Дієслівно-іменні сполуки

Стійкі дієслівно-іменні сполуки – це лексико-граматичні аналітичні одиниці вторинної номінації, що є неоднослівними найменуваннями дії, стану, процесу чи якості й складаються з дієслівного компонента з переосмисленим первинним значенням та іменникового компонента, що несе основне смислове навантаження.

Відповідаючи розвиткові аналітизму індоєвропейських мов, складні номінації дієслівного типу створюються внаслідок розходження між потребами мови у вираженні процесуальної семантики у сфері непростежуваних (абстрактних) реалій та її обмеженими словотвірними потенціями.

Цілісність переданого СДІС номінативного значення досягається завдяки органічному (взаємодоповнюючому) поєднанню її конституентів, що супроводжується перерозподілом функціонально-смислового навантаження між ними. Зазнаючи часткової втрати власного реально-речового змісту, дієслівний компонент (“вербалізатор” за У. Вайнрайхом чи “предикатор” в термінології Н.Д. Арутюнової) як носій категорійного значення дієслівності виконує функції граматичного центру сполуки. Номінативну значущість і лексичну конкретність вона отримує завдяки іменниковій складовій, що формує її семантичне ядро.

Співвіднесеність складних найменувань дієслівного типу на денотативному рівні з єдиною поняттєвою одиницею ставить їх в один ряд з дієсловами та дає змогу ідентифікувати відношення функціональної еквівалентності між цими двома різновидами цілісних номінативних одиниць у системі засобів позначення сучасної української мови.

Маючи повний набір притаманних дієсловам властивостей та функцій, СДІС можуть вступати з ними у синонімічні відношення. При цьому співвідношення між зазначеними одиницями має різний характер, що зумовлено неоднорідною словотвірною похідністю іменникового компонента сполуки. Наявність спільнокореневого відповідника СДІС можлива лише за умови його етимологічної спорідненості з семантично опорним конституентом складного дієслова: давати пояснення – пояснювати, давати згоду – погоджуватися, проводити агітацію – агітувати, чинити підкуп – підкуповувати, здійснювати нагляд – наглядати, досягти домовленості – домовитися, вносити пропозицію – пропонувати, робити обшук – обшукувати, вкривати ганьбою – ганьбити, робити прогноз – прогнозувати, чинити перешкоди – перешкоджати тощо. Внаслідок транспонування в дієслівну одиницю онтологічно непохідних предикатних іменників та деад’єктивів абстрагованої семантики новоутворені сполуки або слугують єдиним засобом позначення реалій позамовної дійсності (давати приклад, виправдовувати сподівання, ставити / побити рекорд, віддавати перевагу, входити в азарт, викликати гордість, наражати на небезпеку, зберігати / витримувати дистанцію, чинити беззаконня, надавати слово, чинити самосуд, завдавати збитків, користуватися нагодою, порушувати тему, потрапляти в немилість, розвіювати сумніви, набирати чинності, складати повноваження, виходити з-під контролю тощо), або складають синонімічну пару наявним у системі мови різнокореневим однослівним відповідникам (брати приклад – наслідувати, наносити візит – відвідувати, піддавати тортурам – мучити, укладати угоду – домовлятися, вживати заходів – діяти тощо).

Проведене дослідження не підтвердило тезу про дублетний характер аналізованих сполук щодо існуючих у мові спільнокореневих дієслів-еквівалентів, оскільки СДІС є аналітичними не лише за формою, а й за додатковими можливостями свого семантичного наповнення.

Завдяки неповній втраті дієслівним компонентом власної предметної семантики загальне значення сполуки може ускладнюватися додатковими семантико-граматичними та експресивно-стилістичними відтінками. Так, дієслово у складі СДІС дає змогу:

1) передавати вичерпну якісно-кількісну характеристику позначуваної дії, процесу чи стану шляхом експлікації характеру їх протікання у плані інтенсивності чи повноти охоплення (кидати докір, грузнути у боргах, обливатися потом, поринути у роботу, обпікати / свердлити поглядом, занурюватися в роздуми, метатися в здогадах, вмирати зі сміху, згорати від сорому, оточити увагою тощо);

2) позначати різні моменти протікання вираженої іменником дії (початок (заводити розмову, зав’язувати стосунки, зав’язувати листування, вступати в полеміку, переходити в наступ, входити у вжиток, входити в моду, ставати на захист тощо), тривалість / продовження (вести бесіду, вести полеміку, підтримувати листування, розгортати наступ тощо) чи завершення (поривати знайомство, розривати стосунки, виходити з моди, припиняти полеміку тощо));

3) експлікувати багатократність, повторюваність дії чи її дискретність (сипати жартами – кинути жарт, сипати звинуваченнями – кинути звинувачення);

4) диференціювати доконаність чи недоконаність позначуваної іменниковим конституентом акції (брати приклад – взяти приклад, висувати / ставити вимогу – висунути / поставити вимогу, піддавати бомбардуванню – піддати бомбардуванню);

5) виявляти можливість, готовність, схильність суб’єкта до виконання вираженої іменником дії чи перебування його у певному стані (йти на ризик, йти на таран, доводити до завершення, піддавати сумніву, зберігати мовчання, зберігати спокій, брати під охорону, брати шефство, брати відповідальність, обходити мовчанням, завойовувати довіру, завойовувати симпатію);

6) диференціювати віднесеність дії до суб’єкта та її спрямованості на об’єкт (завдавати – зазнавати збитків, втрат, краху; піддавати критиці – зазнавати критики; покладати відповідальність – нести відповідальність; давати позику – брати позику; виводити з ладу, рівноваги – виходити з ладу, рівноваги; давати притулок – знаходити притулок тощо);

7) визначити контексти використання СДІС, їх різну суб’єктно-об’єктну сполучуваність (надавати спростування (про особу) і слугувати спростуванням (про предмет); брати під арешт кого та накладати арешт на що та ін.);

8) визначити сферу використання складних дієслів, їх закріпленням за певним стилем мовлення (мати мрію (нейтр.) – пестити мрію (книжн., уроч.), мати успіх (нейтр.) – увінчуватися успіхом (книжн., уроч.), давати життя (нейтр.) – дарувати життя (книжн., уроч.), дати ляпаса (нейтр.) – заліпити ляпаса (розм.), виносити догану (нейтр.) – вліпити догану (розм.), зіпсувати репутацію (нейтр.) – підмочити репутацію (розм.) тощо).

Іменник як семантично опорний конституент СДІС відкриває можливості стильової диференціації складних дієслівних номінацій, спеціалізації їх значення, а також вираження семантики модальності.

Аналітизм будови досліджуваних сполук зумовив специфіку їх синтагматичних властивостей, що знаходить вияв, зокрема, у можливості поширення їх семантично верховного члена компонентом означального характеру з метою уточнення та конкретизації позначуваної предикативної ознаки та експлікації її відповідної якісної оцінки: робити офіційну заяву, дати гарну відповідь, вживати заходів безпеки, проводити перший експеримент, здійснювати свою помсту, мати право скаржитися тощо. У низці випадків конкретизація виражених СДІС дії, стану, процесу чи якості атрибутом (морфологічним чи синтаксичним) є єдино можливим засобом адекватного відображення ситуації позамовної дійсності, що пов’язано з обмеженою словотвірною похідністю прислівників: мати ритуальне значення, справляти захисну дію, робити семний аналіз, надавати медичну допомогу, мати лікувальну дію, надавати правовий захист, мати вирішальний вплив, нести кримінальну відповідальність, кидати бойовий клич тощо.

Однією з диференційних ознак складних найменувань дієслівного типу є їх здатність до абсолютивного вживання, що компенсує відсутність такої можливості у відповідних їм дієслівних еквівалентах. Порівняйте: Їхній студебекер, розвинувши максимальну швидкість, уже обгонив колону (О. Гончар). – Водій зробив невиправну помилку – він здійснив заборонений обгін (З газети).

30. Лексико-семантичний спосіб термінотворення

Лексико-семантичний (комп’ютерна мишка, крило автомобіля) – неморфологічний спосіб термінотворення, полягає в термінологізуванні слів загальновживаної лексики. Ці слова, стаючи термінами, ревізуються: насамперед переглядається їх семантична сторона. Внаслідок термінологізації відомі слова або цілком утрачають зв’язок зі своїм первісним значенням, набуваючи якісно нових значень (арматура), або зберігають зв’язки із ним (блок).

Історично термінологізування слів пояснюється тим, пише В. П. Даниленко, що наукові поняття формуються на підставі узагальнень, отриманих у процесі практичного пізнання світу, на підставі «мовних понять», на які накладаються логічно опрацьовані наукові поняття. Лінгвістично це веде до ускладнення семантичної структури слова. Це явище призводить до появи в сучасній українській мові деяких омонімів. Поряд із словами побутовими, що давно відомі мовцям, з’являються слова-терміни, які позначають певне наукове поняття (лата, риштовання та ін.). Будівельні терміни утворюються лексико-семантичним способом постійно, однак застосування його в різні часи було неоднакове. Дослідники відзначають, що цей спосіб узагалі був активним тоді, коли виникали спеціальні виробництва, ремесла і т. ін. У наші дні спостерігається послаблення його продуктивності. Причини зрозумілі, оскільки він менш здатний задовольняти вимоги словотвірної системи термінологічних рядів. Сучасні системи термінів не підпорядковані способам найменування за зовнішніми аналогіями. Рівень сучасної науки і техніки висуває строго наукові ознаки побудови найменувань із певними класифікаційними ознаками. Лексико-семантичний спосіб не може в переважній більшості забезпечити таку системність. Проте він ще продовжує відігравати певну роль у творенні будівельних термінів і має навіть деякі переваги щодо інших способів (слова, утворені ним, короткі, легко запам’ятовуються).

Лексико-семантичний спосіб термінотворення п олягає в розщепленні багатозначного слова і поступовому творенні омонімів. Для термінів це є не дуже хорошим способом їхнього утворення. Адже термінологія передбачає точне вживання поняття. На жаль, однакові терміна за написанням і звучанням мають різне значення у різних галузях.

Дата добавления: 2015-07-20