Тема 6. Криміналістичне дослідження документів

Самостійна робота – 6 годин

Питання для самостійного вивчення:

І. Поняття, види та наукові засади криміналістичного дослідження документів. Поняття та класифікація документів. Правила поводження з документами.

2. Дослідження рукописних документів. Поняття письма та почерку. Ознаки письмової мови і почерку, їх класифікація та ідентифікаційне значення. Неідентифікаційне дослідження рукописів і його цілі.

3. Почеркознавча і авторознавча експертизи: поняття, завдання, можливості та підготовка матеріалів для призначення.

4. Технічне дослідження документів: поняття, зміст і види. Види підробки документів.

5. Дослідження машинописних текстів. Розшук та ідентифікація друкарської машинки.

6. Дослідження поліграфічної продукції. Встановлення виду, способу друку та особливостей використаних засобів (друкарських форм) з метою розшуку місця виготовлення досліджуваного матеріалу.

7. Техніко-криміналістична експертиза документів: поняття, коло вирішуваних питань, підготовка матеріалів для призначення.

Методичні рекомендації для підготовки до теми:

До першого питання треба зазначити, що термін "документ" походить від дат. Documentum - свідотство, доказ чогось. За своєю процесуальною природою письмові документи можуть бути як: письмовими так і речовими доказами. Документ - це матеріальний об'єкт, в якому зафіксовані відомості про будь-які факт. У судово-слідчій практиці розрізняють слідуючи види документів: 1) письмові (тексти, цифри та інші записи); 2) графічні (малюнки, схеми, креслення); 3) фотодокументи; 4) кіно та відеодокументи; 5) фотодокумента. Існують певні правила поводження з документами -~ речовими доказами: 1) обережне поводження з документами (заборонено робити будь-які позначки, перегинати, класти на забруднені поверхні тощо); 2) документи необхідно вміщувати і зберігати в окремих конвертах з відповідним написом; 3) необхідно дотримуватися умов зберігання документів (запобігання впливу сонячних променів, підвищеної вологості та хімічних речовин); 4) не можна застосовувати методи попереднього дослідження документів, які можуть змінити первинний вид документу.

До другого питання слід зосередити увагу на визначенні криміналістичного дослідження письма (судового почеркознавства) - галузь криміналістичної техніки, яка вивчає закономірності письма, процес його дослідження, можливості ідентифікації людини по почерку тощо. Письмова мова - це викладення думок людини за допомогою різних засобів мови (синтаксису, орфографії, лексики, пунктуації, стилістики). Письмова мова будь-якої людини відрізняється за стилем викладення, словарним складом мови, загальним рівнем грамотності. Для письмової речі людини характерна індивідуальність і відносна стійкість. Почерк - манера написання, яка має вираз у системі рухів, які фіксуються у рукопису. Своєрідність почерку виражається певною сукупністю загальних та окремих ознак. Кожна окремо взята ідентифікаційна ознака може належати іншій особі, саме тому індивідуальні не самі окремі ознаки, а їх сукупність.

До третього питання слід окреслити деякі проблеми, пов'язані з можливостями почеркознавчої та авторознавчої експертизи. Головна задача слідчого - надати у розпорядження експерта доброякісні зразки для порівняння при підготовці матеріалів судово-почеркознавчої експертизи. При відібранні зразків для порівняння складається протокол (ст.199 КПК України). Зразки для експертного дослідження поділяються на експериментальні (які спеціально отримані для цілей дано! конкретної експертизи) та вільні (які були у наявності ще до порушення даної кримінальної справи). Загальні вимоги відносно вільних зразків почерку: достовірність походження; відповідність документу, що досліджується (наближені за часом виконання, формою та змістом, виконані аналогічним знаряддям письма тощо); достовірність зразків. Експериментальні зразки відбираються під диктовку та шляхом самостійного написання підозрюваного (обвинуваченого) за ініціативою слідчого та у його присутності.

До четвертого питання треба відмітити, що об'єктами дослідження матеріалу документа є папір, барвники штрихів, відбитки печаток, клей, захист покриття. Технічна експертиза документів - вид криміналістичної експертизи, об'єктами дослідження якої є зміст документу, матеріалів та знарядь письма. Технічна експертиза документів підрозділяється на експертизу реквізитів документів та експертизу матеріалів документів. Основними задачами технічної експертизи реквізитів документів являються: 1) встановлення особливостей виготовлення печатних засобів та їх відбитків; 2) встановлення факту та способу внесення змін у документ (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фотокарток, літер тощо); 3) виявлення залитих, замазаних, слабовидимих та невидимих текстів тощо; 4) встановлення типу, системи, марки, моделі друкарської техніки; 5) встановлення відносно! давності виконання документу; і.т.і.

До п 'ятого питання слід зазначити, що дослідження машинописних текстів має основну задачу - встановлення конкретного екземпляру друкарської машинки, на якій він віддрукований а інколи І встановлення виконавця. Для ідентифікації особи за зразками машинописного тексту використовуються три групи ознак: письмова мова (стиль, лексика, граматика), топографія (особливості розташування машинописного тексту на папері), дактилографія (особливості техніку друку). Для ототожнення друкарських машинок досліджуються характерні та стійкі їх ознаки, які притаманні конкретному виду, типу машинки і кожному окремому екземпляру. Ці ознаки обумовлені як особливостями зовнішньої будови шрифту друкарської машинки, які відображуються у тексті, так і особливостями взаємодії окремих її частин, які мають проявлятися у просторовому розташуванні віддрукованих письмових знаків на папері.

Щодо шостого питання то дослідження поліграфічної продукції мас мету: 1) встановлення способу друку; 2) встановлення єдиного джерела походження друкарських текстів, які виготовлені за допомогою поліграфічної техніки; 3) встановлення конкретного обладнання, на якому віддрукований текст. Для ідентифікації поліграфічного обладнання потрібно надання зразків печатних текстів. З відомих способів оперативної поліграфії найбільшу небезпеку для використання у злочинних намірах становлять електрографічний. Він відрізняється високою якістю виготовлення копій безпосередньо з оригіналу без будь-якої попередньої підготовки оригіналу. На відміну від оперативної поліграфії типографський друк здійснюється за допомогою спеціальних друкарських форм. В залежності від способу їх виготовлення та способу отримання за їх допомогою відбитків тексту на папері розрізняють високий, глибокий та плоский Друк.

До сьомого питання слід зазначити, що техніко-криміналістична експертиза документів підрозділяється на експертизу реквізитів документів та експертизу матеріалів документів. Зокрема, широкого загалу набувають питання пов'язані з встановленням факту та способу внесення змін у документ (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фотокарток, літер тощо) та встановлення технічної підробки підпису. З практики відомо два види підробки підписів: рукописний та технічний. Перший являється об'єктом судово-почеркознавчої експертизи, другий техніко-криміналістичного дослідження. Незважаючи на різноманітність технічних способів підробки підписів, вони всі відрізняються однією загальною особливістю; для копіювання необхідно наявність оригінала підпису, який мають на меті відтворити на фіктивному документі. Тому встановлення точної соразмірності усіх штрихів та їх просторового розташування на аркуші паперу, наприклад, у двох порівняльних зразках підписів, свідчить про учинений підлог, оскільки жодна людина не може з такою точністю відтворити свій підпис при її повторному виконанні.

Питання для самоконтролю:

1. Чому ідентифікація почерку здійснюється за сукупністю окремих ознак?

2. Чим відрізняються вільні зразки для порівняння від експериментальних?

3. Чим відрізняється підчистка від підробки стосовно техніко-криміналістичної експертизи документів?

4. Які питання вирішує авторознавча експертиза?

Дата добавления: 2015-07-25