Сабур - Aloe

Висушений сік з листя алое деревоподібного (Aloe arborescens) – багаторічної вічнозеленої рослини. Містить 60% анраглікозидів. Темно – бура маса чи порошок жовто – зеленого кольору, дуже гіркий на смак, розчиняється в гарячій воді, із зеленим милом утворює пластичну масу.

Застосовують у малих дозах як гіркоти, у більших – як проносний засіб. У жуйних тварин стимулює моторику передшлунків і діє жовчогінно. Проносний ефект виявляється через 12 – 24 години. Зовнішньо: як протизапальний та ранозагоюючий засіб.

Корінь ревеню – Radix Rhei

Зібрані рано навесні або восени висушені корені і кореневища ревеню тангутського (Rheum palmatum) містять антраглікозиди, дубильні, смолисті та красильні речовини.

Випускають порошок, таблетки, сухий екстракт та гірку настойку.

Застосовують як гіркоту для поліпшення травлення та як проносне.

Кора крушини – Cortex Frangulae

Зібрана навесні до початку цвітіння кора дикорослого чагарнику крушини вільхоподібної або ламкої (Frangula alnuus) містить не менше 4,5% антраглікозидів, сапоніни, дубильні речовини.

Випускають кору, сухий та рідкий екстракти, препарат рамніл з умістом 55% антраглікозидів.

Застосовують як легкий проносний засіб у формі відварів або екстракту.

Лист сени – Folim Cassiae

Синоніми: олександрійський лист, лист касії.

Висушений лист напівчагарникової рослини касії вузьколистої містить не менше ніж 1% антраглікозидів, органічні кислоти. Проносна дія настає через 8 – 12 годин.

Застосовують у формі відварів або кашок як легкий проносний засіб.

Рослинні та мінеральні олії

До представників олійних проносних належать: олія касторова, олія соняшникова, олія лляна, олія конопляна та вазелінове масло.

GМеханізм їх дії: після введення всередину вони покривають тонким шаром слизові оболонки травного каналу, роблячи їх більш еластичними і слизькими, що прискорює проходження калових мас. Це і є ніжна послаблююча дія. Застосовують ці препарати при запорах, переповненні шлунку, кишок, отруєннях, зовнішньо як пом’якшувальний засіб при хворобах шкіри, на рани, при закупорці стравоходу, при хімостазах, зовнішньо деяких представників використовують як формоутворюючі для приготування лініментів та мазей.

Олія касторова – Oleum Ricini

Синонім: олія рицинова.

Прозора, густа, злегка жовтувата рідина з характерним запахом і смаком.

Випускають у бутлях, флаконах та в желатинових капсулах.

Проносний ефект виявляється через 4 – 6 годин після введення.

Застосовують як проносний засіб всередину і зовнішньо, як пом’якшувальний засіб при захворюваннях шкіри, на рани – у формі мазей та лініментів. Входить до складу бальзамічної емульсії за Вишневським.

ЖОВЧОГІННІ ЗАСОБИ

Порушення зовнішньосекреторної функції печінки супроводжується зниженням утворення та виведення в кишечник жовчі, що призводить до порушення процесів травлення, утворення жовчних каменів тощо.

GЗ метою попередження та ліквідації цих явищ застосовують жовчогіння засоби, які стимулюють секрецію жовчі та сприяють виходу її в кишечник.

До стимулюючих секрецію відносяться: квітки безсмертнику, приймочки кукурудзи, плоди шипшини та інші.

GЗасоби другої групи посилюють скорочення стінок жовчного міхура або усувають спазми жовчної протоки і активізують проходження жовчі. До цеї групи відносять засоби: магнію сульфат, М-холінолітики (атропіну сульфат), папаверіну гідрохлрид, пітуїтрин.

Деякі засоби діють одночасно холеретично, холекінетично та холеспазмолітично.

Алохол – Allocholum

Комбінований препарат, що містить суху жовч тварин, сухий екстракт часнику і кропиви та активоване вугілля.

Випускають у таблетках по 0,15 г. Сприяє утворенню та виходу жовчі, а також стимулює моторну та секреторну функцію органів травлення.

Застосвують при гепатитах, холангітах, холецеститах, всередину 2 – 3 рази на добу.

Кислота дегідрохолева – Acidum dehydrocholicum

Білий або жовтуватий порошок, випускають в таблетках по 0,02г. Стимулює секреторну функцію гепатоцитів.

Кукурудзяні приймочки – Stigmata Maydis

Зібрані в період дозрівання качанів кукурудзи і висушені стовбці з приймочками містять жирну та ефірну олію, сапоніни, вітаміни С і К тощо.

Витускають сухі стовпчики з приймочками та екстракт кукурудзяних приймочок рідкий.

Стимулюють секрецію жовчі, зменшують їх густину та в’язкість, знижують вміст в нів білірубіну, сприяють зсіданню крові.

Застосовують як жовчогінний, діуретичний та кровоспинний засіб, у формі настою або збору 3 – 4 рази на добу.

Квітки цмину піщаного (квітки безсмертнику) – Flores Helichrysi arenarii

Зібрані в період цвітіння висушені квітки містять ефірні олії, гіркоти, флавони, дубильні речовини тощо.

Стимулюють утворення жовчі, секреторну функцію шлунка і підшлункової залози підвищують тонус жовчного міхура, діють діуретично. Застосовують у формі настою або збору три рази на добу.

Синтетичні проносні, що діють переважно на товстий відділ кишечнику

GДо синтетичних проносних належать: фенолфталеїн та ізафенін. За характером дії ці препарати схожі до антраглікозидів. Всмоктуються в тонких кишках, подразнюючи при цьому чутливі рецептори і прискорюючи перистальтику.

Фенолфталеїн - Phenolphthaleinum

Синонім: пурген.

Білий або злегка жовтуватий порошок без запаху і смаку, практично нерозчинний у воді, розчинний у спирті. За хімічною будовою і характером дії на організм подібний до антраглікозидів. Всмоктується в тонких кишках, а потім виділяється з жовчю, подразнюючи при цьому чутливі рецептори і прискорюючи перистальтику. Проносний ефект триває 2 – 4 доби. Має кумулятивні властивості.

Серцево – судинні засоби

За особливостями переважної дії серцево-судинні засоби поді­ляють на групи: засоби, що стимулюють і відновлюють роботу сер­ця; протиаритмічні; судинні.

У ветеринарній практиці найчастіше застосовують засоби, які стимулюють роботу серця. Вони належать до різних фармакологіч­них груп, мають різний механізм дії, але всі певною мірою посилюють серцеву діяльність при багатьох захворюваннях. Це препарити, що збуджують центральну нервову систему (кофеїн, камфора, кордіамін), адреноміметики (адреналін, ефедрин), М-холінолітики (атропін), препарати фосфору (АТФ), вітамінні препарати (кокарбоксилаза), вуглеводи (глюкоза) та ін. Але вибіркову переважну дію на серце мають тільки серцеві глікозиди.

Серцеві глікозиди

G Глікозиди — це складні речовини, які при гідролізі розклада­ються на вуглеводи (глікон) і невуглеводневу частину (аглікон). За хімічною природою агліконами можуть бути спирти, альдегіди, кислоти, ефірні олії, похідні фенолу тощо. Глікони різних глікозидів також мають неоднакову будову.

Серцеві глікозиди — це глікозиди рослинного походження, яким характерна вибіркова дія на серце. В основі аглікону стеринове ядро, яке має високу фізіологічну активність і входить у структуру при­родних регуляторів фізіологічних функцій (статеві гормони, кортикостероїди, холестерин, жовчні кислоти та ін.). Саме тому аглікони серцевих глікозидів називають генінами.

Вибіркова дія на серце зумовлюється генінами, але в чистому вигляді ці сполуки нестійкі і малоактивні. Тільки в сполуках з гліконами (моно-, ди- і трицукри) аглікони стають розчинними, всмоктуються в травному каналі, зв'язуються з білками крові, проникають через клітинні мембрани і затримуються в клітинах.

У народній медицині давно застосовували рослини, які містять серцеві глікозиди (в Англії наперстянка відома з XI ст.). В Росії її почали вирощувати з 1730 р. У ветеринарній літературі про неї згадується з 1903 р. Значний вклад у вивчення серцевих глікозидів внесли вітчизняні вчені С. Ф. Бубнов, М. П. Богоявленський і радянські фармакологи С. В. Анічков, та інші.

Серцеві глікозиди є в багатьох рослинах, але найбільш широке практичне використання мають препарати наперстянки, горицвіту, конвалії, строфанту, жовтушника, обвійника. У деяких рослинах глікозиди нагромаджуються в листках (наперстянка), у інших — в насінні (строфант), у квітах і листках (конвалія), в траві (горицвіт, жовтушник).

Застосовуються серцеві глікозиди у вигляді водних розчинів, галенових і новогаленових препаратів, порошків з рослин, інфузів, настоїв, екстрактів. Визначення вмісту глікозидів в цих препаратах дуже складне, тому

активність їх визначають у жаб'ячих та котячих одиницях дії способом біологічної стандартизації. За жаб'ячу одиницю дії прийнято найменшу дозу препарату, яка спричинює зупинку серця більшості піддослідних жаб протягом години після введення. Котяча одиниця дії — це доза стандартного препарату з розрахунку на 1 кг маси тіла, яка зумовлює зупинку серця тварини протягом 30—55 хвилин.

Серцеві глікозиди, які добре розчиняються в жирах (глікозиди наперстянки), як правило, стійкі, всмоктуються в травному каналі (на 80—100 %). Глікозиди строфанту, конвалії, навпаки, добре розчиняються у воді, легко руйнуються при введенні всередину і погано всмоктуються в кров.

Після всмоктування глікозиди утворюють комплексні сполуки з білками крові, а потім розподіляються в тканинах. Руйнуються глікозиди переважно в печінці. Серцеві глікозиди і їх метаболіти виділяються нирками, частково з травного каналу. Швидкість виділення їх залежить від того, як міцно вони зв'язані з білками клітин. Найбільш тривало діють і затримуються в організмі глікозиди наперстянки — більшість їх виділяється через 20—25 днів, а сліди продуктів інактивування можна виявити і через 80 днів.

G Механізм фармакологічної дії серцевих глікозидів складний. При серцевій недостатності (декомпенсованих пороках серця) виділяють такі основні напрями їх дії: пряму стимулюючу на серцевий м'яз, в основі якої лежить нормалізація обмінних процесів міокарда (систо­лічна дія); сповільнення ритму серця і значне подовження діастоли: (діастолічна дія); зниження збудливості провідної системи серця і сповільнення провідності по пучку Гісса, в результаті чого подов­жується проміжок між скороченням передсердь і шлуночків серця.

Декомпенсовані пороки серця зумовлюються різкими порушен­нями вуглеводно-фосфорного обміну в міокарді. При цьому сила скорочень серця зменшується, а частота скорочень збільшується, під­вищується кров'яний тиск, з'являються венозний застій і набряки.

Серцеві глікозиди, нормалізуючи активність деяких ферментів, сприяють виходу катіонів №+ з клітин, поверненню К+ у клітини і звільненню Са² із зв'язаного стану, що підвищує скорочувальну здатність міокарда. Коефіцієнт корисної дії енергетичних процесів при цьому значно підвищується. Сила скорочень серця поступово зростає, а час систоли зменшується. Посилюється активність симпатичної нервової системи, поліпшується обмін ліпідів і білків в міокарді.

Діастолічна дія серцевих глікозидів полягає в значному сповільненні ритму серця і подовженні діастоли, що є наслідком прямої систолічної дії. В результаті підвищення сили скорочень серця з'яв­ляється значна пульсова хвиля, яка подразнює рецептори блукаю­чого нерва в судинах і рефлекторно збуджує його центри, що при­зводить до сповільнення скорочень серця.

Отже, в результаті дії серцевих глікозидів посилюються скорочення серця, скорочується систола, ритм роботи серця сповільнюється, подовжуються діастола, збільшується інтервал між скороченням передсердь і шлуночків, що в кінцевому результаті нормалізує основні показники кровообігу: збільшується ударний і хвилинній об'єм крові, знижується кров'яний тиск, підвищується швидкість кровообігу, поліпшується кровообіг серця. Крім того, серцеві глікозиди діють діуретично в результаті поліпшення кровообігу; стимулюють гладеньку мускулатуру кишок, жовчного міхура, матки, бронхів, а деякі з них (глікозиди конвалії і горицвіту) діють заспокійливо і протисудомно.

Серцеві глікозиди застосовують при хронічній та гострій недостатності і декомпенсованих пороках серця, при аритмії.

G Місцево препарати глікозидів подразнюють рецептори, що може бути причиною блювоти після підвищених доз. Передозування може спричинити токсичні явища, які виявляються спочатку сповільненням, потім прискоренням ритму серця, аритмією, порушенням кровообігу. Можлива зупинка серця.

В зв'язку з кумулятивною здатністю токсичні явища можуть виявитися при тривалому застосуванні терапевтичних доз. Щоб запобігти цьому, необхідно робити перерви між курсами лікування. При ознаках отруєння замість препаратів серцевих глікозидів призначають препарати калію, унітіол, камфору.

Дата добавления: 2015-07-25