспортуванням, слід проводити за температури не нижче мінус 15 оС.

З’єднувальні деталі можна транспортувати будь-яким видом транспорту. Кожна деталь повинна бути упакована у поліетиленовий пакет. У зимовий період поліетиленові труби і з’єднувальні деталі перед їх застосуванням повинні бути попередньо витримані в приміщенні за плюсової температури не менше, як дві години.

Про початок робіт будівельна організація повинна повідомити інспекцію Держнаглядохоронпраці України та управління з експлуатації газового господарства не пізніше, як за п’ять днів.

Вхідний контроль якості труб і з’єднувальних деталей проводиться таким чином.

При отриманні труб необхідно провести їх селекцію і огляд на основі вхідного контролю, який включає в себе такі операції:

перевірка цілісності упаковок;

перевірка маркування труб і деталей на відповідність даним, що вказані в сертифікаті;

зовнішній огляд зовнішніх поверхонь труб і з’єдну-вальних деталей, а також внутрішніх поверхонь з’єднувальних деталей;

перевірка сертифікату труб на відповідність проекту.

Не допускаються до монтажу труби, на поверхні яких помітні тріщини, вм’ятини, розшарування, пори, каверни, частини сажі, подряпини в осьовому напрямі розміром 0,5 мм, в кільцевому - 0,7 мм, а також труби і з’єднувальні деталі з відхиленнями від стандартів. Всі результати вхідного контролю оформляються актом.

Роботи зі спорудження газопроводів із поліетиленових труб повинна проводити спеціалізована організація за наявності дозволу (ліцензії) Держнаглядохоронпраці України.

Обладнання для зварювання у стик нагрітим інструментом поліетиленових труб і для терморезисторного зварювання з’єднувальних деталей повинно бути атестовано згідно з “Положенням про атестацію зварювального обладнання на право виконання зварювальних робіт при будівництві та ремонті газопроводів з поліетиленових труб” і мати відповідний атестат.

Зварювальники повинні пройти навчання в навчальному центрі, мати посвідчення зварювальника пластмас, практичний стаж роботи не менше трьох місяців зі зварювання поліетиленових труб і пройти атестацію в навчальному центрі, який має відповідний дозвіл Держнаглядохоронпраці України на атестацію зварювальників пластмас.

Перед початком будівельно-монтажних робіт за присутності представників проектної, будівельної та експлуатаційної організацій повинна бути проведена розбивка траси газопроводів з прив’язкою до постійних орієнтирів, що оформляється актом.

Доставка поліетиленових труб і з’єднувальних деталей на місце монтажу проводиться в кількості, необхідній для виконання робіт протягом однієї-трьох змін, при цьому повинні бути вжиті заходи щодо їх захисту від дії вологи і сонячних променів.

У період монтажу зберігання труб і деталей із поліетилену на відкритому повітрі не повинно перевищувати п’ятнадцяти діб.

Роботи проводять у такій послідовності:

при виконанні земляних робіт на родючих грунтах зрізання родючого шару із смуги рекультивації і переміщення його у тимчасовий відвал;

розкриття траншеї для укладання газопроводів;

підготовка дна траншеї і підсипка основи;

зварювання поліетиленового газопроводу на бровці траншеї;

укладання газопроводу в траншею;

присипання його піщаним грунтом;

укладання маркувальної стрічки;

повернення родючого грунту із тимчасового відвалу і його рівномірний розподіл по смузі рекультивації;

випробування газопроводу на міцність і щільність;

повне засипання газопроводу;

прибирання будівельного сміття.

Технологічна підготовка повинна забезпечити виконання робіт у повній відповідності з вимогами ДНАОП 0.00-1.20-98, СНиП 3.05.02-88, РСН 358-01, ДНАОП 0.00-1.20-98, технологічних карт і виробничих інструкцій. Всі роботи повинні проводитись під керівництвом інженерно-технічних працівників, які пройшли навчання у навчальному центрі і яким надано право технічного керівництва зварювальними роботами при будівництві газопроводів із поліетиленових труб.

Зварювання поліетиленових труб нагрітим інструментом у стик проводиться таким чином.

Перед зварюванням ділянки кінці труб із дефектами, виявленими в процесі вхідного контролю, повинні бути обрізані на відстані не меншій 50 мм від дефекту. Наступним етапом підготовки є очищення кінців труб від болота та інших речовин. Очищення проводиться водою із застосуванням волосяних щіток із подальшим протиранням труб тканиною до сухого стану та знежирюванням.

Очищення і знежирювання проводиться як зовнішньої, так і внутрішньої поверхні труби не менше 30 мм від торця. Для знежирювання кінців труб від масел, пороху та інших речовин, присутність яких негативно впливає на якість зварного з’єднання, слід застосовувати ацетон, спирт і уайт-спірит.

Вільні кінці труб, підготовлені до зварювання у стик нагрітим інструментом, повинні лежати на підставках-катках і закріплятись у рухомих і нерухомих затискачах центратора зварювальної установки для діаметра від 63 до 110 мм із виступом не більше 15 мм.

Допустиме прогинання труб, виставлених на катках, не повинно перевищувати 0,5 діаметра труби.

Максимальна величина зміщення кромок, закріплених у центраторі труб, не повинна перевищувати 10 % від номінальної товщини стінки труби, але не більше 1,2 мм.

Центрування труб і їх торцювання для зняття окисленого шару на торцях труб, що підлягають зварюванню, необхідно проводити не раніше, ніж за 5-6 годин до процесу зварювання.

Торцювання проводиться шляхом механічної обробки кінців труб торцевачем, що входить до комплекту зварювальної установки. Товщина шару поліетилену, що знімається з кінців труб, повинна бути не менше 1-3 мм.

Зазор між кінцями труб після торцювання не повинен перевищувати 0,2-0,3 мм, він контролюється щупом (ДСТ 882-75, набір № 2).

Зварювання нагрітим елементом у стик проходить при оплавленні поверхонь труб, що зварюються, шляхом їх прямого дотику з поверхнею нагрівача з адгезійним покриттям із фторопласту.

Зварювання у стик проводиться на основі технологічної карти (див. таблицю 1.9), основними параметрами якої є:

температура робочої поверхні нагрівача (Т, оС);

тривалість оплавлення кромок труб (, с);

глибина їх проплавлення (, с);

тиск при оплавленні та осадці (, кгс/см2);

час осадки (, хв).

Оплавлення торців труб здійснюється в два етапи, які різняться тисками. Перший етап - до появи первинного грата на торцях труб (появи валиків розплавленого матеріалу) при більшому тиску, необхідному для зняття можливих незначних нерівностей на поверхнях труб.

На другому етапі тиск знімається, щоб виключити видавлювання розм’якшеного матеріалу і переходів шарів поліетилену, що прилягають до нагрівача, у в’язкотекучий стан.

 

Таблиця 1.9 - Технологічна карта для зварювання у стик нагрітим

Інструментом

 

    Назва операції   Позначення Одиниця вимірювання Числове значення для труб з товщиною від 6 до 10 мм за температур від мінус 5 до плюс 30 оС
Температура нагрівача оС  
Тиск нагрівача на торці труб при оплавленні кгс/см2  
Час оплавлення торців с  
Тиск нагрівача на торці труб при прогріванні кгс/см2 0,2
Час прогрівання торців с  
Час технологічної паузи с  
Час підйому тиску осадки с  
Тиск на торці труб при осадці кгс/см2  
Час охолодження зварного з'єднання під тиском с  

 

 

Тривалість технологічної паузи (час між закінченням проплавлення кінців труб і їх з’єднання) повинна бути по можливості мінімальною, щоб оплавлені поверхні труб не встигли охолонути, її збільшення призводить до різкого зниження міцності зварного шва. Осадку слід проводити тиском, при якому зі шва можна було б витіснити бульбашки повітря, не видавлюючи розм'якшений поліетилен із шва.

Тривалість охолодження зварного шва визначається часом, необхідним для рекристалізації поліетилену в зоні шва, при цьому не допускається зміщення труб одна відносно одної, що знаходяться в центраторі, а також зміни тиску.

Допустима температура навколишнього середовища для проведення зварювальних робіт у стик нагрітим інструментом при застосуванні поліетиленових труб від мінус 15 оС до плюс 40 оС, при роботах із застосуванням терморезисторного зварювання - від 0 до плюс 40 оС. За інших температур зварювання можна проводити тільки в укриттях або спеціальних приміщеннях.

Технологічні операції зі зварювання труб і з’єднувальних деталей на установках типу ОБ 2478-42 необхідно проводити саме в такій послідовності, при застосуванні інших установок процес коригується з врахуванням їх конструктивних особливостей.

Температуру нагрівального елемента установки контролюють, окрім індикацій на блоці управління, контактним термометром ЦТ.

Клеймування зварних з’єднань проводиться зразу після операції осадки в процесі охолодження шва в центраторі. Клеймування проводить зварювальник у двох діаметрально протилежних точках шва, видавлюючи холодним клеймом свій номер на ще гарячому розплаві грата. На поверхні труби на шві водостійкою фарбою наносять порядковий номер шва і роблять відповідний запис у журналі зварювальних робіт.

Терморезисторне зварювання поліетиленових труб проводиться таким чином.

Підготовка труб для зварювання з допомогою електрозварних муфт, монтажних сідел, заглушок переходів аналогічна зварюванню у стик.

Кінці поліетиленових труб після очищення від бруду з метою видалення шару, який був окислений дією сонячної радіації, очищають на довжину L плюс як мінімум 50 мм згідно з вказаними в таблиці 1.10 даними. Залежність довжини ділянки, яку необхідно очистити, від номінального зовнішнього діаметра труби наведена у таблиці 9.10.

 

 

Таблиця 1.10 - Залежність довжини ділянки труби, яку очищають,

від номінального зовнішнього діаметра

 

Номінальний зовнішній діаметр труби, мм                
Довжина ділянки труби, яку очищають, мм                  

 

Після очищення трубу знежирюють, відкривають пакет з електроопоровою деталлю, вставляють на трубу і закріплюють за допомогою центратора. Зазор між деталлю і трубою не повинен перевищувати 0,2 мм.

Далі підключають автомат для терморезисторного зварювання і визначають цілісність нагрівальної спіралі деталі і її опір. Набирають по індикації на табло назву будови, прізвище оператора, дані зварювання – напругу і час, які вказані на кожній деталі чи занесені в штрих-код. Для деталей фірми “FOX” (Польща), які застосовують у проектах газопостачання, параметри процесу зварювання наведені в таблиці 1.11.

 

Таблиця 1.11 - Параметри терморезисторного зварювання

поліетиленових труб для газопостачання

  Назва деталі   Розмір, мм Напруга, В   Час нагрівання, с Час охолодження, с
Сідло монтажне 90/32 39,5    
Сідло монтажне 60/32 39,5    
Муфта   39,5    
Муфта   39,5    
Муфта   39,5    
Перехід 32/25 39,5    
Заглушка   39,5    
Трійник 32-32-32 39,5    
Трійник 25-25-25 39,5    
Монтажне сідло 90/63 39,5    

 

Зварювальний апарат записує у пам'ять проведені операції і при роздрукуванні на принтері видає: дату зварювання, температуру навколишнього середовища, назву об'єкта, прізвище оператора, опір деталі, напругу, час зварювання – фактичні дані з врахуванням поправок.

Земляні роботи при прокладанні поліетиленових газопроводів проводяться, як і для сталевих, але при цьому необхідно приділяти більшу увагу підготовці дна траншеї і присипці труби.

Перед укладанням труби дно траншеї повинно бути очищене від каміння та інших включень за розміром більших, ніж 20 мм.

Грунт, що використовується для влаштування постелі і присипки, не повинен містити домішок масел та інших органічних речовин, а також інших включень за розміром більших 20 мм. Укладання труби у траншею допускається не раніше, ніж через 30 хв після зварювання останнього шва.

Зварений газопровід вкладається на підсипану основу товщиною не менше 10 см із піщаного грунту або іншого м'якого грунту вручну. Глибина укладання поліетиленового газопроводу - не менше 1,2 м до верху труби.

Після укладання газопровід присипається вручну на висоту 20 см піском або м'яким грунтом, за виключенням зварних з'єднань.

На висоті 0,25 м від верху труби вкладається поліетиленова упізнавальна стрічка шириною не менше 20 см з написом "ГАЗ", яка не змивається. Стрічка металізована і виводиться на сталеву ділянку газопроводу на початку траси під болтове з'єднання і на кінцях до болтів на сталевих фланцях на уводах. Після укладання розпізнавальної стрічки газопровід засипається.

До випробування поліетиленовий газопровід підлягає продуванню. Після зварювання заглушок на кінцях поліетиленових труб не пізніше, ніж через шість годин, приступають до випробування на міцність та щільність у комплексі з ділянками із сталевих труб згідно з вимогами СНиП 3.05.02-88.

Контроль якості виконання будівельно-монтажних робіт при використанні поліетиленових труб проводиться таким чином.

У процесі будівництва необхідно здійснювати стовідсотковий поопераційний контроль для кожної технологічної операції. Зварні шви ділянок газопроводу із сталевих труб підлягають контролю фізичними методами, надземні – 5 % від кількості швів, але не менше одного шва, підземні – 50 %.

Кожний шов і фасонна частина на поліетиленовому газопроводі підлягає візуальному і вимірювальному контролю. При позитивних результатах контролю на кожні 100 зварних швів необхідно відібрати один (має бути не менше п'яти із загальної кількості виконаних зварювальником на даному об'єкті), який необхідно вирізати безпосередньо у процесі монтажу з метою недопущення вварення котушок на місце вирізаного взірця.

При контролі встановлюється відповідність зварного з'єднання таким вимогам:

валики зварного з'єднання повинні бути овальної форми і рівномірними по периметру труби;

геометричні розміри у різних перерізах не повинні відрізнятись більше ніж на 20 %;

поверхня валиків зварного грата повинна бути гладкою з незначними слідами від дигиадгезійного покриття нагрівача;

впадина повинна бути видимою, не мати розмежувальної лінії і бути не нижче 1/3 товщини стінки труби, але не більше 1,2 мм;

зміщення кромок труб повинно бути у межах 10 % від товщини стінок труби, але не більше 1,2 мм.

Механічні випробування зварного з'єднання проводять не раніше, ніж через 24 год після закінчення зварювання. Зразки у кількості 5 штук на кожне з'єднання слід вирубувати штампом-просічкою із ділянок шовного з'єднання, які розташовані рівномірно по периметру.

Грат зварного з'єднання не змінюється, а шов повинен бути розташований посередині зразка.

Якість зварного з'єднання слід вважати задовільною, якщо всі зразки зварного шва поліетиленової труби, що випробувались, мають пластичний характер руйнувань по основному матеріалу з межею текучості не менше 15 МПа і відносне видовження не менше 500 %.

У поліетиленовому газопроводі, заповненому газом, можуть виникати заряди статичної електрики, які можуть викликати іскру, достатню для загоряння газоповітряної суміші. Тому необхідно вжити заходи перестороги при виконанні операцій на поліетиленових трубах, пов'язаних з виходом газу в атмосферу, для чого необхідно видалити газ, що знаходиться у трубах, продування повітрям. При виконанні ремонтних операцій на поліетиленових трубах необхідно заземлити поверхню відповідної труби, використовуючи кокони бавовнянопаперових волокон, просочених водою. Необхідно також змочувати поверхню труби і грунт біля заземлювального пікету. При низьких температурах повітря для змочування труби використовують водно-глікольову суміш.

 

 

1.3 Гумотканинні рукави

 

 

Гумотканинні рукави приймаються згідно з таблицею1.12 з урахуванням стійкості до транспортованого середовища при мінімальній температурі експлуатації та величини тиску газу. Для зливно-наливних операцій можуть застосовуватися металорукави або металеві газопроводи із шарнірними з'єднаннями.

Таблиця 1.12 – Характеристика гумотканинних рукавів

(згідно з ДБН В.2.5-20-2001)

 

Гумотканинні рукави   Призначення
нормативний документ технічна характеристика
ГОСТ 18698 Група Б (І) МПа Приєднання зливних та наливних пристроїв ГНС
ГОСТ 18698     ГОСТ 9356 Група Б (І) МПа Тип І,ІІ МПа Приєднання до газопроводів низького тиску, газових приладів до балонів СВГ, приєднання до газопроводів тиском до 0,1 МПа КВП та автоматики

 

 

1.4 Нормативні вимоги до запірного і регулювального

обладнання та інших технічних засобів

 

 

Відповідно до ДБН В.2.5-20-2001 при виборі запірної арматури враховують умови її експлуатації за тиском газу згідно з даними, наведеними у таблиці 1.13.

Вибір матеріалу запірної арматури, що установлюється на зовнішніх газопроводах та на внутрішньобудинкових газопроводах у неопалювальних приміщеннях, рекомендується здійснювати з урахуванням величини робочого тиску згідно з таблицею 1.14.

Вибір умовного тиску та робочого тиску запірної арматури залежно від робочого тиску у газопроводі здійснюється згідно з таблицею 1.15.

 

Таблиця 1.13 – Сфера застосування запірної арматури

(згідно з ДБН В.2.5-20-2001)

 

Тип арматури Сфера застосування
Крани конусні натяжні Зовнішні надземні та внутрішні газопроводи низького тиску, у т.ч. парової фази СВГ
Крани конусні сальникові Зовнішні та внутрішні газопроводи, у т.ч. парової фази СВГ тиском до 0,6 МПа включно
Крани поліетиленові Зовнішні підземні поліетиленові газопроводи тиском до 0,6 МПа включно
Крани кульові Зовнішні та внутрішні газопроводи природного газу, а також парової та рідкої фази СВГ тиском до 1,6 МПа включно
Засувки Зовнішні та внутрішні газопроводи природного газу, а також парової та рідкої фази СВГ тиском до 1,6 МПа включно
Клапани (вентилі) Зовнішні та внутрішні газопроводи природного газу, а також парової та рідкої фази СВГ тиском до 1,6 МПа включно

 

 

Таблиця 1.14 – Рекомендації щодо вибору матеріалу запірної арматури

(згідно з ДБН В.2.5-20-2001)

 

Матеріал Тиск газу, МПа Умовний прохід, мм
Сірий чавун До 0,6 Без обмежень
Ковкий чавун До 1,6 Без обмежень
Вуглецева сталь До 1,6 Без обмежень
Сплави на основі міді До 1,6 Без обмежень

 

 

Таблиця 1.15 - Дані для вибору умовного тиску запірної арматури

(згідно з ДБН В.2.5-20-2001)

 

  Робочий тиск у газопроводі, МПа Умовний тиск запірної арматури, МПа, не менше  
Низький до 0,005 0,1
Середній від 0,005 до 0,3 0,4
Високий ІІ категорії від 0,3 до 0,6 0,6
Високий І категорії від 0,6 до 1,2 1,6
Газопроводи рідкої фази СВГ 1,6
Газопроводи обв'язки надземних резервуарів зберігання СВГ та засобів транспортування СВГ   2,5

 

 

Запірну та захисну арматуру, що установлюється на газопроводах та резервуарах рідкої та парової фаз, слід приймати виготовлену із сталі на тиск 1,6 МПа.

У системах газопостачання СВГ запірна арматура із сірого чавуну застосовується тільки на газопроводах низького тиску.

Запірна арматура згідно з ГОСТ 4666-75 повинна мати маркування на корпусі та розпізнавальне забарвлення. Маркування повинно містити товарний знак заводу-виробника, умовний чи робочий тиск, умовний прохід та за необхідністю покажчик напрямку потоку.

Вентилі, крани, засувки та затвори поворотні, що використовуються в системах газопостачання як запірна арматура (вимикальні пристрої), повинні бути призначені для вуглеводневих газів. Герметичність затворів повинна відповідати І класу за ГОСТ 9544-75.

Допускається застосування для систем газопостачання запірної арматури загального призначення за умови виконання додаткових робіт із притирання та випробування затвора арматури на герметичність І класу згідно з ГОСТ 9544-75.

Крани та поворотні затвори повинні мати обмежувачі повороту та покажчики положення "відкрито – закрито", а засувки з невисувним шпинделем – покажчик ступеня відкриття.

Основні параметри регуляторів тиску, що застосовуються в системах газопостачання, повинні відповідати даним, наведеним у таблиці 1.16.

 

Таблиця 1.16 – Основні параметри регуляторів тиску

(згідно з ДБН В.2.5-20-2001)

 

Параметр Значення параметра  
Прохід умовний, мм Згідно з паспортами заводів-виробників
Тиск, МПа: на вході (робочий) на виході   0,05; 0,3; 0,6; 1,2; 1,6 від 0,001 до 1,2

 

Конструкція регуляторів тиску газу повинна відповідати ГОСТ 11881


Дата добавления: 2015-07-20; просмотров: 342 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
на экономическом факультете РГГУ| Трубопровідна арматура систем газопостачання

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.101 сек.)