Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Структурний зміст влади

Сутність влади: основні теоретичні підходи | Види влади. Специфіка політичної влади | Структура політичної влади | Легітимність влади | Політична влада | Поняття влади | Структура влади: суб'єкти-носії, ресурси, різновиди | Політична влада: сутність, характерні ознаки | Легітимнісгь політичної влади. Взаємодія влади і права | Реалізація влади |


Читайте также:
  1. V. Зміст навчання
  2. VII. ВЛАДИМИР
  3. Александр Брондман, Евгений Курбаков, Олег Погожев, Елена Преснякова, Алексей Кондаков, Валерий Беседин, ???, ???, Андрей Миансаров и Владимир Полонский.
  4. Андрей Владимирович Ивойлов
  5. Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю
  6. В воскресенье, 29 июня, президент России Владимир Путин в телефонном разговоре с Президентом Украины Петром Порошенко призвал его продлить перемирие.
  7. В спорах о и с Владимиром Соловьевым

Влада як суспільне явище має струк турний зміст, що дає змогу її класи фі кувати. Аналіз реальних виявів влади підводить до висновку, що структура влади має типові родом і та видові характеристики.

Тип влади визначається пануючим у країні соціально-полі тичним устроєм. Кожний із типів влади складається з родім влади: політичного, економічного, духовного, сімейного. Ти­пи й роди влади відрізняються засобами, за допомогою яких переважно здійснюється влада. Це владне явище можна кла сифікувати за видами, наприклад, державна влада, суспільна, сімейна. Причому в певних сферах життя можуть функціону вати різні види влади та її засоби. У сфері політики існують державна влада, влада суспільних об'єднань, внутрішньопар­тійна влада. Але, звичайно ж, у суспільстві не можуть мати однаковий правовий статус, закріплений конституційно, де­кілька влад. Такий стан, як правило, є перехідним. Політич­ний плюралізм стосовно влади означає участь різних об'єднань у підготовці рішень, хоча перетворення їх на пра-вову норму, на знаряддя влади здійснюється на основі єдино-владдя.

Суттєвим є поняття про владу в широкому й вузькому розу­мінні. Широке включає в себе всю систему влади, основою якої є волевиявлення народу або певної соціальної структури, групи тощо. Волевиявлення виступає як джерело влади і як сама влада, яка може, не вдаючись до організації своєї власної полі, безпосередньо прийняти рішення, що стане нормою для всіх учасників цього вольового акту. Таким широким владним рішенням є, наприклад, всенародний референдум із певних проблем життя суспільства.

Вузьке поняття про владу — це її організаційний аспект, функціональне владне навантаження, що виступає здебільшо­го у правовій формі. Наприклад, влада інститутів політичної системи суспільства, а у громадській організації — влада об­раних нею органів.

Сприйняття влади в широкому та вузькому тлумаченні дає змогу правильно орієнтуватися в її системі, механізмах, полі­тично зріло брати участь у її формуванні та реалізації.

Викладене вище дає змогу підійти до визначення влади — вузлового питання політичної науки, а отже, й з'ясувати зміст, характер і спрямування політики, її інститутів.

Загалом у західній політології склалося досить скептичне ставлення до можливості однозначного наукового тлума­чення влади. Деякі політологи надають цьому поняттю містичний характер. М. Фуко наголошує, що й нині влада залишається чимось загадковим, непізнаним, навіть "демо­нічним". М. Дюверже взагалі відмовляється розглядати вла-ду під "метафізичним або філософським" кутом зору. Його цікавить тільки те, чи обґрунтована влада теоретично, чи визнає розум право одних людей командувати іншими. А окремі політологи пропонують відмовитися від викорис­тання терміна "влада", замінюючи його поняттям "контроль" (І. Бержерон).

Щодо політологів, котрі аж ніяк не применшують ваги по­няття "влада", то тут якогось одного загальноприйнятого ви-значення цього феномена немає. М. Вебер наголошував, що "головне у владі — можливість діючої особи реалізувати свою волю незалежно від основи, на якій грунтується ця можли вість, і всупереч опорові інших учасників дій". Г. Моргентау кваліфікує владу як здійснюваний людиною контроль над сві домістю та діями інших людей. Б. Рассел стверджував, що "влада — це контроль над поведінкою: А має владу над Б тією мірою, якою може примусити Б зробити те, чого Б не зробив би за інших умов". Н. Пулантцас трактує владу як "спромож­ність соціального класу реалізувати свої специфічні об'єктив­ні інтереси". Для Т. Парсонса "влада — це система ресурсів, за допомогою яких досягаються спільні цілі, це здатність ви­конувати певні функції на користь соціальної системи, взятої в її цілісності". Р. Арон підкреслював, що "влада — це потен­ція, якою володіє людина (або група) для встановлення відно­син з іншими людьми або групами, чиї прагнення збігаються з її власними".

Специфіка української влади сьогодні полягає у тому, що вона виступає як основний політако-організаційний засіб бу­дівництва нової соціальної системи, виходу країни з кризово­го стану. Організаційна місія української демократичної влади не є типовою навіть для прогресивного самоутвердження на­ції. Саме владне насадження інших форм соціальної організа­ції в історії людства пов'язане з насильством, що не мало будівничого, тим більше гуманістичного змісту (державний соціалізм у колишньому СРСР, фашизм у Німеччині, дикта­торські режими в політичній історії багатьох країн тощо). Прогресивна владна самоорганізація народу України як наці­ональна потреба і як засіб виходу на загальноцивілізаційний шлях розвитку вигідно відрізняє український ідеал влади і значною мірою її реальне становище в сучасній Україні. Кон ституційне забезпечення цього становища і є її реальним по­тенціалом, зрештою, її будівничого енергією.

Цілком прийнятним є визначення влади як реальної можли­вості здійснювати свою волю в соціальному житті, нав'язува­ти її, якщо необхідно, іншим людям. Політична влада як один із найважливіших виявів влади характеризується реальною здатністю певних соціальних груп (верств, націй чи інших спільнот), а також індивідів, що відображають їх інтереси, здійснювати свою волю за допомогою політики та правових норм.

Із цього поняття випливають визначення видів влади, які можна схарактеризувати таким чином:

• політична влада — це політичні відносини, породжені відмінністю соціально-структурних інтересів, які випливають із відносин власності на засоби виробництва, що зумовлює со­ціальні переваги й авторитет власника й, таким чином, при-водить до створення суб'єкта й об'єкта влади, тобто до иідносин панування й підлеглості;

• економічна владо — це суб'єктивно зумовлені матеріальни­ми потребами життя суспільства відносини, в яких власник засобів виробництва підпорядковує своїм інтересам інших учасників виробництва, причому робить це, керуючись саме правом власника, що, звичайно, знаходить і своє правове за­кріплення. Цей порядок стосується як матеріального, так і ду­ховного виробництва;

• духовна влада з точки зору владної організації є спряму­вання творчих сил народу на реалізацію суспільно значущих цінностей, зокрема, національної ідеї;

• сімейна влада — це побудований на силі авторитету вплив одного або всіх членів сім'ї на сімейну життєдіяльність відпо­відно до власних можливостей та ідеалів, в основі яких лежать об'єктивовані суспільні потреби.

У запропонованих визначеннях влади постійно присутні вказівки на об'єкт і суб'єкт влади, що також має знайти своє понятійне тлумачення.

Об'єкт влади в демократичній організації суспільства зде­більшого має два боки. Перший з них представлений як пер­шоджерело влади, що володіє своїм суверенітетом і делегує владу певним владним формуванням. Другий полягає в тому, що після делегування влади об'єкт бере на себе обов'язок під­корятися делегованій ним владі, яка, таким чином, перетво­рюється на суб'єкт влади.

Суб'єкт влади — це найчастіше безпосередній носій влади, який організовує поведінку об'єкта владними засобами відповід­но до інтересів цього об'єкта. Владні засоби в демократичній ор­ганізації суспільства також повинні відповідати інтересам об'єкта.

Основними запоруками ефективного функціонування влади в такому порядку є підтримка суб'єкта влади об'єктом і від­повідність організаційних та правових основ влади інтересам об'єкта, представленим у законодавчій, виконавчій і судовій владі.

За подібної відповідності забезпечується участь об'єкта вла­ди в розв'язанні тих питань, які викликають до життя суспіль­не явище — владу. Суспільні, групові та індивідуальні інтереси в такій організації знаходять свій владний вплив і владне закріплення.

Однак подібна організація влади не дає відповіді на запи тання про походження та сутність політичного панування, притаманного сучасній політичній організації суспільства.

В Україні сьогодні важко встановити відносини політичною панування, пов'язані з соціально-структурним станом сус­пільства. Влада тут виступає в основному як організаційно політичне явище, що супроводжує процес реалізації національної ідеї — створення правової, демократичної укра їнської держави, яка б утілила споконвічне прагнення україн ського народу до незалежності.


Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 116 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Сутність влади| Джерела влади

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)