|
Читайте также: |
4. Аналіз структури розрахунково-касових операцій за групами
клієнтів, способами надання розрахункових документів,
видами платіжних інструментів
5. Аналіз конкурентоспроможності банку щодо розрахунково-касового обслуговування клієнтів
6. Аналіз тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування клієнтів
7. Аналіз результатів здійснення операцій із розрахункового
і касового обслуговування
8. Аналіз операцій із банківськими платіжними картками
9. Мета та завдання аналізу операцій із банківськими
платіжними картками
10. Інформаційне забезпечення аналізу та його види
11. Показники ефективності операцій із платіжними картками
12. Ризики у сфері карткового бізнесу
13. Аналіз нетрадиційних банківських послуг
14. Аналіз трастових операцій
15. Аналіз депозитарних послуг
16. Аналіз операцій з банківськими металами
17.Аналіз операцій з надання в оренду індивідуальних
банківських сейфів
18. Аналіз нетрадиційних з дистанційного обслуговування клієнтів
19. Узагальнюючий аналіз нетрадиційних послуг банку
Висновки (стисле резюме).
Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно з правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. результатами можливе лише на підставі даних аналітичного бухгалтерського обліку операцій та доходів і витрат за видами операцій.
Оскільки розрахункові і касові операції здійснюються на підставі договорів банку з клієнтами, в яких відображаються умови проведення операції, то ці договори і є головними джерелами інформації під час аналізу окремих видів операцій.
Аналіз організації розрахункових та касових операцій здійснюється на підставі внутрішніх документів банку з питань організаційної структури банку, штатного розкладу банку, наявності і розвитку мережі банку, характеристики технології та автоматизації, характеристики режиму роботи, технологічних карт за видами операцій.
Тарифи банку на послуги банку та банків-конкурентів є важливим джерелом інформації для характеристики конкурентоспроможності цих послуг на ринку.
З метою виявлення нових продуктів на ринку з питань розрахункового та касового обслуговування мають використовуватися матеріали банків — лідерів ринку.
Для організації розрахункових і касових операцій важливе значення мають групи клієнтів за сектором економіки, типом рахунку, утримувачем платежу, за розміром платіжних оборотів, способом надання розрахункових документів, за попитом на готівкові гроші, платіжними інструментами.
Банки надають послуги на ринку різним групам клієнтів, обслуговування яких суттєво різниться. Тому у процесі аналізу важливо визначити, на якому сегменті ринку банк надає послуги клієнтам із розрахункового і касового обслуговування.
В організації розрахунків у банку важливу роль має склад клієнтів за розміром оборотів коштів на їх поточних рахунках. Позиціювання клієнтів за сумами надходжень на поточний рахунок клієнта і за сумами списань коштів з рахунка дає змогу виявити групу клієнтів, за рахунками яких рух коштів впливає на стан кореспондентського рахунка банку в НБУ. Аналіз здійснюється на підставі даних оборотна-сальдової відомості про дебетові і кредитові обороти за рахунками клієнтів. Надходження на рахунок клієнта і списання з нього можуть значно коливатися в днях, тому аналіз здійснюється на підставі щоденних даних протягом усього місяця. Чим більше в банку великих клієнтів, тим менша трудомісткість здійснення розрахункових операцій.
На структуру касових операцій банку впливає склад клієнтів за видами діяльності. Якщо банк обслуговує переважно торговельні підприємства, то для нього мають значення операції з інкасації готівки і продажу її іншим банкам. Якщо банк обслуговує підприємства промисловості, яким потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати, то для нього має значення організація купівлі готівкових грошей в інших банках.
Розділ 2.4. Аналіз доходів і витрат банку.
Зміст.
2.4.1.Аналіз динаміки та структури банківських доходів.
2.4.2. Аналіз структури та динаміки витрат.
Ключові слова: доходи банку, відповідний період, динаміка, процентні доходи, комісійні доходи, витрати банку, факторний аналіз.
Мета та завдання вивчення розділу.
Вивчення питань розділу надасть змогу окреслити аналіз фінансових результатів діяльності банку, який починається з аналізу доходів. Також визначити, що таке витрати комерційного банку, та основні завдання їх аналізу.
Методичні рекомендації по вивченню Розділу 2.4.
Опрацювання питань пункту 2.4.1. допоможе отримати уявлення про значення та склад доходів комерційного банку. При цьому зверніть увагу, який характер мають доходи банку.
Знання про роль і значення витрат комерційного банку надасть пункт 2.4.2. При цьому зверніть увагу, що витрати - це різні групи витрат, їх треба чітко розмежовувати.
Навчальний матеріал.
2.4.1. Аналіз динаміки та структури банківських доходів.
Прочитайте та законспектуйте основні положення
Аналіз доходів комерційного банку починається з оцінки виконання плану і змін у структурі валового доходу через зіставлення даних за звітний період з плановими даними, а також фактичними даними за відповідний період минулого року. Аналіз структури доходів передбачає також визначення частки відповідних груп доходів у загальній їх сумі.
Структурний аналіз доходу банку передбачає попереднє його групування за джерелами утворення. За цим критерієм доходи банку можна розділити на такі групи:
Процентні доходи — складаються з доходів від коштів, розміщених в інших банках, плати за кредит, наданий суб’єктам господарської діяльності і фізичним особам, за інші види кредиту та з доходу від інвестиційних цінних паперів.
Комісійні доходи — охоплюють доходи від розрахунково-касового обслуговування банків та клієнтів, комісійні доходи від кредитного обслуговування, комісійні доходи за операціями з цінними паперами, комісійні доходи за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів, комісійні доходи від довірчого обслуговування банків та клієнтів, комісійні доходи за позабалансовими операціями, комісійні доходи за операціями з філіями.
Дохід від торговельних операцій є результатом торгівлі цінними паперами, іноземною валютою та іншими фінансовими інструментами, що здійснюється з ініціативи банку і не є виконанням доручень клієнтів.
До інших банківських операційних доходів належить дивідендний дохід, дохід від оперативного лізингу, штрафи та пені, отримані за банківськими операціями, доходи від консультаційних послуг фінансового характеру.
Інші небанківські операційні доходи є наслідком здійснення банком господарських операцій. До них належать доходи від продажу основних засобів та матеріальних цінностей, штрафи та пені, отримані за господарськими операціями, тощо.
До непередбачених доходів належать доходи, які виникли внаслідок надзвичайних подій (відшкодування збитків від надзвичайних подій державою та страховими компаніями) та інші непередбачені доходи.
| Зверніть увагу! |
Загальний аналіз доходів банку ґрунтується на використанні методик вертикального та горизонтального аналізу, які дають змогу оцінити структуру доходів та визначити динаміку доходу в цілому і за кожною його складовою.
Аналіз динаміки доходів банку проводиться за допомогою стандартних показників: абсолютного зростання, темпу зростання та темпу приросту.
Аналіз структури доходів дає можливість оцінити ефективність окремих видів діяльності банку. Цей аналіз потрібно починати з визначення частки відповідних груп у загальному обсязі отриманих доходів. Питома вага операційних доходів повинна наближатись до 100 %, а темп приросту порівняно з попереднім періодом має бути ритмічним. У разі зменшення приросту операційних доходів загальне збільшення доходу може бути досягнуто за рахунок неопераційних доходів. Якщо виникає така тенденція — зростання доходів від побічної діяльності, то банку потрібно звернути на неї особливу увагу. Виникнення такої тенденції свідчить про погіршення управління активними операціями банку або про погіршення кон’юнктури ринку кредитних послуг.
У свою чергу, аналізуючи структуру операційного доходу, позитивно слід оцінювати тенденцію до збільшення питомої ваги процентних доходів. Збільшення частки комісійних доходів може свідчити або про зростання кількості клієнтів, що обслуговуються в банку, або про подорожчання банківських послуг (збільшення тарифів). Аналіз указаного питання можна здійснити також за допомогою коефіцієнта залежності банку від непроцентних доходів. Цей показник розраховується за такою формулою:
Наведений показник аналізується в динаміці. Його збільшення може свідчити про рівень диверсифікації оплати за фінансові по-слуги чи нездорове намагання досягти спекулятивного прибутку, щоб замаскувати недостатність основного банківського доходу від процентів.
| Зверніть увагу! |
Для визначення рівня дохідності кожного виду діяльності комерційними банками розраховується відношення відповідної частини операційних доходів до розміру активних операцій, що аналізуються.
| Самостійно знайдіть інформацію про факторний аналіз доходів банку |
Використання відносних показників дохідності дає змогу зробити порівняльний аналіз ефективності діяльності різних банків та їхніх структурних підрозділів.
| Запишіть! |
Загальним показником дохідності є величина доходу на одного працівника банку. Цей показник розраховується за такою формулою:
.
Крім того, для характеристики рівня дохідності банки використовують такі показники:
1. 
2. 
У зарубіжній практиці оптимальним є значення показника дохідності активів в межах 12 %.
Наведені показники можуть бути деталізовані за рахунок часткових показників, які доповнюють перші та характеризують ефективність окремих видів банківської діяльності:
3. Коефіцієнт операційного доходу (Ко.д):
або 
4. Маржа процентного доходу (Мп.д):
5. Коефіцієнт процентного доходу (Кп.д):
або 
Ці коефіцієнти показують дохідність традиційної банківської діяльності. Збільшення їх значення — ознака успішного управління активами, тоді як низьке значення або зниження цих коефіцієнтів має насторожити керівництво банку. Оптимальним вважається значення коефіцієнта процентного доходу 9—10,5 %.
Крім традиційних видів діяльності (надання кредитів), доволі велику частку в загальних доходах мають непроцентні доходи, до яких відносять комісійні доходи за розрахунково-касовим обслуговуванням банків та клієнтів, результати від торговельних і неторговельних операцій та доходи від інших послуг банку.
| Самостійно знайдіть показники за якими аналізують ці види діяльності банків. |
2.4.2. Аналіз структури та динаміки витрат
| Прочитайте та законспектуйте основні положення |
Під терміном витрати розуміють зменшення економічної вигоди у звітному періоді у формі відпливу чи зменшення активів або збільшення заборгованості, що призводить до зменшення власного капіталу, крім тих, що пов’язані з розподілом частки доходу між власниками капіталу.
Витрати визначаються у звіті про прибутки та збитки на підставі безпосереднього зв’язку між понесеними витратами і надходженнями за визначеними статтями доходу.
Аналогічно методиці аналізу доходів банку виконується й аналіз витрат, тобто за допомогою методу угрупувань.
Основними завданнями аналізу витрат банку є:
· оцінка змін суми витрат порівняно з планом та витратами відповідного періоду минулого року;
· аналіз змін у структурі витрат;
· визначення причин, що викликали зміни в сумах витрат банку;
· кількісний вимір впливу чинників на розмір витрат;
· розроблення заходів для скорочення витрат.
Аналіз витрат комерційного банку починається з оцінки виконання плану витрат в цілому по банку, а також аналізу цього показника в динаміці через порівняння даних звітного року з плановими даними, а також даними за попередній період минулого року в цілому по банку.
| Зверніть увагу! |
Зниження питомої ваги банківських операційних витрат свідчить про погіршення управління пасивами або про ускладнення ситуації на кредитному ринку країни. Різке збільшення питомої ваги операційних витрат свідчить про погіршення кон’юнктури кредитного ринку або банківського управління. Особливу увагу під час аналізу структури витрат приділяють аналізу адміністративно-управлінських витрат (інші небанківські операційні витрати). В умовах економічної кризи та інфляції, як правило, спостерігається швидке зростання управлінських витрат, особливо зростання заробітної плати за недостатнього збільшення прибутку. Зменшення інших небанківських операційних витрат вважається позитивним явищем і свідчить про грамотне управління витратами.
В умовах економічної кризи, коли нерідкісні банкрутства, банки повинні направляти значні кошти на створення резервів для покриття сумнівних та збиткових операцій. У таких випадках зростатиме питома вага витрат на створення резервів під сумнівну дебіторську заборгованість, під знецінення цінних паперів та сумнівну заборгованість за кредитами (група рахунків 77).
Аналізуючи внутрішню структуру процентних витрат, особливу увагу потрібно звернути на питому вагу відсотків, сплачених за міжбанківським кредитом. Якщо в структурі процентних витрат частка процентних витрат на МБК більше 30 %, то це свідчить про ризиковану політику банку, про жорстку його залежність від кон’юнктури та ліквідності грошового ринку.
Якщо динаміка структури витрат банку погіршується, то керівництву необхідно скоригувати свою дисконтну та кредитну політику.
На наступному етапі аналізу для з’ясування причин зростання окремих груп витрат здійснюється їх детальний аналіз.
| Запишіть! |
Зазвичай у структурі витрат найбільшу питому вагу мають процентні витрати. До них належать:
· процентні витрати за залучення ресурсів у вигляді отриманих міжбанківських кредитів і депозитів;
· процентні витрати за строковими депозитами фізичних та юридичних осіб;
· витрати на сплату відсотків за коштами до запитання клієнтів, коштами бюджету та позабюджетних фондів;
· процентні витрати за цінними паперами власного боргу;
· процентні витрати за операціями з філіями;
· процентні витрати за субординованим боргом.
На розмір процентних операційних витрат банку впливають такі чинники:
· зміна середньої процентної ставки за платні ресурси;
· зміна середніх залишків платних ресурсів;
· зміна строку залучення ресурсів.
Розрахунок впливу названих чинників здійснюється за допо-могою способу ланцюгових підстановок або абсолютних різниць у такому самому порядку, як і під час аналізу доходів. При цьому можуть бути використані такі факторні моделі:
1. Витрати за депозитами:
або
За аналогічними факторними моделями можуть бути проаналізовані витрати банку за отриманими міжбанківськими кредитами та депозитами.
| Зверніть увагу! |
Витрати за операціями з цінними паперами можуть бути як процентні, так і непроцентні. Наприклад, процентні витрати за цінними паперами власного боргу можуть аналізуватись з використанням такої факторної моделі:
Аналіз витрат на посередництво полягає в розкладанні непроцентних витрат на групи. Це здійснюється через оцінку кожної статті непроцентних витрат як процента загальних середніх активів.
| Самостійно знайдіть, з чого складаються непроцентні витрати банку |
Контрольні питання:
1. Дайте визначення доходів банку. Що входить до складу банківських доходів?
2. За якими групами можна класифікувати банківські доходи?
3. Як проводиться вертикальний та горизонтальний аналіз доходів банку?
4. Які зрушення в структурі доходів банку вважаються позитивними, а які негативними?
5. Які доходи відносять до процентних доходів?
6. Від яких факторів залежить процентний дохід?
7. Дайте визначення витрат банку. Що входить до складу банківських витрат?
8. Як проводиться вертикальний та горизонтальний аналіз банківських витрат?
9. Назвіть основні групи витрат банку, за якими проводиться структурний аналіз.
10. Які зрушення в структурі витрат банку вважаються позитивними, а які негативними?
11. Що таке процентні витрати банку?
Висновки (стисле резюме).
Для забезпечення ліквідності та фінансової стійкості банку величина сформованих резервів має відповідати якості активів банку, а структура активів- структурі зобов’язань банку. Позабалансові операції не знаходять відображення в статтях балансу до визначеного моменту часу. Позабалансові зобов'язання включають в себе документарні акредитиви та акредитиви стенд-бай, зобов'язання надати кредит, гарантії третім особам, процентні та валютні свопи, опціони, ф'ючерсні контракти, угоди про форвардні процентні ставки та на купівлю-продаж валюти тощо. Ці зобов'язання, хоч і є позабалансовими, збільшують дохідність активів, оскільки банки отримують за них комісійну винагороду.
Водночас позабалансові зобов'язання несуть у собі значну частину кредитного ризику, і відповідно до сучасних вимог до показників роботи банку ризик позабалансових зобов'язань має враховуватись при розрахунку ризиковості активів. Банківський менеджмент повинен обмежувати кількість позабалансових зобов'язань банку для зменшення ризику та забезпечення стабільності функціонування банку. Звіт про прибутки та збитки комерційного банку відображає результати фінансово-господарської діяльності банку за визначений період, як правило, за квартал чи рік.
Звіт розкриває структуру доходів та витрат банку за визначений період, загальну суму доходів (витрат) за різними видами діяльності, а також величину чистого прибутку (збитку), отриманого банком протягом періоду. Доходи банку подаються в Звіті за групами у міру зменшення їх значущості та частки в загальній сумі доходів банку, а саме: процентні доходи; комісійні доходи; доходи від торговельних операцій; інші банківські та небанківські операційні доходи; зменшення резервів за заборгованістю; непередбачені доходи.
Подібну структуру мають також витрати банку, зафіксовані у Звіті про прибутки та збитки. Це процентні витрати; комісійні витрати; інші банківські та небанківські операційні витрати; відрахування в резерви; непередбачені витрати.
Фінансова діяльність банку може більш-менш об'єктивно відображатись у фінансовій звітності залежно від механізму обчислення доходів та механізму сплати податків. Наприклад, у ситуації, коли проценти за кредитом протягом тривалого періоду часу не сплачуються позичальником, проте нараховуються в дохід, Звіт про прибутки та збитки відображатиме кращу картину, ніж є насправді.
Розділ 2.5. Аналіз банківських ризиків
Зміст
2.5.1.Визначення ризиків, їх класифікація та аналіз.
2.5.2. Аналіз внутрішніх ризиків.
Ключові слова: банківський ризик, валютний ризик, інвестиційний ризик, процентний ризик, кредитний ризик.
Мета та завдання вивчення розділу.
Вивчення питань розділу надасть змогу визначити, що банківський ризик, це можливість зазнати втрат у разі виникнення несприятливих для банку обставин. Він, присутній практично в будь-яких банківській операції.
Методичні рекомендації по вивченню Розділу 2.5.
При вивченні пункту 2.5.1. зверніть увагу на форми зовнішніх ризиків, які фактори на них впливають. Приділіть увагу ризикам, пов’язаним із зовнішньоекономічною діяльністю.
Опрацювання пункту 2.5.2. дозволить з’ясувати специфіку внутрішніх ризиків, набути уявлення про оцінку й управління кредитним ризиком. Проводити аналіз загального розміру банківських ризиків.
Навчальний матеріал.
2.5.1. Визначення ризиків, їх класифікація та аналіз
| Прочитайте та запишіть основні положення |
1. Ризик обумовлений можливою, неплановою зміною умов діяльності, що визначають видатки банку на забезпечення власної діяльності.
Поява цього ризику зумовлюється такими факторами:
2. Ризик, що обумовлений появою збитків, пов’язаних з:
· нераціональним розміщенням коштів;
· недостатньою обґрунтованістю та достовірністю прогнозу розвитку ринкової ситуації;
· появою непередбачених ситуацій, обумовлених політичними, економічними, соціальними та іншими чинниками;
· недобросовісної конкуренції великих банків або інших фінансово-кредитних установ.
3. Ризик, пов’язаний із втратами, які сприймаються як непередбачене зниження банківського прибутку залежно від таких чинників:
· несподівані несприятливі зміни умов банківської діяльності внаслідок введення нормативно-правових актів;
· недостатня обґрунтованість і достовірність відмови у видачі кредиту клієнтам, спроможним своєчасно його повернути;
· недостатня обґрунтованість і достовірність оцінки ділової і фінансової спроможності клієнта, його гарантій і, як наслідок, видача кредиту позичальнику, неспроможному його повернути;
· недостатньо якісна оцінка справжніх цілей позичальників, здатних на правопорушення і недобросовісну конкуренцію.
Банківські ризики залежно від сфери виникнення поділяються на зовнішні та внутрішні
| Зверніть увагу! |
До зовнішніх належать ризики, безпосередньо не пов’язані з діяльністю банку. На їх рівень впливає безліч факторів: політичні, економічні, соціальні, страхові, макроекономічні, природні (стихійні лиха) тощо. Банки можуть наражатися на регіональні, районні та інші ризики, кожен із яких характеризується різним ступенем впливу перелічених вище факторів.
У міжнародній практиці ефективнішим вважають двоступеневий аналіз зовнішніх ризиків.
Спочатку оцінюють економічну ситуацію в країні, потім, обчислюють рівень сумарного ризику країни, використовуючи такі показники:
1. Приріст валового продукту.
2. Співвідношення величин інвестицій і валового доходу.
3. Ефективність інвестицій.
4. Середній рівень інфляції.
5. Зростання грошових надходжень.
6. Рівень реального внутрішнього кредиту.
7. Податковий баланс як відсоток від валового продукту.
8. Конкурентоспроможність економіки.
9. Торговельний баланс (експорт-імпорт).
10. Загальна зовнішня заборгованість.
11. Міжнародні резерви.
12. Вартість послуг щодо обслуговування зовнішньої заборгованості.
13. Величина політичного ризику.
14. Рівень безробіття.
15. Зростання ВНП на душу населення.
Крім аналізу ризику країни, необхідно зважати на ризики, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю. Вони можуть бути зараховані як до зовнішніх, так і до внутрішніх ризиків банку — залежно від того, які рішення прийме менеджмент банку за конкретних обставин щодо його внутрішньої діяльності.
Валютний ризик пов’язаний із невизначеністю майбутнього руху процентних ставок і ціни національної валюти відносно іноземної. Він поділяється на економічний валютний ризик, ризик переведення і ризик угод.
Економічний валютний ризик — це ризик зміни вартості активів чи пасивів банку в разі майбутніх змін курсу. Аналізують економічний валютний ризик за допомогою таких показників: питома вага валютних кредитів у валюті балансу банку; питома вага валютних кредитів, виражених у національній валюті і наданих за рахунок коштів, залучених у національній валюті; питома вага створених резервів за валютними кредитами, вираженими у національній валюті, в загальному обсязі резервів банку на покриття збитків за кредитами; питома вага позитивної чи негативної курсової різниці в загальному обсязі валютних операцій банку тощо.
Ризик переведення — це ризик зміни вартості активів і зобов’язань банку, пов’язаний зі зниженням курсу валюти. Потребує переоцінки активів, статутного капіталу банку, вираженого у валюті. Його аналізують та оцінюють за даними руху вартості валют і прогнозів зміни курсу.
Ризик угоди обумовлюється невизначеністю вартості в національній валюті майбутньої угоди, укладеної в іноземній валюті. Щоб оцінити цей ризик, слід проаналізувати:
· частку хеджування у конверсійних угодах, валютних свопів (рівновеликі кредити з однаковими строками, сумами і способами погашення, виражені в різних валютах у двох банках різних країн), угод «спот» (купівля і продаж валюти в обумовлену на майбутнє дату за обумовленою ставкою);
· наявність і питому вагу взаємних заліків ризиків за активами і пасивами (визначають, віднімаючи суму валюти, яка надійшла, від усієї вивезеної валюти);
· частку великих валютних угод, динаміку операційних витрат за валютними операціями, швидкість розрахунків, обсяг угод між філіями, кількість застрахованих угод;
· збалансованість активів та зобов’язань банку за видами валют і строками; частку форвардних, ф’ючерсних, опціонних операцій у зовнішньоекономічній діяльності банку.
| Зверніть увагу! |
Ризик фінансового інструменту, чи це актив, чи пасив, можна оцінити двома способами:
1) як окремий ризик, коли актив або пасив розглядаються окремо від інших активів чи пасивів;
2) як ризик портфеля активів чи пасивів, коли актив або пасив розглядаються як складова сукупності вимог чи зобов’язань, що входять до портфеля.
Імовірність будь-якої події визначається можливістю того, що ця подія здійсниться. Така імовірність виражається в процентах або частках одиниці. З погляду ризику оцінюється розділ імовірності, наприклад, ставок дохідності за цінними паперами, що інвестуються. При цьому розглядаються три стани економіки (бум, нормальний стан і спад), кожному з яких відповідає своя ставка дохідності і своя імовірність початку цього стану. За цими даними розраховується очікувана ставка дохідності за формулою:
де Рi — імовірність і -го стану;
K i — ставка дохідності в і -му стані.
У реальному житті кількість станів економіки необмежена.
Ризик можна також розглядати як шанс одержати прибуток або збиток від інвестування в певний проект. Можливість одержати прибуток або збиток може бути високою або низькою залежно від рівня ризику (непостійності очікуваних доходів).
Ризик дуже часто називають зростаючою функцією часу. Якщо ресурси розміщуються на тривалий строк, кредитор повинен одержати винагороду за те, що взяв на себе ризик часу. Отже, ризик визначається базовою або безризиковою ставкою і премією за ризик, пов’язаний з фактором часу.
Усі банківські операції відрізняються різним ступенем ризику. На практиці заведено оцінювати значну кількість ризиків, які можуть охарактеризувати ситуацію і ймовірність здійснення подій.
| Зверніть увагу! Запишіть |
Ризик дуже часто називають зростаючою функцією часу. Якщо ресурси розміщуються на тривалий строк, кредитор повинен одержати винагороду за те, що взяв на себе ризик часу. Отже, ризик визначається базовою або безризиковою ставкою і премією за ризик, пов’язаний з фактором часу.
Дата добавления: 2015-07-20; просмотров: 151 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Модуль 2 3 страница | | | Модуль 2 5 страница |