Запитання для самоконтролю

1.Які препарати відносяться до групи засобів, що діють на периферійну нервову систему.

2.Розкрити класифікацію засобів, що пригнічують чутливі нерви.

3.Охарактеризуйте препарати групи місцевоанестезуючих засобів.

4.Які є види анестезій і в чому їх суть?

5.Розкрийте механізм дії місцевоанестезуючих засобів?

6.Які препарати відносяться до групи в’яжучих засобів?

7.Охарактеризуйте препарати групи.

8.Які препарати відносяться до групи адсорбуючих засобів?

9.Охарактеризуйте препарати даної групи.

10.Які препарати відносяться до групи пом’якшувальних та обволікаючих засобів?

11.Охарактеризуйте препарати даних груп.

Виписати рецепти "

1.Розчин новокаїну корові для інфільтраційної анестезії.

2.Розчин новокаїну теляті для провідникової анестезії.

3.Розчин новокаїну коню для спинномозкової блокади.

4.Анестезинову мазь, поросяті зовнішньо.

5.Настій трави звіробою поросяті при запаленні шлунку.

6.Відвар кори дуба двом телятам при гастроентериті.

7.Вугілля активоване поросяті при отруєнні.

8.Емульсію з насіння льону собаці при гастриті.

9.100 г мазі Вишневського зовнішньо при дерматиті собаці.

Тестові завдання для самоконтролю і корекції знань

Варіант 1

1.Які засоби відносяться до подразнювальних?

1.Ментол, скипидар.

2.Новокаїн, анестезін.

3.Тальк, ментол.

4.Глауберова сіль.

2.Яка анестезія наступає внаслідок здавлювання рецепторів нервових волокон?

1.Поверхнева.

2.Провідникова.

3.Інфільтраційна.

4.Спинномозкова.

3.Яку речовину можна застосувати для покращення апетиту, як румінаторний і проносний засіб?

1.Олія лляна.

2.Сабур.

3.Квіти ромашки.

4.Насіння льону.

4.Який з місцевоанестезуючих засобів найменше токсичний для тварин?

1.Анестезин.

2.Ксикаїн.

3.Новокаїн.

4.Тримекаїн.

5.В якій кількості і в якій концентрації застосовують розчин новокаїну для провідникової анестезії?

1.3 – 6% - 10 – 20 мл.

2.0,25 – 0,5% - 200 мл.

3.0,2 – 0,5 % - 400 мл.

4.10 – 20 % - 20 – 40 мл.

6.Який засіб діє подразнюючи, припікаючи, рефлекторно, збуджуючи центральну нервову систему, румінаторно, протибродильно?

1.Ксероформ.

2.Розчин аміаку.

3.Насіння гірчиці.

4.Натрія тіосульфат.

7.Який препарат має послаблювальну дію?

1.Тальк.

2.Каломель.

3.Листя сенни.

4.Танін.

8.Який засіб має в’яжучу дію?

1.Анестезин.

2.Ксероформ.

3.Коразол.

4.Кора крушини.

9.Яка група лікарських засобів здатна тимчасово поглинати або зв’язувати токсичні речовини, гази, рідини?

1.В’жучих.

2.Пом’якшувальних.

3.Обволікаючих.

4.Адсорбуючих.

10.Вкажіть представників з групи в’яжучих українською та латинською мовами.

11.Який засіб має адсорбуючу дію?

1.Анестезин.

2.Танін.

3.Тальк.

4.Ксероформ.

Варіант 2

1.Який засіб має адсорбуючу дію?

1.Вугілля активоване.

2.Кора дуба.

3.Кора крушини.

4.Розчин аміаку.

2.При якому виду анестезії анестетик ін’єкують навколо нервового стовбура або в нерв?

1.Поверхневій.

2.Інфільтраційній.

3.Спинномозковій.

4.Провідниковій.

3.Який засіб можна додати до анестетиків для подовження їх дії?

1.Розчин атропіну сільфату.

2.Розчин адреналіну гідрохлориду.

3.Розчин платіфіліна гідрохлориду.

4.Розчин папаверіна гідрохлориду.

4.В якій кількості і в якій концентрації застосовують розчин новокаїну для інфільтраційної анестезії?

1.0,25 – 0,5% - 200 – 300 мл.

2.1 – 2 % - 10 – 20 мл.

3.3 – 6 % - 20 – 40 мл.

4.5 – 10 % - 10 – 20 мл.

5.Який засіб відноситься до в’яжучих?

1.Листя евкаліпту.

2.Скипидар.

3.Розчин аміаку.

4.Кора дуба.

6.Для чого застосовують танін?

1.При запорах і як румінаторний засіб.

2.Як пом’якшувальний засіб.

3.При запаленні слизових оболонок, опіках, ранах.

4.Для анестезії

7.Які засоби в основі механізму дії мають здатність реагувати з білками, утворюючи альбумінати?

1.Адсорбуючі.

2.Проносні.

3.Обволікаючи.

4.В’яжучі.

8.Який засіб має обволікаючу дію?

1.Танін.

2.Ксероформ.

3.Насіння льону.

4.Насіння гірчиці.

9.Який склад лініменту (мазі) Вишневського?

1.10 частин іхтіолу, 10 частин ксероформу, 80 частин вазеліну.

2.По 3 частини ксероформу та іхтіолу і 94 частини олії касторової.

3.По 3 частини дьогтю березового та ксероформу і 94 частини олії касторової.

4.По 3 частини дьогтю березового та ксероформу і 94 частини свинячого сала.

10. Вкажіть представників з групи подразнюючих засобів українською та латинською мовою.

11.Які засоби належать до подразнюючих засобів?

1.Розчин аміаку, скипидару, насіння гірчиці.

2.Аміназин, ксероформ, насіння гірчиці.

3.Танін, дикаїн, насіння гірчиці.

4.Дерматол, тальк, насіння гірчиці.

ЗМІСТ

1.Загальна характеристика подразнюючих засобів, їх застосування.

2.Представники: розчин аміаку, олія терпентинова, плоди ялівцю, плоди анісу, плоди кмину, м’ята, ментол, насіння гірчиці, листя евкаліпту їх властивості, дія і застосування.

3.Блювотні, румінаторні, відхаркувальні засоби їх властивості, дія і застосування.

4.Представники: апоморфіну гідрохлорид, корінь іпекакуани, кореневище білої чемериці, вератрин, тимпанол, їх властивості, дія і застосування.

¨ Література

1. Хмельницький Г.О., Строкань В.І. Ветеринарна фармакологія з рецептурою К.: Аграрна освіта, 2001. – 101 – 111 с.

2. Хмельницький Г.О., Хоменко В.С., Канюка О.І. Ветеринарна фармакологія. Харків Парітет, 1995. – 76 – 90 с.

! Основні терміни і поняття

Подразнюючі засоби, блювотні, румінаторні, відхаркувальні, розчин аміаку, олія терпентинова, плоди ялівцю, плоди анісу, плоди кмину, м’ята, ментол, насіння гірчиці, листя евкаліпту, апоморфіну гідрохлорид, корінь іпекакуани, кореневище білої чемериці, вератрин, тимпаном.

& Теоретичні вказівки

Загальна характеристика подразнюючих засобів

Подразнюючі речовини проявляють місцеву, рефлекторну, відволікаючу і резорбтивну дії. Діючи місцево, ці речовини поліпшують кровопостачання, а отже й живлення на обмеженій ділянці покривних тканин, це сприятливо впливає на перебіг хронічних патологічних процесів. Наприклад, при запаленні суглобів, сухожиль.

Внаслідок такої дії прискорюються процеси розсмоктування патологічних продуктів і відновлення тканин. Але місцева дія подразнюючих речовин є багатокомпонентною. Вона супроводжується розвитком запального процесу в зоні застосування, також місцева дія пов’язана з “відволікаючою дією”. Це є наслідком виділення гістаміну, який спричиняє розширення судин і капілярів, почервоніння, набряк, підвищення температури і біль – всі ознаки місцевого запального процесу.

G Місцева дія супроводжується спинномозковими рефлексами, що замикаються в довгастому мозку. Подразнення рецепторів, які знаходяться у слизових оболонках та шкірі, рефлекторно змінює роботу внутрішніх органів та нервових центрів. При запаленні плеври та легень часто на шкіру грудної клітки застосовують подразнюючі засоби. Це є відволікаюча дія. Штучно подразнюючи рецептори шкіри чи слизових оболонок, а відповідно штучне збудження у зонах головного мозку, гальмуєть імпульсацію від хворих органів і таким чином нормалізується їх функція.

Подразнюючі засоби впливають на перерозподіл крові в організмі, нормалізуючи кровонаповнення хворих органів, що сприяє відновленню їх функцій. Всмоктуючись в кров, подразнюючі виявляють резорбтивну дію, як наприклад ефірні олії. У малих дозах збуджують нервову систему, таким чином посилюють пригнічену функцію внутрішніх органів.

Виділяючись з організму у незміненому вигляд, подразнюючі можуть діяти сечогінно, відхаркувально, потогінно, що має важливе практичне значення. Застосовують їх при хронічних запальних процесах шкіри, м’язів, суглобів, сухожиль.

Розчин аміаку(нашатирний спирт) – це прозора безбарвна рідина з характерним запахом. Застосовують зовнішньо як відволікаючий засіб для рефлекторного зменшення болю у шлунку і кишках. Зовнішньо для загострення хронічних запальних процесів при ревматизмі, запаленні сухожиль, піхв, суглобів.

GВсередину як протибродильний засіб та засіб що активізує секреторну і моторну функції шлунка і кишок у формі 1-% розчину. Інгаляційно при різкому послабленні дихання та при колапсі.

Олія терпентинова очищена – безбарвна, прозора рідина з характерним запахом і пекучим смаком. Не розчиняється у воді, розчиняється у спирті. Застосовують: зовні у вигляді лініменту і мазей як подразнюючий і відволікаючий засіб при гострих болях у шлунку і кишках, м’язевому ревматизмі, запаленні легень, плеври. Шляхом інгаляції як відхаркувальний, антисептичний, протизапальний засіб. Всередину як протибродильний і румінаторний при атоніях і хронічних гастритах, у суміші з жирними оліями.

Плоди ялівцю – містять до 2% ефірної олії, яка діє сечогінно, відхаркувально і поліпшує травлення. Застосовують всередину у вигляді настою, кашок, болюсів, сиропів.

Плоди анісу – висушені плоди містять 1,2 – 3,2% ефірної олії. Діє стимулююче на моторну і секреторну діяльність шлунку, злегка дезинфікуюче, відхаркувально. Застосовують всередину у вигляді порошку, болюсів, кашок та відвару.

М’ята перцева – висушене листя містить 2,4 – 6% ефірної олії, 40 – 60% якої становить ментол. Листки застосовують зовнішньо як протизапальний засіб, всередину як болезаспокійливий та стимулюючий травлення.

Ментол – безбарвні кристали із запахом м’яти холодного смаку. Майже не розчинні у воді, добре у спирті та ефірі. Діє подразнююче, болезаспокійливо, протизапально, антисептично. Зовнішньо при стоматитах, ларингітах, фарингітах у вигляді 1 – 5% олійних розчинів, а також 5 – 8% олійні та спиртові розчини – при запаленні нервів, сухожиль, бурс. Внутрішньо – при спазмах шлунка та кишок у вигляді мікстур та емульсій.

Листя евкаліпту – висушене листя містить 1,5 – 3%ефірної олії, яка діє подразнююче та протимікробно. Застосовують у вигляді відварів та спиртових настойок зовнішньо на рани, виразки та при екземах як дезодоруючий та дезінфікуючий засіб. Всередину – як стимулятор травлення, спазмолітичний, протибродильний, та відхаркувальний засіб.

Насіння гірчиці – містить близько 30% жирної олії, глікозид синігрин і фермент міозин. Із знежиреного насіння добувають ефірну і гірчичну олію. В сухому вигляді насіння гірчиці не виявляє ніякої дії. Ефірно – гірчична олія має виражену антисептичну подразнювальну дію. При застосуванні всередину у вигляді гірчичного борошна або насіння збуджує апетит і поліпшує травлення.

Застосовують зовні у вигляді гірчичників або гірчичного тіста при запаленні легень і бронхів, плевритах, хронічному запаленні м’язів, сухожиль, бурс як подразнювальний і відволікаючий засіб. Накладають гірчичники на шкіру і тримають 15 – 30 хв. Всередину призначають для поліпшення апетиту, збудження перистальтики кишок і діяльності травних залоз.

Блювотні, румінаторні та відхаркувальні засоби

Блювота – складний захисний акт підпорядкований блювотному центру, що міститься в корі головного мозку. Він може збуджуватись безпосередньо та рефлекторно.

Блювотні засоби прямої дії збуджують блювотний центр одразу ж після всмоктування в кров. Дія рефлекторних засобів проявляється через проміжок часу, протягом якого відбувається поступова сумація імпульсів у центрі блювоти. При цьому з’являються явища нудоти, слинотечі, потовиділення, підвищення секреції бронхіальних залоз.

GМеханізм дії блювотних засобів: прямо або рефлекторно збуджують блювотний центр, спричинюючи явище блювоти.

Дія вищих доз супроводжується посиленням секреції слинних та шлункових залоз, моторики шлунка і перистальтики кишечника, а у жуйних – моторики передшлунків. У таких дозах блювотні застосовують жуйним як румінаторні при атоніях, гіпотоніях передшлунків. Дія ще вищих доз супроводжується антиперистальтикою шлунка і блювотою навіть у жуйних тварин. Із засобів центральної дії застосовують лише апоморфін. У ветеринарній практиці одні і ті ж засоби залежно від дози можуть використовуватись як відхаркувальні – в мінімальних дозах, румінаторні – середні дози і блювотні – максимальна доза. Розрізняють блювотні центральної і рефлекторної дії.

Апоморфіну гідрохлорид – це блювотний засіб центральної дії. Білий, злегка сірувато – жовтуватий або навіть зеленуватий порошок, погано розчиняється у воді. Водні розчини не стійкі, їх готують асептично безпосередньо перед застосуванням. Дія на тварин різного виду не однакова. У коней і ВРХ спричинює нервове збудження, яке супроводжується облизуванням предметів, поїданням соломи, трісок (алотріофагія). Подібні явища при порушенні мінерального обміну, швидко усуває введення апоморфіну. У собак і свиней швидко викликає блювоту, яка триває 5 – 15хв. ВРХ рекомендують при лизусі, вівцям при поїданні вовни, птиці при клюванні пір’я. Зрідка застосовують як відхаркувальний засіб.

G Кореневище білої чемериці – містить алкалоїди вератрин, протовератрин; дубильні речовини, крохмаль, цукор. При введенні всередину алкалоїди подразнюють рецептори слизової оболонки шлунку і рефлекторно збуджують блювотний центр. У жуйних посилюють моторику передшлунків, а у свиней і собак спричинюють блювоту. Згубно діє на комах. Застосовують у вигляді настойки або відварів при атонії і гіпотонії шлунка.

Вератрин – дрібний порошок, майже не розчинний у воді, добре розчинний у спирті. Має здатність надзвичайно сильно подразнювати нервові закінчення чутливих нервів. Діє згубно на ектопаразитів. Застосовують спиртовий розчин підшкірно як румінаторний засіб жуйним, свиням як блювотне. Як тонізуючий скелетні м’язи при атрофіях та ревматизмі внутрішньом’язово та підшкірно.

Корінь іпекакуани – містить алкалоїди улитин та цефалін, які гіркі на смак і здатні подразнювати чутливі рецептори. Викликають відхаркувальний, румінаторний, та блювотний ефект. Застосовують як відхаркувальний засіб у вигляді порошку, болюсів і мікстури, як ніжний блювотний засіб у вигляді кашки свиням, собакам. Як румінаторний жуйним.

G Тимпанол – суміш настойок полину і чемериці з молочною кислотою, полівініловим спиртом і пінопогасником. Рідина темно – бурого кольору. При введенні всередину рефлекторно спричинює розслаблення сфінктерів передшлунків і стимулює скорочення їх мускулатури. Добре виражена протибродильна і антисептична дія, яка запобігає утворенню газів. Застосовують жуйним при гострій тимпанії рубця, а коням – при здутті шлунка і кишок. Рогатій худобі вводять через рот або безпосередньо в рубець.

? ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.Які дії мають подразнювальні засоби?

2.Чим супроводжується їх місцева дія?

3.Чим супроводжується рефлекторна їх дія?

4.Які засоби відносяться до подразнюючих?

5.Загальна характеристика окремих представників (нашатирного спирту, скипидару, м’яти перцевої, насіння гірчиці)?

6.Що таке блювота?

7.Механізм дії блювотних засобів.

8.Які засоби відносяться до блювотних та румінаторних засобів?

9.Коротка характеристика білої чемериці, тимпанолу.

Виписати рецепти "

1. Кашку з 10,0 порошкоподібного листя деревію, 10,0 трави звіробою. Свині на 6 прийомів.

2. Настойку чемериці корові внутрішньо та внутрішньовенно як румінаторне.

3.Кореневище білої чемериці корові (5,0 – 12,0) у вигляді відвару.

4.Розчин аміаку всередину коню при кишкових кольках.

5.Скипидар зовнішньо при запаленні суглобу, для натирання собаці.

6.Настій плодів ялівцю собаці як сечогінний засіб.

7.Настій м’яти перцевої корові як заспокійливе.

8.Тимпанол корові при атонії шлунку (доза 0,5 мл на кг. маси).

9. 20% розчин апоморфіну гідрохлориду підшкірно свині як блювотний при отруєнні.

ЗМІСТ

1.Гіркоти, загальна характеристика, дія, класифікація.

2.Представники чистих та ароматичних гіркот.

3.Проносні засоби, характеристика, механізм дії, класифікація.

4.Представники сольових проносних та їх застосування.

5.Представники рослинних проносних та їх застосування.

6.Представники олійних проносних та їх застосування.

7.Жовчогінні засоби

8.Загальна характеристика серцевих глікозидів, їх властивості, застосування.

9.Сечогінні та маткові засоби, їх характеристика, властивості, дія, застосування.

¨ Література

1. Хмельницький Г.О., Строкань В.І. Ветеринарна фармакологія з рецептурою К.: Аграрна освіта 2001, 3 – 12, 251 – 252 с.

2. Хмельницький Г.О., Хоменко В.С., Канюка О.І. Ветеринарна фармакологія. Харків Парітет 1995, 98 – 105 с.

! Основні терміни і поняття

Гіркоти чисті, ароматичні, проносні засоби, сольові проносні, олійні проносні, рослинні, глауберова сіль (сульфат натрію), карловарська сіль, гірка сіль, касторова олія, алое, кора крушини, корінь ревеню, алохол, кукурудзяні приймочки, серцеві глікозиди, препарати конвалії, препарати наперстянки, препарати горицвіту, маткові засоби, маткові ріжки, сечогінні засоби.

& Теоретичні вказівки

Гіркоти –це засоби рослинного походження, які містять гіркі речовини. За хімічним складом нагадують глікозиди. Вони, як правило, подразнюючи смакові чутливі рецептори язика, рефлекторно посилюють виділення шлункового соку з одночасним підвищенням їх перетравної здатності. Гіркоти одночасно активізують моторну функцію травного каналу.

Дія ароматичних гіркот більш виражена і тривала.

GПредставники чистих гіркот: корінь тирличу, корінь кульбаби, лист бобівника використовують для посилення травлення і підвищення апетиту.

Представники ароматичних гіркот: кореневище лепехи, трава деревію. Застосовують при диспепсії, атонії шлунку, кишок, при шлунково – кишкових і маткових кровотечах, а також для поліпшення апетиту і покращення травлення.

Корінь тирличу – Radix Gentianae

Висушений корінь багаторічної трав’янистої рослини тирличу жовтого (Gentiana lutea) містить гірку речовину генціопікрин, цукристі речовини, слизи, смоли.

Випускають корінь, настойку та екстракт. Застосовують для посилення апетиту і травлення всередину.

Корінь кульбаби – Radix Taraxaci

Викопане до цвітіння та висушене коріння кульбаби лікарської (Taraxacum officinale) містить гірку речовину тараксацин, дубильні речовини, вуглевод інулін, білок, солі.

Випускають корінь, порошок кореня, густий екстракт.

Застосовують порошок для виготовлення пілюль, корінь у формі відвару та екстракт для стимуляції травлення.

Лист бобівника – Folium Trifolii

Висушене листя багаторічної болотяної рослини бобівника трилистого (Menyanthes trifoliata) містить глікозидні гіркоти меніантин та меліантин, дубильні речовини, сапоніни, цукри.

Випускають листя та густий екскракт.

Застосовують для стимуляції травлення.

Гіркоти ароматичні - Amara aromatica

Кореневище лепехи – Rhizoma Calami

Синонім: кореневище татарського зілля.

Зібране восени кореневище багаторічної трав’янистої водяної або болотистої рослини татарського зілля (Acorum Calamus) містить ефірну олію, гіркоту акорин, дубильні речовини, алкалоїди, вітамін С.

Застосовують для поліпшення травлення у формі порошку, відвару, кашок, болюсів.

Трава деревію – Herba Millefolii

Синонім: трава тисячолистнику.

Зібрана в період цвітіння і висушена трава багаторічної трав’янистої рослини деревію звичайного (Achillea millefolium) містить гіркоту ахілеїн, ефірну олію, дубильні речовини, органічні кислоти, вітаміни С і К, солі.

Поліпшує травлення, а також діє жовчогінно, кровоспинно, протизапально і спазмолітично.

Застосовують для поліпшення травлення, особливо при розладах функції шлунково – кишкового тракту та маткових кровотечах у формі настою та зборів усередину.

Проносні засоби

Проносні засоби стимулюють моторну, секреторну функції кишок, розріджують їх вміст, прискорюють їх проходження по травному каналу і сприяють акту дефекації. Більшість з них подразнюють чутливі рецептори слизової оболонки кишок, в результаті чого рефлекторно прискорюється перистальтика і з’являється пронос. Залежно від місця подразнюючої дії, проносні засоби поділяють на 3 групи: засоби, які діють на всі відділи кишок (сольові проносні), засоби, що діють на тонкі кишки (рослинні та мінеральні олії), засоби, що діють на товсті кишки (рослинні препарати, що містять антраглікозиди, та синтетичні засоби – фенолфталеїн та ізофенін).

Сольові проносні

G Механізм дії сольових проносних: завдяки високому осмотичному тиску затримують і притягують з тканини воду, що приводить до значного збільшення об’єму вмісту кишок, який подразнює барорецептори і рефлекторно прискорює акт дефекації. Проносна дія настає в концентрації, що перевищує 4 %.

Застосовують як проносні засоби, при згодовуванні недоброякісних кормів, для стимуляції травлення, при перегодовуванні, атоніях і гіпотоніях передшлунків у жуйних, при отруєннях, і деякі як жовчогінний засіб.

Натрію сульфат – Natrii sulfas

GСинонім: глауберова сіль.

Безбарвні кристали, гірко – солоні на смак, добре розчинні у воді. Погано всмоктується слизовими оболонками. Подразнює чутливі рецептори, посилює секрецію залоз. Застосовують всередину для поліпшення травлення та як проносний засіб..

Магнію сульфат – Magnesii sulfas

Синонім: гірка, англійська сіль.

При внутрішньому введенні діє і застосовується подібно до глауберової солі.

При парентеральному введенні діє як снотворний та наркотичний засіб, але має ширину наркотичної дії. Для припинення наркозу вводять внутрішньовенно кальцію хлорид.

Застосовують всередину для поліпшення травлення та як проносний засіб; внутрішньовенно для базисного наркозу: коням і великій рогатій худобі.

Сіль карловарська штучна – Sal carolinum factitium

При внутрішньому введенні в малих дозах стимулює секрецію і моторику шлунка та кишок, посилює апетит, поліпшує травлення, діє жовчогінно та відхаркувально; у великих дозах – проносно.

Ртуті монохлорит – Hydrargiri monochloridum

Синонім: каломель.

Білий або жовтуватий важкий дрібнокристалічний порошок, нерозчинний у воді.

Прискорюючи перистальтику кишечнику, викликає пронос через 8 – 12 годин після введення всередину. Одночасно виявляється протибродильна і дезінфікуюча дія. При нанесення на кон’юктиву і рогівку ока сприяє розсмоктуванню більма.

Застосовують як проносний засіб свиням, рідше собакам і хутровим звірам; коням інколи як послаблюючий і дезінфікуючий кишковий засіб; жуйним тваринам протипоказано. При помутнінні рогівки наносять на кон’юктиву у формі присипки з цукром та у формі мазі.

Рослинні проносні, що містять антраглікозиди

Антраглікозиди як і всі інші глікозиди складаються з двох компонентів: глікону та аглікону. Після введення вередину антраглікозиди всмоктуються в кров, потім у печінці піддаються гідролізу, після чого глікон приймає участь в обмінних процесах, а аглікон виділяється стінкою товстого кишечнику, поздазнюючи при цьому чутливі рецептори і рефлекторно прискорюючи акт дефекації. Проносний ефект виявляється через 10 годин і пізніше.

При тривалому застосуванні таких препаратів виробляється звикання, аж до повної відсутності ефекту.

G Застосовують при запорах, переповненні кишок, при атонії передшлунків і тимпанії рубця, як жовчогінні у жуйних.

Дата добавления: 2015-07-25