Попит на ресурси, його похідний характер. Зміна у попиті на ресурси, його еластичність

Ринок факторів виробництва являє собою ту галузь ринкових відносин, де продаються й купуються ресурси, що необхiднi для здійснення виробничої дiяльностi.

Ресурси задовольняють потреби виробника не безпосередньо, а опосередковано: виробнику немає ніякого сенсу купувати працю чи капітал, якщо вони не можуть бути використані ним продуктивно. Тому попит на будь-який ресурс залежить вiд: 1) попиту та ціни на товар виробника на ринку кінцевих продуктів; 2) продуктивності ресурсу при створенні продукту.

Таким чином, попит на ресурси є похідним попитом, тобто таким, який залежить вiд попиту на товари, що виробляються за їх допомогою.

Найбільш поширеним методом визначення попиту на ресурси є метод, що передбачає використання граничної корисності.

У попередніх темах ми з’ясували, що у короткостроковому перiодi змінюється лише один фактор, тоді як iншi залишаються незмінними. За цих умов діє закон спадної граничної продуктивності змінного фактора.

Для позначення приросту доходу в грошовому вираженні в результаті використання додатково одиниці ресурсу використовують поняття «граничний доход у грошовому вираженні» (MRP).

Для вирішення питання про масштаби залучення змінного ресурсу до виробничого процесу виробник, якщо він керується правилом максимізації прибутку, має зіставляти додатковий ефект вiд залучення нової одиниці фактора з додатковими витратами, пов’язаними з таким залученням.

Величина, на яку зростають витрати при збiльшеннi залучених ресурсів на одиницю, називається граничними витратами на ресурси (MRC). Щоб максимізувати прибуток, фірма має використовувати додаткові одиниці ресурсу доти, доки кожна наступна одиниця дає приріст доходу фірми більший, ніж приріст її витрат. Межею доцiльностi є рівняння: МRР = МRС.

Для моделі конкурентного ринку ресурсів крива попиту на певний ресурс збігається з кривою граничного продукту в грошовій формі.

Дещо інакше складається ситуація, коли фірма реалізує свою продукцію на ринку недосконалої конкуренції, де граничний продукт у грошовій формі зменшується не тільки під впливом дії закону спадної граничної продуктивності, а й під впливом зниження ціни на продукцію. Крива граничного продукту в грошовій формі є кривою попиту на вiдповiдний продукт, але вона має значно меншу еластичність, ніж на конкурентному ринку.

Розглянемо фактори, які можуть спричинити зміни в попиті на ресурс.

1. Зміни в попиті на продукт. За інших рівних умов зміни у попиті на продукт фірми, який вона виробляє за допомогою певних ресурсів, приведуть до зміщення кривої попиту на ці ресурси в тому самому напрямку.

2. Зміни у продуктивності ресурсу. Підвищення продуктивності ресурсу пересуває криву попиту на нього праворуч, зменшення продуктивності - ліворуч.

3. Зміни цін на iншi ресурси. Як відомо, ресурсам властиві субституцiйнiсть та компліментарність. Зміни цін на ресурси — субститути та ресурси – комплементи по-різному впливають на попит.

Чутливість попиту на ресурси на зміну його цінових та нецінових факторів визначається показниками еластичності. Цінова еластичність попиту на ресурси залежить вiд таких факторів: темпи спадання граничного продукту, легкість ресурсозамiщення, еластичність попиту на продукт виробника, частка витрат на ресурс у загальних витратах.

Розглянемо проблему формування попиту на ресурси в умовах довгострокового періоду, коли всі фактори виробництва є змінними.

У довгостроковому перiодi перед виробником виникає два головних запитання: за якого спiввiдношення ресурсів витрати на їх придбання для досягнення певного обсягу продукції будуть мiнiмальними; яке спiввiдношення ресурсів забезпечить максимальний прибуток? Вiдповiдь на ці запитання є правилом мiнiмiзацiї витрат та правило максимізації прибутку.

Правило мiнiмiзацiї витрат наголошує, що витрати мiнiмiзуються при такому спiввiдношеннi ресурсів, коли граничні продукти у розрахунку на одиницю вартостi кожного ресурсу є однаковими.

Однак мiнiмальнi витрати на виробництво не завжди забезпечують максимальний прибуток. Обсяг виробництва, що мiнiмiзує витрати, та обсяг виробництва, що максимізує прибуток, збігатимуться лише для конкурентного ринку. Інша ситуація складається за умов недосконалої конкуренції. Тому доцiльнiше користуватися більш загальним підходом, який ми знаємо з попередніх тем: максимальний прибуток досягається за умови урівноваження граничного продукту та граничних витрат.

Щодо витрат на придбання окремих ресурсів, то прибуток зростатиме до того часу, поки граничний продукт у грошовій формі змінного фактора виробництва буде перевищувати витрати на придбання додаткової одиниці цього ресурсу. Якщо ціна стане вищою, ніж граничний продукт у грошовій формі, то прибуток зменшуватиметься. Максимального значення прибуток він набуває тоді, коли витримується така рiвнiсть:

,

де Р_L — ціна праці; Рк — ціна капіталу;

МRР_L — граничний продукт праці; МRР_K — граничний продукт капіталу.

Дата добавления: 2015-07-25