Методичні вказівки

Завідувач кафедри

проф. Чернобровий В.М.

______________________

«____»_______________ 20____р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ № 1

Навчальна дисципліна	ЗАГАЛЬНА ПРАКТИКА (СІМЕЙНА МЕДИЦИНА)
Модуль №
Змістовий модуль № 1-2	Сучасні підходи до соціально-медичного та організаційного обґрунтування ПМСД
Тема заняття № 1	Місце сімейної медицини в загальній структурі охорони здоров’я та принципи сімейного обслуговування населення. Структура медичного страхування. Ведення амбулаторних хворих при патології серцево-судинної системи та опорно-рухового апарату.
Курс	шостий
Факультет	медичний

Вінниця 2014

1. Актуальність теми: Головною метою реформи охорони здоров’я є зміна характеру відносин між системою охорони здоров’я, суспільством та державою. Очевидно, що при складній соціально-економічній ситуації неможливо забезпечити безкоштовне загальнодоступне та висококваліфіковане медичне обслуговування через скромність фінансових можливостей держави. Стратегічним напрямком в покращенні фінансового стану галузі є багатоканальність фінансування. Україна на сьогодні перебуває на стадії впровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування. Ще один важливий принцип – обов’язкова участь громадян в покритті витрат на підтримку власного здоров’я.Така участь стимулює здоровий спосіб життя, робить здоров’я важливим елементом конкуренції на ринку праці.

Патологія серцево-судинної системи займає перше місце серед причин смертності та інвалідизації населення України. Зокрема в Україні щорічно реєструється 50-55 тисяч нових випадків інфаркту міокарда і близько 100-120 тис. випадків інсульту. В цих умовах провідну роль щодо раннього виявлення груп ризику, профілактики ускладнень патології серцево-судинної системи покладається на первинну медико-соціальну допомогу в роботі якої провідну роль відіграє сімейний лікар.

Значна розповсюдженість захворювань суглобів, особливо серед людей працездатного віку, та висока інвалідизація пацієнтів з захворюваннями суглобів характеризують актуальність вивчення цієї теми лікарем загальної практики – сімейної медицини.

2. Конкретніі цілі заняття:

1. Студент повинен знати моделі первинної медико-соціальної допомоги,їх переваги та недоліки. (α=ІІ).

2. Студент повинен знати функції та зміст роботи сімейного лікаря (α=ІІ) і вміти заповнювати основну облікову медичну документацію під час амбулаторного прийому (α=ІІІ).

3. Студент повинен знати види медичного страхування, порядок медичного страхування (α=ІІ).

4. Студент повинен інтерпретувати поняття «медичне страхування», «страхова медицина» (α=ІІ).

5. Студент має знати фактори ризику виникнення серцево-судинної патології та захворювань суглобів і вміти виявити їх у хворих з патологією серцево-судинної системи та опорно-рухового апарату, а також у їх родичів(α=ІІІ).

6. Студент повинен вміти проводити ранню діагностику, диференціальну діагностику, сформулювати і обґрунтувати попередній діагноз у хворих з найбільш розповсюдженою патологією серцево-судинної системи (есенціальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, порушеннями ритму та провідності, серцева недостатність) та опорно-рухового апарату

(ревматоїдний артрит, остеоартрит, подагра) (α=ІІІ).

7. Студент повинен вміти скласти план обстеження хворого в амбулаторних мовах та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при з найбільш розповсюдженою патологією серцево-судинної системи (есенціальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, порушеннями ритму та провідності, серцева недостатність) та опорно-рухового апарату

(ревматоїдний артрит, остеоартрит, подагра) (α=ІІІ).

8. Студент повинен вміти визначити тактику ведення в амбулаторних умовах (режим, дієта, лікування, реабілітація) хворих з найбільш розповсюдженою патологією серцево-судинної системи (есенціальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, порушеннями ритму та провідності, серцева недостатність) та опорно-рухового апарату (ревматоїдний артрит, остеоартрит, подагра) (α=ІІІ).

9. Студент повинен вміти оцінювати прогноз для життя та працездатності у хворих з найбільш розповсюдженою патологією серцево-судинної системи (есенціальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, порушеннями ритму та провідності, серцева недостатність) та опорно-рухового апарату (ревматоїдний артрит, остеоартрит, подагра) (α=ІІІ).

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція):

Дисципліна	Знати	Вміти
Попередні (забезпечуючі) дисципліни
Пропедевтика внутрішніх хвороб	Фактори ризику та скарги хворих при АГ, ІХС, СН, екстрасистолії, миготливій аримії, ревматоїдному артриті, остеоартриті, подагрі	Провести опитування пацієнта Проаналізувати скарги пацієнта та дані анамнезу його хвороби та анамнезу життя
Рентгенологія та променева діагностика	Рентгенологічні прояви основних серцево-судинних, артрологічних захворювань	Інтерпретувати дані рентгенологічного дослідження органів грудної порожнини, суглобів та хребта
Фармакологія	Класифікацію, механізм дії гіпотензивних, анти ішемічних, нестероїдних протизапальних препаратів, структурно-модифікуючих препаратів для відновлення суглобового хряща	Виписати необхідні ліки в рецептах.
Клінічна фармакологія	Дози, режим призначення НПЗП, ББ, АК, сечогінних, серцевих глікозидів, інгібіторів АПФ, сартанів, станів, структурно-модифікуючих засобів Основні побічні ефекти	Проводити клінічний контроль за дією препаратів
Внутрішньопредметна інтеграція
Внутрішньої медицини №1	Етіологію, патогенез, клініку серцево-судинних та ревматологічних захворювань	Провести клінічне обстеження хворого на розповсюджені СС захворювання та артрологічні хвороби Призначити додаткове обстеження хворого Інтерпретувати дані додаткових методів обстеження (лабораторних, інструментальних)
Кафедра внутрішньої медицини №3	Покази до направлення хворих в терапевтичну клініку	Визначити критерії для направлення хворих в терапевтичний стаціонар

Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
1. Первинна медико-санітарна допомога	Передбачає консультацію лікаря, забезпечує діагностику і лікування найпоширеніших хвороб, травм, отруєнь та інших станів, проведення індивідуальних санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, медичної профілактики захворювань, гігієнічного виховання та санітарної просвіти населення, реалізацію прав людини, щодо охорони здоров'я дитини, матері та батька, а також направлення пацієнтів на отримання вторинної (спеціалізованої), третинної (високо-спеціалізованої) медичної допомоги та санаторно-курортного лікування. Первинна медико-санітарна допомога надається переважно лікарями загальної практики/сімейними лікарями або дільничними терапевтами і педіатрами. Первинна медико-санітарна допомога є основною, найбільш наближеною до населення ланкою медичної допомоги.
2. Профілактика	комплекс медичних, санітарно-технічних, гігієнічних та соціально-економічних заходів, спрямованих на попередження захворювань та усунення факторів ризику.
3.Медичне страхування	Форма соціального захисту інтересів населення в охороні здоров’я. медичне страхування передбачає страхування на випадок втрати здоров’я з будь-якої причини. Воно забезпечує більшу доступність, якісність і повноту щодо задоволення різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг, є ефективнішим порівняно з державним фінансуванням системи охорони здоров’я.
4.Страхувальники	Держава (з бюджету), підприємства, організації й установи та громадяни (за рахунок власних доходів)
5.Договір медичного страхування	Угода, відповідно до якої страхова медична організація зобов’язується організувати і фінансувати надання застрахованому контингенту медичної допомоги певного об’єму і якості або інших послуг, передбачених програмами обов’язкового і добровільного медичного страхування.
6.Страховий поліс	Іменний документ, що видається страховою медичною організацією громадянину і що засвідчує заключення між ними договору про обов’язкове або добровільне медичне страхування. У полісі вказується номер договору страхування, термін його дії і амбулаторно-поліклінічні методичні установи, де громадянин отримуватиме медичну допомогу.
7.Суб’єкти обов’язкового медичного страхування	Страховики, страхувальники, застраховані, медичні установи, іноді фонд охорони здоров’я
8. Ішемічна хвороба серця	патологічний стан, що характеризується абсолютним або відносним порушенням кровопостачання міокарда внаслідок враження коронарних артерій серця.
9. Есенціальна гіпертензія (первинна гіпертензія, або гіпертонічна хвороба)	підвищений артеріальний тиск при відсутності очевидної причини його підвищення.
10. Серцева недостатність	патологічний стан, який настає в результаті різноманітних захворювань серця, що зменшують насосну функцію серця і в результаті призводить до недостатньої циркуляції крові в організмі людини.
11. Симптоматична (вторинна) гіпертензія	гіпертензія, причина якої може бути встановлена.
12. Гіперліпідемія (гіперліпопроїнемія, дисліпідемія)	Аномально підвищений рівень ліпідів і/або ліпопротеїдів у крові людини.
13. Миготлива аритмія (фібриляція передсердь)	різновид надшлуночкових тахіаритмій, що характеризується некоординованою електричною активністю передсердь з наступним погіршенням їхньої скорочувальної функції.
14. Ревматоїдний артрит (РА)	Хронічне запальне захворювання невідомої етіології з характерним симетричним ураженням суглобів та поза суглобовими проявами. У крові хворих часто визначають ревматоїдний фактор. Розповсюдженість РА серед дорослих досягає 1%
15. Остеоартрит	Широко розповсюджене дегенеративне ураження суглобового хряща та прилягаючої кісткової тканини. У вітчизняній літературі термін «остеоартрит» витісняє розповсюджені терміни «остеоартроз» та «деформуючий остеоартроз», що обумовлено частим виявленням ознак запалення та кісткових ерозій
16. Подагра	Порушення пуринового обміну; спостерігається підвищення вмісту сечової кислоти в крові (гіперурикемія) та відкладення уратів у суглобових та навколосуглобових тканинах

4.2.Теоретичні питання до заняття:

1. Принципи організації існуючої системи первинної медико-санітарної допомоги та її недоліки.

2. Доцільність переходу від дільнично-територіального принципу надання медичної допомоги до сімейної медицини.

3. Принципи сімейного обслуговування населення.

4. Порядок медичного страхування

5. Економічна сутність страхової медицини

6. Джерела фінансування страхової медицини

7. Права пацієнта на вільний вибір лікаря в умовах медичного страхування

8. Проблеми впровадження страхової медицини в Україні

9. Есенціальна гіпертензія. Класифікація. Критерії діагностики. Диференціальний діагноз з симптоматичними артеріальними гіпертензіями.

10. Ішемічна хвороба серця. Класифікація. Критерії діагностики. Диференціальний діагноз з іншою патологією, яка викликає біль в грудній клітці.

11. Визначення груп ризику щодо патології серцево-судинної системи. Проведення первинної профілактики серцево-судинних захворювань серед таких пацієнтів (немедикаментозні та медикаментозні методи профілактики).

12. Лікування амбулаторних хворих з шлуночковими екстрасистолами в залежності від причини виникнення та з постійною формою миготливої аритмії.

13. Серцева недостатність. Класифікація. Критерії діагностики. Лікування амбулаторних хворих з серцевою недостатністю.

14. Експертиза працездатності, раціональне працевлаштування хворих на серцево-судинні та артрологічні захворювання.

15. Амбулаторне лікування хворих на серцево-судинні та артрологічні захворювання (режим, лікувальне харчування, індивідуальна фармако- і фізіотерапія, фітотерапія і т.д.)

16. План реабілітації (диспансеризація, вторинна профілактика, санаторно-курортне лікування) хворих на серцево-судинні та артрологічні захворювання.

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Заповнення медичної карти амбулаторного хворого - ф. 025/о

2. Заповнення контрольної карти диспансерного нагляду - ф. 030/о

3. Заповнити санаторно-курортну карту ф. 072/0

4. Заповнити рецепти ф.1, ф.2.

5. Методика формулювання та шифрування діагнозів згідно міжнародної статистичної класифікації хвороб 10-го перегляду

6. Заповнення талону амбулаторного пацієнта в закладі загальної практики – сімейної медицини – ф. 025-6-1/о

7. Методи фізикального обстеження хворих та оцінка результатів огляду хворих на серцево-судинні захворювання та захворювання опорно-рухового апарату

8. Клінічна інтерпретація результатів додаткових методів обстеження:

- результатів рентгенологічного обстеження великих, дрібних суглобів, хребта

- електрокардіограми

- загальноклінічного аналізу крові

-загального аналізу сечі

-результатів комплексного біохімічного дослідження у хворих на серцево-судинні захворювання + сечова кислота, анти-ЦЦП, СРБ, ревмопроб

9. Покази та протипокази до проведення фізіотерапевтичних процедур

10. Здійснення експертизи тимчасової та постійної непрацездатності, заповнення необхідних документів на ЛКК, МСЕК

11. Лікування захворювань внутрішніх органів згідно чинних протоколів надання медичної допомоги, що затверджені МОЗ України (Наказ МОЗ України від 12.10.2006 № 676

5. Зміст теми:

Сімейна медицина – це форма організації первинної медико-санітарної допомоги, яка надається лікарем загальної практики (сімейним лікарем), який забезпечує індивідуальне первинне та безперервне медичне обслуговування окремих осіб, сімей і населення в цілому незалежно від віку, статі, або виду захворювання. Розвиток ПМСД на засадах сімейної медицини розглядається як провідний стратегічний напрямок і одна із головних завдань.

Сімейну медицину, як спеціальність відрізняє ряд надзвичайно важливих принципів. Головні із них:

- довготривалість і безперервність спостереження;

- багатопрофільність первинно-медичної допомоги;

- відношення до сім`ї, як до одиниці медичного обслуговування;

- профілактична спрямованість;

- економічна ефективність і доцільність допомоги;

- відповідальність пацієнта, членів його сім`ї і суспільства за збереження і покращення його здоровя.

Організація та особливості роботи сімейного лікаря

Примірне положення про лікаря загальної практики - сімейної медицини

1. Лікар загальної практики - сімейної медицини забезпечує надання кваліфікованої первинної лікувально-профілактичної допомоги прикріпленому за сімейно-територіальним принципом населенню в обсязі кваліфікаційної характеристики лікаря із спеціальності "загальна практика - сімейна медицина" в умовах амбулаторно-поліклінічного закладу та вдома.

2. На посаду сімейного лікаря призначається лікар, який закінчив лікувальний або педіатричний факультет вищого медичного навчального закладу ІП - ІУ рівнів акредитації або медичний факультет університету, пройшов первинну спеціалізацію у вищому медичному навчальному закладі системи післядипломної освіти за спеціальністю "загальна практика-сімейна медицина" і має сертифікат лікаря-спеціаліста з цієї спеціальності.

3. Навантаження лікаря загальної практики - сімейної медицини проводиться з розрахунку 1 посада лікаря на 1100-1200 осіб дитячого і дорослого населення в сільській місцевості, 1400-1500 осіб - в міській місцевості.

4. Розрахункові норми обслуговування для лікарів загальної практики - сімейної медицини встановлюються на 1 годину роботи: 5 відвідувань на прийомі в поліклініці, 2 відвідування - під час обслуговування хворих вдома.

5. Призначення та звільнення лікаря загальної практики - сімейної медицини, який працює у закладі охорони здоров'я комунальної власності здійснює головний лікар лікувально-профілактичного закладу.

6. Лікар загальної практики - сімейної медицини в своїй роботі безпосередньо підпорядковується завідувачу відділенням загальної практики - сімейної медицини, у випадку його відсутності - головному лікарю амбулаторно-поліклінічного закладу.

7. Лікар загальної практики - сімейної медицини зобов'язаний:

- надавати кваліфіковану, в тому числі невідкладну, медичну допомогу в обсязі кваліфікаційної характеристики фахівця із спеціальності "загальна практика - сімейна медицина" в умовах амбулаторно-поліклінічного закладу та вдома

- в показаних випадках забезпечувати консультування хворих завідувачем відділення, лікарями інших спеціальностей амбулаторно-поліклінічного закладу, за домовленістю -

спеціалістами інших лікувально-профілактичних закладів

- проводити підготовку хворих до госпіталізації та забезпечити своєчасне їх направлення на стаціонарне лікування

- використовувати в своїй роботі сучасні методи профілактики, діагностики, лікування та реабілітації хворих при різних захворюваннях

- здійснювати профілактичну роботу, направлену на виявлення факторів ризику, ранніх і скритих форм захворювань

- організовувати і проводити комплекс заходів щодо диспансеризації населення дільниці (виявлення, взяття на облік, проведення лікувально-оздоровчих заходів) та спостереження за

станом його здоров'я

- проводити санітарно-протиепідемічну роботу на дільниці

- проводити санітарно-освітню роботу серед населення дільниці

- проводити експертизу тимчасової непрацездатності хворих, за наявності показань направляти їх на лікарську консультативну комісію

- систематично підвищувати свою професійну кваліфікацію та рівень медичних знань медичної сестри загальної практики -сімейної медицини

- вести обліково-звітну медичну документацію

- забезпечувати консультування населення дільниці з медико-соціальних та медико - психологічних питань, питань планування сім'ї

- організовувати надання медичної допомоги населенню в екстремальних ситуаціях.

8. Лікар загальної практики - сімейної медицини має право:

- здійснювати контроль за роботою підпорядкованого йому середнього і молодшого медичного персоналу

- подавати пропозиції керівництву щодо покращання організації надання медичної допомоги населенню на засадах загальної практики -сімейної медицини

- брати участь в нарадах, науково-практичних конференціях, семінарах з питань надання лікувально-профілактичної допомоги на засадах загальної практики – сімейної медицини

- провадити підприємницьку діяльність за спеціальністю "загальна практика – сімейна медицина".

9. Робота лікаря загальної практики - сімейної медицини

здійснюється за графіком, в якому передбачено фіксовані години амбулаторного прийому хворих, допомога вдома, профілактична та інша робота і який затверджується головним лікарем лікувально - профілактичного закладу.

Лікар загальної практики / сімейний лікар - це спеціаліст з вищою медичною освітою, який має юридичне право надавати первинну медико-санітарну допомогу закріпленим сім'ям і іншим приписним категоріям населення незалежно від віку, статі і характеру патології.

На посаду сімейного лікаря призначається лікар, який пройшов підготовку в інтернатурі за спеціальністю "загальна практика-сімейна медицина" або лікарі за освітою "лікувальна справа" та "педіатрія", які пройшли підготовку на циклі спеціалізації з сімейної медицини у вищих медичних закладах удосконалення з різними формами навчання лікарів і отримали сертифікат спеціаліста за спеціальністю "загальна практика (сімейна медицина)".

Сімейний лікар здійснює свою діяльність:

- у державному медичному закладі (поліклініці, медсанчастині, міській або сільській лікарській амбулаторії);

- у недержавному медичному закладі (приватному, акціонерному, громадському тощо).

Сімейний лікар може працювати індивідуально або в групі сімейних лікарів (групова практика). В залежності від структури населення, що обслуговує бригада лікарів, доцільно залучати і інших спеціалістів, в тому числі соціальних працівників.

Сімейний лікар працює за контрактом (угодою) з державними або муніципальними органами, страховими медичними компаніями, медичними закладами.

Контингенти населення, їх чисельність формуються з урахуванням права вільного вибору лікаря і закріплюються умовами контракту.

- Сімейний лікар здійснює амбулаторний прийом і відвідування на дому, проведення комплексу профілактичних, діагностично-лікувальних і реабілітаційних заходів у всіх вікових групах, при всіх видах захворювань і пошкоджень у відповідності до кваліфікаційної характеристики фахівця за спеціальністю "загальна практика (сімейна медицина)", надає термінову медичну допомогу при невідкладних станах і травматичних пошкодженнях, сприяє у вирішенні медико-соціальних проблем сім'ї.

- За угодою сімейному лікареві можуть бути виділені лікарняні ліжка в стаціонарі для ведення хворих. Сімейний лікар організує домашні стаціонари, денні стаціонари в амбулаторно-поліклінічних закладах.

- Сімейному лікарю безпосередньо підпорядковується середній медичний персонал, який має спеціальну підготовку, а також за узгодженням з органами соціального захисту - соціальні працівники.

- У своїй діяльності сімейний лікар керується цим положенням, законодавчими і нормативними документами України з питань охорони здоров'я.

- Контроль за діяльністю сімейного лікаря здійснюється в установленому порядку органами охорони здоров'я за місцем роботи лікаря.

- Оцінка діяльності сімейного лікаря проводиться на основі системи показників обсягу і якості його діяльності.

- Призначення і звільнення сімейного лікаря здійснюється у відповідності з чинним законодавством і умовами контракту.

- При виконанні своїх функцій сімейний лікар вступає у стосунки:

3 завідувачем, одержуючи від нього завдання і подаючи йому звіти про роботу.

3 лікарями медичних закладів з метою надання пацієнтам різних видів спеціалізованої і вузькоспеціалізованої діагностичної та лікувальної як амбулаторно-поліклінічної, так і стаціонарної допомоги,

Зі станцією швидкої медичної допомоги з питань надання термінової медичної допомоги.

3 міською (районною) санепідстанцією з питань проведення поточного санітарного нагляду, санітарно-протиепідемічних заходів.

3 дезстанцією у вирішенні питань госпіталізації інфекційних хворих, проведення протиепідемічних заходів у вогнищах інфекцій.

3 директорами шкіл, дитячих дошкільних закладів, розміщених на території обслуговування, з питань проведення профілактичних заходів, профоглядів, щеплень,

3 аптеками при здійсненні медикаментозного забезпечення хворих.

3 відділами ЗАГСІВ, відділами у справах сім'ї і молоді, соціального захисту населення міських, районних держадміністрацій.

з іншими секторами народного господарства у вирішенні питань охорони та зміцнення здоров'я населення.

- Роботі сімейного лікаря притаманні деякі особливості. По-перше, за час прийому лікар повинен обслужити хворих самого різного віку та з різними за характером захворюваннями, оскільки ніяке планування запису не позбавляє від можливого скупчення їх в кімнаті для очікування прийому,. По-друге, прийом хворих часто порушується появою позапланових пацієнтів, які звертаються за екстреною допомогою або доставляються в результаті нещасних випадків. Надання допомоги

таким потерпілим пов'язане зі значною витратою часу й затримує прийом чергових планових хворих. У зв'язку з цим робочі приміщення сімейного лікаря повинні бути розміщені в окремому блоці, і якщо немає ліфта, на першому чи другому поверсі будівлі, що полегшує прийом хворих і сприяє підтримці в ньому порядку і чистоти.

Примірне положення про амбулаторію загальної практики - сімейної медицини

1. Амбулаторія загальної практики - сімейної медицини - лікувально-профілактичний заклад, який в межах своєї діяльності забезпечує проведення комплексу профілактичних заходів з попередження і зниження захворюваності, інвалідності і смертності, раннього виявлення захворювань, надає прикріпленому за сімейно-територіальним принципом населенню кваліфіковану первинну лікувально-профілактичну допомогу, здійснює його диспансеризацію та моніторинг за станом здоров'я.

2. Амбулаторія загальної практики - сімейної медицини - самостійний лікувально-профілактичний заклад, який є юридичною особою, має свою гербову печатку.

3. Рішення про організацію амбулаторії загальної практики - сімейної медицини приймається територіальним органом місцевого самоврядування.

4. Прикріплене населення до амбулаторії загальної практики - сімейної медицини визначається територіальним органом управління охороною здоров'я і затверджується в територіальних органах місцевого самоврядування.

5. Основні завдання амбулаторії загальної практики - сімейної медицини:

5.1 Проведення комплексу профілактичних заходів з попередження захворювань, травм та отруєнь, зниження захворюваності, інвалідності і смертності серед прикріпленого населення.

5.2 Надання хворим кваліфікованої первинної лікувально-профілактичної допомоги в умовах амбулаторії та вдома.

5.3 Раннє виявлення захворювань, своєчасне амбулаторне обстеження і лікування хворих, за наявності показань забезпечення направлення хворих на консультування та госпіталізацію в інші лікувально-профілактичні заклади.

5.4 Надання невідкладної медичної допомоги при загрозливих для життя станах, нещасних випадках (травми, отруєння і т.д.), за показаннями забезпечення транспортування хворого в інший лікувально-профілактичний заклад для надання спеціалізованої допомоги.

5.5 Дотримання спадкоємності з іншими лікувально-профілактичними закладами щодо обстеження та лікування хворих.

5.6 Забезпечення роботи виїзних бригад фахівців з числа лікарів центральної районної лікарні та обласних лікувально-профілактичних закладів.

5.7 Своєчасне взяття на облік осіб, які підлягають диспансеризації, та забезпечення динамічного спостереження за станом їх здоров'я, проведення лікувально-оздоровчих заходів.

5.8 Експертиза тимчасової втрати працездатності і видача документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність.

5.9 Направлення у встановленому порядку осіб з ознаками стійкої втрати працездатності на медико-соціальну експертну комісію.

5.10 Проведення профілактичних щеплень, у встановленому порядку
повідомлення санітарно-епідеміологічної станції про інфекційне, паразитарн професійне захворювання, отруєння населення, виявлені порушення санітарно-гігієнічних вимог та ін.

5.11 Проведення санітарно-протиепідемічних заходів на прикріпленій території.

5.12 Навчання пацієнтів методам зміцнення здоров'я та профілактики захворювань, покращання репродуктивного здоров'я та навчання методам планування сім'ї.

5.13 Гігієнічне виховання дітей та підлітків.

5.14 Впровадження в практику сучасних методів і засобів профілактики, діагностики, лікування та реабілітації хворих, передового досвіду роботи амбулаторно-поліклінічних закладів.

5.15 Організаційно-методичне керівництво і контроль за діяльністю прикріплених фельдшерсько-акушерських пунктів.

5.16 Подання пропозицій до територіальних органів охорони здоров'я щодо покращання медичного обслуговування населення.

5.17 Аналіз стану здоров'я прикріпленого до амбулаторії населення та розробка плану оздоровчих заходів.

6. Структурні підрозділи амбулаторії загальної практики - сімейної медицини:
-реєстратура; -лабораторія;

-кабінети лікарського прийому; -кабінет щеплень;

-стоматологічний кабінет; -кабінет функціональної

-палати денного перебування хворих; діагностики;

-оглядовий кабінет; -фізіотерапевтичний кабінет;

-маніпуляційна; -стерилізаційна;

-процедурна; -допоміжні приміщення

-операційно-перев'язувальний блок;

7. Штати персоналу амбулаторії загальної практики - сімейної медицини та нормативи їх навантаження встановлюються відповідно до наказу МОЗ України від 23.02.2000 N 33 "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я".

8. Оснащення амбулаторії медичною апаратурою, інструментарієм, обладнанням, твердим інвентарем і господарським майном проводиться відповідно до затверджених нормативів у встановленому порядку наказами Міністерства охорони здоров'я України і Державного комітету статистики України та подає їх у встановленому порядку.

9. Амбулаторію загальної практики - сімейної медицини очолює головний лікар, який призначається та звільняється територіальним органом місцевого самоврядування.

10. Фінансову діяльність амбулаторії загальної практики - сімейної медицини здійснює централізована бухгалтерія, згідно з встановленим порядком.

11. Режим роботи амбулаторії загальної практики - сімейної медицини затверджується територіальним органом місцевого самоврядування.

12. Діяльність амбулаторії загальної практики - сімейної медицини здійснюється відповідно до діючих законів, постанов та розпоряджень Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, наказів, інструкцій, методичних вказівок Міністерства охорони здоров'я, територіальних органів місцевого самоврядування за підпорядкуванням, інших нормативних документів та цього Примірного положення.

13.Фінансування амбулаторії здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, власних надходжень, благодійних (добровільних) внесків, пожертвувань від юридичних та фізичних осіб, інших джерел, не заборонених чинним законодавством.

Основні форми та складові медичного страхування

Медичне страхування - форма соціального захисту інтересів населення в охороні здоров'я.

Медичне страхування передбачає страхування на випадок втрати здоров'я з будь-якої причини. Воно забезпечує більшу доступність, якісність і повноту щодо задоволення різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг, є ефективнішим порівняно з державним фінансуванням системи охорони здоров'я.

Страхова медицина - це система організації фінансування охорони здоров'я за допомогою коштів, що накопичуються у резервах спеціалізованих страхових компаній, які здійснюють медичне страхування. Завдяки страховій медицині забезпечується економічна і соціальна захищеність середньої і малозабезпечених верств населення, гарантованість їх прав на медичну допомогу.

Мета медичного страхування - гарантувати громадянам при виникненні страхового випадку отримання медичної допомоги, а також залучити в охорону здоров'я додаткові фінансові кошти, у тому числі і на профілактичні заходи.

Медичне страхування може проводитися в обов'язковій і добровільній формах. Об'єктом страхування є здоров'я громадян. Воно здійснюється на випадок хвороби чи травми як в обов'язковій, так і додатково в добровільній формі через державні та недержавні структури. Страхувальниками можуть бути: держава (з бюджету), підприємства, організації й установи та громадяни (за рахунок власних доходів). Страхове відшкодування здійснюється у формі оплати лікування.

Обов'язкова форма страхування координується державними структурами. Страхові платежі, сплачувані громадянами та юридичними особами, мають форму податку. Обов'язкове медичне страхування перебуває під жорстким контролем держави і характеризується безприбутковістю. Ця форма організації страхового фонду дає змогу планувати медичну допомогу завдяки тому, що надходження коштів до страхового фонду характеризується стабільністю.

Для обов'язкового медичного страхування характерне те, що сплата страхувальниками внесків здійснюється у встановлених розмірах і у встановлений час, а рівень страхового забезпечення однаковий для всіх застрахованих.

Джерела фінансування. За умов обов'язкового медичного страхування роботодавці мають відраховувати від своїх доходів страхові внески. Ці кошти формують страховий фонд, яким керує держава. Частина цього фонду може створюватись і за рахунок внесків, які утримуються із заробітної плати працюючих.

В основу проведення обов'язкового медичного страхування закладаються програма обов'язкового медичного обслуговування. Ця програма визначає обсяги й умови надання медичної та лікувальної допомоги населенню. Програма охоплює мінімально необхідний перелік медичних послуг, гарантованих кожному громадянину, який має право ними користуватися.

Суб'єктами обов'язкового медичного страхування є страховики, страхувальники, застраховані, медичні установи. У разі більш централізованої системи медичного страхування до його суб*єктів належить і фонд охорони здоров'я

Головне призначення страхової медичної організації в системі обов'язкового медичного страхування полягає в тому, щоб при оплаті рахунків медичних установ контролювати якість наданих медичних послуг і їх відповідність медико-економічним стандартам.

Для контролю за якістю медичних послуг у страхових медичних організаціях, як правило, створюються спеціальні експертні комісії, які мають перевіряти в медичних установах правильність установленого діагнозу, лікування тощо. Коли в результаті перевірки виявляться порушення з боку медичної установи, то до неї можуть бути застосовані певні санкції.

Дата добавления: 2015-07-20