Модуль 2 1 страница

Розділ 2.1. Аналіз валютних операцій.

Зміст

2.1.1. Завдання аналізу валютних операцій.

2.1.2. Аналіз валютних доходів та витрат.

2.1.3. Методика аналізу ефективності валютних операцій.

Ключові слова: валютні операції, валютний рахунок, відкрита валютна позиція, валютні доходи, валютні активи, контроль, комісія, процентні витрати, тарифи, валютні послуги, неторгівельні операції, продуктивнисть.

Мета та завдання вивчення розділу.

Вивчення розділу сприятиме розумінню сутності аналізу валютних операцій банку, які останні проводять на міжбанківському ринку, с юридичними та фізичними особами.

Методичні рекомендації по вивченню Розділу 2.1.

Вивчення пункту 2.1.1. надасть можливість визначити те, що валютними операціями називають певні банківські та фінансові операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності. Крім того, зверніть увагу на особливості традиційних валютних операцій, які виконують банки.

Опрацювання питань пункту 2.1.2. дозволить отримати уявлення про те що входить до складу валютних доходів та витрат.

Матеріал пункту 2.1.3. дозволить з’ясувати особливості методики аналізу ефективності валютних операцій, яким саме і завершується аналіз вивчення показників дохідності валютних операцій.

Навчальний матеріал

2.1.1. Завдання аналізу валютних операцій.

Прочитайте та запишіть основні положення

Валютними операціями називають певні банківські та фінансові операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності. Аналіз валютних операцій проводиться зазвичай валютним відділом, управлінням або департаментом.

Комерційні банки виконують низку традиційних валютних операцій, таких як:

• ведення валютних рахунків та розрахунки за ними;

• видача готівкової валюти на різні цілі;

• видача валютних кредитів, у тому числі міжбанківських;

• купівля цінних паперів у валюті;

• валютні акредитиви;

• видача гарантій;

• продаж дорожніх чеків;

• випуск та обслуговування пластикових карток;

• обмін валюти;

• купівля та продаж валюти для клієнтів.

Перед аналізом валютних операцій постають такі завдання:

― проаналізувати масштаби, структуру та динаміку валют-них операцій банку;

― контроль за дотриманням банком нормативів ризику зага-льної відкритої валютної позиції;

― порівняння ефективності формування ресурсів банку та їх розміщення в національній та іноземних валютах, вибір шляхів здешевлення вартості ресурсів банку в цілому;

― аналіз структури валютних доходів та витрат банку;

― оцінка стратегії менеджерів банку стосовно розширення обсягів операцій з іноземною валютою як для фінансування, так і для отримання комісійних та прибутку;

― аналіз ефективності впровадження нових банківських продуктів управління коштами в іноземній валюті (оцінка інвестиційних проектів на період окупності та ефективності);

― факторний аналіз доходів і витрат банку від здійснення касових валютних операцій, валютних депозитів та кредитів, роз-рахункових операцій за експортно-імпортними операціями, конверсійних операцій з готівковою валютою, неторговельних операцій (обмінних операцій, операцій з пластиковими картками, дорожніми чеками тощо);

― розрахунок відносних показників дохідності та рентабельності валютних операцій з метою оцінки їх внеску в загальну справу отримання прибутку.

Зверніть увагу!

Масштаби валютної діяльності банку оцінюються за питомою вагою валютних активів у загальних активах. Аналіз проводиться на основі валютного балансу. Для визначення місця, яке посідають валютні операції в діяльності банку, використовується такий показник:

.

Динаміка валютних операцій аналізується за допомогою загальних показників динаміки:

;

.

Наступним кроком є структурний аналіз валютних операцій, який може проводитися шляхом розрахунку питомої ваги окремих валютних операцій банку як за залишками на валютних рахунках, так і за оборотами за ними. Аналіз структури валютних операцій дає змогу простежити тенденції зрушення в напрямах діяльності банку з валютою та оцінити ефективність стратегії керівництва банку внаслідок структурних зрушень у валютних операціях. При цьому основним критерієм оцінювання наслідків зміни структури та масштабів діяльності банку з іноземною валютою є збільшення маси прибутку.

Головним аспектом будь-якої операції з іноземною валютою є здатність визначити те, чи має банк достатні можливості для повного та адекватного зіставлення обсягу валютних операцій зі ступенем прийнятного ризику і рівня прибутковості.

Валютні кредити аналізуються за такими ж напрямами, що й гривневі кредити. Тобто визначається рівень дохідності валютних кредитів, стан їх повернення, прострочення платежів, рівень неповернення кредитів. Невід’ємною частиною аналізу є визначення рівня витратності ресурсної бази, сформованої за допомогою валютних депозитів. У разі відносно низької відсоткової ставки за валютними депозитами порівняно з депозитами у національній валюті (10 % проти 25 %) створюються позитивні передумови зниження витратності ресурсної бази банків. Тому активізація діяльності банку щодо залучення валютних депозитів є головною умовою підвищення ефективності банківської діяльності в цілому. При цьому важливо дотримуватися короткої відкритої валютної позиції. Одержані показники витратності ресурсів та дохідності кредитних операцій повинні порівнюватись з відповідними показниками по гривневих депозитах та кредитах. Порівняння відносних показників є критеріями вибору стратегії керівництва банку щодо напрямів діяльності з метою підвищення ефективності банківської діяльності в цілому. Це саме стосуються і операцій банку з цінними паперами у валюті.

Запишіть основні положення!

Важливим напрямом аналізу є контроль за дотриманням нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції банку. Діяльність банків на валютних ринках, що полягає в управлінні акти-вами і пасивами в іноземній валюті, пов’язана з валютними ризи-ками, які виникають у зв’язку з використанням різних валют під час проведення банківських операцій.

Валютна позиція — це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов’язань банку в кожній іноземній валюті. У разі їх рівності позиція вважається закритою, за нерівності — відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов’язань за проданою валютою перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою перевищує обсяг зобов’язань.

При цьому довга відкрита валютна позиція банку при розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція — зі знаком мінус.

З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Національний банк установлює норматив ризику загальної відкритої валютної (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13), у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2).

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) визначається як співвідношення суми абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами до регулятивного капіталу банку.

Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції банку (Н13) має бути не більше ніж 35 %.

При цьому встановлюється обмеження ризику окремо для за-гальної довгої відкритої валютної позиції (Н13-1) — не більше 30 %; та для загальної короткої відкритої валютної позиції (Н13-2) — не більше 5 %.

Валютна позиція уповноваженого банку визначається та конт-ролюється щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти.

Самостійно ознайомтеся з аналізом динаміки та структури валютних операцій

Метою аналізу пасивних валютних операцій є оцінка динаміки обсягу та структури зобов'язань в іноземних валютах і банківських металах; оцінка структурних зрушень у валютних зобов'язаннях та їх впливу на витрати банку; оптимізація структури валютних зобов'язань.

У процесі аналізу валютних операцій слід зіставляти взаємопов'язані статті активу й пасиву, де зафіксовано залишки в іноземних валютах, та розраховувати нетто-позицію за кожною групою парних статей. Це дає змогу оцінити напрями використання різних видів залучених валютних ресурсів, а також з'ясувати, за рахунок яких видів ресурси розмішувалися у ті чи інші активи.

Успішна діяльність комерційного банку на валютних ринках значною мірою залежить від ефективності управління валютним ризиком. Важливе значення для аналізу валютного ризику має його науково обґрунтована класифікація. Проте серед учених немає єдності стосовно видів валютних ризиків та їх суті. Ми вважаємо, що найвдалішою є класифікація, за якою валютний ризик поділяють на економічний та фінансовий з виокремленням у структурі останнього операційного і транснаціонального ризиків.

Кожний вид валютного ризику мас свої особливості, які необхідно враховувати при його аналізі. Водночас на практиці досить важко провести межу між економічним, оперативним і трансляційним ризиками, оскільки один вид може трансформуватися в інший.

Оскільки одним з основних факторій виникнення операційного ризику є стан валютної позиції комерційного банку, метою його аналізу є:

Зверніть увагу!

- контроль за дотриманням установлених НБУ нормативів відкритої валютної позиції;

- контроль за дотриманням внутрішніх лімітів відкритої валютної позиції, які банк встановлює самостійно;

- оцінка потенційних прибутків і збитків від відкритої валютної позиції.

З метою комплексного аналізу стану валютної позиції рекомендується визначати потенційні прибутки (збитки) за балансовою, позабалансовою та загальною відкритими валютними позиціями банку. Розрахунок доцільно проводити як за кожною іноземною валютою, в якій відкрита валютна позиція, так і в цілому за валютним портфелем банку. При цьому необхідно враховувати, що величина потенційних прибутків (збитків) визначається двома основними факторами:

1) змінами у вартості національної валюти щодо іноземних валют, у яких банк проводить операції;

2) розміром і видом відкритої валютної позиції.

Аналіз стану відкритої валютної позиції дає змогу частково оцінити валютний трансляційний ризик, оскільки його джерелом є невідповідність між банківськими активами й пасивами, вираженими в іноземних валютах. Унаслідок трансляційного ризику виникають курсові різниці, величина яких залежить від діючої практики переоцінки валютних статей балансу.

Банки, які мають зарубіжні підрозділи, наражаються на ризик втрат, пов'язаних зі складанням консолідованої фінансової звітності. Величина трансляційного ризику в цьому разі залежатиме від методу перерахунку фінансової звітності зарубіжного підрозділу в звітну валюту головного банку.

Аналіз фінансових результатів діяльності банку на валютних ринках, на нашу думку,

доцільно проводити за схемою, яка налічує такі етапи:

- аналіз доходів, одержаних від проведення валютних операцій;

- аналіз усіх витрат, пов'язаних із генеруванням зазначених доходів;

- визначення фінансових результатів і дослідження факторів впливу на прибутковість валютних операцій;

- порівняння фінансових результатів певного банку з результатами інших банків;

- оцінка виявлених резервів підвищення ефективності валютних операцій та розробка заходів щодо їх мобілізації.

Позитивні курсові різниці − це нереалізовані доходи, що виникають у результаті переоцінки активів та зобов'язань в іноземних валютах і банківських металах, викликаної зміною валютних курсів.

2.1.2. Аналіз валютних доходів та витрат

Прочитайте та запишіть основні положення

Наступним етапом є аналіз валютних доходів. До складу валютних доходів включаються доходи від:

· валютних кредитів;

· комісія за касове обслуговування;

· комісія за безготівкові розрахунки у валюті;

· комісія за видачу валюти на відрідження;

· комісія за видачу валюти за приватними переказами;

· доходи за операціями на УМВБ;

· доходи від обмінних валютних операцій;

· комісія за видачу валюти по чеках;

· доходи за платіжними картками;

· комісія за продаж валютних чеків;

· доходи за агентськими угодами.

Аналіз валютних доходів можна згрупувати за такими групами:

1. Процентні доходи банку від валютних кредитів.

2. Непроцентні доходи банку (комісія за ведення валютних рахунків, плата за послуги банку, акредитиви).

3. Доходи від торговельних операцій в іноземній валюті.

4. Доходи від неторговельних операцій (обміну валют, пластикові картки).

5. Інші види доходів (дорожні чеки, гарантії, поручительства тощо).

Аналогічно проводиться аналіз валютних витрат банку. До них належать:

· процентні витрати за коштами клієнтів;

· процентні витрати за валютними депозитами;

· процентні витрати за цінними паперами власного боргу у валюті;

· комісійні витрати;

· витрати за переказами;

· комісійні за купівлю чеків;

· комісійні банків за обслуговування коррахунків;

· комісійні за купівлю валюти.

На доходність валютних операцій впливають:

· чисельність клієнтів;

· середньоденний документообіг, який надходить від клієнтури;

· середня відсоткова ставка за активними та пасивними валютними операціями (відсоткова ставка за валютними кредитами та депозитами);

· динаміка зміни тарифів на валютні послуги (SWIFT);

· кількість обмінних пунктів, їх розташування та ефективність роботи;

· збільшення кількості валютних позик та їх середнього розміру;

· розширення спектра послуг, що надаються у валюті (послуги за переказом, за готівковим обігом, надання довідок, обслуговування рахунків, дорожні чеки, пластикові картки тощо).

Аналіз валютних доходів та витрат проводиться за наступними напрямами:

― аналіз структури доходів та витрат;

― факторний аналіз доходів та витрат;

― коефіцієнтний аналіз дохідності та витратності валютних операцій.

Зверніть увагу!

Особливу увагу потрібно приділити аналізу доходів від неторговельних операцій. Одним із видів неторговельних операцій є операції з купівлі-продажу іноземної валюти (обмінні операції).

Ефективність роботи пунктів обміну валюти визначається за такими формулами:

При цьому до доходів обмінного пункту відносять маржинальний дохід, який залежить від кількості робочих днів в аналізованому періоді, середньоденної суми обміняної валюти та маржі (різниці між купівлею та продажем іноземної валюти). На дохід обмінного пункту впливає також швидкість обігу коштів, місце розташування обмінного пункту, активність клієнтів, їх платоспроможність. Дохід обмінного пункту може бути описаний такою факторною моделлю:

Д_п = К_дн × С_1ден × М;

С_1ден = С_1кл × К_кл;

де С_1ден — середньоденна сума обміняної валюти;

К — кількість клієнтів;

С_1кл — середня сума обміняної валюти одним клієнтом;

М — маржа (різниця між курсом купівлі та продажу валюти).

До витрат обмінного пункту відносять витрати на заробітну плату касирів, витрати на інкасацію, охорону, амортизаційні відрахування установленої техніки, вартість патенту, оренда приміщення тощо.

До процентних витрат належать витрати за валютними коштами, отриманими від інших банків; за депозитами в іноземних валютах юридичних і фізичних осіб, а також процентні витрати за позабалансовими валютними операціями та інші витрати за валютними операціями, що обчислюються пропорційне до часу і суми зобов'язання.

До комісійних належать витрати на розрахунково-касове, кредитне, довірче обслуговування; витрати за операціями на валютних ринках та іншими отриманими послугами.

Торговельні витрати − це витрати, пов'язані з проведенням валютно-обмінних операцій. Негативні курсові різниці − це нереалізовані витрати, що виникають у результаті переоцінки активів та зобов'язань в іноземних валютах і банківських металах, викликаної зміною валютних курсів.

Інші банківські операційні витрати включають штрафи, пені, сплачені за валютними операціями; інші витрати, пов'язані з валютними операціями, які не входять у перераховані вище групи.

До небанківських операційних витрат належать витрати на утримання працівників валютних департаментів (відділів); телекомунікаційні витрати; витрати па маркетинг і рекламу валютних операцій і послуг; інші витрати, пов'язані із забезпеченням діяльності банку у валютній сфері.

Рентабельність валютних операцій − один із важливих і вартісних показників ефективності роботи уповноваженого банку на валютних ринках. Перший показник дає змогу визначити частку прибутку від валютних операцій у доходах. Водночас він не відображає економічної ефективності використання валютних ресурсів, оскільки не розкриває прямої залежності між одержаним прибутком і ресурсами, що використовуються.

Тому поряд із цим показником слід визначати рентабельність витрат, пов'язаних із валютними операціями, що дає змогу з'ясувати розмір прибутку на одиницю витрат.

Запишіть та проаналізуйте!

____П____ х 100 %

РА = СА

де: РА – рентабельність валютних активів, %; СА – середні валютні активи.

Рентабельність валютних активів характеризує ефективність використання валютних ресурсів банку. Вона змінюється під впливом динаміки абсолютної величини валютного прибутку та валютних активів. Значення показника залежатиме від співвідношення темпів зростання активів і прибутку.

П

де: ЧП – частка прибутку від валютних операцій у загальному прибутку банку, %; ЗП – загальний прибуток банку.

Цей показник відображає вплив валютних операцій на загальний фінансовий результат діяльності комерційного банку.

Д

де: Д_СА – дохід від валютних операцій до середніх сукупних активів банку, %; ССА – середні сукупні активи.

За допомогою даного показника оцінюється ступінь залежності діяльності банку від валютних доходів.

_ПД_ х 100% _ _ПВ_ х 100%

ЧС= ПА ПЗ

де: ЧС – чистий спред за валютними операціями, %; ПД – процентні доходи за валютними операціями; ПА – процентні валютні активи; ПВ – процентні витрати за валютними операціями; ПЗ – процентні валютні зобов'язання.

Чистий спред за валютними операціями−це різниця між процентною ставкою занаданими валютними ресурсами та процентною ставкою за залученими ресурсами. Цей показник характеризує ефективність процентної політики банку у сфері валютних операцій, а також гостроту конкуренції на ринку валютних кредитів і депозитів.

ПД – ПВ х 100%

ЧМ= СА

де: ЧМ – чиста процентна маржа за валютними операціями, %.

Чиста процентна маржа відображає рентабельність чистого процентного доходу завалютними операціями на середні валютні активи. Зменшення процентної маржі негативно характеризує діяльність банку. Воно може бути спричинене зниженням процентних ставок за операціями з розміщення валютних ресурсів; подорожчанням залучених ресурсів; скороченням частки валютних активів, що дають дохід, у загальному їх обсязі.

П_

ПП = КС

де: П_п – прибуток від валютних операцій на одного працівника валютного підрозділу банку, грн.; КС – кількість спеціалістів, залучених до проведення валютних операцій.

_П_

ПВ = ВП

де: П_в – прибуток від валютних операцій у відношенні до витрат на утримання персоналу валютних підрозділів банку, грн.; В_п – витрати на утримання персоналу валютного підрозділу.

Останні два показники характеризують ефективність роботи працівників, залучених до проведення валютних операцій, зокрема, дають змогу визначити продуктивність праці персоналу валютних підрозділів банку та окупність витрат на його утримання.

2.1.3. Методика аналізу ефективності валютних операцій

Прочитайте та запишіть:

Завершальним етапом аналізу валютних операцій є оцінка їх ефективності, яка здійснюється через аналіз доходів та витрат банку від операцій з іноземною валютою.

На цьому етапі необхідно визначити, яка частка доходів від операцій в іноземній валюті у загальному обсязі доходів банку та за якими операціями вони отримані. Аналогічні аналітичні процедури здійснюються за витратами від операцій в іноземній валюті. При цьому слід мати на увазі, що доходи та витрати від ва­лютних операцій формуються в національній та іноземній валю­ті. Відповідно до чинного законодавства банку згідно із власними тарифами дозволяється утримувати комісійну винагороду в іноземній валюті за рахунок коштів клієнтів, якщо операції, які вони виконують за дорученням клієнтів, пов’язані зі сплатою комісійної винагороди в іноземній валюті іноземному банку-кореспонденту (здійснення переказу, документарні операції, операції з чеками, що прийняті на інкасо, операції з пластиковими картками міжнародних платіжних систем тощо) та зі сплатою коштів міжнародним платіжним системам і міжнародним системам зв’язку за користування їхніми послугами.

Ті доходи і витрати, що отримані або нараховані банком в іноземній валюті, відображаються у балансі банку у валюті операції з одночасним перерахуванням їх у національну валюту за офіційним курсом на день здійснення операції. Облік доходів і витрат в іноземній валюті здійснюється за окремими аналітичними рахунками технічного рахунка № 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів», з одночасним їх відображенням на рахунках 6-го класу, що дає можливість аналізувати їх у валюті операції та в еквіваленті за поточним офіційним курсом НБУ.

Зверніть увагу!

Важливим показником ефективності використання валютних коштів банку є показник дохідності валютних операцій. Необхідно проаналізувати його динаміку порівняння з аналогічним показником за операціями у національній валюті, визначити, за рахунок яких факторів відбулися зміни абсолютного та відносного приросту доходів від валютних операцій:

· приріст ресурсної бази;

· збільшення (зменшення) обсягів валютних операцій;

· зміни у клієнтській базі;

· тарифна політика;

· наслідки політичної та економічної ситуації у країні;

· зменшення (збільшення) вартості валютних ресурсів;

· зміни у кредитній, депозитній та курсовій політиці банку;

· структурні зміни у розміщенні чи залученні валютних ресурсів.

Аналогічно здійснюється структурний аналіз витрат за опера­ціями в іноземній валюті. При цьому необхідно порівняти доходи і витрати банку від операцій в іноземній валюті в абсолютній величині та у динаміці.

Завершальним етапом аналізу валютних операцій є розрахунок відносних показників дохідності та витратності. Це:

· питома вага валютних доходів у загальному обсязі доходів банку;

· питома вага валютних витрат у загальному обсязі витрат банку;

· доходи від валютних операцій на 1 грн валютних активів;

· доходи від валютних операцій на 1 грн активів банку, всього;

· доходи від валютних операцій на одного працівника валютного відділу (управління);

· валютні витрати в розрахунку на 1 грн залучених ресурсів в іноземній валюті.

Використання відносних показників дохідності та витратності дає змогу зробити порівняльний аналіз ефективності роботи з валютою різних банків та їхніх структурних підрозділів (філій). Перелічені показники повинні аналізуватись у динаміці для оцінки загальної тенденції їх зміни.

Запишіть!

Завершується аналіз вивченням показників дохідності валютних операцій, а саме:

1. Коефіцієнт дохідності валютних операцій:

.

2. Валютний дохід на 1 грн активів, усього:

.

3. Частка доходів від валютних операцій у загальних доходах:

.

4. Продуктивність праці одного працівника валютного відділу:

5. Рентабельність валютних операцій:

Зверніть увагу!

Міжнародний досвід переконливо засвідчує, що економічне зростання і забезпечення ефективних умов для розвитку приватного сектору, покращення соціального захисту та добробуту населення можливе лише за умови ефективного розвитку валютного ринку як одного з головних елементів ринкової економіки.

Нині в економіці України намітилися позитивні тенденції економічного зростання, темпи та стійкість якого залежать від здатності банківської системи забезпечувати потреби суб’єктів господарювання необхідними валютними ресурсами.

Здійснення валютних операцій та проведення валютної політики є однією з найпоширеніших операцій банківських установ. Валютні операції приносять банківським установам частину доходу. Однак аналіз ситуації, що склалася в банківській сфері, свідчить, що більшість банків зазнає фінансового краху внаслідок надзвичайно ризикованої валютної політики.

Контрольні питання:

1. Які джерела інформації використовуються для аналізу валютних операцій банку?

2. Які види валютних операцій здійснюють комерційні банки?

3. За допомогою яких показників аналізується динаміка валютних операцій?

4. Які фактори впливають на зміну валютного курсу?

5. Що таке відкрита та закрита валютна позиція банку?

6. Які економічні нормативи регулюють ризик банку за відкритою валютною позицією?

7. Які нормативне значення довгої та короткої відкритих валютних позицій банку?

8. Що таке форвардні та ф’ючерсні операції?

9. Які види операцій відносять до неторговельних валютних операцій?

10. Які доходи від валютних операцій отримує банк?

11. Які витрати за валютними операціями несе банк?

12. Як розрахувати коефіцієнт ефективності роботи пункту обміну валюти?

13. Побудувати факторну модель доходів банку від обмінних операцій.

14. Назвіть фактори, які впливають на доходи банку від обмінних операцій.

15. Які показники характеризують ефективність валютних операцій?

Висновки (стисле резюме).

Важливим у сучасних умовах є й підвищення рівня прозорості здійснення валютних операцій в Україні. Наприклад, основні напрями грошової-кредитної політики, які розробляє НБУ та визначають серед іншого і завдання щодо розвитку системи валютного регулювання на поточний період, не завжди доводилося до відома широких кіл громадськості, на відміну від державного бюджету України. Неясність цілей і завдань грошово-кредитної та валютної політики на перспективу, а також часті зміни норм відповідного законодавства значно ускладнюють планування суб’єктами підприємницької діяльності їхньої ділової активності.

Звичайно, процес підвищення рівня прозорості здійснення валютних операцій має відбуватися у передбачених державою межах. Тобто відомості, які місять державну таємницю, публікуватися не повинні. Проте цілі та завдання курсової політики, заходи щодо регулювання руху капіталів, режиму функціонування валютного ринку, шляхи поповнення золотовалютних резервів і основні напрями їх використання у поточному періоді мають бути відомими населенню України. Це також значно підвищить рівень співпраці НБУ з іншими державними органами з питань валютного регулювання.

---

Дата добавления: 2015-07-20